Ухвала

від 18.06.2024 по справі 712/9993/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/20/24 Справа № 712/9993/21 Категорія: ч.1 ст.361 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судових засіданьОСОБА_5 прокурораОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження на вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.04.2022 стосовно

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення

в с т а н о в и л а :

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він 17.06.2021 близько 10:00 відповідно до наказу ГУ ДФС в Черкаській області № 32-0 від 24.03.202, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Черкаській області, маючи спеціальне звання підполковника податкової міліції, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», будучи працівником правоохоронного органу, при цьому постійно здійснюючи функції представника влади та у відповідності до ч.3 ст.18 КПК України та п.1 Примітки до ст.364 КК України, з моменту призначення на вказану посаду, будучи службовою особою правоохоронного органу, всупереч вимогам ст.21 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ від 02.10.1992, згідно яких відомості інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» є конфіденційними та відносяться до інформації з обмеженим доступом, ст.4 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», відповідно до якої передбачено, що порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноважень стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації та п.п.17.1.9. п.17.1. ст.17 Податкового кодексу України відповідно до яких платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами, достовірно знаючи, що відповідно до пункту 6.7. Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах ДПС України, затвердженого наказом Державної податкової служби №216 від 15.05.2020 право доступу до системи мають працівники ДПС України, маючи прямий умисел направлений на неправомірний доступ до конфіденційної інформації з обмеженим доступом платників податків: ТОВ «ШАНС», ТОВ «Агрозернохолдінг», ТОВ «Прайм-лоджистікс», ТОВ «ТЕНПРОМ ЛТД», ТОВ «ДАТА СІСТЕМ», діючи без дозволу, знаходячись у службовому кабінеті ГУ ДПС у Черкаській області №301 за адресою вул. Хрещатик, будинок 235, м. Черкаси, перебуваючи в товариських відносинах з головним державним ревізором-інспектором ЕУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_11 , уповноваженого на користування ІТС «Податковий блок», пояснюючи, що інформація потрібна у зв`язку з службовою діяльністю, попрохав останнього переглянути конфіденційну інформацію про одного із платників податків, у зв`язку з чим ОСОБА_11 виконав прохання ОСОБА_8 та зайшов зі службового комп`ютера до ІТС «Податковий блок» у картку запитуваного платника податків, надав можливість ознайомитись ОСОБА_8 з інформацією відображеною на його моніторі.

Під час ознайомлення із запитуваною інформацією ОСОБА_8 без відома та згоди ОСОБА_11 сфотографував відображену на моніторі інформацію на власний мобільний телефон, та у подальшому, того ж дня, у період часу з 12 год. 03 хв. пц 13 год. 25 хв., використовуючи сфотографоване посилання картки платника податків зі свого службового комп`ютера з ІР - адресою 10.23.221.70, що розташований в його службовому кабінеті АДРЕСА_2 , шляхом видання своїх дій за дії ОСОБА_11 , здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, зайшовши за посиланням в ІТС «Податковий блок», де переглядав конфіденційну інформацію, доступ до якої у ГУ ДФС обмежений, та здійснив вивантаження інформації щодо наступних платників податків: ТОВ «ШАНС» (ЄДРПОУ 31337146), ТОВ «Агрозернохолдінг» (ЄДРПОУ 39706683), ТОВ «Прайм-лоджистікс» (ЄДРПОУ 42372633), ТОВ «ТЕНПРОМ ЛТД» (ЄДРПОУ 42934101), ТОВ «ДАТА СІСТЕМ» (ЄДРПОУ 42934096), що призвело до витоку інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України - у несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із вироком районного суду прокурор в апеляційній скарзі порушує питання про його скасування та просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.361 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.

Судом не взято до уваги показання допитаного 02.12.2021 в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 який в ході допиту повідомив, що йому як головному державному ревізору - інспектору відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб та єдиного внеску управління податкового адміністрування фізичних осіб ТУ ДПС у Черкаській області наданий доступ до ІТС «Податковий блок» та надано відповідний пароль.

Щодо використання ОСОБА_8 його облікового запису, ОСОБА_11 повідомив, що 17.06.2021 близько 10 год. до його службового кабінету зайшов ОСОБА_12 з яким він підтримував робочі стосунки, ОСОБА_8 попросив його мотивуючи тим, що в нього відсутній доступ до ІТС «Податковий блок», надати йому можливість передивитися в ІТС «Податковий блок» особову картку платника, обґрунтувавши вказане прохання службовою необхідністю. ОСОБА_11 зайшов в свій обліковий запис, та ввів код платника податків котрий продиктував ОСОБА_8 , коли він відкрив всю необхідну ОСОБА_8 інформацію, котра відображалась на моніторі його комп`ютера, ОСОБА_13 попросив ОСОБА_11 зробити фото, оскільки всю необхідну інформацію він запам`ятати (з його слів) не міг. ОСОБА_11 відмовив ОСОБА_14 в проханні сфотографувати, однак через деякий час почув характерний звук фотографування, та зрозумів що ОСОБА_8 сфотографував дані, що відобразились на моніторі на свій телефон.

Враховуючи показання свідка ОСОБА_11 , та інші документи, які містяться в матеріалах провадження та були предметом дослідження в суді першої інстанції, підтверджено факт того, що ОСОБА_15 здійснював вхід до ІТС «Податковий блок» використовуючи свій логін та пароль та здійснював фотографування документів, які містять інформацію з обмеженим доступом.

Факт того, що ОСОБА_8 зайшов до програмного забезпечення ввівши дані свого логіну та паролю, свідчить про наявність у діях ОСОБА_8 прямого умислу на вчинення незаконних дій.

Також, судом під час дослідження матеріалів, вилучених під час тимчасового доступу в ГУ ДПС в Черкаській області, відповідно до протоколу тимчасового доступу від 10.08.2021 установлено, що якщо санкціоновано увійти до ІТС «Податковий блок» ДПС у картку певного підприємства, скопіювати (сфотографувати) посилання, та потім вставити скопійоване посилання в адресну строку браузера іншого користувача на іншому комп`ютері, відкривається попередня сесія, тобто відбувається використання ІТС «Податковий блок» ДПС іншим користувачем, з іншого комп`ютера, з іншої ІР адреси, з використанням облікового запису співробітника, у якого було скопійовано (сфотографовано) відповідне посилання. З використанням скопійованого посилання у браузері іншого користувача, на іншому комп`ютері, з іншої ІР адреси є можливість не санкціоновано використовувати ІТС «Податковий блок» ДПС, в тому числі переглядати картки платників, звітність підприємств протягом 6-12 годин, про те судом зазначені обставини проігноровані.

Судом не надано взагалі оцінки документу, який має вагоме доказове значення, а саме протоколу огляду робочого комп`ютера ОСОБА_8 від 10.08.2021 який наданий прокурором під час дослідження письмових доказів, відповідно до якого встановлено, що його ІР адреса -10.23.221.7. User name: ОСОБА_16 .

Так, установлено, що 17.06.2021 користувач локальної мережі працював з комп`ютеру з ІР адресою - 10.23.221.7. не під своїм обліковим записом, а записом ОСОБА_11 .

Судом не надано оцінку витягу з Журналу перегляду користувача ГУ ДПС в Черкаській області, в картці платника за 16.06.2021, згідно якого у відповідний день здійснювалася робота з комп`ютера за яким закріплено ІР адреса -10.23.221.7. User name: ОСОБА_16 .

Відповідно до наказу Державної податкової служби № 216 від 15.05.2020, згідно якого право повного доступу до системи мають лише працівники ДПС України, а органи фіксальної служби втратили можливість користуватися інформаційними системами ДПС Украіни, в тому числі, ІТС «Податковий блок», та усім працівникам ГУ ДФС в Черкаській області скасовано (обмежено повний доступ ) до ІТС «Податковий блок».

У запереченні захисник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 просить вирок районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, навівши при цьому відповідні мотиви.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думки захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ці вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Відповідно до норми ч.3 ст.404 КПК України, обов`язок апеляційної інстанції полягає в безпосередньому дослідженні доказів лише у перелічених в законі випадках, а саме: 1) при наявності клопотання учасників кримінального провадження про повторне дослідження обставин, 2) якщо ці обставини досліджені судом першої інстанції не повністю, або з порушенням.

Враховуючи вищевикладене та встановивши, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_17 були допитані в суді першої інстанції, також були досліджені з дотриманням процедури норм КПК України всі письмові документи надані стороною обвинувачення, а прокурор не навів переконливих доводів щодо необхідності повторного дослідження даних доказів, і клопотання зводиться лише щодо незгоди з оцінкою досліджених доказів, то в такому разі суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, про що винесена ухвала без видалення до нарадчої кімнати.

При цьому колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 16 березня 2021 року провадження N 51 -437 км 20 справа №154/2975/17 відповідно до якої сам по собі факт незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. Повторне дослідження обставин є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність.

Виходячи із змісту положень ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 1950) та ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється при умові, коли в ході судового розгляду винність особи у вчиненні злочину доведена об`єктивними доказами, одержаними законним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Виправдувальний вирок, згідно норм ч.1 ст.373 КПК України ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Вказані вимоги закону районним судом при постановлені вироку щодо Лепського виконані в повному обсязі.

Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини по справі на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів по справі та прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.361 КК України.

При цьому суд у своєму вироку проаналізував кожен доказ, на який орган обвинувачення посилався в обвинувальному акті і дав їм належну оцінку з точки зору відносності, допустимості та достатності.

Такий висновок місцевого суду достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанцій відповідно до вимог ст. 94 КПК, які у своїй сукупності отримали належну оцінку.

Так, під час здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції Лепський свою винуватість в інкримінованому йому злочині не визнав і пояснив, що вранці 17 червня 2021 року, після його виходу з лікарняного, відбулася службова нарада, під час якої керівництвом були поставлені конкретні завдання по кримінальному провадженню, зокрема, щодо пошуку та допиту директора фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, інші. Виконання вказаних завдань потребувало використання ІТС «Податковий блок». Оскільки комп`ютер ОСОБА_8 оновлювався, а завдання було терміновим, він звернувся за допомогою до ревізора ГУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_11 . Останній під своїм обліковим записом в ІТС «Податковий блок» завантажив необхідну Картку платника ТОВ «ШАНС» (за кодом ЄДРПОУ). ОСОБА_8 переглянув вказану інформацію та сфотографував на свій телефон. Після чого повернувся до свого кабінету та продовжив роботу за своїм службовим комп`ютером. ОСОБА_8 здійснив вхід до ІТС «Податковий блок» під своїм ідентифікатором користувача в системі / мережі та паролем доступу. В подальшому, він змінив декілька цифр в командному рядку браузера на сфотографоване посилання, щоб відразу перейти на Картку платника податків. Виконання вказаних дій дозволило пропустити декілька кроків в системі, та пришвидшило роботу. ОСОБА_8 стверджує, що йому не було відомо, що завантажуючи сфотографоване посилання на картку платника, здійснюється перехід на попередню сесію з використання облікового запису співробітника ГУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_11 ; натомість, він вважав, що здійснює перегляд карток платників під своїм іменем користувача. ОСОБА_8 пояснив, що в подальшому отриману інформацію передав в службовій діяльності по кримінальному провадженні ТОВ «ШАНС» та ТОВ «Агрозернохолдінг», а по іншим підприємствам в формі службової записки передав в ДПС. ОСОБА_8 зазначив, що для оптимізації робочого процесу, він неодноразово зберігав посилання на картки платників податків у Ворді, а за необхідності - просто копіював та вставляв для завантаження в систему.

ОСОБА_8 пояснив, що він як працівник ГУ ДФС у Черкаській області, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, для виконання своїх посадових обов`язків, мав дійсне право доступу до інформації в ІТС «Податковий блок». Відповідний доступ він отримав згідно чинного Наказу ДФС України №934, на підставі службової записки від 10.02.2020. ОСОБА_8 вказав, що станом на 17.06.2021 він мав доступ для перегляду карток платників податків в ІТС «Податковий блок». За допомогою ІТС «Податковий блок» здійснюється аналіз податкової звітності та інших даних про платників податків, що дозволяє оперативно вирішувати завдання податкової міліції, та виконувати свої посадові обов`язки в частині виявлення та викриття фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності, тощо.

Об`єктом кримінального правопорушення ч.1 ст.361 КК України є ЕОМ (комплекс електронних технічних засобів, побудованих на основі мікропроцесорів і призначених для автоматичної обробки інформації при вирішенні обчислювальних та інформаційних завдань), АС (організаційно-технічні системи, в яких реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.

Зокрема, такими системами слід вважати сукупність ЕОМ, засобів зв`язку та програм, за допомогою яких ведеться документообіг, формуються, оновлюються та використовуються бази даних, накопичується та обробляється інформація. Оскільки обробка певних даних можлива і в результаті роботи одного комп`ютера, то АС це й окремо взятий комп`ютер разом з його програмним забезпеченням), комп`ютерні мережі та мережі електрозв`язку. Об`єктом такого злочину також може бути право власності на комп`ютерну інформацію.

Обєктивна сторона злочину проявляється у формі несанкціонованого втручання у роботу ЕОМ, їх систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку, наслідком якого є: 1) витік; 2) втрата; 3) підробка; 4) блокування інформації; 5) спотворення процесу обробки інформації або 6) порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Субєктивна сторона характеризується умисною виною. Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, причому незалежно від мотиву.

Для визнання факту вчинення злочину, склад якого передбачено у статті 361 КК, суд має встановити не лише вчинення діяння, а й настання хоча б одного із зазначених в законі наслідків: витоку, втрати, підроблення, блокування інформації, спотворення процесу її обробки або порушення встановленого порядку її маршрутизації. Тобто між несанкціонованим втручанням в роботу ЕОМ, АС, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку має бути причинний зв`язок хоча б з одним із суспільно небезпечних наслідків.

Несанкціоноване втручання в роботу ЕОМ, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж елетрозв`язку це самочинне, без дозволу власника або уповноваженої особи проникнення у вказані системи чи мережі. При несанкціонованому втручанні особа протиправно отримує доступ до інформації, що зберігається в ЕОМ та АС, вона не має на це ні дійсного, ні передбачуваного права.

Витік інформації - це ситуація, коли внаслідок певних дій інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та/або юридичним особам, що не мають права доступу до неї, а втрата інформації - ситуація, коли інформація, яка раніше існувала в АС, перестає існувати для фізичних або юридичних осіб, які мають право власності на неї, в повному чи обмеженому обсязі.

Порушення встановленого порядку маршрутизації інформації це зміна режиму роботи мережі електрозв`язку, внаслідок якої певна інформація, що передається у цій мережі, потрапляє чи може потрапити у розпорядження особи, яка за умов нормальної роботи мережі не повинна була отримати цю інформацію.

Таким чином, несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи передбачає самочинне, без дозволу власника або уповноваженої особи проникнення у вказані електронні системи чи мережі. При несанкціонованому втручанні особа протиправно отримує доступ до інформації, що зберігається в ЕОМ та АС, вона не має на це ні дійсного, ні передбачуваного права.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, відповідно до службової записки № 74/23-00-21-0709 від 10.02.2020, що було прямо передбачено чинними наказами ДФС України № 934 від 24.11.2015 та ГУ ДФС у Черкаській області № 410 від 18.12.2015 «Про затвердження Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах ДПС України», Лепський мав передбачуване право доступу до ІТС «Податковий блок».

Наказом Державної податкової служби України від 15.05.2020 №216 (далі Наказ №216) затверджено Порядок доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної податкової служби України. Цей порядок застосовується у роботі структурних підрозділів ДПС, територіальних органів ДПС та інших державних органів відповідно до спільних наказів, укладених договорів (угод) про інформаційну взаємодію між ДПС та державними органами.

Відповідно до листа ГУ ДФС у Черкаській області від 26.08.2021 № 5259/П/23-97-07-018 з метою виконання службових повноважень та завдань, в рамках чинного законодавства оперативні співробітники отримують доступ та допуск до інформації з наявних інформаційно-аналітичних баз даних ДФС України (після реорганізації, переданих ДПС України), інших державних органів для отримання інформації, необхідної для якісного виконання завдань та функцій, віднесених до компетенції підрозділу. Також, співробітники ТУ ДФС у Черкаській області в своїй службовій діяльності, з метою виконання функціональних обов`язків, отримують доступ та допуск до державної таємниці.

Таким чином ОСОБА_15 станом на 17.06.2021 був користувачем системи ІТС «Податковий блок», вхід до якого здійснив зі свого комп`ютера, під своїм ідентифікатором користувача в системі/мережі та паролем доступу. Використання вказаної системи було необхідним для виконання посадових обов`язків; право доступу підрозділу податкової міліції ДФС до інформаційних ресурсів ДПС закріплювалось на законодавчому рівні - для виконання завдань податкової міліції до утворення центрального органу-правонаступника Бюро економічної безпеки) (Постанова №1200).

Доводи апеляційної скарги прокурора про наявність прямого умислу в діях ОСОБА_15 на вчинення незаконних дій, який зайшов до програмного забезпечення ввівши дані свого логіну та паролю, є безпідставними.

Матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів факту незаконного отримання Лепським від ОСОБА_11 (чи від інших осіб та іншим способом) будь-яких логінів, паролів, ідентифікаторів користувача ІТС «Податковий блок» або факт використання інформації не в службових цілях чи її передачі третім особам.

Згідно показів свідка ОСОБА_11 не вбачається, що будь-які дії Лепського були умисними, які направлені на отримання несанкціонованого доступу.

Крім того згідно показів свідка ОСОБА_17 , начальника відділу супроводження інформаційних систем управління електронних ресурсів ГУ ДПС у Черкаській області, допитаної в суді першої інстанції вбачається, що за працівниками ГУ ДФС у Черкаській області залишився доступ до ІТС «Податковий блок», проте ролі в системі були обмежені. Питання надання (скасування) доступу до ІТС «Податковий блок» та визначення (анулювання / відновлення) ролі працівникам ГУ ДФС у Черкаській області вирішувалось на центральному рівні; відділ супроводження інформаційних систем ДПС не мав до цього відношення і не був обізнаний щодо цих питань. Свідок ОСОБА_17 пояснила, що їх відділ не скасовував доступи до ІТС Податковий блок» та не обмежував (анульовував) ролі в системі для працівників ГУ ДФС у Черкаській області.

Також згідно показів свідка ОСОБА_18 - заступника начальника управління начальника відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Черкаській області в суді першої інстанції пояснив, що станом на червень 2021 року майже кожен працівник ДФС мав доступ до інформації в ІТС «Податковий блок», та необхідні ІD-ролі, на підставі службової записки, згідно Наказу №934. На законодавчому рівні працівникам податкової міліції дозволено користуватись ІТС «Податковий блок», доступ до інформації у вказаній системі не скасовувався. Для виконання функціональних завдань відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, працівниками відділу проводився аналіз податкової звітності платників податків шляхом використання інформації в ІТС «Податковий блок». За відсутності доступу до інформації ІТС «Податковий блок» неможливе виконання посадових обов`язків працівниками та виконання завдань органом податкової міліції в цілому.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органами досудового розслідування не доведено факт несанкціонованого втручання Лепським у роботу ITC»Податковий блок», що призвело до витоку інформації, порушення встановленого порядку маршрутизації інформації, а тому доводи апеляційної скарги прокурора з цього приводу є необґрунтованими.

Колегія суддів перевіривши матеріали кримінального провадження не встановила наявність прямого умислу в діях ОСОБА_15 щодо несанкціонованого втручання в роботу ITC «Податковий блок».

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції не надана оцінка протоколу огляду робочого комп`ютера Лепського, є безпідставними.

Місцевим судом крім інших доказів було досліджено протокол огляду робочого комп`ютера Лепського, згідно якого встановлено ІР адресу НОМЕР_1 , а також ім`я користувача User name: ОСОБА_19 . Однак, в ході розгляду справи не встановлено будь-яких фактичних даних, а стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б свідчили про незаконне поводження з інформацією, доступ до якої обмежений. Згідно протоколу огляду від 10.08.2021 не виявлено фактів копіювання, зберігання чи вивантаження на зовнішній носії інформації з обмеженим доступом, що міститься в ІТС «Податоквий блок». Також не виявлено і не встановлено жодних фактів порушення Лепським порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах ДФС України, затверджених наказом ДФС України № 934 від 24.11.2015 та наказом ГУ ДФС у Черкаській області № 410 від 18.12.2015.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що районним судом було встановлено, що ОСОБА_15 дійсно зі свого робочого комп`ютера з ІР адресу НОМЕР_1 , використовуючи ім`я ОСОБА_20 , а також свій логін і пароль, переглядав інформацію в платників податків: ТОВ «ШАНС», ТОВ «Агрозернохолдінг», ТОВ «Прайм Лоджистікс», ТОВ «ТЕНПРОМ ЛТД, ТОВ «ДАТА СІСТЕМ». Однак, Лепський не видавав і не намагався видавати власні дії за дії ОСОБА_11 оскільки для доступу до ІТС «Податковий блок» використовував виключно власний комп`ютер.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що право доступу до системи мають лише працівники ДПС України, а органи фіксальної служби втратили можливість користуватися інформаційними системами ДПС України, тому Лепський мав прямий умисел направлений на неправомірний доступ до конфеденційної інформації, є необґрунтованими.

Як вірно зазначив суд першої інстанції орган досудового розслідування посилається лише на наказ ДПС України № 216 від 15.05.2020, яким затверджений Порядок доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної податкової служби України, відповідно до якого право доступу до систем мають працівники ДПС України.

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження в період з 2015 року були чинними та діяли наказ ДФС України № 934 від 24.11.2015 та наказ ГУ ДФС у Черкаській області № 410 від 18.12.2015 «Про затвердження Порядку доступу до інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах Державної фіксальної служби України».

При цьому згідно листа ГУ ДФС у Черкаській області № 5859/23-97-06-010 від 21.10.2021 обидва накази № 934 та № 410 були чинними станом на 17.06.2021.

На підставі вказаних наказів згідно службової записки № 71/23-00-21-0709 від 10.02.2020 Лепському було надано (продовжено) доступ до ІТС «Податковий блок».

Колегія суддів враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять нормативно-розпорядчих документів, які б підтверджували факт скасування доступу Лепського до ІТС «Податковий блок». При цьому відсутні документи, що відображають створення, отримання та використання облікового запису співробітника ГУ ДФС у Черкаській області Лепського, необхідного для входу та роботи в Картці платника ІТС «Податковий блок» та інших інформаційних ресурсах.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вина ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України не знайшла свого підтвердження.

Разом з тим, прокурор в своїй апеляційній скарзі звертає увагу на порушення судом першої інстанції вимог ст. 376 КПК України.

Частиною 6 статті 376 КПК України передбачено, що копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Колегією суддів встановлено, що після виходу з нарадчої кімнати суд, 18 квітня 2022 року проголосив вирок. При цьому матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що судом, в день проголошення вироку, учасникам судового провадження вручено його повний текст.

Згідно журналу судового засідання та звукозапису на проголошенні вироку Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.04.2022 були присутні прокурор, обвинувачений та його захисник.

Колегія суддів констатує, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції недотримано положення ч.6 ст.376 КПК України та не виконано обов`язок вручення учасникам судового провадження копії вироку в день його проголошення, однак вважає, що таке порушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК України, тобто таким порушенням, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення і не слугує підставою для скасування виправдувального вироку.

Колегія суддів враховує ту обставину, що прокурор використав своє право на апеляційне оскарження, вчасно подавши апеляційну скаргу, а відтак будь-яким чином не був позбавлений можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати, що невиконання місцевим судом положень ч. 6 ст. 376 КПК України, тягне за собою скасування виправдувального вироку щодо Лепського.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про однобічність та неповноту судового слідства є безпідставними, оскільки в апеляції прокурора не наведено жодного доказу, який би не був досліджений судом, і на який є посилання в обвинувальному акті, або про дослідження якого заявляв прокурор в суді першої інстанції.

Крім того, дослідивши докази обвинувачення, суд дав їм вірну оцінку, і признав недостатніми для постановлення обвинувального вироку.

Не наведено таких доказів і в апеляційній скарзі. Вона за своїм змістом не відрізняється новизною: в ній наведена лише незгода з доказами, які вже були досліджені судом першої інстанції та отримали його вірну оцінку.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі посилається на докази, які були предметом дослідження суду першої інстанції та вказані докази є недостатніми доказами винуватості Лепського у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, і на їх підставі обґрунтовано ухвалено виправдувальний вирок.

Доводи апеляційної скарги прокурора про істотні порушення судом першої інстанції кримінального процесуального закону є безпідставними. В апеляційній скарзі прокурора не наведено жодного порушення процесуального закону судом, і такі порушення вимог КПК України, які б тягли скасування виправдувального вироку по справі відсутні.

За таких обставин, при відсутності підстав для скасування виправдувального вироку щодо Лепського, відсутності об`єктивних та безспірних доказів для постановлення обвинувального вироку за даним обвинуваченням стосовно нього та вичерпності можливості для отримання нових доказів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Згідно ст.404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

До початку розгляду судового засідання 18.06.2024 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_21 про звільнення Лепського від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, однак в ході апеляційного розгляду 18.06.2024 Лепський та його захисник відмовились від заявленого клопотання, тому суд апеляційної інстанції дане клопотання не розглядав.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би тягли за собою безумовне скасування судового рішення, колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись, статтями 405, 407,415,419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 18 квітня 2022 року про виправдання ОСОБА_8 за ч.1 ст.361 КК України - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя

Судді