Ухвала

від 18.12.2024 по справі 6-1150/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 6-1150/11

провадження № 61-16723ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Мехедок Тетяною Сергіївною, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в справі за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У2024 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з заявою про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, скасування арештів та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 поданої в рамках цивільної справи за позовом ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ПАРУС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено

10 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Мехедок Т. С., на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України (частина друга статті 352 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Ухвала суду щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України).

У статті 389 ЦПК України міститься норма, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у касаційному порядку, не передбачено (див., зокрема, ухвалу.

Ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (пункт 25 статті 353 ЦПК України), та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами її перегляду, оскарженню у касаційному порядку не підлягають.У ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду про задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами її перегляду (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року в справі № 2/2218/3393/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 754/5288/21, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 2-68/11, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2022 року в справі № 757/35696/15-ц, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2024 року в справі № 541/3007/23).

Ухвала суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 25 частини першої статті 353 ЦПК України). Ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню, оскільки не зазначена в пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 757/30497/15-ц).

В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 753/23412/17 (провадження № 61-44581сво18) вказано, що:

«відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена в апеляційному порядку. Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Тлумачення пункту 25 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у касаційному порядку, не передбачено. За таких обставин та з урахуванням вказаних норм процесуального права постанова Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 звернувся про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає оскарженню у касаційному порядку».

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржені судові рішення не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана адвокатом Мехедок Тетяною Сергіївною, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в справі за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков