Рішення

від 12.06.2024 по справі 903/178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2024 року Справа № 903/178/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нововолинський завод спеціального технічного обладнання

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юто Груп

про стягнення 456114,57 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Олійник М. Я., керівник, витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача: Зудінов О. С., адвокат, ордер серія АА № 1425852 від 01.04.2024.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановив:

20.02.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Нововолинський завод спеціального технічного обладнання до Товариства з обмеженою відповідальністю Юто Груп про стягнення 456114,57 грн, з них 396774,00 грн заборгованості по орендній платі, 6000,53 грн 3% річних, 53340,04 грн пені.

При обґрунтуванні позову вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщення № 8 від 13.07.2022 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 29.02.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подати суду докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

28.02.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.04.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу відповідь на відзив.

Ухвалу суду від 04.03.2024 було надіслано відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Юто Груп", ІПН/ЄДРПОУ 44708106, в його електронний кабінет та отримано останнім 07.03.2024.

Також ухвалу суду від 04.03.2024 надіслано судом відповідачу на адресу, що зазначена позивачем у позовній заяві: Волинська область, м.Нововолинськ, Володимирський район, вул.Святого Вололимира, 3.

12.03.2024 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600253332147 повернувся до суду із відміткою про вручення 07.03.2024.

Крім того ухвалу суду від 04.03.2024 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: пр.Науки,41, кім.50, м.Київ, 03028.

19.03.2024 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600254922479 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

02.04.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2024 у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юто Груп про поновлення строку на подання відзиву відмовлено; відкладено підготовче засідання на 23.04.2024.

16.04.2024 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на позовну заяву в якому просить поновити процесуальний строк для подання відзиву та доказів.

17.04.2024 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 23.04.2024 у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Юто Груп про поновлення строку на подання відзиву з доказами відмовлено; відзив ТзОВ Юто Груп залишено без розгляду; клопотання ТзОВ Юто Груп від 16.04.2024 про витребування доказів залишити без задоволення; постановлено позивачу в строк до 06.05.2024 надати суду письмові пояснення щодо забезпечення орендодавцем норм енергетичної потужності, необхідної орендарю для використання об`єкта оренди відповідно до пункту 2.1 договору; закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 14.05.2024.

01.05.2024 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2024, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав додаткові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

14.05.2024 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, яке суд на місці ухвалив залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Позивач в судове засідання 14.05.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 23.04.2024) до його електронного кабінету 25.04.2024.

Ухвалою суду від 14.05.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 05.06.2024 в режимі відеоконференції з представником відповідача.

Позивач в судове засідання 05.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 14.05.2024) до його електронного кабінету 16.05.2024.

У судовому засіданні, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства та необхідність з`ясування питань що мають істотне значення по справі (щодо забезпечення станом на 01.04.2023 та в подальшому орендодавцем норм енергетичної потужності, необхідної орендарю для використання об`єкта оренди відповідно до пункту 2.1 договору та відношення (пов`язаність) ТзДВ "Оснастка-Маркет" до об`єкта оренди; щодо місця розташування об`єкта ЦРП-2 Ливарного з-ду ком.19 та об`єкта оренди у виробничій будівлі; щодо точки обліку об`єкта оренди та ЦРП-2 Ливарного з-ду ком.19, чи вона спільна), суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи по суті в межах строку передбаченого ГПК України.

Ухвалою суду від 05.06.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 12.06.2024; явку в судове засідання 12.06.2024 уповноваженого представника ТзОВ Нововолинський завод спеціального технічного обладнання визнано обов`язковою; зобов`язано позивача в строк до 10.06.2024 надати суду письмові пояснення щодо забезпечення станом на 01.04.2023 та в подальшому орендодавцем норм енергетичної потужності у приблизно 340 кВт/год, необхідної, як стверджує орендар для використання об`єкта оренди відповідно до пункту 2.1 договору та відношення (пов`язаність) ТзДВ "Оснастка-Маркет" до об`єкта оренди; щодо місця розташування об`єкта ЦРП-2 Ливарного з-ду ком.19 та об`єкта оренди у виробничій будівлі; щодо точки обліку об`єкта оренди та ЦРП-2 Ливарного з-ду ком.19, чи вона спільна.

10.06.2024 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2024, через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення в яких вказує, що договір на постачання електричної енергії був укладений між «Волиньобленерго» та АТ «Оснастка», як власником приміщень з 2005р.. В подальшому 01.10.2022р. договір на постачання електроенергії був укладений з ТзДВ «Оснастка - Маркет», як орендаря виробничого приміщення, а 11.11.2022 ТзДВ «Оснастка Маркет» змінила постачальника електричної енергії та уклала договір № 22/11/11-1 від 11.11.2022р. з постачальником ТзОВ «Захід Енерго Збут». Зазначає, що відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж приєднана потужність становить 1900 кВт. Дане пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.06.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю; представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

13.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нововолинський завод спеціального технічного обладнання (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юто Груп (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 8 (далі договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне (строкове, платне, обов`язкове до повернення) користування нерухоме майно, характеристики якого встановлені розділом 3 даного договору (а.с.4-6).

Відповідно до п. 1.2 договору сторони визначили, що стан нерухомого майна на момент передачі в оренду: придатне для використання з метою визначено в п. 2.1 даного договору.

Приміщення, що орендується надається орендареві для виробництва (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору об`єкт оренди обладнано інженерними та комунальними мережами (електроенергія, водопостачання).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає об`єкт оренди за актом приймання-передачі. Об`єкт оренди вважається переданим (повернутим) в день підписання акту приймання-передачі (п.4.5 договору).

Згідно з п. 5.1 договору розмір орендної плати за місяць становить: 42,00 грн за 1 м.кв. виробничого приміщення. За перший та два останні місяці оренди орендар звільняється від сплати оренди (п.п. 5.1.1 договору).

Орендна плата та оплата вартості комунальних послуг (електропостачання, тощо), що виникають у процесі проведення діяльності відповідно до п. 2.1 даного договору, сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.12 договору орендар звільняється від сплати орендної плати у разі незабезпечення орендодавцем норм енергетичної потужності, необхідної орендарю для використання об`єкта оренди відповідно до п.2.1 цього договору.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по встановлених рахунках, він зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з 01.09.2022 по 31.08.2025.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень.

На виконання умов договору 13.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нововолинський завод спеціального технічного обладнання (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юто Груп (орендар) було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі приміщень у виробничому приміщенні без будь-яких зауважень (а.с.7).

Як стверджує позивач, відповідач умови договору в частині сплати орендної плати за період з вересня 2022 року по січень 2024 року виконав (сплатив) частково в сумі 238064,00 грн, у результаті чого утворилась заборгованість 396774,00 грн.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Як стверджується ст. 173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із Договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 ГК України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди за квітень 2023 року по січень 2024 року, в зв`язку з чим наявна заборгованість в розмір 396774,00 грн за заявлений період.

Даний факт відповідачем не спростовано, підтверджено матеріалами справи, а отже позовні вимоги про стягнення із відповідача 396774,00 грн орендної плати підлягають до задоволення в повному розмірі.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 165 ГПК України, оскільки відповідачем не подано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, він позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 6000,53 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 6000,53 грн - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Проте, перевіривши розрахунок позивача у межах визначеного періоду, суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахувань (оплата здійснюється не пізніше 12 числа місяця наступного за розрахунковим згідно 5.3 договору) та не враховано, що станом на 01.08.2023 сума заборгованості ще не становила 396774,00 грн, а тому здійснивши власний перерахунок 3 % річних підставними для стягнення з відповідача за заявлений період є 3751,20 грн (136,97 грн за період з 01.08.2023 по 14.08.2023 на суму 119032,20 грн; 378,29 грн за період з 15.08.2023 по 12.09.2023 на суму 158709,60 грн; 489,17 грн за період з 13.09.2023 по 12.10.2023 на суму 198387,00 грн; 626,14 грн за період з 13.10.2023 по 13.11.2023 на суму 238064,40 грн; 756,59 грн за період з 14.11.2023 по 12.12.2023 на суму 277741,80 грн; 807,91 грн за період з 13.12.2023 по 12.01.2024 на суму 317419,20 грн; 556,13 грн за період з 13.01.2024 по 31.01.2024 на суму 357096,60 грн), в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 2249,33 грн слід відмовити через безпідставність.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по встановлених рахунках, він зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з 01.08.2023 по 31.01.2024 в сумі 53340,04 грн, однак дані нарахування проведено без врахування того, що станом на 01.08.2023 сума заборгованості ще не становила 198387,00 грн, оплата здійснюється до 12 числа місяця наступного за розрахунковим, відповідно не вірно визначено початок періоду нарахування, а тому суд здійснив за заявлений період власний розрахунок пені дійшов висновку, що підставної є пеня в сумі 42269,05 грн (2008,87 грн за період з 01.08.2023 по 14.08.2023 на суму 119032,20 грн; 5548,31 грн за період з 15.08.2023 по 12.09.2023 на суму 158709,60 грн; 6565,79 грн за період з 13.09.2023 по 12.10.2023 на суму 198387,00 грн; 7409,35 грн за період з 13.10.2023 по 13.11.2023 на суму 238064,40 грн; 7061,49 грн за період з 14.11.2023 по 12.12.2023 на суму 277741,80 грн; 8113,90 грн за період з 13.12.2023 по 12.01.2024 на суму 317419,20 грн; 5561,34 грн за період з 13.01.2024 по 31.01.2024 на суму 357096,60 грн), а в частині стягнення пені в сумі 11070,99 грн слід відмовити через безпідставність.

Твердження представника відповідача, що орендар повинен бути звільненим від сплати орендної плати через незабезпечення орендодавцем норм енергетичної потужності з квітня 2023, необхідної орендарю для використання об`єкта оренди не береться судом до уваги, оскільки відповідно до п.п. 1.2 та 2.1 договору сторони визначили, що стан нерухомого майна на момент передачі в оренду є придатним для виробництва, протилежного відповідачем не доведено, а судом не встановлено необхідності збільшення норм енергетичної потужності.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 165 ГПК України, оскільки відповідчем не подано відзив на позовну заяву, він позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 396774,00 грн основного боргу, 3751,20 грн 3% річних, 42269,05 грн пені, у задоволені позову про стягнення 11070,99 грн пені та 2249,33 грн 3 % річних слід відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача в розмірі 5313,53 грн, із застосуванням понижуючого коефіцієнта, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юто Груп (пр.Науки,41, кім.50, м.Київ, 03028, код ЄДРПОУ 44708106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нововолинський завод спеціального технічного обладнання (вул.Коперника,53, квартира 21Б, м.Луцьк, Волинська область, 43010, код ЄДРПОУ 44047949) 442794,25 грн (чотириста сорок дві тисячі сімсот дев`яносто чотири гривні 25 коп.), з них 396774,00 грн основного боргу, 3751,20 грн 3% річних, 42269,05 грн пені та 5313,53 грн (п`ять тисяч триста тринадцять гривень 53 коп.) судового збору.

3. У позові про стягнення 13320,32 грн, з них 11070,99 грн пені та 2249,33 грн 3 % річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

24.06.2024.

СуддяА. С. Вороняк