Постанова

від 25.06.2024 по справі 925/1293/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа№ 925/1293/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С. .

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.06.2024 у справі №925/1293/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024, повний текст якого складений 12.04.2024,

у справі № 925/1293/23 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл»

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 8 662 296,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяв про збільшення розміру позивних вимог, заявлено про стягнення безпідставно утриманих коштів за користування нерухомим майном за період з 10.05.2022 до 31.07.2023 у сумі 8 662 296,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- позивач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2021 є власником торгівельного комплексу загальною площею 8979,6 м2, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси;

- частина цього торгівельного комплексу площею 2539,27 м2 перебуває у користуванні відповідача, який розмістив там магазин продовольчих товарів «ДЕЛИКАТ»;

- проте, оскільки відповідач не укладав з позивачем, як власником приміщення, договору оренди чи будь-якого іншого правочину щодо користування спірними приміщеннями площею 2539,27 м2, відповідач, як фактичний користувач приміщенням площею 2539,27 м2, без достатньої правової підстави за рахунок власника цього приміщення зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним і на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції на замовлення позивача була проведена судова оціночно-будівельна експертиза, згідно з якою ринкова вартість тимчасового користування (оренда чи/та піднайм) спірним нежитловим приміщенням площею 2539,27 м2 за період з 01.07.2022 до 31.07.2023 становить 7 857 000,00 грн., тобто за 1 м2 238,00 грн. і саме з цієї вартості оренди позивач розраховує заявлену до стягнення суму.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що він користується спірним приміщенням на законній правовій підставі. У обґрунтування вказаних тверджень відповідач послався на те, що:

- в межах розслідування кримінального провадження №42012250010000027 від 29.12.2012 постановою слідчого від 28.08.2021 спірне нерухоме майно було визнано речовим доказом, на яке ще 03.12.2012 був накладений арешт;

- 14.09.2021 слідчим винесено постанову про передачу речових доказів на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1 (третя особа) та було зобов`язано останнього вживати заходів щодо належного зберігання приміщення;

- з метою вжиття заходів щодо належного зберігання спірного приміщення в межах кримінального провадження подано клопотання про надання дозволу на експлуатацію приміщення відповідно до цільового призначення з правом укладати договори з підприємством, що здійснюють постачання комунальних послуг;

- постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури від 23.06.2022 для належного зберігання речових доказів, дозволено експлуатацію торгового комплексу площею 8979,6 м2 відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключно забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг;

- на виконання цієї постанови, 27.06.2022 між відповідачем та третьою особою укладено договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси площею 2539,27 м2 на безоплатній основі, за умовами якого відповідач має право експлуатувати частину приміщення площею 2539,27 м2.

Отже, відповідач не заперечує проти того, що він користується спірним приміщенням, але зауважує на тому, що має на це законну правову підставу - договір від 27.06.2022, а тому у відповідача немає обов`язку сплачувати позивачу кошти за користування нерухомим майном.

Також відповідач вважає, що:

- позивач не обґрунтував розмір безпідставно збережених коштів та наявність реальної можливості отримання доходів у вигляді орендної плати з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення для визначення ціни найму, що включає в себе плату за землю, на якій знаходиться будівля;

- позивач хоч і є власником приміщення, однак не має права користуватись спірним приміщенням, оскільки воно передане на відповідальне зберігання третій особі, а також розпоряджатися ним, оскільки на приміщення накладений арешт, а також отримувати вигоду (прибуток), оскільки приміщення не перебуває у володіння позивача;

- відповідач користується приміщенням задля виконання умов договору (тобто наявна правова підстава для користування), тому кошти за користування приміщенням відповідач сплачувати не зобов`язаний, оскільки такий договір укладений на виконання постанови прокурора від 23.06.2022. При цьому, позивач також не звертався до відповідача із пропозицією укласти будь-який договір;

- при проведенні експертизи експертом не було враховано те, що площі приміщень, які бралися експертом для порівняння суттєво відрізняються від площі приміщення, яке займає відповідач, а також не враховане те, що на спірний об`єкт нерухомості накладений арешт та обмежено право позивача передавати в оренду спірне приміщення, оскільки на нього накладено арешт та воно передано на відповідальне зберігання. Вказане свідчить про те, що висновок експерта, який наданий позивачем, слід відхилити як доказ вартості плати за найм;

- позивач з 17.09.2021 фактично не володіє спірним нежитловим приміщенням і не може ним користуватись, оскільки його вилучено в межах кримінального провадження, тому доводи позивача, що він може розпоряджатися та користуватися цим приміщенням спростовується наявними документами. При цьому аргументи позивача щодо незгоди з рішенням слідчого, не можуть стати підставою для скасування його постанови, оскільки при розгляді цієї справи суд не має відповідних повноважень;

- з метою збереження майна відповідач взяв на себе зобов`язання нести всі необхідні витрати з утримання торговельного комплексу в стані придатному для цільового призначення, зокрема, відповідач щомісячно несе витрати для того, щоб торговельний комплекс був збережений у придатному стані.

Третя особа проти задоволення позову заперечила з підстав, які тотожні наведеним відповідачем, а також зазначила про те, що у період з 01.07.2022 до 31.07.2023 на утримання торгівельного центру було витрачено 3 221 378,97 грн.

Позивач проти доводів відповідача та третьої особи заперечив, зауваживши на тому, що:

- йому як власнику належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним майном, в тому числі право передавати майно у користування іншій особі та отримувати від свого майна дохід;

- у кримінальному провадженні, на яке посилається відповідач, обмежено лише право позивача відчужувати спірне майно, тоді як позивач не обмежений у праві розпорядження та користування спірним майном;

- накладення арешту на спірне майно в рамках кримінального провадження не позбавляє позивача права стягнення коштів з особи, яка користується майном безпідставно;

- згідно з вимогами КПК України спірний торгівельний комплекс чи його частина могли бути передані на відповідальне зберігання лише власнику майна або Агентству з розшуку та менеджменту активів і лише на підставі слідчого судді, оскільки вартість спірного майна більше ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Право передачі слідчим нерухомого майна на відповідальне зберігання фізичній особі, яка не є його власником, законодавством не передбачено. Слідчий чи прокурор в рамках кримінального провадження не наділені правом розпоряджатися майном, яке належить лише власнику. Отже, дії щодо передачі на відповідальне зберігання не ґрунтуються на нормах закону та не можуть вважатись законною підставою користування належним позивачу приміщенням відповідачем;

- надана копія договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення не є належним доказом у цій справі, оскільки третя особа не має повноважень щодо розпорядження спірним майно, які належать позивачу;

- постановою прокурора дозвіл експлуатувати спірне майно було надано саме зберігачу з наданням права укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг, а не будь-які інші договори щодо спірного майна, тому передання третьою особою частини спірних приміщень відповідачу для здійснення господарської діяльності (розміщення супермаркету) не охоплюється таким дозволом;

- укладений договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення від 27.06.2022 спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, а тому у силу статті 228 ЦК України є нікчемним;

- з наявних у матеріалах справи документів, слідує, що у відповідача винник намір незаконно заволодіти (отримати у користування) спірним майном, ще до нібито надання дозволу на експлуатацію торгового комплексу та до укладення договору про надання послуг з утримання ;

- відповідач отримує прибуток від підприємницької діяльності, яку проводить в належних позивачу приміщеннях, що заборонено постановою прокурора;

- експертиза проводилась на підставі інформації про оренду подібної нерухомості у місті Черкаси та бралися саме подібні об`єкти за призначенням, технічними характеристиками, площею, станом, опорядженням та враховано місце розташування.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що для вирішення спору сторін по суті слід встановити чи користувався відповідач у спірний період частиною нерухомого майна (торгівельного комплексу), право власності на який зареєстровано за позивачем без достатніх на те правових підстав та чи мав законне право та можливість сам позивач у цей період розпоряджатися цим майном шляхом передачі його в оренду іншим особам для отримання доходу у вигляді орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що в межах кримінального провадження спірне майно було передано на відповідальне зберігання третій особі, яка для належного виконання постанови слідчого на підставі договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території передала спірну частину торговельного комплексу відповідачу;

- постанови слідчого управління та прокуратури про передачу речових доказів на відповідальне зберігання та про дозвіл на експлуатацію торговельного комплексу є чинними, ніким не оспорені, у тому числі і самим позивачем, як власником цього приміщення, та на момент прийняття рішення у справі не скасовані, будь-яких доказів іншого матеріали справи не містять;

- вказане свідчить про те, що у період з 01.07.2022 до 31.07.2023 відповідач користувався спірним приміщенням, власником якого є позивач, проте відповідач користувався частиною торговельного комплексу на законній правовій підставі - на підставі договору про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території від 27.06.2022, який був укладений на виконання постанов правоохоронних органів. Позивач за наявності встановлених судом обставин залишався власником спірного майна, на яке було накладено арешт та визнано речовим доказом, проте не довів суду своєї можливості чи наміру розпоряджатися цим майном з метою передачі його у користування іншим особам. Про відсутність такої можливості свідчить також той факт, що протягом періоду, який визначений позивачем, він, як власник, жодного разу не звертався до відповідача чи третьої особи з метою усунення порушень його права на розпорядження цією нерухомістю;

- щодо періоду, що передував моменту передачі спірного майна відповідачу третьою особою, то позивачем не доведено, що відповідач користувався цим майном у цей період, так як наведені позивачем доводи, зокрема, посилання на реєстрацію дозвільної документації про використання відповідачем потужностей за адресою місцязнаходження спірного майна чи реєстрації реєстраторів розрахункових операцій (РРО) не свідчить, що відповідач використовував це майно чи проводив свою діяльність за цією адресою, а підтверджує надання дозволу останньому на проведення відповідної реєстрації.

Суд першої інстанції відхилив висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №16/10/23 від 16.10.2023, як належний доказ розміру безпідставно утриманих коштів, з посиланням на те, що:

- експертом для встановлення середньої ринкової вартості тимчасового користування об`єкта нерухомого майна для порівняння були обрані об`єкти нерухомості, площа яких значно менша за площу спірних приміщень, проте вказане має значення для визначення вартості за користування об`єктом нерухомості, оскільки така значна площа відповідно впливає і на розмір плати за його використання;

- не враховано експертом також ту обставину, що згідно з ухвалами суду на спірне майно накладено арешт у межах кримінального провадження. Отже, ці обставини не були враховані експертом під час проведення експертизи, оскільки для порівняння не були взяті об`єкти, що перебували під арештом або щодо яких існували спори про право;

- питання розміру плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно взагалі не досліджувалося і не порівнювалося експертом під час проведення експертизи;

- суду не було надано доказів того, що позивачу після 10.05.2022 надходили пропозиції на укладання договору оренди даного приміщення не лише за ціною 238,00 грн за 1 м2, а взагалі за будь-якою;

- позивач з 01.07.2022 і до цього часу не звертався з позовом до суду з вимогами про звільнення відповідачем займаного приміщення, або про усунення перешкод в його користуванні, що, на думку суду, дає підстави припускати, що позивач за допомогою даного рішенням суду (з урахуванням положень ст. 75 ГПК України) фактично бажає отримувати з відповідача плату за користування майном, у тому числі і в майбутньому за інші періоди з розрахунку 238,00 грн за 1 м2 без укладання з відповідачем відповідного договору оренди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23, а позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що він не погоджується з рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково пославшись на те, що:

- суд першої інстанції не вказав, яка норма матеріального права чи КПК України надає право слідчому, прокурору, зберігачу майна, за відсутності встановленого судом обмеження у користуванні, передавати право володіння та користування майном сторонній особі;

- з листа Черкаської обласної прокуратури від 27.03.2024 № 09/2- 164-20/24 вбачається, що Черкаською обласною прокуратурою не надавався дозвіл на експлуатацію речового доказу, а саме спірного торгового комплексу у кримінальному провадженні, а також не відомо про використання відповідачем торгівельного комплексу під розміщення об`єкту-торгівлі (вказаний лист до суду першої інстанції не подавався, проте до апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про долучення вказаного доказу до матеріалів справи - примітка суду);

- з метою підтвердження обставин щодо здійснення діяльності відповідача в спірних приміщеннях в період з 10.05.2022 по липень 2022 року позивачем неодноразово заявлялось клопотання про витребування інформації щодо відправки Z-звітів РРО відповідачем за адресою спірного торгового комплексу та надавались докази неможливості самостійно отримати відповідну інформацію, проте суд першої інстанції безпідставно відмовляв у витребуванні зазначеної інформації хоча саме вона має виключне доказове значення для встановлення періоду користування відповідачем спірним приміщенням.

Крім того, до апеляційної скарги скаржником додані клопотання:

- про витребування доказів, в якому скаржник просить витребувати у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію, чи здійснювалась відправка Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл» в період з 10 травня 2022 по липень 2022 року;

- про приєднання доказів, в якому скаржник просить визнати поважними причини неподання доказу до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи копію листа Черкаської обласної прокуратури від 27.03.2024 № 09/2-164-20/24.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024, справу № 925/1293/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у Господарського суду Черкаської області витребувано матеріали справи № 925/1293/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 925/1293/23.

13.05.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2024 об 11:15 год.

28.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, а також на висновки суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також 28.05.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про приєднання доказів по справі та заперечення на клопотання про витребування доказів.

Крім того, 28.05.2024 від відповідача надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 вказану заяву задоволено.

06.06.2024 до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому тертя особа, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також на висновки суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваному рішенні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

До відзиву на апеляційну скаргу третьою особою додані копії ухвал Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.05.2024 у справі № 711/3485/24 та Черкаського апеляційного суду від 16.05.2024 по справі № 711/3485/24.

Інформація щодо вказаних судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такі документи не можна вважати додатковими доказами по справі.

17.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 вказане клопотання задоволено.

У зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. і Шаптали Є.Ю. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2138/24 від 24.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1293/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Ритейл» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії листа Черкаської обласної прокуратури від 27.03.2024 № 09/2-164-20/24, слід зазначити про таке.

Враховуючи, що позивач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням наданого позивачем в суді апеляційної інстанції копії листа Черкаської обласної прокуратури від 27.03.2024 № 09/2-164-20/24.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів, в якому скаржник просить витребувати у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію, чи здійснювалась відправка Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл» за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси в період з 10 травня 2022 по липень 2022 року, колегія суддів зазначає про таке.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що:

- під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу стало відомо про те, що відповідач почав використовувати спірне приміщення до 23.06.2022, з огляду на що позивачем було збільшено період нарахування безпідставно утриманих коштів. За таких обставин виникла необхідність у наданні доказів на підтвердження вказаних обставин, а саме доказів щодо відправки Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл» за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси , проте такі докази самостійно позивачем отримати не зміг;

- у зв`язку з не отриманням відповіді таких доказів, в підготовчому судовому засіданні 23.01.2024 позивач звертався до суду з клопотанням про витребування інформації, чи здійснювалась відправка 2-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл», за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з березня 2022 року по липень 2022 року, проте у задоволенні клопотання було відмовлено з посиланням на те, що період за який позивач просить витребувати інформацію не відповідає періоду нарахування коштів за безпідставне користування майном, що зазначений в заяві про збільшення позовних вимог;

- позивачем було повідомлено суд, що він має намір подати повторне клопотання з урахуванням підстав відмови, а 07.02.2024 в підготовчому судовому засіданні позивачем було заявлено уточнене клопотання про витребування інформації, чи здійснювалась відправка 2-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл», код ЄДРПОУ 42908375, за адресою місця здійснення діяльності: м.Черкаси, вул.Гагаріна, 55/1, в період з 10,05.2022 по липень 2022 року, проте протокольною ухвалою господарського суду Черкаської області в повторному уточненому клопотання відмовлено з незрозумілих причин, після чого закрито підготовче засідання;

- водночас вказана інформація має істотне значення для вирішення справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом ч. 2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Враховуючи вказані обставини та те, що заяву про збільшення позовних вимог у якій позивач збільшив період початку нарахування з 01.07.2022 на 10.05.2022, позивачем подано 12.12.2023, саме з поданням цієї заяви позивач мав подати і відповідне клопотання про витребування доказів, проте фактично подав його 06.02.2024,.

При чому у поданій 12.12.2024 заяві про збільшення позовних вимог позивачем не було зазначено як про те, що він має намір подати додаткові докази, так і дій, як ним вчиняються для отримання таких доказів.

При цьому колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що:

- згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, серед іншого, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом;

- сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду;

- відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

- витребування судом апеляційної інстанції доказів за відсутності процесуальних підстав для вчинення таких дій, тобто без наявності підстав для вчинення таких дій судом першої інстанції, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, у задоволення клопотання позивача про витребування у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформацію, чи здійснювалась відправка Z-звітів РРО суб`єктом господарювання ТОВ «Делікат Ритейл» за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси в період з 10 травня 2022 по липень 2022 року, колегією суддів відмовляється.

Станом на 25.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

26.04.2021 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (продавець) та позивач (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. і зареєстрований в реєстрі за №2888 від 26.04.2021, в п. 1.1 якого погодили, що продавець зобов`язується продати та передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується сплатити обумовлену грошову суму в обумовлені строки та прийняти у власність нерухоме майно: торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1, що складається з торгового комплексу А-2, загальною площею 8979,6 м2, дахової котельні В, загальною площею 51,7 м2, огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1, загальною площею 46,5 м2 та обладнання згідно з переліком визначеним у додатку №1 цього договору. Нерухоме майно належить продавцю на праві власності та підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2021 індексний номер витягу 254236986.

На виконання умов договору, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» передало, а позивач прийняв об`єкт нерухомого майна, а саме торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1, що складається з торгового комплексу А-2, загальною площею 8979,6 м2, дахової котельні В, загальною площею 51,7 м2, огорожі 1,4, вимощення І, ІІ та трансформаторної підстанції Г-1, загальною площею 46,5 м2, що сторонами не заперечується та підтверджується актом приймання-передачі від 26.04.2021.

Право власності позивача на торгівельний комплекс загальною площею 8979,6 м2 за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

З матеріалів справи слідує, що слідчими слідчого управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуальним керівництвом прокурорів Черкаської обласної прокуратури на виконання вказівок Офісу Генерального прокурора, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 29.12.2012, під час проведення якого 03.12.2012 накладено арешт на Торгівельний центр «Гранд на Митниці», який розташований за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 55/1 (реєстраційний номер обтяження 39109571101).

19.05.2021 ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/4851/21 від 12.05.2021 накладено арешт на спірний торгівельний центр (реєстраційний номер обтяження 44719001).

14.06.2021 ухвалою Печерського районного суду м.Києва у справі №757/30063/21-к від 07.06.2021 також накладено арешт на спірний торгівельний центр (реєстраційний номер обтяження 48251498).

Обидва обтяження містяться в актуальній інформації про державну реєстрацію обтяжень на момент розгляду цієї справи та не зняті.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України про визнання речовим доказом від 04.06.2021 у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 29.12.2012 речовими доказами визнано:

- нежитлові приміщення (прим. з №1 до №8, №10, з №12 до №15, з №25 до №65 та приміщення підвалу з №1 до №16, №І) літери інвентарної справи Б-І, Б-ІV, б-І, б'-І загальною площею 1662,8 м2, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, які належать на праві власності третій особі;

- частину комплексу будівель: прохідну, В, загальною площею 12,4 м2 гараж-зарядочну, «Г» загальною площею 162,3 м2, склад та контору, А''-І, ''А-І'' загальною площею 973,7 м2, навіс, К, склад-сарай, Е загальною площею 135,8 м2, огорожу №1-3, замощення №I, II, склад-сарай, И загальною площею 65,4 м2, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, які належать на праві власності третій особі;

- нежитлові будівлі: компресорну, Р загальною площею 11,2 м2, котельню, П, п загальною площею 55,4 м2, гараж з побутовими приміщеннями, М-2, м загальною площею 189,2 м2, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 55, які належать на праві власності третій особі;

- торговий комплекс, А-2 загальною площею 8979,6 м2, дахову котельню літ.В загальною площею 51,7 м2, огорожу 1, 4; вимощення I, II, трансформаторну підстанцію Г-1 загальною площею 46,5 м2, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, який належать на праві власності позивачу;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:01:005:0084, загальною площею 1,204 га, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55, яка належить на праві власності Приватному підприємству «Бізнес-Гранд» (код 22797750).

14.09.2021 слідчим винесено постанову про передачу речових доказів на відповідальне зберігання потерпілому у кримінальному провадженні - третій особі.

Згідно з актом прийому-передачі речових доказів у кримінальному провадженні №42012250010000027 від 17.09.2021 старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Черкаській області Коваль О.О. передала, а третя особа прийняла на відповідальне зберігання речові докази, які зазначені у постанові старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України про визнання речовим доказом від 04.06.2021. Третій особі роз`яснено про обов`язок вживати заходи щодо належного зберігання та письмово повідомляти слідчого, прокурора у кримінальному провадженні про стан збереження та всі незаконні дії, що стосуються вказаних об`єктів.

Постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Грекова А.І. від 23.06.2022 частково відмовлено у клопотанні представника Мовчана О.М. , який діє в інтересах потерпілого - третьої особи та визначено, що для належного зберігання речових доказів дозволено експлуатацію торгового комплексу А-2 загальною площею 8979,6 м2, дахову котельню літ.В загальною площею 51,7 м2, огорожу 1,4; вимощення I, II, трансформаторну підстанцію Г-1 загальною площею 46,5 м2, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг: Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», Комунальним підприємством «Черкасиводоканал», Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз».

27.06.2022 третя особа (зберігач) та відповідач (виконавець) уклали договір про надання послуг з утримання нежитлового приміщення та прилеглої території (далі Договір), у якому погоджено, що:

- зважаючи на те, що нежитлові приміщення торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, передані на зберігання зберігачу, у рамках кримінального провадження №42012250010000027 від 29.12.2012, а за постановою від 23.06.2022 зберігачу надано право експлуатувати торговельний комплекс за цільовим призначенням без мети отримання прибутку та з метою виключного збереження цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування, у зберігача виникла необхідність в укладенні цього договору, оскільки для забезпечення збереження всього торгівельного комплексу необхідні значні, щоденні зусилля та фінансові витрати, що складно зробити одному зберігачу. А тому єдиною метою цього Договору, є виконання зберігачем обов`язків покладених на нього за законодавством України (п. 1);

- зважаючи на мету цього договору, виконавець зобов`язується надати зберігачу послуги з утримання (надалі - послуги) частини нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу А-2, загальною площею 2539,27 м2, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1 (надалі - об`єкт) (п. 2);

- сторони також домовилися про те, що протягом строку дії цього Договору, виконавець має право експлуатувати об`єкт за цільовим призначенням, тобто розмістити об`єкт роздрібної торгівлі (супермаркет «Делікат» чи інший), оскільки така діяльність сприятиме досягненню мети цього договору через те, що частина торговельного комплексу буде експлуатуватися відповідно до його цільового призначення і виконавець буде утримувати як сам об`єкт, так і загальнобудинкові інженерні та технічні мережі, а також прилеглу територію (п. 3);

- з метою надання послуг, виконавець зобов`язаний: утримувати об`єкт, внутрішньобудинкові мережі та прибудинкову територію в належному санітарно-технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт відповідно до вимог нормативних документів; вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації; здійснювати контроль за технічним станом об`єкту та інженерного обладнання; утримувати місця загального користування в належному стані; до початку опалювального сезону проводити підготовку об`єкту та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; забезпечити своєчасне вивезення твердих побутових відходів з об`єкту; своєчасно сплачувати вартість комунальних послуг; вживати заходи охорони об`єкту; забезпечувати обмеження доступу третіх осіб до приміщень торгівельного комплексу, які знаходяться за межами об`єкту, окрім випадків погодження відповідного доступу із зберігачем (п. 4);

- передання об`єкту виконавцю з метою виконання умов цього договору, здійснюється за відповідним актом приймання-передачі (п. 7);

- якщо інше не буде узгоджено сторонами, надання виконавцем послуг за цим договором є безоплатним, тобто зберігач не здійснює на користь виконавця жодних платежів (п. 8);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, якщо раніше не буде припинений за згодою сторін або ж шляхом вилучення торгівельного комплексу зі зберігання у зберігача, в такому випадку виконавець зобов`язаний невідкладно звільнити об`єкт від власного майна та повернути об`єкт зберігачу (п. 8).

На виконання умов Договору третя особа передала, а відповідач прийняв нежитлові приміщення торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 2539,27 м2 про що сторонами 01.07.2022 підписано акт приймання-передачі.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти за користування нежитловими приміщеннями торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 2539,27 м2 за період з 10.05.2022 до 31.07.2023 у сумі 8 662 296,30 грн.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212-1214 ЦК України з відповідача, як фактичного користувача частини торгівельного комплексу, який на праві власності належить позивачу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів Глави 83 ЦК України характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Також для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Як встановлено вище та не заперечується сторонами у справі позивач є власником торгівельного комплексу загальною площею 8979,6 м2 за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, а відповідач користується частиною з вказаного комплексу, а саме приміщеннями площею 2539,27 м2 з 01.07.2022.

За таких обставин, як вірно встановлено судом першої інстанції, для вирішення спору сторін по суті, слід встановити чи користувався відповідач у спірний період частиною нерухомого майна (торгівельного комплексу), право власності на який зареєстровано за позивачем без достатніх на те правових підстав та чи мав законне право та можливість сам позивач у цей період розпоряджатися цим майном шляхом передачі його в оренду іншим особам для отримання доходу у вигляді орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як встановлено вище:

- спірний торговельний комплекс у визначений позивачем період, перебував під арештом, згідно з ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси у справі №712/4851/21 від 12.05.2021 та ухвалою Печерського районного суду м.Києва у справі №757/30063/21-к від 07.06.2021;

- згідно з постановою слідчого вказаний торговий комплекс, дахову котельню літ.В площею 51,7 м2, огорожу 1,4; вимощення I, II, трансформаторну підстанцію Г-1 площею 46,5 м2, який належать на праві власності позивачу, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та 14.09.2021 згідно з актом приймання-передачі речових доказів передані на відповідальне зберігання третій особі у справі, який є потерпілим у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Порядок обліку й зберігання речових доказів визначено у ст. 100 КПК України та конкретизується єдиною для правоохоронних органів і судів Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і судами (в новій редакції) (далі - Інструкція).

Згідно з п. 41 Інструкції майно, на яке накладено арешт, передається згідно з рішенням слідчого, прокурора та суду, виходячи з конкретних обставин та інтересів справи, на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житлово-експлуатаційної організації, державної служби охорони органів внутрішніх справ, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз`яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка. У разі необхідності майно, на яке накладено арешт, може бути вилучене.

Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям) (пункт 12 Інструкції).

Для належного зберігання речових доказів постановою начальника відділу Черкаської обласної прокуратури третій особі дозволено експлуатацію спірного торгового комплексу загальною площею 8979,6 м2, дахової котельні літ.В загальною площею 51,7 м2, огорожи 1,4; вимощення I, II, трансформаторної підстанції Г-1 загальною площею 46,5 м2, відповідно до його цільового призначення без мети отримання прибутку з метою виключного забезпечення цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування та з цією метою укладати договори з комунальними підприємствами, що здійснюють постачання комунальних послуг та, з огляду на вказане між відповідачем та третьою особою укладено Договір за умовами якого третя особа з метою виключного збереження цілісності комплексу в інтересах досудового розслідування передала відповідачу частину нежитлового приміщення першого поверху торговельного комплексу загальною площею 2539,27 м2, а відповідач зобов`язався надавати третій особі послуги з утримання частини цього нежитлового приміщення, при чому відповідач набув права експлуатувати об`єкт за цільовим призначенням, тобто розмістити об`єкт роздрібної торгівлі, оскільки така діяльність сприятиме досягненню мети цього договору через те, що частина торговельного комплексу буде експлуатуватися відповідно до його цільового призначення і виконавець буде утримувати як сам об`єкт, так і загальнобудинкові інженерні та технічні мережі, а також прилеглу територію

Отже, з наведеного слідує, що в межах кримінального провадження спірне майно було передано на відповідальне зберігання третій особі, яка для належного виконання постанови слідчого, на підставі Договору передала спірну частину торговельного комплексу відповідачу.

При цьому постанови слідчого управління та прокуратури про передачу речових доказів на відповідальне зберігання та про дозвіл на експлуатацію торговельного комплексу є чинними, ніким не оспорені, у тому числі і самим позивачем як власником цього приміщення та, як на момент прийняття рішення у справі, так і на дату винесення цієї постанови, не скасовані.

Посилання апелянта на те, що:

- у кримінальному провадженні, на яке посилається відповідач, обмежено лише право позивача відчужувати спірне майно, тоді як позивач не обмежений у праві розпорядження та користування спірним майно;

- згідно з вимогами КПК України спірний торгівельний комплекс чи його частина могли бути передані на відповідальне зберігання лише власнику майна або Агентству з розшуку та менеджменту активів і лише на підставі слідчого судді, оскільки вартість спірного майна більше ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Право передачі слідчим нерухомого майна на відповідальне зберігання фізичній особі, яка не є його власником, законодавством не передбачено. Слідчий чи прокурор в рамках кримінального провадження не наділені правом розпоряджатися майном, яке належить лише власнику. Отже, дії щодо передачі на відповідальне зберігання не ґрунтуються на нормах закону та не можуть вважатись законною підставою користування належним позивачу приміщенням відповідачем;

- суд першої інстанції не вказав, яка норма матеріального права чи КПК України надає право слідчому, прокурору, зберігачу майна, за відсутності встановленого судом обмеження у користуванні, передавати право володіння та користування майном сторонній особі;

- з листа Черкаської обласної прокуратури від 27.03.2024 № 09/2- 164-20/24 вбачається, що Черкаською обласною прокуратурою не надавався дозвіл на експлуатацію речового доказу, а саме спірного торгового комплексу, у кримінальному провадженні, а також не відомо про використання відповідачем торгівельного комплексу під розміщення об`єкту-торгівлі,

які фактично зводяться до незгоди позивача як з передачею спірного торгівельного комплексу на відповідальне зберігання третій особі, так і з наданням їх дозволу на експлуатацію такого торгового комплексу, тобто з відповідними постановами слідчого, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як встановлено вище, такі постанови не скасовані. При чому господарський суд, з огляду на положення чинного законодавства, позбавлений можливості надати оцінку відповідності вказаних постанов положенням чинного законодавства та, скасувати їх.

Слід зауважити і на тому, що з огляду на зміст постанов слідчого управління та прокуратури про передачу речових доказів на відповідальне зберігання та про дозвіл на експлуатацію торговельного комплексу, безпідставними є твердження позивача про те, що Договір спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, а тому у силу статті 228 ЦК України є нікчемним.

В свою чергу, оскільки доказів визнання Договору недійсним в судовому порядку матеріали справи не містять, вказаний правочин , з огляду на приписи статті 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що хоча у період з 01.07.2022 до 31.07.2023 відповідач користувався спірним приміщенням, власником якого є позивач, проте відповідач користувався частиною торговельного комплексу на законній правовій підставі - на підставі Договору, який був укладений на виконання постанов правоохоронних органів.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, хоча позивач за наявності встановлених судом обставин залишався власником спірного майна, на яке було накладено арешт та визнано речовим доказом, проте не довів суду своєї можливості чи наміру розпоряджатися цим майном з метою передачі його у користування іншим особам. Про відсутність такої можливості свідчить також той факт, що протягом періоду, який визначений позивачем, він, як власник жодного разу не звертався до відповідача чи третьої особи з метою усунення порушень його права на розпорядження цією нерухомістю.

Щодо періоду, який передував моменту передачі спірного майна відповідачу третьою особою, то суд першої інстанції цілком вірно встановив, що наданими позивачем доказами не доведено, що відповідач користувався цим майном у цей період, так як наведені позивачем доводи, зокрема, посилання на реєстрацію дозвільної документації про використання відповідачем потужностей за адресою місцязнаходження спірного майна чи реєстрації реєстраторів розрахункових операцій (РРО) не свідчить, що відповідач використовував це майно чи проводив свою діяльність за цією адресою, а підтверджує надання дозволу останньому на проведення відповідної реєстрації.

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження позивача щодо утримання відповідачем майна позивача (плати, яку останній міг би отримати за передачу спірного майна у користування) за визначений позивачем період, є безпідставними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Водночас слід зауважити і на наступному.

Позивач на підтвердження розміру збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) повинен довести суду обґрунтованість розрахунку стягуваної суми, тобто реальну можливість отримання власником приміщення доходів у спірний період у вигляді відповідного розміру орендної плати з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення для визначення ціни найму, що включає в себе плату за землю на якій знаходиться будівля.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Особливості плати за користування будівлею або іншою капітальною спорудою встановлено статтею 797 ЦК України.

Відповідно до статті 797 ЦКу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

З метою визначення ринкової вартості тимчасового користування спірним об`єктом нерухомого майна, а саме нежитловим приміщенням загальною площею 2539,27 м2, за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1 на замовлення позивача було проведено судову оціночно-будівельну експертизу, об`єктом дослідження у якій було визначення середньої ринкової вартості тимчасового користування (оренда чи/та під найм) об`єкта нерухомого майна подібного до об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення площею 2539,27 м2, а також копії наданих на дослідження документів.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №16/10/23 від 16.10.2023 середня ціна за м2 оренди нерухомості за період з 01.07.2022 до 31.07.2023 на підставі статистичних даних становить 251,00 грн.

Загальна середня ринкова вартість тимчасового користування (оренда чи/та під найм) об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 2539,27 м2 за адресою: м.Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1 з 01.07.2022 до 31.07.2023 (всі 13 місяців) (без урахування оплати за охорону, експлуатаційних витрат (кондиціювання, приточно-витяжні системи, пожежна безпека та інші), комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, енергозабезпечення та опалення), податку на землю тощо з урахуванням ПДВ) складала 7 857 000,00 грн. (238,00 грн. за 1 м2).

Зі змісту вказаного висновку слідує, що експертом для встановлення середньої ринкової вартості тимчасового користування об`єкта нерухомого майна для порівняння були обрані об`єкти нерухомості, що розташовані у місті Черкаси по вулицям Якубовського, 10, Університетській, 33, Байди Вишневецького, 98, Чорновола 243/1, Героїв Дніпра, 23, площами відповідно 925 м2, 322 м2, 924 м2, 528 м2, 240 м2, проте площа спірного приміщення становить 2539,27 м2, що також має значення для визначення вартості за користування об`єктом нерухомості, оскільки така значна площа відповідно впливає і на розмір плати за його використання.

Не враховано експертом також ту обставину, що згідно з ухвалами суду на спірне майно накладено арешт у межах кримінального провадження, що, відповідно, створює певні ризики для орендарів при оренді такого майна та, відповідно, впливає на розмір орендної плати.

Місце розміщення об`єкту нерухомості також має значення для визначення плати за нього, оскільки, як вже зазначалося вище плата, яка справляється з наймача будівлі складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою, проте, питання розміру плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно взагалі не досліджувалося і не порівнювалося експертом під час проведення експертизи.

Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком вірно відхилив висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №16/10/23 від 16.10.2023, як належний доказ розміру безпідставно утриманих коштів, встановивши, що будь-яких інших доказів у матеріали справи позивачем не надано, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, матеріли справи взагалі не містять доказів того, що позивач мав реальну можливість передати в оренду спірні приміщення, тобто того, що позивачу після 10.05.2022 надходили пропозиції на укладання договору оренди даного приміщення не лише за ціною 238,00 грн. за 1 м2, а взагалі за будь-якою. Також матеріали справи не містять і доказів того, що позивач вчиняв будь-які дії для пошуку орендарів як на спірні приміщення, так і на інші приміщення торгівельного комплексу.

При цьому те, що позивач з 01.07.2022 і до цього часу не звертався, як до відповідача з вимогами звільнити спірні приміщення, так і до суду з такими ж вимогами, що дає підстави припускати, що позивач за допомогою даного рішенням суду (з урахуванням положень ст. 75 ГПК України) фактично бажає отримувати з відповідача плату за користування майном, у тому числі і в майбутньому за інші періоди з розрахунку 238,00 грн. за 1 м2 без укладання з відповідачем відповідного договору оренди.

Слід окремо відзначити і те, що при розрахунку позовних вимог у цій справі позивачем не було враховано того, що весь час протягом якого спірний торгівельний комплекс було передано на зберігання третій особі, позивач не ніс витрати на утримання такого комплексу. При чому, за відсутності у матеріалах справи доказів наявності у позивача можливості передати приміщення торгівельного комплексу в оренду, фактичне користування ним таким комплексом мало наслідком понесення ним збитків, пов`язаних з утримання такого майна.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів за користування нерухомим майном за період з 10.05.2022 до 31.07.2023 у сумі 8 662 296,30 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.04.2024 у справі № 925/1293/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1293/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров