Постанова

від 12.11.2024 по справі 6-1150/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №6-1150/11 Головуючий у суді І інстанції: Гончарук В.П.

провадження №22-ц/824/14523/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мехедок Тетяни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС», до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, скасування арештів та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, у якій просять суд визнати дублікати виконавчих листів, видані 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241, такими, що не підлягають виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парус» на користь ОСОБА_2 , грошові кошти в розмірі 4 902.13 грн.. як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчим документом у рамках ВП № НОМЕР_1.

Зупинити стягнення за виконавчими провадженнями № 72145239 та № НОМЕР_1, які здійснюються приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я. В., на підставі дублікатів виконавчих листів, виданих 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що у 2019 році боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку було погашено кредиторові ТОВ «ФК «ПАРУС» всю суму заборгованості за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у розмірі 368 814 грн. що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0. 1521325195.1 від 13.11.2019 року на суму 108 000.00 грн., № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 року на суму 100 000.00 грн., № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 року на суму 60 814.00 грн.. копії яких наявні в матеріалах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та№ НОМЕР_3. договором про погашення заборгованості від 01.11.2019 року. укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Парус» та актом про погашення заборгованості до даного Договору від 15.11.2019 року.

Таким чином, на сьогоднішній день виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є завершеними, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 року у справі № 1648/10 виконано в повному обсязі; оригінали виконавчих листів у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на підставі п. 1 ч. 1 З У «Про виконавче провадження», а саме на підставі заяви самого стягувана ТО В «ФК «Парус», повернуто стягувачеві, відтак існують всі підстави для визнання дублікатів виконавчих листів, виданих 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 6-1150/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241, такими, що не підлягають виконанню та, відповідно, скасуванню арештів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, адвокат Мехедок Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання дублікатів виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, скасування арештів та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що судом першої інстанції не досліджено надані заявниками докази. А саме, не враховано того, що придбання боргу ТОВ «ФК «ПАРУС» згідно договору № 014/17648/6/23241 відступлення (купівлі-продажу) прав вимог від 22.08.2019 року та погашення цього боргу боржником ОСОБА_1 відбувалося в одному звітному періоді, а саме, всі дії відбувалися протягом 2019 року. Тому для підтвердження відсутності на балансі ТОВ «ФК «ПАРУС» заборгованості у розмірі 46183,37 доларів в еквіваленті, заявниками було надано фінансову звітність ТОВ «ФК «ПАРУС» за 2019 рік, яка підтверджена звітом незалежного аудитора щодо фінансової звітності ТОВ «ФК «ПАРУС» станом на 31.12.2019 року, а саме: баланс (форма №1) за 2019 рік, в якому на кінець періоду (на 31.12.2019) відсутня дебіторська заборгованість перед ТОВ «ФК «ПАРУС» у розмірі 46183,37 доларів США в гривневому еквіваленті (рядок 1160). Зазначені документи свідчать про те, що всі операції, пов`язані з купівлею та погашенням боргу станом на 31.12.2019 року завершені.

Посилалась на те, що кредитор та боржник у добровільному порядку домовилися, що на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 у справі № 1648/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19.09.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А. О. за реєстраційним № 1679, ОСОБА_1 (боржник) сплачує заборгованість у розмірі 368 814, 00 гривень.

Вказана заборгованість була ОСОБА_1 у добровільному порядку сплачена ТОВ «ФК «ПАРУС», що підтверджується платіжними квитанціями AT КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 на суму 100 000,00 грн, № 0.0. 1521325195.1 від 13.11.2019 на суму 108 000,00 грн, № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 на суму 100 000,00 грн, № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 на суму 60814,00 грн, копії яких наявні в матеріалах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та№ НОМЕР_3.

Тому вважає, що ОСОБА_1 за домовленістю з Кредитором фактично виконала у повному обсязі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 по справі № 1648/10, що свідчить про припинення правовідносин по стягненню коштів за зобов`язаннями перед ТОВ «Фінансова компанія «ПАРУС» та зобов`язання останнього припинити дії по примусовому виконанню судового рішення.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказувала також те, що суд першої інстанції не врахував, що 29.08.2022 року на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Харитоненко К.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, згідно якої постановлено виконавчий лист № 6-1150 від 30.05.2011, виданий Дніпровським районним судом м. Києва, повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

21 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФК «Парус» - адвоката Комаровського Дениса Володимировича, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що боржником зобов`язання покладені на нього за кредитним договором віл 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 виконано не в повному обсязі, оскільки сума коштів, яка була погашена боржником у національній валюті в розмірі 368 814 грн.. протягом 2019 року визначалась станом на день ухвалення рішення третейського суду тобто 06.12.2010 року. Таким чином, у вказаному грошовому зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, у зв`язку з чим сума, що підлягає сплаті у гривнях повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 провадження № 61-45337св18.

Отже, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 року у справі № 1648/10 позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 у сумі 46 183 доларів США 37 центів США, що за офіційним курсом обміну валют, встановленим Національним банком України станом на 06.12.2010 року становить 366 788 грн 32 коп., з яких: сума боргу за кредитом - 41 168,95 доларів США, сума боргу за процентами - 2360,80 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 1010,76 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів - 1642,86 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 2026 грн 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 2026 грн 53 коп. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

13 травня 2011 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06 грудня 2010 року по справі № 1648/10. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241 в розмірі 46 183,37 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.12.2010 року становить 366 788,32 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» по 2 026,53 грн. з кожного витрат, пов`язаних з вирішенням спору.

30.05.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчі листи № 6-1150/1 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.01.2020 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 6-1150/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, стягувача з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРУС» (код ЄДРПОУ 42331780, місцезнаходження: 03039, вул. Саперно-Слобідська, 25, м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2023 року видано дублікати виконавчих листів № 6-1150/1 від 30.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 року № 014/17648/6/23241.

Постановою Київського Апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2023 року залишено, без змін.

Встановлено, 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72145239 за виконавчим листом № 6-1150/1 виданим 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва.

З матеріалів виконавчого провадження № 72145239 вбачається, що 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я.В. було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову від 30.06.2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 05.07.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 6-1150/1 виданим 23.06.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 вбачається, що 30.06.2023 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бережним Я.В. було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову від 30.06.2024 року про арешт коштів боржника, постанову від 05.07.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 72145239 та № НОМЕР_1 перебуває на стадії примусового виконання.

ОСОБА_2 звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню з посилався на те, що він у 2019 році у добровільному порядку було погашено кредиторові ТОВ «ФК «Парус» всю суму заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 № 014/17648/6/23241 у розмірі 368 814 грн, що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 року на суму 100 000 грн, № 0.0.1521325195.1 від 13.11.2019 на суму 108 000 грн, № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 року на суму 100 000 грн, № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 року на суму 60 814 грн.

У висновках про застосування норм права, що викладені у пунктах 43, 44, 55, 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18) зазначено наступне:

«Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом».

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення».

Також у постанові від 16 січня 2019року у справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Крім того, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

Як вбачається з матеріалів справи кредит надавався апелянту в доларах США, у рішенні Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 року та виконавчому листі зазначено про стягнення з боржника на користь банку заборгованості доларах США.

Отже, з огляду на зазначене, вищенаведені норми законодавства та висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначення судом у судовому рішення еквівалента стягнутої суми в національній валюті - гривні на час розгляду справи і ухвалення судом рішення не спростовує обов`язок боржника виконати судове рішення в іноземній валюті, яка була присуджена судом.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та погоджується з висновками суду про те, що у даному грошовому зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, у зв`язку з чим сума, що підлягає сплаті у гривнях повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що актом про погашення заборгованості від 15.11.2019 року до Договору, підписаним директором ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» Свідерським С.С. (кредитором) та ОСОБА_1 (боржником) сторони підтвердили, що боржником сплачена, а кредитором отримана в повному обсязі заборгованість по Договору про погашення заборгованості від 01.11.2019 року у розмірі 368 814 грн та сторони не мають жодних претензій одна до одної, такі доводи суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вже встановлено судом, те що дійсно ОСОБА_1 сплачувала у 2019 році заборгованість за кредитним договором № 014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року частково в розмірі 368 814 грн, що підтверджується платіжними квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.1520057435.1 від 12.11.2019 року на суму 100 000 грн, № 0.0.1521325195.1 від 13.11.2019 на суму 108 000 грн, № 0.0.1522238080.1 від 14.11.2019 року на суму 100 000 грн, № 0.0.1522348118.1 від 14.11.2019 року на суму 60 814 грн, що в свою чергу у валютному зобов`язанні складає:

100 000 грн / 24,511018 грн (за 1 дол.США)=4079,79 доларів США (станом на 12.11.2019 року);

108 000 грн / 24,461896 грн (за 1 дол.США)=4415,03 доларів США (станом на 13.11.2019 року);

100 000 грн / 24,315588 грн (за 1 дол.США)=4112,59 доларів США (станом на 14.11.2019 року);

60 814 грн / 24,315588 грн (за 1 дол.США)=2501,03 доларів США (станом на 14.11.2019 року).

Таким чином, заборгованість за кредитним договором складає № 014/17648/6/23241 від 19 вересня 2008 року у валютному зобов`язанні складає 46 183,37-15 108,44 = 31 074,93 доларів США.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про повне та фактичне виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.12.2010 року у справі № 1648/10 не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те, що 29 серпня 2022 року на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Харитоненко К.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а тому є підстави вважати, що виконавчі провадження № НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є завершеними, суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що повернення виконавчого документа з вищевказаної підстави є правом стягувача та не свідчить про повне та фактичне виконання рішення суду, оскільки це передбачено іншою нормою, а саме п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого лсита таким, що не підлягає виконанню та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц, положення Закону України «Про виконавче провадження», а також ст. 432 ЦПК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мехедок Тетяни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «14» листопада 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

В.І. Олійник