Повістка

від 24.06.2024 по справі 908/252/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024 Справа № 908/252/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/252/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 33918351 (Бульвар Парковий, буд. 1А, м. Запоріжжя, 69006)

до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573094 в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код 37611401 (вул. Бородінська, буд 1А, м. Запоріжжя, 69096)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105).

про стягнення суми

За участі уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 908/252/24.

10.06.2024 у справі ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Рішенням визнано позовні вимоги заявленими позивачем правомірно, однак, з власної ініціативи, суд зменшив розмір неустойки, та ухвалив стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573094 в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код 37611401 (вул. Бородінська, буд 1А, м. Запоріжжя, 69096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 33918351 (Бульвар Парковий, буд. 1А, м. Запоріжжя, 69006) 3 936 270 (три мільйони дев`ятсот тридцять шість тисяч двісті сімдесят) грн основного боргу, 40041 (сорок тисяч сорок одна) грн 57 коп. пені, 37 110 (тридцять сім тисяч сто десять) 92 коп. 3 % річних, 33 569 (тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять) 82 коп. інфляційних втрат та 66 110 (шістдесят шість тисяч сто десять) грн 50 коп. судового збору.

Згідно з рішенням суду, 10.06.2024, при вирішенні спору, від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат в сумі судового збору та 62000 грн витрат на послуги адвоката. Представники відповідача та третьої особи зазначили про необхідність надання часу для надання заперечень. Представник позивача, з урахування подання такої заяви тільки 10.06.2024 зазначила, що не наполягає на розгляді вказаного клопотання саме в цьому засіданні та буде підготовлена заява про прийняття додаткового рішення. З огляду на викладене, судом ухвалено, що питання витрат на правничу допомогу буде розглянуто в порядку прийняття додаткового рішення.

14.06.2024 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/252/24 про стягнення з відповідача на користь позивача 62 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.06.2024 заяву визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали справи, суд ухвалив прийняти заяву до розгляду на 24.06.2024.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вищевикладене, 17.06.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача в судовому засіданні на 24.06.2024 о 10 год. 00 хв., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Відповідач заперечує проти заяви позивача про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №908/252/24 у розмірі 62 тис. грн. через їх необґрунтованість, нерозумність і неспівмірність відповідно до ціни позову, поданих без урахуванням складності та значення справи для сторін.

В судовому засіданні не здійснювався звукозапис на комплексі «Акорд», у зв`язку з неявкою представників сторін.

Заявою від 21.06.2024 позивач просив розглянути заяву за відсутності його представника.

24.06.2024 судом постановлено додаткове рішення про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивач зазначав у позовній заяві та заяві про ухвалення додаткового рішення.

Пр цьому, суд враховує, що попередньо позивач вказував на суму 15 000 грн 00 коп, які були визначені саме за

Позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 244 ГПК України та протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у цій справі.

У заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62 000 грн 00 коп. на підставі укладеного 10.01.2024 позивачем з адвокатом Приладишевою Н.Г. Договору про надання правничої допомоги.

10.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (Клієнт) та адвокатом Приладишева Н.Г. (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - Договір).

У відповідності до п. 1. Договору, Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у Господарському суді Запорізької області, в апеляційних господарських судах ( щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення), органах державної влади та органах місцевого самоврядування, Пенсійному Фонді України та його територіальних підрозділах, Відділі державної реєстрації речових на нерухоме майно реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, органах прокуратури, МВС, відділах та управліннях поліції, Національної поліції та СБУ під час досудового та судового слідства, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: у Місцевих судах, а саме: окружних судах, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах); у Апеляційних судах, а саме: судах апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як судах першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення; у Вищих спеціалізованих судах, а саме: судах першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ, вищому суді з питань інтелектуальної власності, вищому антикорупційному суді; у Верховному Суді до складу якого входять: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд.

Згідно із п. 3. Договору, Адвокат на виконання умов договору виконує такий обсяг роботи:

- складання позовної заяви в Господарський суд Запорізької області щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення - 15 тис грн.;

- участь у судових засіданнях - 3000 грн (кожне судове засідання в незалежності від тривалості засідання);

- складання заяв про збільшення позовних вимог (додаткових пояснень )- 5 тис грн (кожна заява);

- складання відповіді на відзив - 5 тис грн.;

- складання будь-яких заяв та клопотань - 2 тис грн.;

На підтвердження виконаної роботи, Адвокат надає Клієнту акт виконаних робіт та квитанцію до прибутково касового ордеру.

07.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ (Клієнт) та адвокатом Приладишевою Н.Г. (Адвокат) підписано Акт приймання-передач виконаної роботи за Договором про надання правничої допомоги від 10.01.2024 на загальну суму 62 000 грн 00 коп.

Вказаним Актом приймання-передачі виконаної роботи за Договором про надання правничої допомоги від 10.01.2024 року визначено, що у Клієнта претензій до якості виконаних робіт не має (п. 2 Акту).

Згідно прибуткового касового ордеру від 07.06.2024 № 07/06/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП" сплатило адвокату Приладишевій Н.Г. 62 000 грн 00 коп. за надані юридичні послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 10.01.2024.

Позов у справі та інші документи підписано адвокатом Приладишевою Н.Г. Адвокат приймав участь у судових засіданнях.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від бсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За правововими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Надання правової допомоги позивачу підтверджується матеріалами справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 20 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.

В іншій частині заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/252/24 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 37573094 в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ідентифікаційний код 37611401 (вул. Бородінська, буд 1А, м. Запоріжжя, 69096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 33918351 (Бульвар Парковий, буд. 1А, м. Запоріжжя, 69006) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну (правову) допомогу. Видати наказ.

2.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3.В іншій частині заяви відмовити.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 24.06.2024.

Суддя А.О. Науменко