Постанова

від 30.05.2024 по справі 756/15996/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 756/15996/23

номер провадження: 22-ц/824/1233/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2023 року у складі судді Ткач М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФКФ», третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФКФ» (далі - ТОВ «ОПТІМА-ФКФ»), третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення вказаного вище позову, в якій просив суд:

накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ «ОПТІМА-ФКФ», а саме: нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №910723580000;

заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 910723580000;

заборонити державному підприємству «СЕТАМ», будь-яким органам Державної виконавчої служби України та/або будь-яким приватним виконавцям, у тому числі, але не виключно, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювати реалізацію будь-якого нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 8 049,2 кв.м, нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 910723580000;

заборонити Державному підприємству «СЕТАМ», будь-яким органам Державної виконавчої служби України та/або будь-яким приватним виконавцям, у тому числі, але не виключно, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювати будь-які дії, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 8 049,2 кв.м., нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 910723580000, зокрема, але не виключно: організовувати проведення торгів; розміщувати оголошення про проведенню електронних торгів; проводити електронні торги; виготовляти протоколи про проведення електронних торгів за наслідками проведення торгів; визначати переможця електронних торгів; оформлювати результати електронних торгів; відображати на Веб-сайті відомості про завершення електронних торгів; формувати та розміщувати протокол електронних торгів по лоту (лотах); розміщувати на Веб-сайті персоніфікований протокол електронних торгів по лоту (лотах) з повною інформацією про переможця електронних торгів в Особистому кабінеті переможця тощо.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 грошового зобов`язання у термін, встановлений договором позики від 18 січня 2023 року, ОСОБА_1 , як іпотекодержатель за договором іпотеки, укладеним 18 січня 2023 року між ним та ТОВ «ОПТІМА-ФКФ», звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення в літ.«М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №910723580000. Вказував, що йому стало відомо, що стосовно предмета іпотеки існує судова справа №910/2526/14 про витребування майна із чужого незаконного володіння. З метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ОПТІМА-ФКФ» планує визнати позов у справі №910/2526/14 про витребування майна із чужого незаконного володіння без належних правових підстав, виключно за домовленістю із ліквідатором Ковальчуком М.М., якому вдалося вмовити керівництво даного підприємства. Тому вважає, що поки буде розглядатися справа про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку із ухваленням судового рішення майно отримає ПАТ «Інвікта-Маяк», а потім воно зможе бути реалізованим. У разі зміни власника нежитлових приміщень виникне необхідність у подачі нового позову. Проте права та законні інтереси ОСОБА_1 тривалий час так і будуть не захищеними.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 18 січня 2023 року стосовно спірного майна зареєстровано обтяження - заборону на нерухоме майно за №49010371, обтяжувачем якого є ОСОБА_1 , а відтак, наявне обтяження перешкоджає здійсненню суб`єкту державної реєстрації рішень щодо проведення державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно. Тому посилання позивача на те, що відповідач має можливість здійснити дії з відчуження спірного майна є необґрунтованими, оскільки будь-які дії щодо спірного майна відповідач взмозі буде здійснити лише зі згоди іпотекодержателя.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову, посилаючись неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки щодо наявності судової справи №910/2526/14 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Вказує, що з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «ОПТІМА-ФКФ» планує визнати позов у вказаній справі про витребування майна із чужого незаконного володіння без належних правових підстав, виключно за домовленістю із ліквідатором Ковальчуком М.М., якому вдалося вмовити керівництво даного підприємства. Таким чином поки буде розглядатись справа про звернення стягнення на предмет іпотеки, майно через судове рішення отримає позивач ПрАТ «Інвікта-Маяк».

Вказує, що заборона на відчуження майна, яке є предметом іпотеки, на яку суд першої інстанції звернув увагу, як на гарантію захисту прав позивача у разі спроби реалізації нежитлових приміщень, та арешт майна є різними видами забезпечення позову.

Зазначає, що у заяві про забезпечення позову він просив накласти не повторну заборону на відчуження майна, а інші заборони на вчинення певних дій. Так, заборона на відчуження майна не є тотожною, наприклад, із забороною державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Учасники справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) зазначено, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 , як іпотекодержатель за договором іпотеки, укладеним 18 січня 2023 року між ним та майновим поручителем ТОВ «ОПТІМА-ФКФ», звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 910723580000.

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 18 січня 2023 року щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 910723580000, нежитлові приміщення в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8049,2 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 18 січня 2023 року зареєстровано запис про іпотеку №49010356, майновим поручителем, іпотекодавцем якого є ТОВ «ОПТІМА-ФКФ», іпотекодержателем - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено, що стосовно вказаного нерухомого майна 18 січня 2023 року зареєстровано обтяження - заборону на нерухоме майно за №49010371, обтяжувачем якого є ОСОБА_1 .

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії та будь-які дії, спрямовані на реалізацію спірного нерухомого майна.

Порушуючи питання про забезпечення даного позову, позивач посилався на те, що спірне майно може вибути з власності ТОВ «ОПТІМА-ФКФ» на підставі рішення суду, а саме у справі №910/2526/14 за позовом ПрАТ «Інвікта-Маяк» до ТОВ «ОПТІМА-ФКФ» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищенаведене та встановивши наявність підстав для захисту матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, задля того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та помилково вважав, що наявність зареєстрованого обтяження - заборони на нерухоме майно за №49010371, обтяжувачем якого є ОСОБА_1 , позбавляє відповідача можливості здійснити будь-які дії з відчуження спірного майна, оскільки суд першої інстанції не врахував можливість вибуття спірного нерухомого майна з власності ТОВ «ОПТІМА-ФКФ» на підставі рішення суду у справі №910/2526/14, у зв`язку із задоволенням позову про витребування майна, що є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Також, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що такий спосіб забезпечення позову, як заборона відчужувати нежитлові приміщення, не узгоджується з предметом позову, оскільки заборона відчужувати нежитлові приміщення є саме тим способом забезпечення позову, який, у разі задоволення позову, забезпечить ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.264 ЦПК України, на наведені вище вимоги закону, правові позиції Верховного Суду та обставини справи, належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, яке належить ТОВ «ОПТІМА-ФКВ», а саме, нежитлові приміщенні в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №310723580000.

В іншій частині вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФКВ», а саме, нежитлові приміщенні в літ. «М», частина виробничого корпусу №7, загальною площею 8 049,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №310723580000.

В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: