Ухвала

від 22.05.2024 по справі 6-1150/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:6-1150/11

Провадження №: 6/755/70/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гончарук В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.,

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

боржника ОСОБА_3

представника стягувача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , подану в рамках цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 звернулися до суду з заявою про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, скасування арештів та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, у якій просять суд визнати дублікати виконавчих листів, видані 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241, такими, що не підлягають виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус» на користь ОСОБА_5 , грошові кошти в розмірі 4 902.13 грн.. як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчим документом у рамках ВП № НОМЕР_2.

Зупинити стягнення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які здійснюються приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я. В., на підставі дублікатів виконавчих листів, виданих 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 . ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що у 2019 році боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку було погашено кредиторові ТОВ «ФК «ПАРУС» всю суму заборгованості за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у розмірі 368 814 грн. що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0. 1521325195.1 від 13.11.2019 року на суму 108 000.00 грн., № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 року на суму 60 814.00 грн.. копії яких наявні в матеріалах виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та№ НОМЕР_4. договором про погашення заборгованості від 01.11.2019 року. укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Парус» та актом про погашення заборгованості до даного Договору від 15.11.2019 року.

Таким чином. на сьогоднішній день виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 є завершеними, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 року у справі № 1648/10 виконано в повному обсязі; оригінали виконавчих листів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на підставі п. 1 ч. 1 З У «Про виконавче провадження», а саме на підставі заяви самого стягувана ТО В «ФК «Парус», повернуто стягувачеві, відтак існують всі підстави для визнання дублікатів виконавчих листів, виданих 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241, такими, що не підлягають виконанню та, відповідно, скасуванню арештів.

Заявники та їх представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у змісті заяви про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, скасування арештів та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та просили їх задовольнити в повному обсязі. Крім того наголошували про те, що заборгованість за кредитним договором була в повній мірі погашена перед стягувачем, а тому є всі підстави визнати дублікати виконавчих листів такими, що неп підлягають виконанню.

Представник стягувача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі з підстав викладених у змісті відзиву поданого на заяву про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, скасування арештів та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів. Крім того, сторона стягувача не заперечувала того факту, що боржник ОСОБА_1 частково виконала свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки умовами вказаного договору передбачаю виконання зобов`язань у іноземній валюті. а боржником було погашено суму в еквіваленті станом на день ухвалення рішення третейського суду.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні встановлено, що 13 травня 2011 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року по справі № 1648/10. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 в розмірі 46 183,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.12.2010 року становить 366 788,32 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» по 2 026,53 грн. з кожного витрат, пов`язаних з вирішенням спору.

30.05.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчі листи № 6-1150/1 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.01.2010 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 6-1150/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, стягувача з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС» (код ЄДРПОУ 42331780, місцезнаходження: 03039, вул. Саперно-Слобідська, 25, м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2023 року видано дублікати виконавчих листів № 6-1150/1 від 30.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241.

Постановою Київського Апеляційного суду від 08 листопада 2023 року. ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2023 року залишено, без змін.

Дане рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також встановлено, 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я,В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 6-1150/1 виданим 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 вбачається, що 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я,В. було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову від 30.06.2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 05.07.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Разом з тим. становлено, 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я,В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 6-1150/1 виданим 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 вбачається, що 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я,В. було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову від 30.06.2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 05.07.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 перебуває на стадії примусового виконання.

За положеннями ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 р. у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015р., наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

З п. п. 5, 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктами 5, 6 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814 визначено, що звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції. Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.

Судове рішення вважається виконаним лише після отримання повідомлення про його виконання в повному обсязі (пункт 10 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814).

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Слід зазначити, що в обгрунтування наявності підстав для визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, заявник посилається на те, що у 2019 році боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку було погашено кредиторові ТОВ «ФК «ПАРУС» всю суму заборгованості за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у розмірі 368 814 грн. що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0. 1521325195.1 від 13.11.2019 року на суму 108 000.00 грн., № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 року на суму 60 814.00 грн., договором про погашення заборгованості від 01.11.2019 року. укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Парус» та актом про погашення заборгованості до даного Договору від 15.11.2019 року.

В свою чергу, матеріалами справи дійсно підтверджено та встановлено судом, що боржником ОСОБА_1 , погашено кредиторові ТОВ «ФК «ПАРУС» суму заборгованості за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у розмірі 368 814 грн. що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0. 1521325195.1 від 13.11.2019 року на суму 108 000.00 грн., № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 року на суму 60 814.00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи зобов`язання покладені на боржників за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 визначаються у іноземній валюті, що у свою чергу було підтверджено рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року по справі № 1648/10, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість в розмірі 46 183,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.12.2010 року становить 366 788,32 грн., на підставі якого і були виданні виконавчі листи, які заявники просять визнати такими, що не підлягають виконанню.

Суд дійшов висновку, що боржником зобов`язання покладені на нього за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 виконано не в повному обсязі, оскільки сума коштів, яка була погашена боржником у національній валюті в розмірі 368 814 грн.. протягом 2019 року визначалась станом на день ухвалення рішення третейського суду тобто 06.12.2010 року.

Таким чином, у вказаному грошовому зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, у зв`язку з чим сума, що підлягає сплаті у гривнях повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 369/5625/16-ц (провадження № 61-14850св23), який виснував, що сторони у розписці визначили валютою позикового зобов`язання долар США, а звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд стягнути заборгованість за договором позики у доларах США в гривневому еквіваленті станом на 20 вересня 2022 року (дата подання заяви про збільшення позовних вимог), суд першої інстанції правильно виходив з того, що виконання договірного зобов`язання з повернення позики має здійснюватися в іноземній валюті з визначенням гривневого еквіваленту належних до стягнення сум.

Посилання заявника на необхідність сплати суми боргу відповідно до визначеного у розписці гривневого еквіваленту отриманих у позику коштів на час надання позики є неспроможними, з огляду на те, що згідно зі змістом спірної розписки від 14 червня 2013 року, сторони погодили, що валютою зобов`язання є долар США, а зазначення в дужках, як уточнення, гривневого еквіваленту отриманої у позику грошової суми, без визначення обов`язку погашення позики у гривні, не змінює валюту зобов`язання. Крім того, з огляду на те, що зобов`язання залишається невиконаним, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо необхідності визначення гривневого еквівалента заборгованості станом на 15 листопада 2013 року.

Крім того, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити у грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів в іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові кошти, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц викладено правовий висновок про те, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, в ході судового розгляду даної заяви не було встановлено обгрунтованих та достатніх процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржник не виконав свої зобов`язання за вказаним виконавчим листом, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви.

Щодо вимог заявника про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус» на користь ОСОБА_5 , грошових коштів в розмірі 4 902.13 грн.. як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчим документом у рамках ВП № НОМЕР_2, а також зупинення стягнення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, які здійснюються приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я. В., то вказані вимоги не підлягають задоволенню. так як судом не встановлено обгрунтованих підстав для визнання дублікатів виконавчих листів, виданих 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ст.129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст. ст. 10, 13, 82, 432, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_5 подану в рамках цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 28 травня 2024 року.

Суддя: