Постанова

від 18.06.2024 по справі 201/6615/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1437/24 Справа № 201/6615/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів Демченко Е.Л., Макарова М.О.

секретар судового засідання Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційнимискаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», ОСОБА_1 на рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровськавід 20жовтня 2023року посправі запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих через невиконання судового рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих через невиконання судового рішення.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 05 березня 2008 року між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1087, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 497 833 доларів США зі сплатою процентів за користуванням кредитом за плаваючою відсотковою ставкою, з кінцевим терміном повернення 05 березня 2033 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 05 березня 2008 року були укладені договори поруки між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_3 , між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_2 , між ПАТ «СЕБ банк» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Заготзерно».

Також 05 березня 2008 року з метою забезпечення зобов`язання між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_4 були укладені договори іпотеки квартири АДРЕСА_1 , вартістю предмета іпотеки 585 687доларів США станом на день укладення договору, та квартири АДРЕСА_2 , вартістю предмета іпотеки 40000 доларів США, станом на день укладення договору.

Крім того, 14 квітня 2008 року між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1312 на суму 250 000 доларів США, строком до 10 квітня 2015 року зі сплатою процентів за користуванням кредитом за плаваючою відсотковою ставкою.

Цього ж дня були укладені договори поруки між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_3 , між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_2 , між ПАТ «СЕБ банк» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Заготзерно».

У забезпечення виконання зобов`язань цього кредитного договору був укладений договір іпотеки 14 квітня 2008 року між ПАТ «СЕБ банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до умов якого останні передали в іпотеку з найвищим пріоритетом по частині нежитлових будівель, розташованих у будинку АДРЕСА_3 , вартість предмета іпотеки 400 000 доларів США.

Через невиконання ОСОБА_4 його обов`язків за кредитними договорами, по справі 2-10231/11 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «СЕБ банк») суму заборгованості за кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року в розмірі 4614038,92 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» суму заборгованості за кредитним договором № 1312 від 14 квітня 2008 року в розмірі 2 225 716,79 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» судові витрати у справі 1700 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, а разом 1820,00 грн..

Рішення набрало законної сили, але не виконано дотепер.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги до ОСОБА_4 за кредитними договорами № 1087 від 05 березня 2008 року, № 1312 від 14 квітня 2008 року та усіма забезпечувальними договорами.

Договорами № 31/08-22/1ДВ від 31 серпня 2022 року, № 27/09-22/1ДВ від 27 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» відступило позивачу належне право вимоги до боржника та поручителів, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за кредитними договорами та договором поруки, у повному обсязі та на умовах, які існують на дату відступлення права вимоги.

Посилаючись на те, що заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у справі 2-10231/11 не виконано дотепер, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідачів за ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів за період з 30 вересня 2019 року по 01 лютого 2023 року 3% річних в сумі 462 668,02 грн., інфляційні втрати в сумі 2 136 647,91 грн., за кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року; та за період з 14 вересня 2019 року по 01 лютого 2023 року 3% річних в сумі 226 108,53 грн., інфляційні втрати в сумі 1 052 726,49 грн., за кредитним договором № 1312 від 14 квітня 2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» 1 031 931,86 грн. як інфляційне збільшення та 3 % річних в сумі 161 343,28 грн. за період з 21 квітня 2022 року по 01 лютого 2023 року, 33 542,27 грн. судових витрат, а всього 1 226 817,41 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Товариства обґрунтована тим, що незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тоді як відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Апелянт вказує, що відмовляючи у стягненні з відповідачів заборгованості за невиконання рішення суду, суд першої інстанції поставив під сумнів чинність та можливість виконати це рішення суду, чим порушив щодо позивача принцип правової визначеності. При цьому, апелянт вказує, що предметом спору є, саме, стягнення з відповідачів заборгованості за невиконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції на неодноразові заяви відповідачів не застосував до спірних правовідносин строки позовної давності. Апелянт зазначає, що позивачем не було надано жодного пояснення про неподання позову до спадкоємців померлого позичальника в період з 03 грудня 2014 року по 03 грудня 2017 року. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивачем пропущено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Працевитий Г.О. просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, врахувавши надані сторонами відзиви на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 05 березня 2008 року між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1087, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 497 833 доларів США зі сплатою процентів за користуванням кредитом за плаваючою відсотковою ставкою, з кінцевим терміном повернення 05 березня 2033 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 05 березня 2008 року були укладені договори поруки між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_3 , між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_2 , між ПАТ «СЕБ банк» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Заготзерно».

Також 05 березня 2008 року з метою забезпечення зобов`язання між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_4 були укладені договори іпотеки квартири АДРЕСА_1 , вартістю предмета іпотеки 585 687доларів США станом на день укладення договору, та квартири АДРЕСА_2 , вартістю предмета іпотеки 40 000 доларів США станом на день укладення договору.

Встановлено, що 14 квітня 2008 року між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1312 на суму 250 000 доларів США, строком до 10 квітня 2015 року, зі сплатою процентів за користуванням кредитом за плаваючою відсотковою ставкою.

Цього ж дня були укладені договори поруки між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_3 , між ПАТ «СЕБ банк» та ОСОБА_2 , між ПАТ «СЕБ банк» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Заготзерно».

У забезпечення виконання зобов`язань цього кредитного договору був укладений договір іпотеки 14 квітня 2008 року між ПАТ «СЕБ банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до умов якого останні передали в іпотеку з найвищим пріоритетом по частині нежитлових будівель, розташованих у будинку АДРЕСА_3 , вартість предмета іпотеки 400 000 доларів США.

Через невиконання ОСОБА_4 його обов`язків за кредитними договорами, по справі 2-10231/11 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «СЕБ банк») суму заборгованості за кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року в розмірі 4 614 038,92 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» суму заборгованості за кредитним договором № 1312 від 14 квітня 2008 року в розмірі 2 225 716,79 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь публічного акціонерного товариства «Фідобанк» судові витрати у справі 1700,00 грн. державного мита та 120,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, а разом 1820,00 грн..Вказане рішення суду не виконане відповідачами по справі.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Згідно матеріалів спадкової справи, дружина спадкодавця ОСОБА_2 , 24 листопада 2014 року, у встановлений судом 6-місячний строк відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, з матеріалів вказаної спадкової справи, вбачається, що 28 жовтня 2014 року стягувач - публічне акціонерне товариства «Фідобанк» - пред`явило свої вимоги до спадкоємців.

Також, ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявами: 19 листопада 2016 року як дружина про видачу їй свідоцтва про право власності на спільно нажите в період шлюбу майно; 11 січня 2018 року як представник дочки спадкодавця та її дочки ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановами державного нотаріуса Кобрусєвої Л.В. від 19 листопада 2016 року та від 11 січня 2018 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, так як на все майно накладено арешт.

Встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 вересня 2020 року № GL3N218881, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги до ОСОБА_4 за кредитними договорами № 1087 від 05 березня 2008 року, № 1312 від 14 квітня 2008 року та усіма забезпечувальними договорами.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року у справі № 2-10231/11 (провадження 6/201/449/2020) за заявою ТОВ «Спектрум Ессетс» замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі № 2-10231/2011 за позовом публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства Фідобанк на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».

Ухвалою Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 15 вересня 2021 року відмовлено у задоволені заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 2-10231/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Договорами № 31/08-22/1ДВ від 31 серпня 2022 року, № 27/09-22/1ДВ від 27 вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» відступило позивачу належне право вимоги до боржника та поручителів, включаючи право вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника за кредитними договорами та договором поруки, у повному обсязі та на умовах, які існують на дату відступлення права вимоги .

Ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року, 25 травня 2023 року замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» у цивільній справі № 2-10231/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідобанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за кредитними договорами від 05 березня 2008 року та 14 квітня 2008 року і відповідними договорами поруки.

Посилаючись на тривале невиконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у справі 2-10231/11, позивач, як новий кредитор, просив солідарно стягнути з відповідачів, згідно ст. 625 ЦК України за період з 30 вересня 2019 року по 01 лютого 2023 року 3% річних в сумі 462 668,02 грн., інфляційні втрати в сумі 2 136 647,91 грн. через невиконання грошового зобов`язання солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року; та за період з 14 вересня 2019 року по 01 лютого 2023 року 3% річних в сумі 226 108,53 грн., інфляційні втрати в сумі 1 052 726,49 грн. через невиконання грошового зобов`язання солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1312 від 14 квітня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» заборгованості за невиконання заочного рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що через смерть ОСОБА_4 25 травня 2014 року порука за договорами поруки від 05 березня 2008 року та 14 квітня 2008 року № 1312/1, № 1312/2, № 1312/3 припинилася.

При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за час невиконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що вона, як єдиний спадкоємиць померлого позичальника ОСОБА_4 зобов`язана задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 1 031 931, 86 грн., як інфляційне збільшення та 3 % річних в сумі 161 343,28 грн. за період з 21 квітня 2022 року (набуття нею повноліття) по 01 лютого 2023року, а всього 1 193 275,14 грн..

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції, так як вони суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» заборгованості за невиконання рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних Положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Колегією суддів встановлено, що до суду позивач звернувся із даними позовами 02 жовтня 2022 року про стягнення за ст. 625 ЦК України за договором № 1087 від 05 березня 2008 року та 14 вересня 2022 року за договором № 1312 від 14 квітня 2008 року.

Таким чином, період, за який необхідно стягнути 3% річних та інфляційні втрати, саме, за невиконання рішення суду від 26 листопада 2012 року, є: з 02.10.2019 року по 23.02.2022 року за договором № 1087 від 05 березня 2008 року та з 14.09.2019 року по 23.02.2022 року за договором № 1312 від 14 квітня 2008 року, оскільки право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, яку передували подачі таких позовів.

Колегія суддів вважає, що кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред`явленому ним позові в національній валюті гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника в цій валюті, має право за ч. 2 ст. 625 ЦК України на нарахування 3 % річних та індексу інфляції на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов`язання (Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, провадження № 14-495 цс 19, Верховний Суд у постанові від 08.12.2022р. у справі № 921/542/20).

Встановивши вказані обставини справи, зокрема факт невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» за період з 02 жовтня 2019 року по 23 лютого 2022 року 3%річних в сумі 331831,57 грн., та інфляційні втрати в сумі 904057,53грн., (за кредитним договором № 1087 від05березня 2008року)та заперіод з 14 вересня 2019 року по 23 лютого 2022 року 3%річних в сумі 163 361,51 грн., та інфляційні втрати в сумі 454 731,33 грн., (за кредитним договором № 1312 від 14 квітня 2008 року), виходячи з наступного розрахунку:

За кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.19593626

Інфляційне збільшення:

4614038,92x1.19593626-4614038,92= 904 057,53 грн.

3% річних:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періоді:Сума:з 02/10/2019 до 31/12/2019 4 614 038,92 x 3 % x 91 : 365 : 1009134 510,48 грн.з 01/01/2020 до 31/12/2020 4 614 038,92 x 3 % x 366 : 366 : 100366138 421,17 грн.з 01/01/2021 до 23/02/2022 4 614 038,92 x 3 % x 419 : 365 : 100419158 899,92 грн.

Всього штрафних санкцій: 331 831,57 грн.

За кредитним договором №1212 від 14 квітня 2008 року

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.20430781

Інфляційне збільшення:

2 225 716,79 x 1.20430781 - 2 225 716,79 = 454 731,33 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періоді:Сума:з 14/09/2019 до 31/12/2019 2 225 716,79 x 3 % x 109 : 365 : 10010919 939,98 грн.з 01/01/2020 до 31/12/2020 2 225 716,79 x 3 % x 366 : 366 : 10036666 771,50 грн.з 01/01/2021 до 23/02/2022 2 225 716,79 x 3 % x 419 : 365 : 100419 76 650,03 грн.

Всього штрафних санкцій: 163 361,51 грн.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за час невиконання рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Колегією суддів встановлено, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України як малолітня особа, і на користь якої її матір, дружина ОСОБА_4 , і поручитель за договорами поруки від 05 березня 2008 року, 14 квітня 2008 року, ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 зобов`язана задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

В постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №200/20405/16-ц зазначено, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися в межах вартості отриманого ним у спадщину майна. До спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 як спадкоємиця боржника ОСОБА_4 , з наведених вище підстав, не повинна відповідати за невиконання спадкодавцем рішення суду, яким з нього стягнуто кредитну заборгованості, так як вона несе відповідальність лише в межах суми боргу, яка була встановлена заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за невиконання рішення суду задоволенню не підлягають, так як спадкоємиця померлого боржника зобов`язані сплатити одноразовий платіж на користь кредитора за невиконання спадкодавцем взятих на себе кредитних зобов`язань, а не за невиконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів не може взяти до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що пропуск строку пред`явлення виконавчих листів до виконання перетворює таке зобов`язання в натуральне або задавнене, наслідком чого є неможливість для кредитора вимагати від боржника платежів в порядку ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.

Натуральним зобов`язання (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності;

У справі, що розглядається, предметом спору є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, саме, за невиконання рішення суду. Тобто, основна вимогакредитора вжезахищена усудовому порядку,шляхом ухваленнязаочного рішеннявід 26листопада 2012року. Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 , про те, що вказане зобов`язання є натуральним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказане свідчить про безпідставність тверджень ОСОБА_1 про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідачів в частині припинення поруки за вказаними кредитними зобов`язаннями, з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення 3% річних річних та інфляційних втрат за невиконання рішення суду, де поручителі виступають як боржники за рішенням про стягнення із них кредитної заборгованості, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Відповідно дост.129Конституції України,до основнихзасад судочинствавідноситься обов`язковістьсудового рішення.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(ІІ)/2019 вказував, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ст. ч. 2 ст. 55 Конституції України. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий захист.

Оскільки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне сільськогосподарське підприємство «Заготзерно» не спростували факт невиконання ними заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» про стягнення з них 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих в зв`язку із невиконання судового рішення підлягають частковому задоволенню.

На вказане вище, суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» 3% річних та інфляційних втрат за невиконання рішення суду та наявність правових підстав для часткового задоволення вимог в частині ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс»

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та апеляційна скарга задоволені частково, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» судовий збір по 20 354,00 грн., з кожного.

При цьому, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 26 849,42 грн., так як в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з неї 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.

Розглядаючи питання про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст. 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача як суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції під час розгляду даної цивільної справи представляв адвокат Більцан К.М., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 30 серпня 2022 року.

Згідно Акту здачі-прийняття професійної правничої допомоги від 31 серпня 2022 року, від 19 вересня 2023 року, детального опису робіт (надання послуг) від 19 серпня 2023 року, загальний розмір наданої адвокатом правової допомоги в суді першої інстанції складає 100 000,00 грн..

Крім того, згідно копій рахунку про оплату №1 від 20 жовтня 2023 року та від 25 грудня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» повинно сплатити адвокату Більцану К.М. за юридичні послуги 60 000,00 грн..

У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, а також, з урахуванням того, що позовні вимоги Товариства були задоволені частково, колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Приватного сільськогосподарськогопідприємства «Заготзерно»витрати напрофесійну правничудопомогу по10000,00грн.,з кожного.

Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно», ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих через невиконання судового рішення задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» за період з 02 жовтня 2019 по 23 лютого 2022 3%річних в сумі 331 831,57 грн., та інфляційні втрати в сумі 904057,53грн. в зв`язку із невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1087 від 05 березня 2008 року.

Стягнути солідарноз ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Приватного сільськогосподарськогопідприємства «Заготзерно»на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Централ Фінанс» заперіод з 14 вересня 2019 по 23 лютого 2022 3%річних в сумі 163 361,51 грн., та інфляційні втрати в сумі 454731,33 грн., в зв`язку із невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1312 від 14 квітня 2008 року.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих через невиконання судового рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» судовий збір по 20 354,00 грн., з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Заготзерно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу по 10 000,00 грн., з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 26849,42 грн..

Постанованабирає законноїсили здня їїприйняття,але можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягомтридцяти днівз дняскладання повногосудового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 24 червня 2024 року.

Головуючий суддя А.П. Барильська

Судді Е.Л. Демченко

М.О. Макаров