Рішення

від 10.06.2024 по справі 348/1425/20

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1425/20

Провадження № 2/348/16/24

10 червня 2024 року

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківськоїобласті справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення огорожі,

інші учасники: представник позивача ОСОБА_9 .

Процесуальні дії у справі.

17.08.2020 позивачі пред`явили позов, відповідно до якого просять: визнати недійсним рішення сорок другої сесії Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009 "Про затвердження технічної документації щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 та передачу її у власність ОСОБА_7 "; визнати недійсним державний акт серії ЯК №812707 на право власності на земельну ділянку площею 0,0125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_7 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений 17.06.2020 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М., зареєстрований у реєстрі за №606 та застосувати наслідки недійсності правочинів; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_8 , номер запису про право власності: 36928533 від 17.06.2020. В обгрунтування позову наводять таке. Позивачі є власниками квартир у будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Відповідач ОСОБА_7 здійснює підприємницьку діяльність з 1999 року за адресою АДРЕСА_5 . На другому поверсі цього будинку над стоматологічним кабінетом знаходиться квартира, адреса якої АДРЕСА_1 . До 18.06.2020 власником цієї квартири була ОСОБА_7 , яка потім подарувала цю квартиру своїй доньці, ОСОБА_10 . На початку червня 2020 року ОСОБА_7 вивісила на стіні житлового будинку державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,0125 га, призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Цей акт виданий на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009. Житлові будинки АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 складають один багатоквартирний житловий будинок, який має кілька під`їздів і кожна секція має окремий номер. Земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_7 у власність примикає до під`їзду, що слугує входом до квартир у будинку АДРЕСА_3 , які розташовані на другому поверсі, а також частково примикає до будинку АДРЕСА_4 . Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються вказаним під`їздом для входу у свої квартири, іншого входу до житла вони не мають. Відповідач ОСОБА_7 цим входом не користується, вхід до стоматологічного кабінету облаштований з іншого боку. Іншим входом до своїх квартир користуються також позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Межа спірної земельної ділянки знаходиться біля їх під`їзду. Крім цього, спірна земельна ділянка слугує заїздом до будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і поворотним майданчиком, у тому числі і для спецтранспорту, оскільки наскрізного проїзду там немає. На даний час позивачі позбавлені можливості вільно користуватися прибудинковою територією. У травні-червні 2020 року чоловік відповідача ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_8 розпочали встановлювати огорожу навколо спірної земельної ділянки, заявивши при цьому що прибудинкова територія є їх приватною власністю. Мешканці не дозволили встановити огорожу, і у день її встановлення, 12.06.2020, мешканці звернулися в поліцію, а потім і до Надвірнянської міської ради для вирішення цього спору. За результатами розгляду такого звернення Надвірнянська міська рада рішення не прийняла, розгляд питання відклала, однак більше засідань з вирішення цього спору не проводила. У ході підготовки позову позивачам стало відомо, що відповідач ОСОБА_7 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_8 , який є співжителем її доньки ОСОБА_10 , про що свідчать їх сторінки у соціальних мережах. Такий договір дарування є фіктивним, оскільки ОСОБА_8 жодних дій на земельній ділянці не вчиняє, на момент набуття у власність земельної ділянки знав про наявність спору щодо вказаної земельної ділянки, розумів, що така земельна ділянка не може бути ним використана за цільовим призначенням, оскільки здійснити на ній будівництво житлового будинку неможливо, а сам він не є одним із співвласників квартир у багатоквартирному будинку, який знаходиться поруч. Користується цією земельною ділянкою і надалі ОСОБА_7 , яка продовжує здійснювати підприємницьку діяльність у багатоквартирному будинку. Крім цього, при оформленні права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_7 подала підроблені документи до Надвірнянської міської ради, а саме: заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Так, у вказаних заявах неправильно вказані паспортні дані, а також місце проживання заявників, що було б неможливим, за умови написання цих заяв самими заявниками.

21.09.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

15.10.2020 суд встановив строки для подання заяв по суті спору.

22.10.2020 третя особа подала письмові пояснення, відповідно до яких зазначено таке. У земельних спорах недійсними можуть бути визнані як державні акти про право власності на землю так і рішення на підставі яких вони видані, що є належним способом захисту прав позивачів. Повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права, у тому числі і за рішенням суду надходять до органів реєстрації, після чого відомості про це вносяться у поземельну книгу.

30.10.2020 відповідач ОСОБА_7 подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказала, що позов не визнає. Обставини, викладені у позовній заяві ґрунтуються виключно на припущеннях. Так, відповідачу була передана у власність земельна ділянка за рахунок земель житлової та громадської забудови, які були у користуванні ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Доказів того, що земельна ділянка є прибудинковою територією сторона позивачів не надала. Погодження мешканців житлових будинків на передачу у власністю відповідачу земельної ділянки не породжує жодних правових наслідків, оскільки ця земельна ділянка не є прибудинковою територією. Договір купівлі-продажу позивачі не можуть оспорювати, оскільки вони не були стороною такого договору. Крім цього, позивачі пропустили строк загальної позовної давності без поважних причин, оскільки про видачу оспорюваного рішення міської ради позивачам стало відомо ще у 2011 році, про що свідчить їх колективна заява.

30.10.2020 відповідач ОСОБА_8 подав відзив на позовну заяву, позов не визнав. Зазначив, що твердження позивачів щодо укладення фіктивного договору є тільки припущенням. Так, відповідач ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з відповідачем ОСОБА_7 . Про те, що стосовно земельної ділянки існує спір відповідач не знав і не міг знати. При продажі продавець гарантував, що земельна ділянка є вільною від спорів. З моменту відчуження земельної ділянки відповідач ОСОБА_7 жодного разу не вчинила дій, які свідчили б про те, що вона і надалі є фактичним власником проданої землі. Відповідач зазначає, що є добросовісним набувачем, а укладений ним договір є дійсним. Державний акт про право власності на землю також не підлягає визнанню недійсним, оскільки він є погашеним після укладення договору купівлі-продажу. Звертає увагу на те, що позивачі пропустили строк позовної давності.

03.11.2020 представник відповідача, Надвірнянської міської ради, подав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки відповідач ОСОБА_7 , з моменту видачі державного акту про право приватної власності на землю, відкрито і безперешкодно користується земельною ділянкою, а позов до неї було пред`явлено лише у 2020 році. Крім цього, подав відзив, відповідно до якого зазначено, що у вказаних житлових будинках живуть також і інші мешканці, які не виявили бажання подати позов. Відповідач ОСОБА_7 оформила державний акт про право власності на землю законно. Оскаржуваним рішенням міської ради не порушено жодних прав та законних інтересів позивачів. Землі державної і комунальної власності можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації. Тому ухвалюючи оскаржуване рішення міська рада діяла в межах своїх повноважень. Технічна документація була погоджена з головним архітектором, а також з Управлінням Держкомзему у Надвірнянському районі. Спірна земельна ділянка не є прибудинковою територією та відноситься до земель житлової та громадської забудови. Дані про прибудинкову територію житлових будинків АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 відсутні. Крім цього, мешканці будинку АДРЕСА_2 здійснили приватизацію земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_2 , зокрема і позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і їм також були видані державні акти про право власності на землю. Входи до під`їздів є вільними, перешкод у доступі до житла мешканцям не створено. Позивачі не навели жодної правової підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

14.12.2020 та 15.12.2020 сторона позивачів подала відповіді на відзив. Покликаються на те, що оспорюваним рішенням міської ради визначено, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні сім`ї ОСОБА_18 , а потім була передана відповідачу ОСОБА_7 . Доказів того, що ОСОБА_18 погодилися на передачу земельної ділянки, яка перебувала у їх користуванні відповідачу ОСОБА_7 не надано. Рішення про надання у користування чи у власність земельної ділянки Семанюкам міська рада також не ухвалювала. Погодження ОСОБА_18 на вилучення цієї земельної ділянки у них у матеріалах технічної документації з землеустрою відсутні. Підставою для надання дозволу на виготовлення технічної документації на землю є право власності саме на житловий будинок, а не на квартиру у багатоквартирному житловому будинку. Крім цього, площа земельної ділянки не відповідає мінімальним розмірам, необхідним для будівництва житлового будинку. Дозвіл на виготовлення документації з землеустрою чи технічної документації не міг бути наданий, оскільки відповідач ОСОБА_7 не подала всіх необхідних документів. На кадастровому плані чітко видно, що земельна ділянка примикає до стіни житлового будинку, де знаходиться вхід у під`їзд. Крім цього, видно відсутність заїзду з АДРЕСА_4 . Незважаючи на те, що позивачі не є стороною договору купівлі-продажу, цим договором порушені права позивачів. Крім цього, відповідач ОСОБА_8 не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки він знав про наявність спору щодо земельної ділянки. Реальний продаж землі не відбувся. До цього часу земельною ділянкою користується сім`я ОСОБА_19 .

22.03.2021 сторона позивачів подала заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої доповнила позовні вимоги позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знести встановлену огорожу. В обґрунтування такої позовної вимоги доводів не наведено, доказів на підтвердження факту встановлення огорожі не долучено.

У зв`язку з поданням стороною позивачів заяви про зміну предмета позову відповідачі 06.04.2021 подали відзиви, відповідно до яких зазначили, що така позовна вимога не обґрунтована та не підтверджена жодними доказами. А також навели доводи щодо необґрунтованості інших позовних вимог, які є тотожними тим, що були зазначені ними у попередніх відзивах.

13.04.2021 сторона позивачів подала відповідь на відзиви, відповідно до якої зазначили, що строк на звернення до суду позивачі не пропустили, оскільки до червня 2020 року вони не знали та не могли дізнатися про те, що ОСОБА_7 виділили у приватну власність прибудинкову територію. Як тільки мешканці зрозуміли, що прибудинкова території була приватизована, одразу з звернулися за захистом своїх прав. Додатково зазначили, що стороною позивача подано достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

11.05.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання сторони відповідачів щодо залишення заяви про зміну предмета позову без розгляду та надав стороні позивачів строк для усунення недоліків заяви по суті спору.

11.05.2021 суд постановив ухвалу про витребування доказів.

05.08.2021 суд постановив ухвалу про витребування доказів.

03.09.2021 суд постановив ухвалу про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, провадження у справі зупинив.

18.10.2021 суд поновив провадження у справі.

04.11.2021 суд залучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_20 ОСОБА_4 та зупинив провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_21

09.11.2022 суд поновив провадження у справі і залучив до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_21 ОСОБА_2

21.11.2022 суд призначив у справі експертизу з питань землеустрою та зупинив провадження у справі.

13.03.2023 суд поновив провадження у справі.

05.04.2023 суд призначив у справі експертизу з питань землеустрою та зупинив провадження у справі.

19.02.2024 суд поновив провадження у справі.

04.03.2024 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

07.06.2024 представник відповідачів, ОСОБА_22 , подав заяву, відповідно до якої просив проводити розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що просить у задоволенні позову відмовити. Звертає увагу на те, що 13.07.2020 було створене ОСББ «Маленький дворик», директором якого є ОСОБА_5 . Таким чином, належним позивачем є саме ОСББ.

06.06.2024 представник відповідача, Надвірнянської міської ради, Коломенська С., подала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, у задоволенні позову просила відмовити.

У ході судового розгляду сторона позивачів позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на підтвердження позовних вимог навели доводи викладені у заявах по суті спору. Додатково зазначили, що ОСОБА_14 не є власником квартири у будинку АДРЕСА_3 з 1996 року, тому не мала юридичних підстав надавати згоду на приватизацію земельної ділянки відповідачем ОСОБА_7 у 2010 році. Прізвище нового власника її квартири ОСОБА_23 . Земля біля багатоквартирного будинку може бути передана виключно ОСББ. У червні 2020 року огорожа по периметру спірної земельної ділянки не була зведене, оскільки мешканці багатоквартирного будинку самостійно її демонтували.

Представник відповідача, Надвірнянської міської ради, у ході судового розгляду позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачі пропустили строк позовної давності. Додатково зазначила, що всі мешканці мають вільний вхід до своїх будинків. Перешкод у доступі мешканців до квартир відповідачі не чинять. При цьому представнику відповідача невідомо чи мають інший вхід до своїх квартир позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Чому міська рада не вирішила спір за зверненням позивачів представнику також невідомо. Чому відсутні необхідні погодження та не встановлені сервітути та обмеження у здійсненні права власності на спірну земельну ділянку представник відповідача у ході судового розгляду не змогла пояснити.

Суд встановив:

Відповідно до матеріалів інвентарної справи на будинки АДРЕСА_8 , встановлено, що спірна земельна ділянка повністю примикає до житлового будинку по всій протяжності стіни, де знаходиться вхід у під`їзд до помешкань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також частково загороджує прохід до під`їзду, де знаходиться вхід до помешкань ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , однак прохід у вказаний під`їзд для позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повністю не загороджений і є доступним в обхід спірної земельної ділянки. Крім цього, спірна земельна ділянка займає майже ціле подвір`я біля будинків № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 , яке має тільки один заїзд з АДРЕСА_9 , а тому тут має бути забезпечено місце для розвороту транспортних засобів, у тому числі і спецтранспорту.

ОСОБА_3 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2013 є власниками квартири АДРЕСА_10 . Крім цього, відповідно до копії паспорта громадянина України позивач ОСОБА_3 зареєстрована у цій квартирі з 07.12.1990.

ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 та ОСОБА_26 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.04.2001 є власниками квартири АДРЕСА_11 .

ОСОБА_27 09.08.2016 продав квартиру АДРЕСА_12 , позивачу ОСОБА_1 09.08.2016 відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 були внесені у ДРРПНМ, що підтверджується копією витягу від 12.08.2016 №65676955.

ОСОБА_20 та ОСОБА_28 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.11.1998 є власниками квартири АДРЕСА_13 .

ОСОБА_6 та ОСОБА_29 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.03.2009 є власниками квартири АДРЕСА_14 .

ОСОБА_5 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 30.01.2003 є власниками квартири АДРЕСА_15 .

31.07.2008 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 продали, а ОСОБА_7 купила квартиру АДРЕСА_16 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 31.07.2008, який зареєстрований у реєстрі за номером 622, та копією витягу про реєстрацію права власності від 11.08.2008 №19845302.

12.08.2009 ОСОБА_7 (проживає: АДРЕСА_5 ) подала заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0125 га для обслуговування житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_6 .

12.10.2009 було надано завдання на виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 , місце розташування АДРЕСА_1 , площею 0,0125 га, сервітутні обмеження відсутні.

Згідно з рішенням від 29.10.2009 №722-36/2009 ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, площею 0,0125 га на АДРЕСА_6 за рахунок земель житлової та громадської забудови, які були в користуванні ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

На виконання рішення Надвірнянської міської ради від 29.10.2009 №722-36/2009, 14.10.2009 було проведено обстеження в натурі меж земельної ділянки, в присутності спеціаліста землевпорядника ОСОБА_32 , без присутності представників суміжних землекористувачів, при встановленні меж землекористування претензій не було заявлено, встановлено межові знаки у кількості 6 штук, що підтверджується копією акту від 14.10.2009. Межові знаки, згідно з актом від 25.03.2010 було передано на зберігання ОСОБА_7 .

Відповідно до копії заяви, складеної від імені ОСОБА_12 (паспорт НОМЕР_3 ), яка не містить дати її написання, а також назви органу, якому адресовано заяву, вказано, що ОСОБА_12 , яка є жителькою квартири АДРЕСА_11 не заперечує щодо передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки на АДРЕСА_4 . Точну адресу земельної ділянки у заяві також не вказано. Крім цього, паспортні дані ОСОБА_12 у заяві вказано неправильно. Так, відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого ОСОБА_12 серія паспорта СС № НОМЕР_4 . Відповідно до копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_12 , а також її чоловік ОСОБА_21 перебували за межами України з березня 2009 року до серпня 2011 року.

Відповідно до копії заяви, складеної від імені ОСОБА_33 (паспорт НОМЕР_5 ), яка не містить дати її написання, а також назви органу, якому адресовано заяву, вказано, що ОСОБА_34 , яка є жителькою квартири АДРЕСА_17 не заперечує щодо передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки на АДРЕСА_4 . Точну адресу земельної ділянки у заяві також не вказано. Крім цього, паспортні дані ОСОБА_33 у заяві вказано неправильно. Так, відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого ОСОБА_35 серія паспорта СС № НОМЕР_6 .

Відповідно до копії заяви, складеної від імені ОСОБА_13 (паспорт СС № НОМЕР_7 ), яка не містить дати її написання, а також назви органу, якому адресовано заяву, вказано, що ОСОБА_13 , який є жителем квартири АДРЕСА_12 не заперечує щодо передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки на АДРЕСА_4 . Точну адресу земельної ділянки у заяві також не вказано. Крім цього, вказано неправильно ініціали заявника, зокрема, правильне по батькові заявника ОСОБА_36 .

Відповідно до копії заяви ОСОБА_14 (паспорт СС № НОМЕР_8 ), яка не містить дати її написання, а також назви органу, якому адресовано заяву, вказано, що ОСОБА_14 , яка є жителькою будинку АДРЕСА_3 погоджує відведення земельної ділянки ОСОБА_7 . На заяві є викопіювання з зазначенням місця знаходження земельної ділянки, а також вказано площу земельної ділянки.

Згідно з викопіюванням з земельно-кадастрового плану змальовано місцевість, де розташована спірна земельна ділянка, а саме перехрестя вулиць Мазепи та ОСОБА_37 . Спірна земельна ділянка неправильної форми, площею 0,0125 га, і межею 6-5 прилягає до житлового будинку АДРЕСА_3 . З боку межі 2-3 є заїзд з АДРЕСА_9 є прохід шириною 2,71 м. Суміжних землекористувачів не вказано, зазначено під літерою А землі м/ради. Також вказано розташування об`єктів житлової забудови, які позначено КЖ та 3КЖ.

Згідно з копією висновку від 25.12.2009, головний архітектор м. Надвірна погодив, без сервітутів та обмежень, передачу земельної ділянки ОСОБА_7 (проживає: АДРЕСА_5 ) у власність за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,0125 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель житлової та громадської забудови, які були у користуванні ОСОБА_15 .

У копії заяви-скарги від 14.01.2010 мешканців будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , будинку АДРЕСА_9 , яка адресована голові Надвірнянської міської ради, зазначено, що без відома сусідів та без погодження з ними ОСОБА_38 хоче здійснити забудову земельної ділянки, яка була йому виділена у власність. Це порушує ДБН та блокує мешканцям прохід та під`їзд до їх квартир. Добудови руйнують фундамент та приводять будинки у непридатний для проживання стан. У заяві вказані прізвища та підписи таких мешканців: ОСОБА_39 (прізвище вказано неправильно, правильне - ОСОБА_40 ), ОСОБА_21 (станом на 14.01.2010 перебував за межами України, а тому не міг підписати заяву) та ОСОБА_41 , ОСОБА_42 (у ході судового розгляду зазначила, що не підписувала таке заяву), ОСОБА_3 та ОСОБА_24 .

Відповідно до висновку від 12.02.2010, Управління Держкомзему у Надвірнянському районі погодило, без сервітутів та обмежень, передачу земельної ділянки ОСОБА_7 (проживає: АДРЕСА_5 ) у власність за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,0125 га, забудовані землі, за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Згідно з копією рішення Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009, розглянувши заяву ОСОБА_7 , яка проживає за адресою АДРЕСА_5 про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність, договір купівлі-продажу квартири від 31.07.2008, зареєстрований за №1700, враховуючи позитивні висновки управління Держкомзему у Надвірнянському районі та головного архітектора м. Надвірна, керуючись ст.118, 121 ЗК України, вирішили: затвердити технічну документацію щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 ; передати ОСОБА_7 у власність земельну ділянку, на АДРЕСА_1 , площею 0,0125 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель житлової і громадської забудови, які були в користуванні ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Відповідно до копії акту перевірки технічної документації по виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку від 13.05.2010 №560, технічна документація із землеустрою по земельній ділянці, відведеній ОСОБА_7 була погоджена без зауважень.

ОСОБА_7 , яка проживає на АДРЕСА_5 , на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009, передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0125 га, кадастровий номер 2624010100:01:001:0294, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №812707 від 10.06.2010. Суміжних землекористувачів у акті не вказано, зазначено «А-землі м/ради».

У копії заяви від 25.05.2011 мешканців будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_20 , зазначено, що без відома сусідів та межівників ОСОБА_38 оформив державний акт про право власності на землю, яка відноситься до земель загального користування, у зв`язку з чим мешканці просили надати їм письмову відповідь на якій підставі був виданий такий державний акт. У заяві вказані прізвища та підписи таких мешканців: ОСОБА_39 (прізвище вказано неправильно, правильне - Паньків), ОСОБА_43 (станом на 25.05.2011 перебував за межами України, а тому не міг підписати заяву), ОСОБА_42 (у ході судового розгляду зазначила, що не підписувала заяву, додатково зазначила, що її адреса АДРЕСА_21 , а не АДРЕСА_22 як вказано у заяві), ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_6 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 . Відповідь на цю заяву була надана 27.06.2011 ОСОБА_42 (у відповіді вказано неправильну адресу проживання ОСОБА_42 , а саме АДРЕСА_22 ).

Згідно з відповіддю Надвірнянського районного відділу ДСНС від 30.06.2020 №784/27-23, відповідно до наказу МВС від 30.12.2014 №1417 «Правила пожежної безпеки в Україні» ширина односмугового проїзду повинна становити 3,5 м; на односмугових проїздах повинні влаштовуватися роз`їзні майданчики, а тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками (розміром 12м х 12м), які забезпечують можливість розвороту пожежних машин; забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.

Відповідно до копії листа Надвірнянської міської ради від 29.07.2020 №454/04-22/05, присутність представника органу місцевого самоврядування при проведенні обмірів земельної ділянки землевпорядною організацією не передбачена законом; інформація про присутність мешканців будинків АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 під час проведення обмірів земельної ділянки на АДРЕСА_1 відсутня; згідно з реєстром прибудинкових територій по будинках, які знаходяться на балансі та обслуговуванні КП «Надвірнянський житловик», що є додатком №1 до рішення Надвірнянської міської ради від 27.04.2012 №823-21/2012, житлові будинки АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 не знаходяться на балансі та обслуговуванні КП «Надвірнянський житловик», а тому відсутні дані про їх прибудинкову територію; детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 не розробляли.

Відповідно до листа КП «Навірнянський житловик» від 12.08.2020 №223 будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 передані на баланс в оперативне управління комунального підприємства і з 02.06.2008 комунальне підприємство проводило нарахування за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за цією адресою.

Відповідно до копії листа Надвірнянської міської ради від 04.09.2020 №580/04-24/05, на підставі рішення Надвірнянської міської ради від 29.05.2008 №1612-ХХIV/2008 на обслуговування та баланс КП «Надвірнянський житловик» передано багатоквартирні будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ; 30.04.2009 прийнято рішення №2243-32/2009 про зняття з обслуговування та балансу КП «Надвірнянський житловик» будинку АДРЕСА_3 і передачу його у спільну сумісну власність мешканцям будинку; інформація про перебування на балансі будинку АДРЕСА_6 відсутня; на момент утворення КП «Надвірнянський житловик» за будинками АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 не було обліковано прибудинкової території; КП «Надвірнянський житловик» не є правонаступником ліквідованого КП «Надвірнянське виробниче житлово-експлуатаційне підприємство»; рішення щодо присвоєння земельній ділянці ОСОБА_7 номера не приймали.

06.11.2020 Міськрайонне управління Держгеокадастру у Надвірнянському районі та у м. Яремчому надало інформацію, що з 01.01.2015 позивачі не зверталися зі зверненнями, надати інформацію за період з 2010 року немає можливості, оскільки термін зберігання звернень 5 років.

Згідно з копією листа Надвірнянської міської ради від 09.11.2020 №861/04-22/04 заяви мешканців будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 щодо незаконної приватизації земельної ділянки ОСОБА_7 зареєстровані: 26.05.2011 за №Ко/735 та 12.08.2020 за №Ко/588, книга реєстрації вхідної кореспонденції у міській раді відсутня, ведеться карткова реєстрація вхідної кореспонденції; коротка відповідь відмічається у реєстраційно-контрольній картці; книга обліку земельних ділянок не ведеться; Надвірнянська міська рада у період з 2007 року до 2020 року не приймала рішення про надання у власність чи у користування земельних ділянок ОСОБА_16 , інформація про сплату ним податку за користування землею у м. Надвірна відсутня.

Відповідно до копії листа Надвірнянської міської ради від 16.11.2020 №879/04-22/05, ОСОБА_15 передано у власність земельну ділянку, площею 0,05 га на АДРЕСА_23 для ведення особистого селянського господарства; в період з 2009 року до 2010 року ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 не зверталися до Надвірнянської міської ради про надання у власність чи погодження на вилучення спірної земельної ділянки.

15.06.2020 комісія Надвірнянської міської ради у присутності мешканців здійснила виїзне засідання з розгляду звернення жителів будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 щодо визначення прибудинкової території вказаних будинків та вирішили повторно розглянути питання, порушене у зверненні у приміщенні міської ради на засіданні за участю заявників, а також ФОП ОСОБА_50 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 17.06.2020, який зареєстрований в реєстрі за №606 ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 придбав земельну ділянку, площею 0,0125 га, кадастровий номер 2624010100:01:001:0294, склад угідь малоповерхова забудова, призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_6 . Ціна договору 26250,00 гривень. Вартість земельної ділянки була встановлена на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, дата оцінки 17.06.2020. Згідно з копією заяви ОСОБА_7 від 17.06.2020 вона підтвердила, що земельна ділянка є її приватною власністю і особи, які б могли поставити питання щодо визнання за ними права власності на цю земельну ділянку відсутні. Згідно з копією заяви від 17.06.2020 ОСОБА_8 підтвердив, що у шлюбі і у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, кошти за які він придбаває земельну ділянку належать йому особисто.

Згідно з копією витягу з ДРРПНМ від 03.08.2020 №218857428 земельна ділянка, площею 0,0125 га, кадастровий номер 2624010100:01:001:0294, з 17.06.2020 належить на праві власності ОСОБА_8 .

ОСОБА_10 з 18.06.2020 належить на праві власності квартира АДРЕСА_24 , що підтверджується копією витягу з ДРРПНМ від 03.08.2020 №218861632. Це житло знаходиться на другому поверсі будинку. Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 18.06.2020 ОСОБА_10 здає в оренду відповідачу ОСОБА_7 нежитлове приміщення для організації стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_5 . Нежитлове приміщення знаходиться на першому поверсі будинку.

25.03.2008 Надвірнянська міська рада затвердила технічну документацію для передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_29 (проживають на АДРЕСА_14 ) земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_14 , площею 0,0213 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та передала її у спільну сумісну власність за рахунок земель житлової та громадської забудови, які були у їх користуванні, що підтверджується копією рішення від 25.03.2008 №1482-ХХІІ/2008. Відповідно до викопіювання з земельно-кадастрового плану межі цієї земельної ділянки такі: А-Б проїзд, Б-В ОСОБА_51 , В-Г ОСОБА_52 , Г-А землі міської ради. Управління земельних ресурсів у Надвірнянському районі 18.01.2008 надало висновок №07-1/75, згідно з яким надало дозвіл на передачу у спільну сумісну власність вказаної земельної ділянки заявникам з обмеженням використання частини земельної ділянки площею 0,0060 га, що розташована в охоронній зоні каналізації. Крім цього, у технічному звіті по інвентаризації земель та підготовці матеріалів для видачі державних актів сім`ї ОСОБА_53 є довідка від 14.01.2008 №18, відповідно до якої міська рада зазначила, що заявники з 1997 року користуються земельною ділянкою, яку просять надати у власність. У акті встановлення і узгодження меж Николайчукам є підписи суміжних землекористувачів.

23.10.2003 Надвірнянська міська рада затвердила уточнені дані матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (проживають на АДРЕСА_18 ) та вирішила передати у спільну сумісну власність земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_4 , площею 0,0103 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується копією рішення від 23.10.2003 №605-ХІІІ-03. Крім цього, у технічному звіті по інвентаризації земель та підготовці матеріалів для видачі державних актів сім`ї ОСОБА_54 є акт встановлення і узгодження меж від 27.10.2003, який був складений за участі суміжних землекористувачів.

09.12.2010 проведено обстеження в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_14 , площею 0,0053 га, на АДРЕСА_4 , за участю суміжних землекористувачів ОСОБА_42 (підпис у акті відсутній) та ОСОБА_53 (паспорт СС НОМЕР_9 ), встановлено, що межі проходять по огорожі, закріплено межові знаки, що підтверджується копією акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача від 09.12.2010. Відповідно до ситуаційної схеми цієї земельної ділянки, суміжними землекористувачами є: А-Б ОСОБА_42 ; Б-В землі міської ради (вул. Мазепи); В-А ОСОБА_6 . Надання у власність погоджено з умовою заборони забудови в охоронній зоні водопроводу.

Згідно з копією витягу з ДЗК від 02.11.2020, земельна ділянка, площею 0,0182 га, яка розташована на АДРЕСА_25 , призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з земель житлової та громадської забудови була передана у власність ОСОБА_55 .

Згідно з копією витягу з ДЗК від 02.11.2020, земельна ділянка, площею 0,0087 га, яка розташована на АДРЕСА_26 , призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з земель житлової та громадської забудови була передана у власність ОСОБА_56 .

Згідно з копією витягу з ДЗК від 02.11.2020, земельна ділянка, площею 0,018 га, яка розташована на АДРЕСА_2 , призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з земель житлової та громадської забудови була передана у власність ОСОБА_57 .

Відповідно до висновку експерта від 25.01.2024 №915/23-28, технічна документація з землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим №2624010100:01:001:0294 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим документам із землеустрою та землекористування, а також не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме за змістом та складом не відповідає ст. 56 Закону України «Про землеустрій», нормативним вимогам до виконання повного комплексу робіт великомасштабних топографічних знімань, що врегульовані Інструкцією з топографічного знімання (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженою наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 №56 та ст. 42 ЗК України. Експертиза проведена відповідно до вимог, які були актуальними станом на дату затвердження даної документації, тобто станом на 18.02.2010. Всупереч вимогам ст.56 Закону України «Про землеустрій» у технічній документації, що є об`єктом дослідження відсутні: матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути. Крім цього, у технічній документації з землеустрою відсутні будь-які документи чи матеріали, що підтверджують факт перебування цієї земельної ділянки у користуванні сім`ї ОСОБА_18 .

У ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 дала такі показання. У 2009-2010 роках свідок проживала на АДРЕСА_27 . Власником квартири АДРЕСА_17 свідок не була. Заяву, копія якої долучена до матеріалів справи т.1 арк. спр. 44 свідок не підписувала. Відповідача ОСОБА_7 свідок не знає. До міської ради свідок також не зверталася у вказаний період.

Свідок ОСОБА_32 у ході судового розгляду пояснила таке. Приблизно протягом 25 років вона працює у відділі земельних ресурсів Надвірнянської міської ради. Свідок особисто готувала на затвердження проект землеустрою для відповідача ОСОБА_7 , а після того, як це питання було винесено на розгляд сесії міської ради свідок готувала проект оспорюваного рішення. Зазначила, що до заяви про відведення земельної ділянки ОСОБА_7 долучила документи про те, що вона використовує стоматологічний кабінет, а також правовстановлюючі документи на квартиру поверхом вище. Міська рада на підставі наданих документів надала дозвіл на виготовлення технічної документації, оскільки на земельній ділянці вже була зведена будівля. Дозвіл на виготовлення проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_7 не могло бути надано, оскільки такі дозволи видаються тільки на об`єкти, які будуються. У ході розробки технічної документації було встановлено, що зведений будинок є багатоквартирним, після цього відповідача ОСОБА_7 зобов`язали надати заяви-погодження на передачу земельної ділянки їй у власність від інших співвласників будинку. Чому оригіналів цих заяв у міській раді немає, свідок не змогла пояснити. Крім цього, свідок зазначила, що особисто не перевіряла дані заяви на предмет достовірності. Головний архітектор погодив передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 без встановлення обмежень у здійсненні права власності. Свідок не виходила на місце і їй на момент підготовки документів не було відомо, що земельна ділянка повністю примикає до стіни житлового будинку, де знаходиться вхід до квартир інших мешканців. Якби їй про це було відомо, вона б відредагувала документацію. Міська рада так і не вирішила даний спір у позасудовому порядку, оскільки ОСОБА_7 вже було видано державний акт про право власності на землю.

Оцінка суду.

Щодо порушення прав позивачів.

Сторона відповідачів стверджує, що оспорюваним рішенням та державних актом права позивачів не були порушені, а земельна ділянка виділена відповідачу ОСОБА_7 правомірно. Такі твердження суд оцінює критично.

З цього приводу суд доходить висновку, що позиція позивачів є обґрунтованою і у ході судового розгляду позивачі довели, що їх права як співвласників багатоквартирного будинку були порушені.

Так, у ході судового розгляду було встановлено, що будинки АДРЕСА_7 фактично становлять один багатоквартирний будинок, оскільки на них заведена одна інвентарна справа і конструкційного розмежування між ними немає, оскільки квартира АДРЕСА_28 знаходиться у тому ж дворі. Позивачі є співвласниками квартир у вказаних будинках. Крім цього, незважаючи на те, що позивачу ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно у 2013 році (після набуття права власності ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку), однак вона зареєстрована у належній їй на праві власності квартирі з 07.12.1990 і до моменту видачі їй свідоцтва про право власності безперервно у ній проживала.

Згідно з частиною другоюстатті 382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокремаЗемельним кодексом України.

Відповідно достатті 92 ЗК Україниправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема - співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з четвертим та шостим пунктами частини першоїстатті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Незважаючи на це орган місцевого самоврядування не закріпив за вказаними будинками прибудинкову територію, однак відповідно до закону територія на якій будинок розташований, а також територія, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, повинна бути виділена як прибудинкова. Такими діями органу місцевого самоврядування були порушені права співвласників багатоквартирних будинків АДРЕСА_29 та АДРЕСА_2 .

Замість цього оспорюваним рішенням та державним актом земельну ділянку, яка примикає до будинку АДРЕСА_3 , загороджуючи при цьому вхід до під`їзду, а також залишає менший проїзд ніж це передбачено правилами пожежної безпеки, було передано у власність одному із співвласників ( ОСОБА_7 ), яка надала документ про право власності на квартиру на другому поверсі. Таким чином, були порушені права 2 із позивачів на доступ до їх квартир, оскільки жодних сервітутів на право проходу при відведенні земельної ділянки у власність не було встановлено, крім цього, обмежено право інших позивачів у користуванні земельною ділянкою, якою вони тривалий час безперервно та безперешкодно користувалися, як прибудинковою територією біля своїх помешкань.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачі мали право, передбачене ст.3 ЦПК України на звернення до суду з пред`явленим позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Щодо права позивачів на звернення з позовом.

Сторона відповідачів просить відмовити у задоволенні позову, оскільки пред`явити такий позов може виключно ОСББ, яке було створене приблизно за місяць до пред`явлення даного позову.

Так, частинами першою-третьоюстатті 42 ЗК Українипередбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку, для забезпечення і захисту своїх прав створюють ОСББ, однак закон не забороняє безпосередньо співвласникам, які вважають що їх права порушені звернутися до суду за захистом такого права. Тому суд відхиляє доводи сторони відповідачів у цій частині.

Щодо визнання недійсним рішення міської ради та державного акту.

Відповідно до п. 1ч. 1ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

У ході судового розгляду встановлено, що будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_29 ) за цими будинками не була закріплена, а землі що прилягають до будинку перебували у комунальній власності. Незважаючи на це, протягом тривалого часу мешканці вказаних будинків безперешкодно користувалися земельною ділянкою, яка прилягала до цих багатоквартирних будинків, як прибудинковою територією та використовували її для доступу та для обслуговування свого житла (квартир).

У 2008 році відповідач ОСОБА_7 стала власником квартири АДРЕСА_24 , яка знаходиться на другому поверсі. Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 з 06.10.2000. У 2009 році вона звернулася до міської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0125 га для обслуговування житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_6 . При цьому відповідач достовірно знала, що вона не є власником житлового будинку, а також те, що у будинку АДРЕСА_6 їй належить тільки квартира АДРЕСА_30 , яка знаходиться на другому поверсі. Крім цього, ОСОБА_7 вказала, що проживає у квартирі АДРЕСА_31 , яка знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку. В подальшому ця квартира була переведена у розряд нежитлових приміщень, яке ОСОБА_7 орендує для здійснення підприємницької діяльності, і власником якого на час подання позову була ОСОБА_10 . Слід зазначити, що до заяви не було додано жодних документів, зокрема, і правовстановлюючих, оскільки ці документи не вказані як додатки у тексті заяви і не збереглися у міської ради.

Незважаючи на наведене, Надвірнянська міська рада надала дозвіл ОСОБА_7 не на складання проекту землеустрою, а на розробку технічної документації з землеустрою, яку у подальшому Надвірнянська міська рада затвердила і на підставі якої у подальшому передала у власність відповідачу ОСОБА_7 спірну земельну ділянку.

У ході судового розгляду було встановлено, що технічна документація із землеустрою не відповідала вимогам чинного на час її розробки законодавства, що підтверджується висновком експерта, а також вимогам правил пожежної безпеки. Крім цього, незважаючи на те, що земельна ділянка однією стороною примикає до входу у житловий будинок АДРЕСА_3 , сервітуту, при передачі такої земельної ділянки у власність відповідача, не було встановлено. Заяви-згоди на передачу земельної ділянки відповідачу від інших власників квартир багатоквартирного будинку містять недостовірну інформацію, а відповідно до показань свідка ОСОБА_32 ці заяви не були подані до органу місцевого самоврядування особисто заявниками і їх оригінали не збереглися. Тому у суду виникає обґрунтований сумнів у допустимості та достовірності копій цих заяв, як доказів. Крім цього, у вказаній документації відсутні будь-які підтвердження того, що сім`я ОСОБА_18 постійно користувалася вказаною земельною ділянкою і погодилася на вилучення цієї земельної ділянки у них на користь відповідача ОСОБА_7 . Також у ході судового розгляду свідок ОСОБА_32 зазначила, що міській раді не було відомо на момент затвердження технічної документації про те, що земельна ділянка загороджує вхід у багатоквартирний будинок № НОМЕР_1 , і якби така інформація у міської ради була, то технічну документацію не затвердили б. Однак відповідно до копії акта від 14.10.2009 свідок ОСОБА_32 була присутня при обслідуванні меж земельної ділянки ОСОБА_7 , а тому не могла не помітити, що земельна ділянка однією межею загороджує вхід у під`їзд житлового будинку.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачі посилалась на те, що оскаржуваним рішення органу місцевого самоврядування порушено їх право, як власників квартир на доступ до житлового будинку у якому знаходяться їх квартири, а також передача у власність відповідачу такої земельної ділянки неможлива без встановлення обмежень у її використанні та забудові через наявність на цій земельні ділянці охоронних зон і розворотного майданчика для спеціальної техніки (зокрема, пожежних машин) відповідно дост. 377 ЦК України, а також з підстав порушення їх прав як співвласників багатоквартирного будинку на земельну ділянку, надану для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1ст. 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідач ОСОБА_7 не надала органу місцевого самоврядування доказів того, що вона є власником житлового будинку, до якого примикає земельна ділянка, яку вона просила виділити їй у власність.

Відповідно дост. 40 ЗК Українигромадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно дост. 42 ЗК Україниземельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Так, у ході розгляду заяви відповідача ОСОБА_7 орган місцевого самоврядування не встановив статус житлового будинку, для обслуговування якого виділялася спірна земельна ділянка, зокрема не встановив, чи перебуває будинок у спільній частковій власності декількох володільців, чи має статус багатоквартирного, при цьому грубо порушив порядок надання у власність спірної земельної ділянки.

Незважаючи на доводи сторони відповідача, про те, що ОСОБА_7 звернулася з заявою і добросовісно розраховувала на те, що орган місцевого самоврядування, при розгляді її заяви буде діяти в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства і у спосіб визначений законом, суд оцінює зазначене твердження критично. Так, ОСОБА_7 було достовірно відомо, що вона не є одноосібним власником житлового будинку, а також і те, що будинок є багатоквартирним. Крім цього, оскільки ОСОБА_7 проживала у квартирі АДРЕСА_32 , вона достовірно знала, що спірна земельна ділянка однією з меж прилягає до будинку АДРЕСА_3 , загороджуючи вхід у під`їзд іншим співвласникам квартир у цьому будинку. Також їй було достовірно відомо, що земельна ділянка, яка знаходиться у дворі вказаного будинку знаходиться у спільному користуванні мешканців цього будинку та без їх добровільної згоди оформила право власності на цю земельну ділянку.

Щодо дотримання при зверненні до суду строків позовної давності.

Сторона відповідачів покликається на те, що позивачам було достовірно відомо про наявність оспорюваного рішення та державного акту ще з 2010 року, а тому просять застосувати строк позовної давності і як наслідок відмовити позивачам у задоволенні позову. Покликаються на те, що позивачі ще у 2011 році подали колективну заяву до Держкомзему у Надвірнянському районі. Звертають увагу суду на те, що у матеріалах справи є також і інші докази того, що позивачам було відомо про оформлення права власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_7 .

Сторона позивачів стверджує, що такої заяви вони не подавали.

Відповідно до копії заяви від 25.05.2011 мешканців будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_20 , зазначено, що без відома сусідів та межівників ОСОБА_38 оформив державний акт про право власності на землю, яка відноситься до земель загального користування, у зв`язку з чим мешканці просили надати їм письмову відповідь на якій підставі був виданий такий державний акт. У заяві вказані прізвища та підписи позивачів: ОСОБА_39 у якого у 2016 році придбав квартиру позивач ОСОБА_1 (прізвище вказано неправильно, правильне - Паньків), ОСОБА_43 правонаступником якого є ОСОБА_2 (станом на 25.05.2011 перебував за межами України, а тому не міг підписати заяву), ОСОБА_42 (у ході судового розгляду зазначила, що не підписувала заяву, додатково зазначила, що її адреса АДРЕСА_21 , а не АДРЕСА_22 як вказано у заяві), ОСОБА_44 , ОСОБА_58 . Відповідь на цю заяву була надана 27.06.2011 ОСОБА_42 (у відповіді вказано неправильну адресу проживання ОСОБА_42 , а саме АДРЕСА_22 ).

За таких обставин однозначно стверджувати про те, що дана заява містить достовірну інформацію про осіб, які вказані заявниками та підписали таку заяву не можна. Крім цього, не можна стверджувати, що ОСОБА_42 отримала відповідь на вказану заяву, оскільки відповідь була надіслана на неправильну адресу. Також слід зазначити, що у заяві порушується питання щодо оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_59 , а не відповідачем ОСОБА_7 .

Крім цього, відповідно до копії заяви-скарги від 14.01.2010 мешканців будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , будинку АДРЕСА_9 , яка адресована голові Надвірнянської міської ради, зазначено, що без відома сусідів та без погодження з ними ОСОБА_38 хоче здійснити забудову земельної ділянки, яка була йому виділена у власність. Це порушує ДБН та блокує мешканцям прохід та під`їзд до їх квартир. Добудови руйнують фундамент та приводять будинки у непридатний для проживання стан. У заяві вказані прізвища та підписи таких мешканців: ОСОБА_39 у якого у 2016 році придбав квартиру позивач ОСОБА_1 (прізвище вказано неправильно, правильне - ОСОБА_40 ), ОСОБА_21 (станом на 14.01.2010 перебував за межами України, а тому не міг підписати заяву) та ОСОБА_41 , ОСОБА_42 (у ході судового розгляду зазначила, що не підписувала таке заяву), ОСОБА_3 та ОСОБА_24 .

Дана заява також не містить достовірної інформації про осіб, які вказані заявниками та підписали таку заяву. Слід зазначити, що у цій заяві також порушується питання щодо дій ОСОБА_60 , а не відповідача ОСОБА_7 .

Також як вже було встановлено, заяви-згоди співвласників квартир на передачу у власність відповідачу ОСОБА_7 спірної земельної ділянки за відсутності їх оригіналів, з урахуванням того, що сторона позивачів у ході судового розгляду оспорювала їх достовірність і надала суду належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин, відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, не беруться судом до уваги.

Згідно зі ст.257 ЦК України до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності 3 роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивачі довідалися про порушення свого права у червні 2020 року, коли відповідачі намагалися звести огорожу по периметру спірної земельної ділянки. До цього вони не знали про оформлення права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_7 і не могли про це довідатися, оскільки з 2010 року мали безперешкодний доступ до своїх помешкань, а також користувалися прилеглою до будинку територією вільно, а оспорювань рішення і державний акт були видані без відома позивачів.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009 та державного акту серії ЯК №812707 на право власності на земельну ділянку площею 0,0125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , підлягають до задоволення.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.

У ході судового розгляду сторона відповідача стверджувала, що позивачі не були стороною договору купівлі-продажу тому не можуть його оспорювати, а також відповідач ОСОБА_8 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а тому навіть у випадку скасування правовстановлюючого документу на підставі якого укладено такий довговір, визнати недійсним договір купівлі-продажу не можна.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина другастатті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третястатті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті13, частина третя статті16 ЦК Українине суперечать частині другійстатті 58 Конституції Українита вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першоїстатті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогамКонституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення, що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати);

враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Таким чином, для захисту свого порушеного права може звернутися не тільки сторона правочину, але й інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

Позивачі як на спеціальну підставу для визнання недійсним оспорюваного договору покликаються також і на ст.234 ЦК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Так, за обставинами даної справи після конфлікту з позивачами, відповідач ОСОБА_7 відчужила спірну земельну ділянку відповідачу ОСОБА_8 .

Відповідач ОСОБА_8 стверджує, що при укладенні даного договору діяв добросовісно і на той час йому не було відомо про те, що щодо предмету договору існує спір. Такі твердження відповідача суд оцінює критично, оскільки відповідач ніколи не був власником житла у житлових будинках, які знаходяться поблизу спірної земельної ділянки. Площа земельної ділянки є надто малою для здійснення будівництва житлового будинку на ній, а тому може бути використана виключно для обслуговування вже існуючого будинку. Крім цього, при огляді цієї земельної ділянки відповідач не міг не помітити, що земельна ділянка примикає до входу у під`їзд житлового будинку і загороджує цей вхід для мешканців, а право проходу у правовстановлюючих документах не встановлено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_8 при укладенні оспорюваного договору діяв недобросовісно, свідомо розуміючи, що за умови купівлі такої земельної ділянки він не зможе використати її за цільовим призначенням.

Враховуючи наведене, позовні вимоги у цій частині також підлягають до задоволення.

Щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення огорожі.

Слід зазначити, що позивачі, всупереч ст.81 ЦПК України не надали жодних доказів, що огорожу навколо спірної земельної ділянки дійсно було зведено, а також не довели те, що зведена огорожа перешкоджає доступу до їх житла, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до клопотання представника позивача, питання розподілу судових витрат буде вирішено додатковим рішенням.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення огорожі, задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення сорок другої сесії Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009 "Про затвердження технічної документації щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 та передачу її у власність ОСОБА_7 "

Визнати недійсним державний акт серії ЯК №812707 на право власності на земельну ділянку площею 0,0125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_7 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений 17.06.2020 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М., зареєстрований у реєстрі за №606.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_8 , номер запису про право власності: 36928533 від 17.06.2020.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_33 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_34 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_18 ;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_22 ;

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_21 ;

ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_15 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_14 .

Відповідачі: Надвірнянська міська рада, ідентифікаційний код 04054257, місцезнаходження: вул. Гетьмана Мазепи, 29, м.Надвірна, Івано-Франківська область;

ОСОБА_7 ,РНОКПП НОМЕР_16 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_35 ;

ОСОБА_8 ,РНОКПП НОМЕР_17 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_36 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 39767437, місцезнаходження: вул. Академіка Сахарова, 34, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.

Повний текстрішення складено20.06.2024.

Суддя Матолич В.В.