Рішення

від 06.07.2018 по справі 804/3196/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року Справа № 804/3196/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області /відповідач-1/, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області /відповідач-2/ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №38622-13 від 26.06.2017 р. на суму 15 206,72 грн., №38625-13 від 26.06.2017 р. на суму 3 508,39 грн., №38632-13 від 26.06.2017 р. на суму 30 021,43 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташоване за адресами: вул.К.Лібкнехта, 173 та 179, перейменованих на вул.Патріотів України, 173 та 179 - перебуває на земельних ділянках, що знаходяться у власності Нікопольського району. Таким чином, ставки, визначені рішенням Нікопольської міської ради, не можуть бути застосовані до визначення ставок податку до нерухомості зазначеної у податкових повідомленнях-рішеннях № 38622-13 та № 38625-13 від 21.06.2017 р. Означена обставина, встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № №804/8533/16 від 19.09.2017 р., яка набрала законної сили. Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення № 38622-13 та № 38625-13 від 21.06.2017 р. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач також зазначив, що відповідачем у розрахунок податкового повідомлення-рішення № 38632-13 від 26.06.2017 р. безпідставно включено вартість приміщення гаражу площею 26 кв.м. та приміщення тренувального зала (культурно-спортивного приміщення) площею 53 кв.м., що протирічить рішенню Нікопольської міської ради № 1-4/VП від 29.01.2016 р. Про внесення змін до п.п.1.2 рішення міської ради від 30.01.2015 р. № 5-57/VІ Про податок на нерухоме майно відмінної від земельної ділянки для квартир яким встановлена нульова ставка на господарські (присадибні), у т.ч. гаражі та культурно-спортивні, оздоровчі приміщення. Тому податкове повідомлення-рішення № 38632-13 від 26.06.2017 р. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.05.2018 р. у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду від 08.05.2018 року відповідачем-1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з п.п.12.3.2. п.12.3. ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (п.п.12.3.7. п.12.3. ст.12 ПК України).

З урахуванням викладеного, доводи позивача щодо протиправності застосування відповідачем положень Податкового кодексу України, а саме п.п.266.4.3. п.266.4. ст.266 ПК України) є необґрунтованими та безпідставними, а отже спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі та у спосіб передбачені чинним законодавством України. Таким чином, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач, в поданій відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що викладені у відзиві відповідача доводи та аргументи ніяким чином не спростовують його заявлених позовних вимог, а тому просив суд позов задовольнити.

Відповідач-2 отримав ухвалу суду від 08.05.2018 року, але до теперішнього часу відзив на позовну заяву та будь-яких документів на адресу суду не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема:

- об'єкт нежитлової нерухомості: складське приміщення літ. С , загальною площею 1273,0 кв.м. у розмірі 1/2 частка, за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Лібкнехта (переіменовано на вул.Патріотів України), буд.173, на підставі договору купівлі-продажу ВМЕ №668019, ВМЕ №668020 р.н.833 від 10.07.2009 р.;

- об'єкт нежитлової нерухомості: будівля овочесховища - А, загальною площею 6171,9 кв.м. у розмірі 447/1000 частка, за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Лібкнехта (переіменовано на вул.Патріотів України), буд.179, на підставі рішення Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області б\н від 21.09.2007 р.;

- об'єкт житлової нерухомості: квартира, загальною площею 364,4 кв.м., у розмірі 1/1 частка, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності.

26 червня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік: № 38632-13 від 26.06.2017 року на суму 30 021,43 грн. за об'єкт житлової нерухомості; № 38625-13 від 26.06.2017 року на суму 35 08,39 грн. за об'єкт нежитлової нерухомості; № 38622-13 від 26.06.2017 року на суму 15206,72 грн. за об'єкт нежитлової нерухомості.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 26.06.2017 року за номерами 38632-13, 38625-13, 38622-13 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Відповідно до абзацу другого п.58.3. ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4. статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до положень абзацу 6 п.42.4. ст.42 ПК України, в редакції Закону №1797-VІІІ від 21.12.2016 р., у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому, відповідно до абзацу третього п.58.3. ст.58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до вимог п.45.1. ст.45 ПК України, податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків/контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Так, податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017 року №38622-13, №38625-13, №38632-13 було направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення із штрих-кодовим ідентифікатором №5321003028398. Проте, конверт повернувся до контролюючого органу не врученим із відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Суд вважає, що в цій частині посилання позивача на порушення з боку відповідача, необґрунтованими.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» , який набув чинності з 01.01.2015 року, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1. п.266.1. ст.266 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.3.2. п.266.3. ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому пп.266.5.1. п.266.5. ст.266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником вищевказаних об'єктів нерухомості.

Отже, відповідач дійшов вірного висновку про те, що зазначені нежитлові будівлі є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.266 ПК України.

Відповідно до п.п.266.3.2. п.266.3. ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої на 01.06.2016 за №60408241, встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема: об'єкт нежитлової нерухомості: складське приміщення літ. Є , загальною площею 1273,0 кв.м. у розмірі ? частка; за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Лібкнехта (переіменовано на вул.Патріотів України), буд.173; об'єкт нежитлової нерухомості: будівля овочесховища - А, загальною площею 6171,9 кв.м. у розмірі 447/1000 частка, за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Лібкнехта (переіменовано на вул.Патріотів України), буд.179.

Тобто, згідно інформації, яка є відповідно до законодавства підставою для визначення бази оподаткування, об'єкти нежитлової нерухомості по вул.Лібкнехта (переіменовано на вул.Патріотів України) 173 та 179, знаходяться в місті Нікополь.

Так, суд критично ставиться до посилань позивача стосовно того, що об'єкти нежитлової нерухомості по вул.Лібкнехта (переіменовано на вул.Патріотів України) 173 та 179 не перебувають у межах міста Нікополя, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з метою отримання інформації щодо місцезнаходження вказаного майна на території м.Нікополь, контролюючий орган звернувся до міського голови Нікопольської міської ради із запитом від 05.03.2018 р. №2995/10/04-36-13-20/50.

Листом від 22.03.2018 №2145/18 (вх. №1225/9 від 27.03.2018) міська рада повідомила зокрема, наступне:

...згідно даних Публічної кадастрової карти України (враховуючи те, що межі міста Нікополь не встановлені), відображено інформацію про земельні ділянки по вул. Патріотів України 173 (за фактичним розміщенням складського приміщення, розмір частки - 1/2) та вул.Патріотів України 179 (за фактичним розміщенням будівлі овочесховища, частка власності - 447/1000), а саме район Нікопольський.

Проте, відповідно до містобудівної документації Проект внесення змін до Генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області , затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 30.01.2015 №14-57/VI, земельні ділянки за адресою вул.Патріотів України 173 (за фактичним розміщенням складського приміщення, розмір частки - 1/2) та вул.Патріотів України 179 (за фактичним розміщенням будівлі овочесховища, частка власності - 447/1000) включені до генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області... .

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. №3038-VІ, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. №3038-VІ, на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

При цьому, відповідно до ч.9 ст.17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 р. №3038-VІ, зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

З урахуванням викладеного, доводи позивача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та в порядку встановленому законодавством, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2017 року № 38625-13 та №38622-13.

Так, суд критично ставиться до доводів позивача, стосовно того, що у розрахунку податкового повідомлення-рішення №38632-13 від 26.06.2017 року на суму 30 021,42 грн. безпідставно включена вартість приміщення гаражу, площею 26 кв.м. та приміщення тренувального зала (культурно-спортивного приміщення), площею 53 кв.м. з огляду на наступне.

Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої на 01.06.2016 р. за №60408241, встановлено, що у власності ОСОБА_2 перебуває, зокрема: об'єкт житлової нерухомості: квартира, загальною площею 364,4 кв.м., у розмірі 1/1 частка, за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності.

Тобто, згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно базою оподаткування є загальна площа квартири, що складає 364,4 кв.м.

Згідно з п.п.266.3.1. Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до абз.б) п.п.266.7.1. Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1. пункту 266.4. цієї статті та відповідної ставки податку.

Відповідно до абз.г) п.п.266.7.1. ПК України сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.4.3. пункту 266.4. статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1. та 266.4.2. цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1. цього пункту.

Крім того, відповідно до абз. ґ) п.п.266.7.1. ПК України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

При цьому згідно з п.п.12.3.2. п.12.3. ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (п.п.12.3.7. п.12.3. ст.12 ПК України).

З урахуванням викладеного, доводи позивача щодо протиправності застосування відповідачем положень Податкового кодексу України, а саме п.п.266.4.3. п.266.4. ст.266 ПК України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому слід у задоволенні позову відмовити повністю з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Електрометалургів, 58/1, м.Нікополь, 53213) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49000), Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (пр.Трубників, 27, м.Нікополь, 53000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя ОСОБА_3