Постанова

від 12.06.2024 по справі 909/553/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/553/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Державного підприємства «Ворохтянська високогірська

навчально-спортивна база «Заросляк» -Ігнатенка О.О., Федончака В.Д.,

Ворохтянської селищної ради

Надвірнянського району Івано-Франківської області - не з`явився,

Міністерства молоді та спорту України -Пантуса В.В.,

Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - не з`явився,

Івано-Франківської обласної державної адміністрації - не з`явився,

Карпатського національного природного парку - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ЗЕМ» - Дарвай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база «Заросляк»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 (суддя Михайлишин В.В.)

у справі № 909/553/23

за позовом Державного підприємства «Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база «Заросляк»

до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства молоді та спорту України, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Карпатського національного природного парку,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО ЗЕМ»,

про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Державне підприємство «Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база «Заросляк» (далі - ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк») звернулося до суду з позовом до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - Ворохтянська селищна рада), у якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ворохтянської селищної ради від 11.11.2021 № 168-14/2021 «Про розгляд земельних питань» у частині, зокрема пунктів 10, 10.1, відповідно до яких: - затверджено Ворохтянській селищній раді технічну документацію щодо інвентаризації земель на земельну ділянку комунальної власності площею 0,90 га (кадастровий номер 2611040300:21:008:0608) із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга р. Прут) для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей (код 10.08) з метою розміщення тимчасових споруд для надання туристичних послуг за адресою: вул. Говерлянська в смт. Ворохта; - Ворохтянській селищній раді здійснити реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, вказану в пункті 10 даного рішення, у визначеному законом порядку;

- скасувати прийняте державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р.Р. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер: 61860894 від 26.11.2021 09:13:08, на підставі якого до Державного реєстру прав внесено запис про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2516727826120.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент прийняття Ворохтянською селищною радою рішення від 11.11.2021 № 168-14/2021 у частині, що стосується земельної ділянки кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га (пункти 10, 10.1 оскаржуваного рішення), ця земельна ділянка перебувала у державній власності за фактом розміщення на ній об`єктів нерухомого майна державної власності: підпірної стінки (інвентаризаційний номер майна 10310007) та спортивної площадки (інвентаризаційний номер майна 10310027), а тому прийняття відповідачем рішень щодо розпорядження такою земельною ділянкою виходить за межі його компетенції та не відповідає вимогам закону. Відтак, зазначене рішення у відповідній частині та прийняте на підставі нього рішення про державну реєстрацію прав власності - індексний номер: 61860894 від 26.11.2021 на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га, є незаконними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство молоді та спорту України, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Івано-Франківську обласну державну адміністрацію (далі - Івано-Франківська ОДА), Карпатський національний природний парк.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО ЗЕМ» (далі - ТОВ «ПРО ЗЕМ»).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2024 року ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 909/553/23 за касаційною скаргою ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.06.2024.

Ворохтянська селищна рада та ТОВ «ПРО ЗЕМ» у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Івано-Франківська ОДА надала письмові пояснення, які просила прийняти до розгляду, а також задовольнити повністю касаційну скаргу ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк».

ГУ Держгеокадастру подало пояснення, які просило врахувати при винесенні постанови, а також просило проводити розгляд цієї справи без участі його представника.

Міністерство молоді та спорту України подало письмові пояснення, які просило прийняти до розгляду. Також просило касаційну скаргу ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» задовольнити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким справу передати до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.

Ворохтянська селищна рада, ГУ Держгеокадастру, Івано-Франківська ОДА, Карпатський національний природний парк у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв учасників справи, окрім ГУ Держгеокадастру, щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до наказу Комітету фізичної культури і спорту при Раді Міністрів УРСР від 12.10.1977 № 978-А була створена Ворохтянська високогірська учбово-спортивна база «Заросляк» та 06.12.1977 затверджено положення про базу.

За інформацією, наведеною у пояснювальній записці до проекту відведення земельної ділянки площею 5,0 га під будівництво бази «Заросляк» та інших допоміжних споруд за рахунок земель Карпатського державного заповідника, відповідно до доручення облвиконкому від 04.02.1980 № 8 56/63 215 районна комісія обстежила земельну ділянку у 5,0 га і склала акт попереднього погодження вибору ділянки під будівництво бази «Заросляк» та інших допоміжних споруд за рахунок земель Карпатського державного заповідника, погоджених дирекцією заповідника відповідною площею.

За висновком головного архітектора м. Яремча від 26.06.1980 № 45 щодо питання розширення спортивної бази «Заросляк» в смт Ворохта, Яремчанський міський відділ в справах будівництва та архітектури не заперечував щодо розширення території спортивної бази «Заросляк» та будівництва спортивної площадки, басейну та складського приміщення на 5,0 га.

30.11.1992 Виконавчим комітетом Ворохтянської селищної ради депутатів трудящих видано Ворохтянській високогірській учбово-спортивній базі «Заросляк» державний акт на право користування землею серії Б № 023961 щодо закріплення за землекористувачем в безстрокове і безплатне користування 1,70 га землі, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 7.

Розпорядженням Яремчанської міської ради народних депутатів від 30.05.1994 № 92-р зареєстровано статут бази «Заросляк».

Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту у листі від 11.11.2003 № 9/5189 до Івано-Франківської ОДА просив відвести земельну ділянку площею 4,5 га з метою будівництва футбольного поля, спортивних майданчиків, лижної траси та котеджів для проживання спортсменів.

Рішенням Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 16.03.2004 № 24 «Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам» надано дозвіл Ворохтянській високогірській навчально-спортивній базі «Заросляк» на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 45 000 кв. м, яка знаходиться в урочищі «Заросляк» для обслуговування спортивних споруд.

Згідно з довідкою Яремчанського міського управління земельних ресурсів від 30.03.2004 № 112 земельна ділянка площею 45 000 кв. м, на яку надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для обслуговування спортивних споруд, розміщена в урочищі «Заросляк» на території Карпатського національного природного парку.

У листі від 26.04.2004 № 52-02-25/04764 Івано-Франківське обласне головне управління земельних ресурсів повідомило, що клопотання про надання дозволу на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 4,5 га для розширення бази з метою будівництва футбольного поля, спортивних майданчиків, лижної траси та котеджів для проживання спортсменів за рахунок земель Говерлянського лісництва Карпатського національного природного парку на території Ворохтянської селищної ради розглянуто та для надання дозволу необхідно до представлених матеріалів додати погодження землекористувача Карпатського національного природного парку.

У листі від 17.05.2004 № 303 Карпатський національний природний парк у відповідь на лист Ворохтянської високогірної навчально-спортивної бази «Заросляк» від 31.03.2004 №13-а повідомив, що працівниками парку проведено натурне обстеження та обміри площі, на якій знаходиться Ворохтянська високогірна навчально-спортивна база «Заросляк», та встановлено, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2002 року вилучено до Ворохтянської селищної Ради 4,0 га. На основі матеріалів впорядкування селищної Ради дана площа знаходиться в кварталі № 5 виділ № 28, з якою межує Говерлянське лісництво Карпатського національного природного парку квартал № 24 виділ № 53 площа 10,0 га, що відноситься до зони стаціонарної рекреації. При обмірах встановлено, що площа, на якій знаходиться спортивна база «Заросляк», становить 4,23 га. План обмірів додано до листа.

Рішенням Ворохтянської селищної ради від 24.06.2004 № 70-10/2004 «Про дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки» надано дозвіл Ворохтянській навчально-спортивній базі «Заросляк» на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку для обслуговування спортивних споруд площею 4 га по вул. Говерлянській, 31.

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 10.12.2013 № 1218 затверджено Статут ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» в новій редакції, за змістом якого це Підприємство зареєстроване Виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 30.05.1994, засноване на державній власності та відноситься до сфери управління Міністерства молоді та спорту відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 902 «Про віднесення підприємств, установ та організацій до сфери управління Міністерства молоді та спорту» (пункт 1 розділу І «Загальні положення»); майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається майном з обмеженням правомочності розпорядження за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими нормативними актами України. Підприємство здійснює користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства України (пункти 2, 8 розділу IV «Майно та фінансові ресурси підприємства»); Підприємство створено з метою сприяння всебічному задоволенню потреб громадян у фізкультурно-оздоровчих, оздоровчих послугах, проведенні спортивних і спортивно-видовищних заходів, провадження іншої діяльності, не забороненої законодавством України. Предметом діяльності Підприємства є надання послуг, виконання робіт у галузі фізичної культури та спорту (пункти 1, 2 розділу 3).

ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» звернулося до Карпатського національного природного парку з листом від 19.02.2021 № 3/19/21, у якому просило надати дозвіл на виготовлення технічної документації зі встановлення та відновлення меж земельної ділянки загальною площею 4,23 га в натурі, на якій знаходяться спортивні споруди, а саме: спортивний майданчик, частина комплексу для фрістайлу та лижна траса, які перебувають на обліку позивача та є необхідними для ведення господарської діяльності Підприємства.

Карпатський національний природний парк у листі від 01.03.2021 № 113 повідомив позивача, що згідно з поданим пакетом документів на виготовлення правоустановчих актів на постійне користування землею, яка знаходиться в смт Ворохта, урочище «Заросляк», площею 4,23 гектара, якою користується ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк», виявлена часткова накладка цієї земельної ділянки на територію Парку. Оскільки на даний час на території Парку проводяться робота з винесення меж територій Парку в натуру, погодження межі земельної ділянки буде можливе тільки після виконання робіт із винесення меж території Парку.

ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» направило органу управління лист від 16.04.2021 № 12/16/04 з проханням посприяти у погодженні проекту землеустрою в порядку статті 186 Земельного кодексу України та в отриманні витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності на об`єкти нерухомого майна.

21.05.2021 Ворохтянська селищна рада направила позивачу запрошення за вих. № 377/02-23 про участь у засіданні восьмої сесії Ворохтянської селищної ради, яке відбудеться 28.05.2021 о 13:00 год. у сесійному залі Ворохтянської селищної ради. На порядку денному розгляд проекту рішення «Про розгляд земельних питань», де включено питання винесення меж в натуру (на місцевість) земель комунальної власності Ворохтянської селищної ради по вул. Говерлянська (урочище Заросляк) в смт Ворохта, які межують із базою «Заросляк», з метою закріплення їх в подальшому за громадою селища.

27.05.2021 ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» направило Ворохтянській селищній раді лист № 17/27/05, у якому повідомило, зокрема, що на зазначеній земельній ділянці загальною площею 4,23 га розміщені всі спортивні споруди та будівлі, які обліковуються на балансовому обліку позивача, а також зазначило, що триває виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у постійне користування позивачу.

Відповідно до рішення Ворохтянської селищної ради від 12.08.2021 № 140-10/2021 «Про розгляд земельних питань» надано дозвіл Ворохтянській селищній раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на земельну ділянку комунальної власності площею 0,90 га із земель водного фонду (прибережна захисна смуга р. Прут) для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей (код 10.08), з метою розміщення тимчасових споруд для надання туристичних послуг згідно із законом, що розташована за адресою: вул. Говерлянська, в смт Ворохта (пункт 11 рішення).

У 2021 році на підставі цього рішення ТОВ «ПРО ЗЕМ» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності.

Рішенням Ворохтянської селищної ради від 11.11.2021 № 168-14/2021 «Про розгляд земельних питань», зокрема затверджено Ворохтянській селищній раді технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності на земельну ділянку площею 0,90 га (кадастровий номер 2611040300:21:008:0608) із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга р. Прут) для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей (код 10.08) з метою розміщення тимчасових споруд для надання туристичних послуг згідно із законом), що розташована за адресою: вул. Говерлянська в смт. Ворохта; Ворохтянській селищній раді здійснити реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, вказану в пункті 10 даного рішення, у визначеному законом порядку (пункти 10, 10.1).

Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р.Р. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 61860894 від 26.11.2021 09:13:08, на підставі якого до Державного реєстру прав внесено запис про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2516727826120. Підстава для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 168-14/2021, від 11.11.2021, видавник: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області; відомості з ДЗК, серія та номер: 52069419, від 26.11.2021, видавник: Державний земельний кадастр. Власник: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ: 04354522, країна реєстрації: Україна (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради від 11.11.2021 № 168-14/2021 у частині, що стосується земельної ділянки кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га (пункти 10, 10.1 оскаржуваного рішення), а також скасування рішення про державну реєстрацію права власності за радою на зазначену земельну ділянку, обґрунтовуючи вимоги фактичним перебуванням цієї земельної ділянки у державній власності за фактом розміщення на ній об`єктів нерухомого майна державної власності: підпірної стінки (інвентаризаційний номер майна 10310007) та спортивної площадки (інвентаризаційний номер майна 10310027), а тому прийняття відповідачем рішень щодо розпорядження такою земельною ділянкою виходить за межі його компетенції та не відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, та мотивував таке рішення тим, зокрема, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту смт Ворохта, на земельній ділянці відсутні будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, спірна земельна ділянка не перебуває у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, зокрема, не перебуває у постійному користуванні позивача, отже спірна земельна ділянка в силу закону відноситься до земель комунальної власності Ворохтянської селищної територіальної громади, а не до земель державної власності.

У поданій касаційній скарзі ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» послалося на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій, зокрема:

- неправильно застосували положення частини 2 статті 19 Конституції України, статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 19, 20, 43, 149, 164, 173, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 5, пункту 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 46, 55 Закону України «Про землеустрій», статей 3,53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Інструкції про порядок створення і розмежування лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11.12.1986, Постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1980 № 376 «Про створення Карпатського національного природного парку» з додатком, пункту 33 частини 3, пункту 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та не врахували висновки Верховного Суду України, Верховного Суду, викладені у постановах від 15.11.2023 у справі № 911/351/22, від 21.06.2023 у справі № 916/3920/21, від 07.10.2020 у справі № 2323/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15, від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16, у справі № 368/1158/16-ц, у справі № 366/1133/17, у справі № 927/88/19 від 06.12.2023, від 27.09.2017 у справі № 6-208цс16, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 13.06.2017 у справі № П-6/94-13/60 та висновків Верховного Суду відносно застосування статті 79 ГПК, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що землі урочища «Заросляк» включно із ділянкою 0,9000 та 1,7000 га, входять у межі природно-заповідного об`єкта загальнодержавного значення - Карпатський національний природній парк, але не входять у межі постійного користування юридичної особи «Карпатський національний природній парк» (землі природно-заповідного призначення в межах об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення не передаються в комунальну власність з державної). Станом на момент проведення перевірки ГУ Держгеокадастру інформація про скасування статусу території природно-заповідного фонду, в якій, у тому числі, розташована земельна ділянка з кадастровим номером 2611040300:21:008:0608 в урочищі «Заросляк» вул. Говерлянська в смт Ворохта, відсутня. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту смт Ворохта, що унеможливлює розпорядження нею відповідачем;

- суди попередніх інстанцій не врахували акта перевірки ГУ Держгеокадастру дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 22.12.2021№ 785/0/92-21-ДК/736/АП/09/01/-21;

- суди попередніх інстанцій безпідставно врахували як належні докази: викопіювання з Державного земельного кадастру з відображенням меж смт Ворохта та з Планшету 5 Говерлянського лісництва, оскільки такі викопіювання зроблені після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та не можуть свідчити про його законність та правомірність; а також проект ТОВ «ПРО ЗЕМ» відносно спірної земельної ділянки, оскільки розроблений на замовлення відповідача проект не може бути підставою для позбавлення права державної власності, з порушенням прав позивача без волі держави, шляхом переходу земельної ділянки в комунальну власність;

- суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили поданий позивачем висновок Науково-дослідного інституту судових експертиз та права за результатом проведення земельно-технічної експертизи № 569/22 від 13.09.2023, оскільки цей висновок підтверджує законну та обґрунтовану позицію позивача;

- на цей час відсутній правовий висновок Верховного Суду стосовно застосування положень Постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1980 № 376 «Про створення Карпатського національного природного парку» з додатком та пункту 24 Розділу X Перехідних положень ЗК у частині поширення набуття в комунальну власність територіальною громадою земельних ділянок в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, які знаходяться в межах Карпатського національного природнього парку.

- скаржник просить Верховний Суд сформувати правовий висновок в загальному наступного змісту: «пункт 24 Розділу X Перехідних положень ЗК України не передбачає, без прийнятого з врахуванням ст. ст. 149 150 ЗК України рішення органу державної влади (державної адміністрації) про передачу з державної в комунальну власність земельної ділянки, автоматичного набуття, в силу закону, органом місцевого самоврядування права власності на земельні ділянки в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення шляхом розроблення технічної документації з відновлення меж земельної ділянки та зміни її цільового призначення».

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, та доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Так, предметом позову у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» у справі, що розглядається, обрало такий спосіб захисту як визнання незаконним та скасування рішення Ворохтянської селищної ради від 11.11.2021 № 168-14/2021 «Про розгляд земельних питань» у частині, зокрема пунктів 10, 10.1, відповідно до яких: - затверджено Ворохтянській селищній раді технічну документацію щодо інвентаризації земель на земельну ділянку комунальної власності площею 0,90 га (кадастровий номер 2611040300:21:008:0608) із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга р. Прут) для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей (код 10.08) з метою розміщення тимчасових споруд для надання туристичних послуг за адресою: вул. Говерлянська в смт. Ворохта; - Ворохтянській селищній раді здійснити реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, вказану в пункті 10 даного рішення, у визначеному законом порядку; та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер: 61860894 від 26.11.2021 09:13:08, на підставі якого до Державного реєстру прав внесено запис про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2516727826120.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом із тим визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування є одним із способів захисту прав на земельні ділянки, передбаченим статтею 152 ЗК, згідно з частиною 2 якої саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 14 Конституції України, частина 1 статті 373 ЦК). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (стаття 116 ЗК).

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є державним підприємством, заснованим на державній власності, та відноситься до сфери управління Міністерства молоді та спорту України. Підприємство здійснює користування землею відповідно до мети своєї діяльності та законодавства України. Крім того, установлено, що позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 1,70 га в межах згідно з планом землекористування відповідно до акта на право користування землею серії Б № 023961, виданого 30.11.1992.

У позовній заяві позивач стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Ворохтянської селищної ради від 11.11.2021 № 168-14/2021 земельна ділянка площею 0,90 га (кадастровий номер 2611040300:21:008:0608) перебувала у державній власності виключно за фактом розміщення на ній об`єктів нерухомого майна державної власності (підпірної стінки та спортивної площадки), які знаходяться на балансі позивача, а тому прийняття відповідачем рішень щодо розпорядження такою земельною ділянкою виходить за межі його компетенції та не відповідає вимогам закону.

При цьому обґрунтування позову полягає виключно посиланням на обставини, які спрямовано на захист державних інтересів щодо права на спірну земельну ділянку.

Проте, за встановлених судами обставин, позивачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують наявність саме у позивача порушеного права або законного інтересу щодо спірної земельної ділянки, які підлягають захисту у встановленому законом порядку.

Натомість, судами попередніх інстанцій установлено, що спірна земельна ділянка площею 0,90 га знаходиться в межах населеного пункту смт Ворохта Ворохтянської селищної ради; ця земельна ділянка входить до території Карпатського національного природного парку, але не входить у межі постійного користування цієї юридичної особи (парку). На спірній земельній ділянці відсутні будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, спірна земельна ділянка не перебуває у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, зокрема, не перебуває у постійному користуванні позивача, тому, за висновками суду, спірна земельна ділянка в силу закону відноситься до земель комунальної власності Ворохтянської селищної територіальної громади, а не до земель державної власності.

Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій, Ворохтянська селищна рада в межах своїх повноважень прийняла оскаржуване рішення від 11.11.2021 № 168-14/2021 «Про розгляд земельних питань» у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності на земельну ділянку площею 0, 90 га (кадастровий номер 2611040300:21:008:0608) із земель водного фонду (прибережна захисна смуга р. Прут) для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей (код 10.08) з метою розміщення тимчасових споруд для надання туристичних послуг згідно із законом), що розташована за адресою вул. Говерлянська в смт Ворохта, та здійснення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, вказану в пункті 10 даного рішення, у визначеному законом порядку.

Як зазначалося вище, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про не доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Ворохтянської селищної ради від 11.11.2021 № 168-14/2021 у частині, що стосується земельної ділянки кадастровий номер 2611040300:21:008:0608, площею 0,9 га (пункти 10, 10.1 оскаржуваного рішення), та скасування рішення про державну реєстрацію прав

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення частини 2 статті 19 Конституції України, статті 21 ЦК, статей 19, 20, 43, 149, 164, 173, пункту 24 Перехідних положень ЗК, статті 5, пункту 5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 46, 55 Закону України «Про землеустрій», статей 3, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Інструкції про порядок створення і розмежування лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11.12.1986, Постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1980 № 376 «Про створення Карпатського національного природного парку» з додатком, пункту 33 частини 3, пункту 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 та не враховано висновки Верховного Суду України, Верховного Суду, викладені у постановах від 15.11.2023 у справі № 911/351/22 (позов прокурора в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності та повернення земельної ділянки), від 21.06.2023 у справі № 916/3920/21 (позов селищної ради до сільської ради про визнання незаконним та скасувати рішення сільради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою формування земельних ділянок комунальної власності), від 07.10.2020 у справі № 2323/18 (у реєстрі відсутня), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (позов прокурора в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації про визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки), від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15 (позов прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру про визнання недійсними рішень ради, результатів земельних торгів та договору оренди землі), від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16 (позов прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру про визнання недійсним рішення сільської ради та витребування земельних ділянок), у справі № 368/1158/16-ц (позов прокурора про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію земельної ділянки, витребування земельної ділянки), у справі № 366/1133/17 (позов прокурора про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки), від 06.12.2023 у справі № 927/88/19 (позов прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання недійсним наказу та договору оренди), від 27.09.2017 у справі № 6-208цс16 (у реєстрі відсутня), від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14 (позов прокурора в інтересах держави в особі обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки в державну власність), від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15 (позов прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про скасування рішення, визнання недійсними державних актів про право власності на землю та витребування майна) та висновків Верховного Суду відносно застосування статті 79 ГПК, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19.

Аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 909/553/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Необхідно також зазначити, що у наведених скаржником постановах Верховного Суду висновки щодо застосування тих чи інших норм матеріального права стосуються вирішення позовів, предметом яких є вимоги, заявлені прокурором або державним органом, на захист інтересів держави у спірних правовідносинах щодо відповідних земельних ділянок, натомість у справі, що розглядається, таких обставин встановлено не було.

Крім того, Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстави касаційного оскарження на правові позиції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2017 у справі № П-6/94-13/60, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

З урахуванням наведеного, зазначені доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

За змістом касаційної скарги ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк» підставою оскарження судових рішень у справі № 909/553/23 є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що станом на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.06.1980 № 376 «Про створення Карпатського національного природного парку» з додатком та пункту 24 Розділу X Перехідних положень ЗК у частині поширення набуття в комунальну власність територіальною громадою земельних ділянок в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, які знаходяться в межах Карпатського національного природнього парку. При цьому скаржник просить Верховний Суд сформувати правовий висновок в загальному наступного змісту: «пункт 24 Розділу X Перехідних положень ЗК України не передбачає, без прийнятого з врахуванням ст. ст. 149 150 ЗК України рішення органу державної влади (державної адміністрації) про передачу з державної в комунальну власність земельної ділянки, автоматичного набуття, в силу закону, органом місцевого самоврядування права власності на земельні ділянки в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення шляхом розроблення технічної документації з відновлення меж земельної ділянки та зміни її цільового призначення».

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга загалом не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно позивачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди попередніх інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для відмови в задоволенні позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

При цьому зміст касаційної скарги в цій частині фактично стосується захисту прав (інтересів) Карпатського національного природного парку, проте зазначена особа в межах цієї справи не зверталася з позовом за захистом своїх прав або інтересів, як і не подавала відповідні пояснення (заперечення) щодо заявленого позову та доводів касаційної скарги.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

За таких обставин підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права стосовно дослідження судами висновків експертизи та інших доказів, а також не врахування висновків Верховного Суду, викладених в низці постанов, які наводить скаржник в касаційній скарзі, в яких зроблено висновки про необхідність застосування принципу вірогідності доказів (стаття 79 ГПК), Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц).

Отже, відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи чи охоронюваного законом інтересу, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається.

Верховний Суд зазначає, що встановивши відсутність у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який підлягав би судовому захисту, суди не повинні вдаватися до правової оцінки по суті спору, встановлення обставин правомірності/неправомірності рішення органу місцевого самоврядування, тому встановлення судами відсутності у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи, які стосуються суті спору, Верховний Суд до уваги не бере.

Доводи касаційної скарги позивача у цій частині Верховний Суд вважає виключно намаганням спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку зазначеним скаржником доказам, однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим сторонами доказам Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судових рішень з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ДП «Ворохтянська ВНСБ «Заросляк».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база «Заросляк» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2023 у справі № 909/553/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко