Постанова

від 24.10.2024 по справі 348/1425/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/1425/20

Провадження № 22-ц/4808/1184/24

Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Фединяка В.Д., Василишин Л.В.,

секретаря Кузнецова В.В.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Госедла О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Надвірнянської міської ради на додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Матолич В.В. 21 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі - продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення огорожі,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог заяви:

17 червня 2024 року представник позивачів подав заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення з відповідачів судових витрат.

Заяву мотивовано тим, що у ході розгляду справи позивачі понесли витрати, що складаються з судового збору, витрат на проведення експертизи та витрат на професійну правничу допомогу. Просив суд стягнути з відповідачів пропорційно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 400,00 гривень на користь кожного з позивачів у розмірі по 7 900,00 гривень (Том 4 а.с.198-199).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2024 року заяву задоволено.

Стягнуто з Надвірнянської міської ради на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 186,87 гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 186,87 гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 186,87 гривень судового збору.

Стягнуто з Надвірнянської міської ради на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 796,60 гривень судових витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 796,60 гривень судових витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 796,60 гривень судових витрат на проведення експертизи.

Стягнуто з Надвірнянської міської ради на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 2106,67 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 2106,67 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 по 2106,67 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу (Том 4 а.с. 230-231).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з додатковим рішенням суду, представник Надвірнянської міської ради подала апеляційну скаргу вказуючи на те, що не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Апелянт вказує на те, що до заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивачів не надав копії договорів про надання правничої допомоги, а надав лише акт прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 в якому не зазначено, що цей акт є невід`ємною частиною договорів про надання правничої допомоги. Також в квитанціях до прибуткового касового ордеру правничої допомоги є посилання на договір з номером і датою. Однак невідомо, що це за договір, які його умови чи дійсно він укладений і підписаний сторонами, який порядок оплати в ньому передбачений і на підставі яких документів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Апелянт, вказує на позицію Верховного Суду у справі № 922/2604/20 де зазначено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Вважає, що представник позивачів не надав суду належних доказів для підтвердження суми витрат за надання правничої допомоги та обсягу наданих ним послуг та виконаних робіт, а суд першої інстанції необґрунтовано зробив висновок, що ці витрати є співмірними зі складністю справи і обсягом наданих представником послуг, а також підтверджені належними та допустимими доказами чим порушив вимоги ст.137 ЦПК України.

Вважає, що представник позивачів невчасно надав суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в позовній заяві зазначено, що такі докази будуть подані до ухвалення рішення по справі, а фактично були подані пізніше. Інших заяв про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, представник позивачів не подавав.

Вказуючи на вимоги ст.133, ст.141 ЦПК України, апелянт вважає, що суд неправомірно поклав судові витрати тільки на відповідачів.

Просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким в задоволенні заяви представника позивачів про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовити в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення експертизи покласти пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони у справі.

Позиція інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи:

Представник Надвірнянської міської ради Коломенська С.С. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник позивачів адвокат Госедло О.Д. вимоги апеляційної скарги заперечив.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування:

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з таких підстав.

В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Так, рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення Надвірнянської міської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення огорожі, задоволено частково.

Визнано недійсним рішення сорок другої сесії Надвірнянської міської ради від 18.02.2010 №2978-42/2009 "Про затвердження технічної документації щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 та передачу її у власність ОСОБА_9 "

Визнано недійсним державний акт серії ЯК №812707 на право власності на земельну ділянку площею 0,0125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_9 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , посвідчений 17.06.2020 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцовою Н.М., зареєстрований у реєстрі за №606.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий №2624010100:01:001:0294, яка розташована на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_8 , номер запису про право власності: 36928533 від 17.06.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

17 червня 2024 року представник позивачів подав заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення з відповідачів судових витрат, мотивуючи її тим, що у ході розгляду справи позивачі понесли витрати, що складаються з судового збору, витрат на проведення експертизи та витрат на професійну правничу допомогу. Просив суд стягнути з відповідачів пропорційно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47400,00 гривень на користь кожного з позивачів у розмірі по 7900,00 гривень.

Заяву представник позивачів про судові витрати зробив до закінчення судових дебатів, а заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами про судові витрати подана у строк, визначений положеннями частини 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки п`ятий день після ухвалення рішення припав на вихідний (субота), наступний день також був вихідним (неділя), а заява разом із доказами про судові витрати зареєстрована у перший робочий день після вихідних, що узгоджується з положеннями статті 123 та частини третьої статті 124 ЦПК України про початок перебігу процесуальних строків та їх закінчення.

Встановлено, що при поданні позовної заяви позивачі вказали попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який станом на 17.08.2020 складав: судовий збір у розмірі 3363,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23163,20 гривень, в які було враховано участь представника у чотирьох судових засіданнях.

При пред`явленні позову позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 (правонаступник ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (правонаступник ОСОБА_5 ) сплатили по 560,60 гривень судового збору, що підтверджується дублікатами квитанцій (Том 1 а.с. 16-20). За подання заяви про зміну предмета позову позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 (правонаступник ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 (правонаступник ОСОБА_5 ) сплатили по 152,00 гривень судового збору, що підтверджується квитанціями (Том 2 а.с. 167-171). Позивач ОСОБА_7 звільнена від сплати судового збору, відповідно до копії посвідчення від 09.01.2020 серії НОМЕР_1 . (Том 1 а.с.54).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково (відмовив лише в усуненні перешкод у користуванні земельною ділянкою у спосіб знесення паркана), а задовольнив усі інші позовні вимоги, викладені у позовній заяві, тому суд вірно стягнув з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 2803,00 гривень, а саме: з кожного з відповідачів по 186,87 гривень на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачі понесли витрати на проведення експертизи у розмірі 14 338,80 гривень, які були сплачені як передоплата, що підтверджується актом здачі-приймання висновку експерта №915/23-28 (Том 4 а.с.51). Зазначений висновок експерта був покладений в основу рішення суду і стосувався первісних позовних вимог, які суд задовольнив.

Враховуючи наведене, з відповідачів вірно стягнуто витрати на проведення експертизи у розмірі 14338,80 гривень, а саме: по 796,60 гривень з кожного з відповідачів пропорційно на користь кожного з позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 17.06.2024 та квитанціями до прибуткового касового ордеру №15, №16, №17, №18, №19, №20 від 17.06.2024 позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 сплатили за надання правничої допомоги по 7900,00 гривень. При цьому витрати на професійну правничу допомогу були внесені за надання таких послуг: консультація - 900,00 гривень; підготовка та складання заяви про забезпечення позову - 1800,00 гривень; вивчення доказів - 2700,00 гривень; аналіз судової практики - 1800,00 гривень; підготовка та складання позовної заяви - 10800,00 гривень; підготовка та складання відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 3600,00 гривень; підготовка та складання відповіді на відзив відповідача Надвірнянської міської ради - 3600,00 гривень; підготовка клопотання від 05.02.2021 - 600,00 гривень; підготовка заяви про виклик і допит свідків від 05.02.2021 - 600,00 гривень; підготовка заяви про залучення третіх осіб - 600,00 гривень; підготовка та подання заяви про зміну предмета позову - 600,00 гривень; підготовка та складання відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 2400,00 гривень; підготовка заяви про виклик і допит свідків від 11.05.2021 - 600,00 гривень; участь у 10 судових засіданнях - 9000,00 гривень; ознайомлення з матеріалами справи 26.03.2024 - 900,00 гривень; складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_9 - 2400,00 гривень; участь у судовому засіданні апеляційного суду (переглядалася ухвала про призначення експертизи) - 1800,00 гривень; подання адвокатських запитів у кількості 9 штук - 2700,00 гривень (Том 4 а.с. 200-201, а.с. 221-226).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

Згідно ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Безсумнівно, що при розгляді справи позивачі з метою захисту своїх прав та інтересів уклали договори з адвокатом Госедло О.Д., який представляв їх інтереси протягом майже чотирьох років розгляду справи по суті. Це підтверджується оформленими ордерами адвокатом на представництво інтересів кожного з позивачів та участь позивачів разом з адвокатом у судових засіданнях, зокрема позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_6 у суді 26.01.2023р., 04.03.2024р., 27.03.2024р., 18.04.2024р. 21.05.2024 р., що виходить із протоколів судових засідань (а.с.194, том 3, а.с.88, 123, 147, 166 том 4) Сумнівів а ні у сторони відповідачів, а ні у суду у повноваженнях адвоката не виникало. Саме по собі неподання суду першої інстанції адвокатом договорів про надання правничої допомоги не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки вони підтверджені іншими письмовими доказами, які узгоджуються із матеріалами справи.

До заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідачів судових витрат представник позивачів додав: акт приймання-передачі наданих послуг від 17.06.2024 та квитанції до прибуткового касового ордеру №15, №16, №17, №18, №19, №20 від 17.06.2024, з яких вбачається що позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 сплатили за надання правничої допомоги по 7900,00 гривень. При цьому витрати на професійну правничу допомогу були внесені за надання таких послуг: консультація - 900,00 гривень; підготовка та складання заяви про забезпечення позову - 1800,00 гривень; вивчення доказів - 2700,00 гривень; аналіз судової практики - 1800,00 гривень; підготовка та складання позовної заяви - 10800,00 гривень; підготовка та складання відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 3600,00 гривень; підготовка та складання відповіді на відзив відповідача Надвірнянської міської ради - 3600,00 гривень; підготовка клопотання від 05.02.2021 - 600,00 гривень; підготовка заяви про виклик і допит свідків від 05.02.2021 - 600,00 гривень; підготовка заяви про залучення третіх осіб - 600,00 гривень; підготовка та подання заяви про зміну предмета позову - 600,00 гривень; підготовка та складання відповіді на відзиви відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - 2400,00 гривень; підготовка заяви про виклик і допит свідків від 11.05.2021 - 600,00 гривень; участь у 10 судових засіданнях - 9000,00 гривень; ознайомлення з матеріалами справи 26.03.2024 - 900,00 гривень; складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_9 - 2400,00 гривень; участь у судовому засіданні апляційного суду - 1800,00 гривень; подання адвокатських запитів у кількості 9 штук - 2700,00 гривень (Том 4 а.с. 200-201, а.с. 221-226).

Витрати на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи і обсягом наданих представником послуг, а також підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином суд першої інстанції вірно задовольнив позов частково і ухвалив стягнути ці витрати з відповідачів пропорційно на користь позивачів, відповідно до задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 37920,00 гривень, з яких: кожен з відповідачів повинен був сплатити на корить кожного з позивачів по 2106,67 гривень.

Понесені позивачами витрати не є надмірними, відповідають критеріям розумності і співмірності зі складністю справи і обсягом наданих представником послуг, виходячи із предмета спору та тривалості розгляду справи не з вини сторони позивачів (позов поданий 17.08.2020 року, а рішення по суті спору судом ухвалено 10 червня 2024 року) по справі проведено 10 судових засідань, участь у яких приймав адвокат.

Таким чином суд першої інстанції вірно задовольнив позов частково і стягнув ці витрати з відповідачів пропорційно на користь позивачів, відповідно до задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 37920,00 гривень (зменшивши розмір, заявлений адвокатом), з яких: кожен з відповідачів повинен був сплатити на корить кожного з позивачів по 2106,67 гривень.

Отже, суд першої інстанції вірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат, а заперечення апелянта не заслуговують на увагу.

Тому доводи апелянта про те, що представник позивачів не надав суду належних доказів для підтвердження суми витрат за надання правничої допомоги та обсягу наданих ним послуг та виконаних робіт є необґрунтованими та спростовуються наданими у справі доказами понесення цих витрат, які є співмірними зі складністю справи і обсягом наданих представником послуг.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Надвірнянської міської ради відхилити, а додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: В.Д. Фединяк

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2024 року.