Постанова

від 19.06.2024 по справі 916/1559/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1559/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Колцун В.В.,

за участю представників:

від прокуратури Коломійчук І.О.,

від Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей Зайченко Ю.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" Усачук О.І.,

розглянувши апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Петровим В.С., м. Одеса,

у справі №916/1559/24

за позовом: заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон"

про стягнення 207 735 422,01 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон", в якому просив стягнути з відповідача до державного бюджету України борг у загальному розмірі 207735422,01 грн, з яких: 195870000 грн заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 6732046,70 грн інфляційних втрат та 5133375,31 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю ухилення відповідача від виконання свого обов`язку щодо перерахування до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 12.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1559/24.

12.04.2024 до суду першої інстанції від заступника Генерального прокурора надійшла заява про забезпечення позову №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024), в якій останній просив:

-накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон", у межах суми позовних вимог на загальну суму 207735422,01 грн;

-накласти арешт на належну ОСОБА_1 частку у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" номінальною вартістю 30000000 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

-заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" та/або державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

В обґрунтування даної заяви прокурор зазначив про те, що станом на момент подання позову у даній справі у відповідача недостатньо грошових коштів для виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та відсутнє у власності нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливо погасити утворену заборгованість перед Державним бюджетом України, натомість статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" повністю сформований за рахунок грошових коштів, у зв`язку з чим запропоновані заходи забезпечення позову можуть забезпечити виконання рішення про задоволення позову у разі його ухвалення і, навпаки, їх невжиття ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/1559/24 (суддя Петров В.С.) у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024) відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована недоведеністю прокурором вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також наявності будь-яких інших обставин, які у разі задоволення позову можуть істотно ускладнити/унеможливити виконання судового рішення. Крім того, місцевий господарський суд зауважив на тому, що запропонований прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" безпосередньо впливає на права та обов`язки особи, яка не є учасником даного судового процесу ( ОСОБА_1 ), та не є адекватним, оскільки розмір частки засновника не впливає на розмір зобов`язань самого відповідача в силу його організаційно-правової форми.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/1559/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, відтак обрані прокурором заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом позову та цілком співмірні з ним, у зв`язку з чим, беручи до уваги доведеність прокурором достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні відповідної заяви про забезпечення позову є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.05.2024 (вх.№1524/24/Д1 від 28.05.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон", посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника Генерального прокурора та залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1559/24 без змін. Зокрема, відповідач зазначає про те, що прокурором не наведено фактичних обставин, що свідчать про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" дій, спрямованих на зменшення обсягу наявних у останнього грошових коштів (виведення коштів з банківських рахунків, закриття банківських рахунків тощо), та не подано жодного доказу на підтвердження існування реальної необхідності вжиття запропонованих ним заходів забезпечення, при цьому саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Таран С.В., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. від 13.05.2024 у справі №916/1559/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.05.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1559/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено справу №916/1559/24 до розгляду на 19.06.2024 о 10:30.

У судовому засіданні 19.06.2024, проведеному в режимі відеоконференції, прокурор апеляційну скаргу підтримав; представник Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей просив скаргу задовольнити; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" висловив заперечення проти її задоволення.

18.06.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" б/н від 17.06.2024 (вх.№2358/24 від 18.06.2024) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1559/24, мотивоване закриттям провадження у даній справі ухвалою суду першої інстанції від 12.06.2024.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відмовлено у задоволенні вищенаведеного клопотання з огляду на те, що приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості закриття апеляційного провадження з викладених заявником підстав, до того ж закриття провадження у даній справі на підставі ухвали, постановленої вже після прийняття оскаржуваної ухвали, не спростовує необхідності перевірки законності та обґрунтованості висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру, а саме: вимога про стягнення з відповідача до державного бюджету України боргу у загальному розмірі 207735422,01 грн, з яких: 195870000 грн заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 6732046,70 грн інфляційних втрат та 5133375,31 грн 3% річних.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред`явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 у справі №916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі №914/2353/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування заяви №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024) заступник Генерального прокурора послався на те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог у даній справі.

Між тим, апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1559/24 відсутні та заступником Генерального прокурора до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" перебуває у незадовільному фінансовому стані, має невиконані безспірні зобов`язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності, або здійснює підготовку до вчинення таких дій, натомість подана заявником копія фінансової звітності відповідача за 2022 рік та 9 місяців 2023 року, навпаки, свідчить про прибутковість господарської діяльності вказаного товариства, а відповідь Головного управління ДПС у м. Києві №15/26-15-12-07-03 від 07.11.2023, надана на запит прокурора, підтверджує відсутність у відповідача податкового боргу.

Сама по собі зміна відповідачем основного виду економічної діяльності з організування азартних ігор на інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах жодним чином не свідчить про наявність підстав для вжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову, а також не підтверджує відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" грошових коштів та, як наслідок, можливості виконати рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

Відтак всі доводи заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024) щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.

Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.

За таких обставин, враховуючи, що заступником Генерального прокурора при зверненні з заявою про забезпечення позову №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024) не доведено наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон", у межах суми позовних вимог на загальну суму 207735422,01 грн.

Стосовно обраних прокурором заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_1 частку у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" номінальною вартістю 30000000 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності, а також у вигляді заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" та/або державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Отже, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому арешт майна має стосуватись того майна, що належить до предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.

При цьому під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову та спрямованість останнього з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 83 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В силу частин першої-третьої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником товариства відповідача є ОСОБА_1 з часткою у розмірі 30000000 грн.

Дослідивши зміст позовної заяви, а також заяви про забезпечення позову, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що прокурор наголосив на порушенні майнових прав держави, а саме: права на надходження до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, відтак спір у даній справі за своєю природою не є корпоративним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає на невідповідності обраних прокурором заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі та заборони проведення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державної реєстрації змін до установчих документів відповідача та/або державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон" тим правам, які прокурор вважає порушеними і на захист яких ним подано позов у цій справі, що виключає можливість вжиття цих заходів у зв`язку з їх очевидною неспівмірністю (неадекватністю) та не пов`язаністю з предметом позову (матеріально-правовими вимогами позивача) у цій справі.

Колегія суддів також наголошує на тому, що вищенаведені заходи забезпечення позову зумовлюють безпідставне втручання у права (зокрема, корпоративні) і обов`язки особи, яка не є учасником даного судового процесу Юлдашева Бахтійора Рузійовича, що є неприпустимим.

Крім того, вжиття зазначених заходів забезпечення позову може мати для товариства негативні наслідки, оскільки в умовах воєнного стану підприємство фактично буде позбавлене можливості мобільно реагувати на різного роду обставини, а також призведе до неможливості зміни складу учасників, хоча, з огляду на організаційно-правову форму відповідача, розмір частки учасника та склад учасників не впливають на розмір зобов`язань самого Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон".

Водночас сам по собі факт наявності між сторонами судового спору жодним чином не свідчить про можливість вжиття неспівмірних заходів забезпечення позову, тим більше, що необхідність їх вжиття не доведена прокурором за допомогою належних та допустимих доказів.

З огляду на викладене, оцінивши доводи заступника Генерального прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову №15/1/1-30297вих-24 від 12.04.2024 (вх.№2-600/24 від 12.04.2024) про забезпечення позову у справі №916/1559/24.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1559/24 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1559/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Поліщук