Постанова

від 25.09.2024 по справі 916/1559/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1559/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Прокурор - Коломійчук І.О.

від Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей Зайченко Ю.В. у порядку самопредставництва

від ТОВ "Центр Актеон" адвокат Усачук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про закриття провадження, прийняту суддею Петровим В.С., м. Одеса, повний текст складено 17.06.2024,

у справі №916/1559/24

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Актеон"

про стягнення 207 735 422,01 грн

ВСТАНОВИВ

Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Актеон, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 207735422,01 грн., в т.ч.: 195870000,00 грн. заборгованість зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 6732046,70 грн. інфляційні втрати, 5133375,31 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Заступник Генерального прокурора посилається на те, що відповідачем не виконано вимоги п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 173 та ч.ч. 4, 6 ст. 49 Закону України Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та не внесено щорічну плату за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 закрито провадження у справі №916/1559/24.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що між сторонами у даній справі виникли публічно-правові відносини з урахуванням характеру і предмету спору (в сфері бюджетних правовідносин) та суб`єктного складу учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах, так як в даному випадку Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, у т.ч. давати дозвіл на передбачену законом діяльність, а тому даний спір є публічно-правовим, а відтак належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Заступник Генерального прокурора з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та спрямувати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону як таке, що винесене при неповному з`ясуванню судом обставин, що мають значення для справи, в основу якого покладені висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, а сама ухвала винесена з порушенням норм процесуального права з наступних підстав.

Так, за твердженням апелянта судом першої інстанції не було враховано наступне:

- у даному випадку прокурором пред`явлено позовну заяву не щодо стягнення плати, що передує прийняттю рішення про видачу ліцензії, а щодо стягнення боргу зі сплати щорічних платежів за ліцензії, який утворився внаслідок анулювання КРАІЛ виданих відповідачу ліцензій;

- анулювання КРАІЛ ліцензій відповідачу не впливає на можливість пред`явлення вимоги про сплату несплаченої щорічної плати за ліцензії. Оскільки анулювання є лише наслідком невнесення плати, встановленої Законом, що унеможливлює подальше здійснення діяльності на підставі отриманих організатором азартних ігор ліцензій та не звільняє ТОВ «ЦЕНТР АКТЕОН» від виконання обов`язку щодо внесення щорічної плати за ліцензії;

- КРАІЛ як центральний орган виконавчої влади, наділений організаційногосподарською компетенцією у відносинах щодо державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор та саме цей орган наділений державою господарською компетенцією у відносинах щодо вжиття заходів із стягнення до Державного бюджету України боргу, що утворився через невиконання обов`язку з оплати ліцензій організатором азартних ігор;

- у зв`язку з невнесенням щорічної плати за ліцензії відповідачем єдиним ефективним способом захисту інтересів держави, який забезпечить поновлення порушеного права, є стягнення до Державної бюджету України боргу, що утворилась через невиконання ТОВ «ЦЕНТР АКТЕОН» обов`язків щодо своєчасної оплати ліцензій;

- висновки суду про відсутність жодних зобов`язань з внесення плати за ліцензію у організатора азартних ігор у випадку її анулювання суперечить принципу правової визначеності, так як Закон встановлює оплату за ліцензії за кожен рік її дії. Крім того таке трактування судом норм Закону порушує принцип рівності всіх організаторів азартних ігор перед Законом та унеможливлює правове регулюванням правовідносин при забезпеченні надходження до Державного бюджету України оплати за видані ліцензії;

- суд дійшов до неправильних висновків про те, що у правовідносинах щодо стягнення заборгованості зі сплати щорічних платежів за ліцензії КРАІЛ, як орган, що виконує функції з ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор наділений публічно-владними управлінськими повноваженнями зі здійснення заходів державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор та діє як суб`єкт владних повноважень;

- у правовідносинах щодо стягнення заборгованості після анулювання ліцензій, що утворилась через невнесення відповідачем щорічних платежів за здійснення видів діяльності з організації та проведення азартних ігор на підставі отриманих ліцензій, використання яких відповідно до вимог Закону є оплатною, КРАІЛ не наділений владними повноваженнями та не діє як суб`єкт владних повноважень, оскільки у відносинах щодо стягнення заборгованості КРАІЛ не вповноважена владно керувати поведінкою ТОВ «ЦЕНТР АКТЕОН», та відповідач не зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень щодо стягнення боргу за несплачені ним щорічні платежі за ліцензії;

- у відносинах щодо стягнення КРАІЛ з ТОВ «ЦЕНТР АКТЕОН» боргу зі сплати щорічних платежів за ліцензії, центральний орган виконавчої влади не наділений жодними публічновладними управлінськими функціями та не діє як суб`єкт владних повноважень;

- під час реалізації повноважень КРАІЛ щодо контролю за справляння надходжень до бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, вона як центральний орган державної влади не наділена жодними публічно-владними повноваженнями та з метою стягнення боргу до Державного бюджету України наділена лише повноваженнями звернутись до суду;

- судом не взято до уваги, що у правовідносинах за позовом прокурора відсутні всі ознаки для віднесення спору до адміністративного, тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 колегією суддів у складі головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 про закриття провадження у справі №916/1559/24.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1559/24 у зв`язку із перебуванням головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/1559/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою суду від 26.07.2024 прийнято справу №916/1559/24 за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М. та призначено її до розгляду на 25.09.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що висновки місцевого господарського суду суперечать приписам чинного законодавства та не відповідають дійсності.

Також судом отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а доводи апелянта відповідних висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Під час судового засідання від 25.09.2024 прокурор та позивач підтримали вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача надавав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами за апеляційною скарго, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, свої позовні вимоги, заявлені в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, прокурор обґрунтовує невиконанням з боку ТОВ Центр Актеон вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 173 від 28.02.2023 року та частин 4, 6 ст. 49 Закону України Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор, що полягає у невнесенні до Державного бюджету України в строк до 04.04.2023 року щорічної плати за 2022 рік за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, з огляду на що 08.08.2023 року Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор прийнято рішення від № 105 Про анулювання ТОВ Шторм Юкрейн ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні автомати, на гральні столи, на гральні столи з кільцем рулетки.

На переконання прокурора, через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий та третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, строк сплати за які настав на день анулювання ліцензії, у ТОВ Шторм Юкрейн наявна заборгованість на загальну суму 195870000,00 грн. При цьому прокурор зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Шторм Юкрейн змінено назву на ТОВ Центр Актеон.

Наведене, стало підставою для звернення із даним позовом до Господарського суду Одеської області.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необхідності закриття провадження у цій справі через те, що даний спір є публічно-правовим, а відтак належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги прокурора про стягнення із відповідача заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор заявлені у зв`язку із невнесенням відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 195870000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 14 ГК України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу. Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначає правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Згідно з п. п. 1, 34, 42 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

- ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії;

- організатор казино - юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати господарську діяльність з організації та проведення азартних ігор у гральному закладі казино відповідно до цього Закону.

Як передбачено ч.ч. 4, 5, 6 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу. Уповноважений орган є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатки із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням.

Відповідно до п. 5-1 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема: плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 43-1 і 43-2 частини першої статті 64 цього Кодексу).

Бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів.

З огляду на наведені приписи законодавства, щорічні платежі за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 195870000,00, які прокурор просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, послався на те, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

При цьому, про порушення майнових інтересів позивача у справі - Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, прокурор не зазначає.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, однією з ознак господарського зобов`язання є його виникнення між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" передбачено можливість видачі ліцензії тільки після отримання КРАІЛ документа, що підтверджує внесення плати за перший рік дії відповідної ліцензії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" підставами для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, несплата або прострочення здійснення плати за ліцензію понад два місяці.

Разом з цим, ст. 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено плату та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.

Отже, розмір плати за ліцензії, зобов`язання з їх оплати, строки дії таких ліцензій встановлені Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Сторони не можуть самостійно змінити розмір цієї плати, порядок її сплати, строк дії ліцензії.

Повноваження Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у сфері організації та проведення азартних ігор визначено Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (надалі - КРАІЛ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями КРАІЛ є: реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор; реалізація державної політики в лотерейній сфері; здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері (п. 3 Положення).

У п. 4 Положення зазначено, що КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 5-1 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема, належить плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

За змістом ч. 3 ст. 45 Бюджетного кодексу України, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

16.02.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів на інших доходів бюджету», у якій відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України встановив, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (надалі - перелік), згідно з додатком; органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

У додатку до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 КРАІЛ визначено органом, що контролює справляння до бюджету наступних платежів за кодами бюджетної класифікації: 21082500, 22020000, 22020100, 22020200, 22020300, 22020400, 22020500, 22020600, 22020700, 22020800, 22020900, 22021000, 22021100, 22021200.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено класифікацію доходів бюджету, відповідно до якої, 22020400 - плата за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 22020900 - плата за ліцензії на гральний автомат.

З наведених норм законодавства вбачається, що плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, а КРАІЛ здійснює контроль за справлянням цієї плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання.

З огляду на викладене, внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням у розумінні положень ГК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18 викладено правову позицію про те, що поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Так, держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу. Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження 12-160гс18, пункти 6.21 - 6.23).

Наведені норми законодавства та аналіз повноважень позивача у справі - Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, свідчать про те, що Комісія реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор, зокрема, здійснює контроль за справлянням до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а відтак спір у цій справі виник не у зв`язку із здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні ст. 20 ГПК України, оскільки здійснення контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

В той же час, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб`єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб`єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв`язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб`єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов`язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Отже, у правовідносинах, які виникли з відповідачем, КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є юридичною особою публічного права.

Характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі - у сфері бюджетних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах, оскільки Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей здійснює контроль за справлянням надходжень до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, у тому числі давати дозвіл на передбачену законом діяльність, дозволяють дійти висновку про те, що між сторонами у справі виникли публічно - правові відносини.

Такі обставини виключають господарсько - правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору в розмінні ГПК України.

Як то передбачено п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що провадження у даній справі за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Актеон про стягнення 207735422,01 грн підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Натомість, оскаржувана ухвала містить передчасні висновки, що зумовлюють зміну цієї ухвали, шляхом виключення їх з мотивувальної частини, з огляду на таке.

За змістом статей 181, 182 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, серед іншого, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, розглядаючи спір по суті та надаючи оцінку наявним у матеріалах доказам, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог у випадку їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами.

З огляду на наведене, на стадії підготовчого провадження суд не вирішує та не розглядає справу по суті.

Разом з цим, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд в мотивах оскаржуваної ухвали передчасно, на стадії підготовчого провадження у справі, фактично вдався по розгляду справи по суті із наданням оцінки обґрунтованості та/або необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Зокрема, як вбачається з мотивів оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд не розглядаючи справу по суті та дійшовши висновку про непідсудність даної справи судам господарської юрисдикції, передчасно виснував про те, що якщо організатор азартних ігор, котрий вже має відповідну ліцензію, не сплатив або прострочив здійснення плати за ліцензію понад два місяці, така ліцензія підлягає анулюванню за рішенням КРАІЛ, жодних зобов`язань з внесення плати за ліцензію у випадку її анулювання положеннями Закону України Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор не встановлюється.

До того ж, місцевий господарський суд зробив передчасний висновок, що положення Закону України Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор не передбачають утворення у організаторів азартних ігор заборгованості з внесення плати за ліцензії та стягнення відповідної плати в судовому порядку у випадку її невнесення.

Крім того, місцевий господарський суд в мотивах оскаржуваної ухвали надав оцінку наявності у позивача права на звернення із даним позовом до суду та чи є позивач суб`єктом господарювання у розумінні положень ст. 55 ГПК України, що також на переконання судової колегії є передчасним на даній стадії судового процесу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка наявності/відсутності права позивача на звернення до суду, підстав заявлених позовних вимог, та вирішення питання щодо задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог повинна здійснюватися судом саме на стадії розгляду справи по суті, та відповідно не мала надаватись місцевим господарським судом під час вирішення питання щодо підсудності даної справи суду господарської юрисдикції.

Згідно з ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як було зазначено вище, приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд фактично зробив висновки по суті спору, а тому наявні правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали та викладення її в редакції, наведеній у даній постанові, в той час як в решті ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/1559/24 - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 по справі №916/1559/24 - залишити без змін.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2024 у зв`язку із перебуванням судді Колоколова С.І. у відпустці з 26.09.2024 по 09.10.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Принцевська Н.М.