Постанова

від 25.09.2024 по справі 903/178/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 вересня 2024 року Справа № 903/178/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи не з`явилися, :

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відпо-відальністю «Юто Груп» на рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2024, повний текст якого складено 24.06.2024, у справі №903/178/24 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський завод

спеціального технічного обладнання»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юто Груп»

про стягнення 456 114,57 грн заборгованості з орендної плати, пені та річних,-

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нововолинський завод спеціального технічного обладнання» (надалі в тексті Завод спецтехобладнання) звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юто Груп» (надалі в тексті Товариство) 396 774,00 грн заборгованості по розрахунках та 53 340,04 грн пені згідно укладеного договору оренди приміщення №8 від 13.07.2022 та 6 000,53 грн -3% річних.(арк.справи 1-2).

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.06.2024 у справі №903/178/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 396774,00 грн основного боргу, 42 269,05 грн пені, 3 751,20 грн -3% річних та 5 313,53 грн витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 11 070,99 грн пені та 2 249,33 грн -3% річних в задоволенні позову відмовлено.(арк.справи 148-151).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивоване тим, що Завод спецтехобладнання належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди за період з квітня 2023 по січень 2024 року, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 396 774,00 грн. Місцевий суд також здійснив перерахунок заявлених до стягнення -3% річних і пені та дійшов висновку, що на підставі п.7.1 Договору до стягнення підлягає 42 269,05 грн пені, а згідно ст.625 ЦК України 3 751,20 грн -3% річних. В частині стягнення 11 070,99 грн пені та 2 249,33 грн -3% річних, суд відмовив за безпідставністю.

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач Товариство подало скаргу до Північно-захід-ного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2024 у справі №903/178/24 в частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін.(арк.справи 156-159).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права.

На думку Скаржника, основними доводами апеляційної скарги є наступні:

- поданий Позивачем розрахунок не містить ні періоду прострочення, ні кількості календарних днів прострочення, ні розміру облікової ставки НБУ;

- розмір орендної плати за місяць складає 39 677,40 грн, однак п.5.1.1 Договору визначено, що орендна плата за перший місяць не стягується, тому враховуючи часткову оплату в сумі 238064,40 грн оренда сплачена Відповідачем по березень 2023;

- судом першої інстанції не враховано, що ч.6 ст.232 ГК України, пеня не застосовується до заборгованості, що виходить за 6 міс., тому її розмір становить 20 159,75 грн.

Ухвалою від 19.07.2024 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду на 25.09.2024.(арк.справи 171).

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Явки представників у судове засідання апеляційної інстанції 25.09.2024 сторони не забезпе-чили. Проте така неявка не перешкоджає розгляду скарги, позаяк про місце, дату та час судового розгляду сторони повідомлені належним чином, що стверджується довідками про доставку електронного листа від 19.07.2024 (арк.справи 172), а присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2022 ТОВ «Нововолинський завод спеціального технічного обладнання»-орендодавець та ТОВ «Юто Груп»-орендар уклали Договір оренди приміщення №8 (надалі в тексті Договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне (строкове, платне, обов`язкове до повернення) користування нерухоме майно, характеристики якого встановлені розділом 3 даного договору.(арк.справи 4-6).

Стан нерухомого майна на момент передачі в оренду: придатне для використання з метою визначено в п. 2.1 даного договору.(п.1.2 Договору).

Приміщення, що орендується надається орендареві для виробництва (п.2.1. Договору).

Згідно з п.3.2 Договору об`єкт оренди обладнано інженерними та комунальними мережами (електроенергія, водопостачання).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає об`єкт оренди за актом приймання-передачі. Об`єкт оренди вважається переданим (повернутим) в день підписання акту приймання-передачі.(п.4.5 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору розмір орендної плати за місяць становить: 42,00 грн за 1 м.кв. виробничого приміщення. За перший та два останні місяці оренди орендар звільняється від сплати оренди.(п.п.5.1.1 Договору).

Орендна плата та оплата вартості комунальних послуг (електропостачання, тощо), що виникають у процесі проведення діяльності відповідно до п.2.1 даного договору, сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим.(п.5.3 Договору).

Орендар звільняється від сплати орендної плати у разі незабезпечення орендодавцем норм енергетичної потужності, необхідної орендарю для використання об`єкта оренди відповідно до п.2.1 Договору.(п.5.12. Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по встановлених рахунках, він зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з 01.09.2022 по 31.08.2025.(п.9.1 Договору).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 13.07.2022 орендарем та орендодавцем було складено, підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі приміщень у виробничому приміщенні без будь-яких зауважень.(арк.справи 7).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами умови Договору в частині сплати орендної плати за період з вересня 2022 року по січень 2024 року Відповідач виконав частково в сумі 238 064,00 грн, в результаті чого утворилась заборгованість 396 774,00 грн.

Вважаючи, що неповною сплатою орендних платежів Відповідач порушив право Позивача, останній звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому просив стягнути 396 774,00 грн заборгованості з орендної плати та 53 340,04 грн пені на підставі п.7.1 Договору, а також 6000,53 грн -3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Як зазначалось вище, рішенням від 12.06.2024 господарського суду Волинської області позов задоволено частково.(арк.справи 148-151).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов-язання у ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що Товариство оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені та просить в решті залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені

Предметом даного спору є заборгованість та штрафні санкції за договором оренди приміщення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виг-ляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.(ч.1 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Колегія суддів зауважує, що підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що п.7.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та/або комунальних платежів по встановлених рахунках, він зобов`язаний сплатити орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несплаченого платежу за кожний день про-строчення.

Як встановлено судом першої інстанції, через несвоєчасну оплату оренди за Договором оренди приміщення №8 від 13.07.2022 у Відповідача утворилася заборгованість в сумі 396 774,00 грн. Поруч з тим, Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 01.08.2023 по 31.01. 2024 в сумі 53 340,04 грн, що спростовує доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі про застосування пені за період, що становить більше 6 міс.

Здійснивши перевірку нарахованої суми пені Позивачем та обрахунку судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо розміру пені, що підлягає задоволенню.

Так, колегія суддів бере до уваги п.5.3 Договору, відповідно до якого, орендна плата та оплата вартості комунальних послуг (електропостачання, тощо), що виникають у процесі проведення діяльності відповідно до п. 2.1 даного договору, сплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим

Відтак, місцевим господарським судом, з урахуванням п.5.3. Договору, правомірно визначено, що станом на 01.08.2023 (початок періоду для нарахування пені) сума заборгованості ще не становила 198 387,00 грн, а становила 119 032,20 грн.

Крім того, апеляційним судом при здійсненні розрахунку враховано, що у випадку, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то останнім днем граничного строку сплати вважається перший робочий день після вихідного (святкового) дня, а пеня нараховується, починаючи з другого робочого дня після вихідного (святкового) дня.

З огляду на вище викладене, колегія суддів здійснивши перевірку проведеного розрахунку судом першої інстанції за допомогою онлайн-калькулятора «Ліга Закон» погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості розміру пені в сумі 42 269,05 грн, що підлягає до стягнення з Відповідача.(арк.справи 173-174). Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовлено в позові в частині стягнення пені в сумі 11 070,99 грн за безпідставністю.

Поруч з цим, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника, що в наданому Позивачем розра-хунку не міститься ні періоду прострочення, ні кількості календарних днів прострочення, ні розміру облікової ставки НБУ, адже Відповідач не був позбавлений можливості подати до суду свій контррозрахунок суми пені, яку вважає належною до стягнення.

Крім того, апеляційний суд не приймає до уваги наведений в тексті апеляційної скарги розрахунок пені, оскільки такий обчислено без урахування всієї суми заборгованості і вирахувано лише розмір місячної орендної плати.

Щодо доводів Товариства з посилання на п.5.1.1 Договору про оплату орендних платежів, то колегія суддів не бере дані доводи до уваги, оскільки предметом перегляду рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2024 є правомірність нарахування та стягнення пені за Договором оренди приміщення від 13.07.2022р.

Доводи апеляційних скарг розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Відповідача в оскаржуваній частині рішення, рівно як і твердження щодо часткової невмотивованості висновку про підставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юто Груп» на рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2024 у справі №903/178/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №903/178/24 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.