Постанова

від 17.06.2024 по справі 755/12989/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року

м. Київ

справа № 755/12989/22

провадження № 61-17326св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Третій Київський авторемонтний завод»,

відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє в у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Владислава Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Нежури В. А., Соколової В. В.

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» до ОСОБА_1 , яка діє в у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Владислава Вікторівна, про стягнення боргу із спадкоємців за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Третій Київський авторемонтний завод» (далі - ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод») у грудні 2022 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути в рівних частинах із спадкоємців - відповідачів на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 525 000 грн в межах вартості майна, отриманого у спадщину.

На обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» посилалося на те, що ОСОБА_4 за життя займав посаду голови правління у ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» по день смерті - 07 грудня 2020 року.

10 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до наглядової ради ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» про надання безвідсоткової позики в розмірі 600 000 грн з терміном повернення 120 календарних місяців, з утриманням рівними частинами із заробітної плати, починаючи з січня 2021 року.

Протоколом засідання наглядової ради ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» № 29 від 17 грудня 2019 року звернення ОСОБА_4 задоволено та 17 грудня 2019 року між ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» та ОСОБА_4 був укладений договір № 2 про надання позики (безвідсоткової), згідно з яким позичальник зобов`язаний повертати щомісячно по 5 000 грн у період з січня 2021 року до грудня 2030 року.

Згідно з карткою № 183, роздрукованою з бухгалтерської програми BAF (раніше 1С), у період з 01 грудня 2019 року до 28 грудня 2020 року на користь ОСОБА_4 на його особовий рахунок з ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод», починаючи з 28 грудня 2019 року періодично перераховувались кошти на загальну суму 525 000 грн, що також підтверджується платіжними дорученнями АТ «Райффайзен Банк».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є відповідачі.

Протоколом засідання наглядової ради ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» від 19 грудня 2020 року № 36/2 прийнято рішення щодо взаємозаліку боргових зобов`язань голови правління ОСОБА_4 з компенсацією за невикористані щорічні відпустки та заробітної плати, а різницю було вирішено вважати збитком, що підлягає врахуванню в інших витратах господарської діяльності позикодавця.

Однак, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року у справі № 755/15564/21, яке набрало чинності 01 вересня 2022 року, зобов`язано ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» виплатити членам сім`ї позичальника ОСОБА_4 компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 255 781,11 грн.

ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» виконало рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року.

Також на підставі протоколу правління ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» від 08 листопада 2022 року № 3 було прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 1/3 частини компенсації за невикористані ОСОБА_4 відпустки, що становить 127 890,56 грн.

Таким чином, перед позивачем виникла не погашена заборгованість за договором позики, у зв`язку з чим протоколом наглядової ради № 3 від 28 вересня 2022 року скасовано рішення щодо взаємозаліку, а тому сума боргу за договором позики залишилась непогашеною.

Рішенням наглядової ради ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» (протокол № 4 від 29 вересня 2022 року) уповноважено правління ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» на звернення в інтересах позивача з вимогою до спадкоємців про сплату боргу за договором позики № 2 від 17 грудня 2019 року в розмірі 525 000 грн.

18 жовтня 2022 року ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» було направлено вимогу (претензію) приватному нотаріусу Прокудіній В. В. про погашення боргу за рахунок спадкового майна, отриманого у спадщину, а також аналогічну вимогу 18 жовтня 2022 року направлено відповідачам, як спадкоємцям після смерті боржника ОСОБА_4 .

Однак, станом на день звернення до суду з цим позовом вимога залишилася без задоволення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 23 лютого 2023 року позов задовольнив.

Стягнув зі спадкоємця ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» заборгованість за договором № 2 про надання позики (безвідсоткової) від 17 грудня 2019 року у розмірі 175 000 грн в межах вартості майна, отриманого у спадщину, та судовий збір у розмірі 2 625 грн.

Стягнув зі спадкоємця ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , на користь ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» заборгованість за договором № 2 про надання позики (безвідсоткової) від 17 грудня 2019 року у розмірі 175 000 грн в межах вартості майна, отриманого у спадщину, та судовий збір у розмірі 2 625 грн.

Стягнув зі спадкоємця ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» заборгованість за договором № 2 про надання позики (безвідсоткової) від 17 грудня 2019 року у розмірі 175 000 грн в межах вартості майна, отриманого у спадщину, та судовий збір у розмірі 2 625 грн.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідачі є спадкоємцями в рівних частинах після смерті боржника за спірним договором ОСОБА_4 , яким за життя отримано у позивача позику на суму 525 000 грн, що має бути повернута відповідачами з огляду на прийняття відповідачами у спадщину після смерті боржника грошових коштів, що знаходилися в індивідуальному сейфі № 21-1 АТ «ОТП Банк» та передані на зберігання до головного сховища цінностей № 1 АТ «ОТП Банк» у сумі 50 585,00 доларів США та у сумі 60 605,00 євро, розмір яких є достатнім задля повного виконання успадкованого відповідачами зобов`язання боржника-спадкодавця по погашенню заборгованості перед позивачем за договором № 2 про надання позики (безвідсоткової) від 17 грудня 2019 року.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд ухвалою від 09 листопада 2023 року зупинив розгляд цієї справи до набрання законної сили рішення у справі № 756/9788/23 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» про визнання недійсним договору позики.

У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 752/17509/22 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до АТ «ОТП Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Проскудіна В .В., ОСОБА_3 та Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про видачу грошових коштів та витребування документів відмовив.

Зупиняючи розгляд справи суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в обох справах є взаємопов`язаними, і вирішення позову у справі № 756/9788/23 очевидно впливає на вирішення цієї справи по суті, натомість при вирішенні справи, яка переглядається апеляційним судом, суд не наділений повноваженням надавати оцінку договору позики з точки зору його відповідності вимогам законодавства.

Також апеляційний суд врахував, що зустрічний позов про визнання договору позики недійсним було подано відповідачами в межах цієї справи, проте помилково не був прийнятий до спільного розгляду; задоволення клопотання про зупинення є необхідним, оскільки в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав позову, заявлених у цій справі, що вказує на неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи і є безумовною підставою для зупинення провадження.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 752/17509/22 суд апеляційної інстанції виходив з того, що не установлено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 752/17509/22.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

ПрАТ «Третій Київський авторемонтний завод» у грудні 2023 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом під час вирішення клопотання про зупинення провадження у справі не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 759/7515/21 та від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, згідно з якими апеляційний суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Матеріали цієї справи дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , - адвоката Хоменка В. О. у січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційним судом об`єктивно та законно застосовано положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України під час зупинення провадження у цій справі.

Ця справа та справа № 756/9788/23 є взаємопов`язаними, оскільки предметом розгляду справи № 756/9788/23 є визнання недійсним договору позики, на підставі якого у цій справі позивач просить стягнути заборгованість із спадкоємців.

Наявність судового рішення у справі № 756/9788/23 фактично встановить дійсність або недійсність договору позики. Визнання недійсним договору позики унеможливить задоволення позову у цій справі.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Київського апеляційного суду.

Справа № 755/12989/22 надійшла до Верховного Суду 18 січня 2024 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов:

1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;

2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що позовні у цій справі та у справі вимоги № 756/9788/23 є взаємопов`язаними, і вирішення позову у справі № 756/9788/23 впливає на вирішення цієї справи по суті, натомість при вирішення справи, яка переглядається апеляційним судом, суд не наділений повноваженням надавати оцінку договору позики з точки зору його відповідності вимогам законодавства.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин у суду апеляційної інстанції були підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 756/9788/23, яким будуть встановлені обставини, які будуть мати преюдиційне значення для вирішення спору у цій справі, а також врахували ту обставину, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції (23 лютого 2023 року) провадження у цивільній справі № 756/9788/23 не було відкрито (ухвала про відкриття провадження у справі від 07 серпня 2023 року).

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 759/7515/21 та від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, суд касаційної інстанції відхиляє з таких підстав.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 759/7515/21 (провадження № 61-17497св21), направляючи справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що … [матеріали справи за позовом про визнання недійсним договору дарування та скасування його реєстрації дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 759/10266/17].

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21), направляючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, виклав висновок про те, що … [апеляційний суд у даній справі на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв].

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Інші аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які призвели або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувані ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Третій Київський авторемонтний завод» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров