Ухвала

від 19.06.2024 по справі 200/325/14-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/325/14-ц

Провадження №4-с/932/26/24

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

19 червня 2024 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Цитульського В.І. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2024 року заявник звернувся до суду із зазначеною скаргою.

Скарга мотивована тим, що вона є боржником у виконавчому провадженні №44113394 відкритому на підставі виконавчого листа виданого на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2014 року. У зв`язку з набранням чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, надання як забезпечення кредитів в іноземній валюті» 08 червня 2014 року виконавчий документ був повернений стягувачу. Таким чином разом з поверненням виконавчого документу державним виконавцем повинен був бути скасований арешт накладений на все майно боржника (заявника), проте цього не було зроблено. Про існування арешту заявниця дізналася 09 травня 2024 року та мала намір врегулювати питання без звернення до суду, таким чином зверталася із письмовою заявою на ім`я начальника виконавчої служби. 28 травня 2024 року вона отримала відповідь про відсутність прямого обов`язку зняти арешт з майна боржника. Таким чином арешт не був знятий, у зв`язку зі чим вона звернулася до суду із відповідною скаргою на бездіяльність начальника виконавчої служби та зобов`язання вчинити дію.

Разом зі скаргою, заявниця подала заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, мотивуючи її тим, що бездіяльність начальника виконавчої служби є триваючою, а тому може бути оскарженою в будь-який час.

Дослідивши матеріали скарги суд приходить до такого.

Судом встановлено, що про бездіяльність начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна заявника їй стало відомо з моменту отримання відповіді №79520 28 травня 2024 року.

Таким чином і строк на подання відповідної скарги має обчислюватися з 28 травня 2024 року з моменту коли ОСОБА_1 дізналася про порушення її права.

Відповідно до 447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1ст. 449 ЦПКскаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2ст. 449 ЦПК Українипропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 2ст. 126 ЦПК Українипередбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначенихЦивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Впостанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-цвказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41рішення у справі "Пономарьов проти України"(Заява N 3236/03).

Впостанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-цвказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Враховуючи встановлені обставини та те, що строк на подання відповідної скарги для заявниці сплинув 07 червня 2024 року. При цьому зі скаргою заявник звернулася до суду 17 червня 2024 року, а отже з пропуском десятиденного строку встановленого законодавством для звернення з відповідною скаргою. Крім того, клопотання про поновлення строку на звернення до суду не містить обґрунтування не можливості подання скарги в строк з 28.05.2024 по 07.06.2024.

Враховуючи те, що скаржник пропустив строк звернення до суду зі скаргою, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.126,127,353,354,447,449 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.І. Цитульський