Рішення

від 24.06.2024 по справі 204/6038/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/6038/21

Провадження № 2/204/38/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кошелюк Д.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвоката Куценко О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Закрите акціонерне товариство «Еколенд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Гарі», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Закрите акціонерне товариство «Еколенд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Гарі», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна, згідно якої просили витребувати у відповідача нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з нежитлового приміщення №55 поз.1-18, загальною площею 333,2 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку літ.А-5 ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2 (а.с.1-12 т.1). У листопаді 2023 року, уточнивши позовні вимоги, Дніпровська міська рада просила витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради нерухоме майно, яке складається:

-в житловому будинку А-5 на І поверсі нежитлового приміщення № 56 позиції 1- приміщення, 2 приміщення, загальною площею 97,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1644612112101;

-в житловому будинку А-5 на І поверсі нежитлового приміщення № 57 позиції 1-4 приміщення, загальною площею 150,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1644624012101;

-в житловому будинку А-5 на І поверсі нежитлового приміщення № 58 позиції 1-7 приміщення І - балкон, загальною площею 93,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1644627912101;

-стягнути на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір (а.с.145-150 т.3).

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з нежитлового приміщення №55 поз.1-18, загальною площею 333,2 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку літ.А-5 ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2. Через судові спори, спірне нежитлове приміщення остаточно не повернуто до комунальної власності, у зв`язку з чим, існує необхідність у захисті прав територіальної громади міста. Зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі №13/197-10 позовні вимоги ЗАТ «Еколенд» до ТОВ «Фактор Д» про визнання права власності задоволені: визнано право власностізакритого акціонерного товариства «Еколенд» на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: нежитлового приміщення №55, поз.1-18, загальною площею 333,2 м. кв., розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5,ганок літ.а 1та ганок літ.а 2; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Д» на користь закритого акціонерного товариства «Еколенд» 650,00 грн. - державне мито, 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради № 126-7/ХХІV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області" житловий фонд, розташований на території м. Дніпропетровська передано у власність територіальної громади м. Дніпропетровська як майно, що знаходиться на балансі, зокрема, ОЖКП «Південне». В подальшому, згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережний"" на виконання рішення міської ради від 26.02.2003 № 35/7 "Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста та подальшого його використання" та рішення Дніпропетровської обласної ради № 126-7/ХХІV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області"", керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" міська рада прийняла у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства "Південне", "Центральний", "Лівобережний" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18.08.2003, від 10.09.2003 та від 12.09.2003. Зокрема, 10.09.2003 підписано акт приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу Обласного житлово-комунального підприємства "Південне", до переліку будинків, які передаються до комунальної власності увійшов будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, до комунальної власності територіальної громади міста, згідно з актом від 10.09.2003 увійшло, у тому числі, і спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , а територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради набула право власності на цілісний майновий комплекс КП «Південне», до якого, зокрема, увійшло спірне приміщення. Зазначене рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 стало підставою для державної реєстрації права власності за міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому, з метою захисту прав та інтересів територіальної громади міста, Дніпровська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду для оскарженнярішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі №13/197-10. Згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі №13/197-10 скасовано; в позові відмовлено. Постановою Верховного суду від 08 грудня 2021 року Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 13/197-10 скасовано, справу № 13/197-10 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 р. у справі № 13/197-10 скасовано; у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного суду від 16 листопада 2022 року Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 скасовано і ухвалено нове рішення, Дніпровській міській раді в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 відмовлено. Через судові спори, спірне нежитлове приміщення остаточно не повернуто до комунальної власності, у зв`язку з чим, міська рада звернулась до суду із зазначеною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнену позовну заяву, просив задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року по справі № 13/197-10 за позовом ЗАТ «Еколенд» до ТОВ «Фактор Д» про визнання права власності було визнано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. А 1 та ганок літ. А 2 за ЗАТ «Еколенд», зареєстроване КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 05 листопада 2011 року (витяг про державну реєстрацію прав 27908042, реєстраційний номер 31991745). На підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2011 року, укладеного між ЗАТ «Еколенд» та ТОВ «Підприємство «Гарі», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Собко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 117, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17 березня 2011 року (витяг про державну реєстрацію прав 29344121, реєстраційний номер 31991745) власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2 стало ТОВ «Підприємство «Гарі». На підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2011 року, укладеного між ТОВ «Підприємство «Гарі» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Собко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 592, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 12 серпня 2011 року (витяг про державну реєстрацію прав 30953932, реєстраційний номер 31991745) власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2 стала ОСОБА_3 . На підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 803, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04 серпня 2017 року (запис про право власності 21729272, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319090512101) власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, стала ОСОБА_4 . На підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6 від 28 вересня 2017 року нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 було виділене в натурі без будь-яких перешкод та поділено на три об`єкта: приміщення № 56 позиції 1-2, загальною площею 97,0 кв.м; приміщення № 57 позиції 1-8, загальною площею 146,3 кв.м; приміщення № 58 позиції 1-8, загальною площею 91,7 кв.м. На підставі договорів купівлі-продажу від 22 листопада 2019 року, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Н.М., зареєстрованих в реєстрі за №№ 739, 742, 745 (записи про право власності 34278565, 34278755, 34279667; реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1644612112101, 1644624012101, 1644627912101) відповідно власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , загальною площею 97,0 кв.м, 146,3 кв.м, 91,7 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, стала ОСОБА_2 . Представник відповідача вважає, що міською радою було пропущено строк звернення до суду із зазначеною позовною заявою, про що було подане відповідне клопотання, оскільки міська рада, згідно заявлених позовних вимог, зазначала, що територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради набула право власності на цілісний майновий комплекс КП «Південне», до якого, зокрема, увійшло спірне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому, зазначене рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 13.11.2003 стало підставою для державної реєстрації права власності за міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Представники третіх осіб - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Закритого акціонерного товариства «Еколенд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Гарі», треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною республіканською власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць комунальною власністю" визначено, що житловий та нежитловий фонд та житлово-експлуатаційні організації переходили з державної до комунальної власності.

З 1991 року усе майно цілісного майнового комплексу перейшло з державної власності до спільної власності територіальних громад області та стало належати їм як майнове надбання відповідного регіону.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради №126-7/ХХІV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста" передано у власність територіальної громади м. Дніпропетровська житловий фонд, розташований на території м. Дніпропетровська, як майно, що знаходиться на балансі, зокрема ОЖКП "Південне".

Розпорядженням обласної ради №171-р від 10.09.2003 передано до комунальної власності м.Дніпропетровська усе майно ОЖКП "Південне".

В подальшому, згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережний"" на виконання рішення міської ради від 26.02.2003 № 35/7 "Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста та подальшого його використання" та рішення Дніпропетровської обласної ради № 126-7/ХХІV від 17.01.2003 "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області"", керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" міська рада прийняла у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства "Південне", "Центральний", "Лівобережний" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18.08.2003, від 10.09.2003 та від 12.09.2003. Зокрема, 10.09.2003 підписано акт приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу Обласного житлово-комунального підприємства "Південне", до переліку будинків, які передаються до комунальної власності увійшов будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, до комунальної власності територіальної громади міста, згідно з актом від 10.09.2003 увійшло, у тому числі, і спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , а територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради набула право власності на цілісний майновий комплекс КП «Південне», до якого, зокрема, увійшло спірне приміщення.

Зазначене рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 стало підставою для державної реєстрації права власності за міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: нежитлового приміщення №55, поз.1-18, загальною площею 333,2 м. кв., що розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5,ганок літ. а 1та ганок літ. а 2 є територіальна громада міста в особі Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003.

На підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року по справі № 13/197-10 за позовом ЗАТ «Еколенд» до ТОВ «Фактор Д» про визнання права власності, було визнано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. А 1 та ганок літ. А 2 за ЗАТ «Еколенд», зареєстроване КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 05 листопада 2010 року (витяг про державну реєстрацію прав 27908042, реєстраційний номер 31991745).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2011 року, укладеного між ЗАТ «Еколенд» та ТОВ «Підприємство «Гарі», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Собко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 117, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 17 березня 2011 року (витяг про державну реєстрацію прав 29344121, реєстраційний номер 31991745) власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2 стало ТОВ «Підприємство «Гарі».

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2011 року, укладеного між ТОВ «Підприємство «Гарі» та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Собко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 592, зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 12 серпня 2011 року (витяг про державну реєстрацію прав 30953932, реєстраційний номер 31991745) власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2 стала ОСОБА_3 .

Також, на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 803, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04 серпня 2017 року (запис про право власності 21729272, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319090512101) власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, стала ОСОБА_4 .

На підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6 від 28 вересня 2017 року нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 було виділене в натурі без будь-яких перешкод та поділено на три об`єкта: приміщення № 56 позиції 1-2, загальною площею 97,0 кв.м; приміщення № 57 позиції 1-4, загальною площею 150,4 кв.м; приміщення № 58 позиції 1-7, загальною площею 93,5 кв.м.

На підставі договорів купівлі-продажу від 22 листопада 2019 року, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Н.М., зареєстрованих в реєстрі за №№ 739, 742, 745 (записи про право власності 34278565, 34278755, 34279667; реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1644612112101, 1644624012101, 1644627912101) відповідно власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , загальною площею 97,0 кв.м, 150,4 кв.м, 93,5 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, стала ОСОБА_2 .

Незважаючи на те, що нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 333,2 кв.м було поділено на частини його площа та загальні технічні характеристики не змінились. Документальне відображення даних про реконструкцію нежитлового приміщення не вказує про створення нової нерухомої речі, оскільки зазначений об`єкт є нерухомою річчю, основною ознакою якої є розміщення на певній земельній ділянці без можливості переміщення, тобто розташування за певною адресою.

Згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі №13/197-10 скасовано; в позові відмовлено.

Постановою Верховного суду від 08 грудня 2021 року Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 13/197-10 скасовано, справу № 13/197-10 направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 р. у справі № 13/197-10 скасовано; у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного суду від 16 листопада 2022 року Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 скасовано і ухвалено нове рішення, Дніпровській міській раді в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2010 у справі № 13/197-10 відмовлено.

Звертаючись до суду з позовною заявою, міська рада посилалась на те, що спірне нерухоме майно було відчужене, Дніпровська міська рада як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі положень ст.388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 16 ЦК України).

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно зі статтями 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником та володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої цієї статті).

З урахуванням викладених вище норм матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який вказує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14 (провадження № 14-636цс18).

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності; об`єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

В оцінці наявності підстав для застосування позовної давності, суд враховує таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», заява № 14902/04, від 20 вересня 2011 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс18) вказала, що «Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині першій статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, щоміською радою було пропущено строк позовної давності, про застосування наслідки спливу якого було заявлено представником відповідача у судовому засіданні та подано відповідну заяву, а Дніпровською міською радою не наведено достатніх та переконливих доказів поважності пропуску цього строку, як і не було подано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку, а тому у задоволенні позову слід відмовити з цієї підстави.

Так, представник відповідача зазначав, що позивачу було відомо про таке порушення ще у 2013 році коли були внесені відомості до ЄРДР за №42013040030000203 за ознаками ч.2 ст.364 КК України, про те, що службові особи Дніпропетровської обласної ради та Дніпропетровської міської ради умисно з корисливих мотивів зловживаючи своїм службовим становищем сприяли у заволодінні комунальним майном, в тому числі нежитловим приміщенням АДРЕСА_2 , площею 330 кв.м., яке прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та яке до 2010 року перебувало на балансі КП «Південний», надавши на підтвердження зазначеного копії ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (а.с.145-154 т.1).

Так, судом було проаналізовано, що в судовому засіданні позивач зазначав, що дізнався про порушення свого права у 2021 році з відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно, тому у серпні 2021 року і звернувся до суду із зазначеною позовною заявою. Проте, з ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90281445 вбачається,що про існування свого порушеного права власності Дніпровська міська рада дізналась лише з Єдиного державного реєстру судових рішень України під час моніторингу судових рішень та рішення суду від 25.08.2010 у справі №13/197-10 Дніпровська міська рада отримала 17.06.2020. Більш того, з долучених до відзиву копій ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська вбачається, що ще 13.09.2013 були внесені відомості до ЄРДР за №42013040030000203 за ознаками ч.2 ст.364 КК України, про те, що службові особи Дніпропетровської обласної ради та Дніпропетровської міської ради умисно з корисливих мотивів зловживаючи своїм службовим становищем сприяли у заволодінні комунальним майном, в тому числі нежитловим приміщенням АДРЕСА_2 , площею 330 кв.м., яке прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та до 2010 року перебувало на балансі КП «Південний».

Суд, оцінивши вказані докази та обставини за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку, що вони не спростовані позивачем з метою доведення дотримання ним строку позовної давності, врахувавши презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Саме по собі твердження позивача в цій справі про те, що він дізнався про порушення свого права у 2021 році, не свідчить про неможливість довідатись про порушення своїх прав саме щодо спірного приміщення та вчинити дії на їх захист, оскільки саме матеріалами справи підтверджено, що спірне приміщення вибуло із оперативного управління позивача у 2010 році на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року по справі № 13/197-10 за позовом ЗАТ «Еколенд» до ТОВ «Фактор Д» про визнання права власності, яким було визнано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 333,2 кв.м, розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. А 1 та ганок літ. А 2 за ЗАТ «Еколенд», зареєстроване КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 05 листопада 2010 року (витяг про державну реєстрацію прав 27908042, реєстраційний номер 31991745), та пізніше 13.09.2013 були внесені відомості до ЄРДР за №42013040030000203 за ознаками ч.2 ст.364 КК України, про те, що службові особи Дніпропетровської обласної ради та Дніпропетровської міської ради умисно з корисливих мотивів зловживаючи своїм службовим становищем сприяли у заволодінні комунальним майном, в тому числі нежитловим приміщенням АДРЕСА_2 , площею 330 кв.м., яке прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та до 2010 року перебувало на балансі КП «Південний».

Отже, застосовуючи позовну давність до спірних правовідносин, про яку було заявлено стороною відповідача, при цьому міська рада, яка звернулась до суду із позовом, клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із такими позовними вимогами, не подавала.Таким чином саме з 13.09.2013 року коли були внесені відомості до ЄРДР за №42013040030000203 за ознаками ч.2 ст.364 КК України, про те, що службові особи Дніпропетровської обласної ради та Дніпропетровської міської ради умисно з корисливих мотивів зловживаючи своїм службовим становищем сприяли у заволодінні комунальним майном, в тому числі нежитловим приміщенням АДРЕСА_2 , площею 330 кв.м., яке прийнято у комунальну власність територіальної громади міста та до 2010 року перебувало на балансі КП «Південний», необхідно рахувати позовну давність, оскільки позивач (ДМР) міг дізнатись про вибуття майна зі свого володіння та про порушення свого права щодо спірного нерухомого майна.

За вимогами статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що узгоджується з практикою Верховного Суду, наведеною у постанові від 15 травня 2018 року (справа №916/2403/16 ).

Таким чином, початок перебігу позовної давності у контексті частини першої статті 261 ЦК України збігається з моментом обізнаності особи про порушення її права або навіть об`єктивної можливості довідатись про обставини порушення її прав.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №343/1400/15-ц. Зокрема, судом зазначено, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

При порівняльному аналізі термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, належить зробити висновок про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (Постанова Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 904/8637/17).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (справа «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Зурахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні достатні та об`єктивні докази того, що станом на вересень 2013 року Дніпровська міська рада, була обізнана про вибуття зазначеного нежитлового приміщення з комунальної власності. Докази про те, що вони не могли дізнатися про вказане до спливу позовної давності відсутні.

При вирішенні питання щодо звернення за захистом своїх прав з дотриманням чи пропуском позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи дізнатися про порушення її прав.

Об`єктивні причини, з яких Дніпровська міська рада не могла дізнатися про порушення цивільних прав громади міста Дніпра в межах позовної давності не встановлені.

Задоволення позову про витребування спірного майна у ОСОБА_2 та повернення такого у комунальну власність буде втручанням у право власності ОСОБА_2 щодо законності, пропорційності й необхідності у демократичному суспільстві у розумінні Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Кривіцька і Кривіцький проти України» зазначив, що втручання держави є порушенням статті 8Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України»).

В ислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (рішення у справі «Власов проти Росії»). Щоб захистити особу від свавілля, недостатньо забезпечити формальну можливість мати змагальне провадження для оскарження застосування положення закону в її справі. Якщо ухвалене в результаті судове рішення не містить обґрунтування або доказової бази, виникле втручання у гарантоване Конвенцією право може стати непередбачуваним та, як наслідок, не відповідати вимозі законності (рішення у справах «Лупса проти Румунії» та «С.G. та інші проти Болгарії»).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно дост.141 ЦПК України, судові витрати віднести на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.256, 257, 261, 267 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Закрите акціонерне товариство «Еколенд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Гарі», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24.06.2024 року.

Суддя Н.В. Токар