Постанова

від 24.06.2024 по справі 906/362/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Справа № 906/362/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.05.2024, повний текст складено 23.05.2024, у справі №906/362/24 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач"

до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

про стягнення 38 323, 94 грн

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у справі №906/362/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" від 02.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/362/24 задоволено частково. Стягнуто з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13264, Житомирська область, Бердичівський район, село Краснопіль, вулиця Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 04345078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (01104, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15, ідентифікаційний код 42056129) 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У частині стягнення 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими судом першої інстанції додатковим рішенням від 21.05.2024 у справі №906/362/24 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження по справі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/362/24 від 21.05.2024 року. Ухвалити нове додаткове рішення у справі №906/362/24, яким стягнути з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" понесені останнім у зв`язку з розглядом справи судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, натомість суд першої інстанції вирішив самостійно, з власної ініціативи зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, що є порушенням принципу диспозитивності та змагальності, порушенням господарського процесуального законодавства, а також недотриманням висновків Верховного Суду.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду Вих.№906/362/24/3617/24 від 29.05.2024 витребувано матеріали справи №906/362/24 із Господарського суду Житомирської області. 03.06.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду із Господарського суду Житомирської області надійшли матеріали справи №906/362/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у справі №906/362/24.

Запропоновано відповідачу у строк до 21.06.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Копію ухвали доставлено учасникам справи в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 11, т. 2).

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги.

Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.04.2024 у справі №906/362/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" 37 434, 61 грн за спожиту електричну енергію; 812, 62 грн пені; 3 028, 00 грн судового збору; в частині стягнення 76, 71 грн пені в задоволенні позову відмовлено.

02.05.2024 до Господарського суду Житомирської області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №906/362/24 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.05.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Вольт Постач" від 02.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/362/24.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у справі №906/362/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" від 02.05.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/362/24 задоволено частково. Стягнуто з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13264, Житомирська область, Бердичівський район, село Краснопіль, вулиця Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код 04345078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" (01104, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок 13-15, ідентифікаційний код 42056129) 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У частині стягнення 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Місцевий господарський суд повважав за доцільне розподілити витрати на професійну правничу допомогу між сторонами, а саме: витрати на оплату послуг адвоката у справі №906/362/24 покласти на Краснопільську сільську раду у розмірі 4 000, 00 грн, що включає збір доказів, підготовку та оформлення зібраних доказів для надання суду, підготовку позовної заяви, участь у судових засіданнях, а 3 000, 00 грн (7 000, 00 - 4 000, 00) - на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач", оскільки позовна заява містить опис обставин з посиланням на умови договору та норми матеріального права, що не є складним процесом у виконанні відповідних робіт та значними затратами у часі.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у справі №906/362/24 та мотивами суду першої інстанції позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник ТОВ "Вольт постач" надав суду копії: договору про надання правничої допомоги від 19.07.2022 (а.с.190), додатку №5 від 15.03.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2022 (а.с.191), акт наданих послуг (а.с. 189).

Як вбачається з договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2022 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу (правову) допомогу в об`ємі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору адвокат зобов`язується надати клієнту консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, складати в інтересах клієнта заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснювати представництво клієнта в державних органах, установах, організаціях, в тому числі в суді, правоохоронних органах, а також перед нотаріусами, приватними виконавцями, державними виконавчими службами (державними виконавцями), громадянами та юридичними особами. Адвокат здійснює захист інтересів клієнта в процесі слідства та в суді, надає інші види допомоги, передбачені законодавством.

У п.3.1. договору сторони погодили, що за послуги адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі, який буде визначений у додатках до цього договору.

Договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року (п. 4.1. договору).

У додатку №5 від 15.03.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 19.07.2022 адвокат Машков К. Є. та ТОВ "Вольт постач" домовилися, що адвокат надає клієнту правничу допомогу щодо стягнення у порядку позовного провадження у Господарському суді Житомирської області заборгованості з Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04345078), а саме: надання правової консультації щодо стягнення заборгованості у порядку позовного провадження, вивчення та аналіз договорів та додаткових угод до них, складання позовної заяви, клопотань, заяв та інших процесуальних документів, формування пакету доказів та відправка позовної заяви з додатками у суд та іншим учасникам справи, участь в судових засіданнях у справі (не більше двох) (а.с. 191).

Гонорар за виконання п. 1 цього додатку до договору є фіксованим, становить 7 000, 00 грн та перераховується на рахунок адвоката протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту ухвалення Господарським судом Житомирської області рішення.

До заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №906/362/24 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу додано Акт надання послуг №5, в якому зазначено вид послуг та загальну вартість правничої допомоги, яка становить 7 000, 00 грн (а.с.189).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу "договори повинні виконуватися" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспівмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи Краснопільська сільська рада Бердичівського району Житомирської області не надсилала до Господарського суду Житомирської області клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд першої інстанції, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку що витрати у розмірі 7 000, 00 грн. не є справедливими, розумними та співмірними зі складністю справи, а тому зменшив їх до суми 4 000, 00 грн, що включає збір доказів, підготовку та оформлення зібраних доказів для надання суду, підготовку позовної заяви, участь у судових засіданнях.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та звертає увагу, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд при визначенні суми, належної до відшкодування іншою стороною, виходить із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила у справі №922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримав Верховний Суд у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, обсягу матеріалів, предмету спору, з огляду на критерії реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу як такого, що є співмірним з обсягом наданих послуг та обґрунтованим з точки зору його необхідності.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт постач" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у справі №906/362/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу №906/362/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.