Постанова

від 17.06.2024 по справі 911/2007/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Справа№ 911/2007/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Палій А. В.

від відповідача: Шишкіна І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт»

на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024

у справі №911/2007/23 (суддя Бацула В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про розірвання договору та зобов`язання звільнити від відповідальності у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт» (далі-позивач, ТОВ «Юніфрейт) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-відповідач, ДП МА «Бориспіль») про:

- розірвання договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, укладеного між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Юніфрейт» з 18.02.2023;

- зобов`язання звільнити від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що з 24.02.2022 у зв`язку із воєнною агресією рф проти України та запровадженням воєнного стану в Україні виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що тривали більше 30 (тридцяти) календарних днів та унеможливили виконання сторонами своїх обов`язків згідно з договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, додаткової угоди № 1 від 01.09.2015 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 2 від 11.12.2015 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 3 від 07.05.2018 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 4 від 18.03.2019 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 5 від 28.12.2019 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 6 від 15.11.2021 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 7 від 30.08.2022 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, про що позивачем 30.01.2023 відповідним листом було повідомлено відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 р. № 1624, укладений між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області станом на момент розгляду справи є чинний та нерозірваний, а тому для належного утримання та обслуговування орендованого позивачем майна є необхідним наявність укладеного та чинного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Крім того, судом вказано, що зобов`язання звільнити ТОВ «Юніфрейт» від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до захисту та реального відновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області 10.01.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що у зв?язку із воєнним станом в Україні Фонд державного майна України звільнив позивача від орендної плати за договором оренди від 17.09.2014 за № 1624 відповідно до п.1 п.п.4.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 за № 634, про що не заперечується відповідачем.

Також апелянт наголошує, що господарська діяльність ТОВ «Юніфрейт» безпосередньо пов?язана з діяльністю аеропорта «Бориспіль», яка полягає у сфері транспорту. З матеріалів справи вбачається, що позивач не може здійснювати підприємницьку діяльність на території ДП «МА «Бориспіль», яка полягає у перевезенні/організації перевезень вантажів авіаційним транспортом, який, на час воєнного стану в Україні, не працює через зупинку діяльності ДП МА «Бориспіль» та через закриття повітряного простору України для польотів цивільної авіації, призупинення надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України з 24.02.2022. Також працівники позивача не мають можливості виконувати свою роботу через закриття повітряного простору в Україні та заборону відповідача ДП «МА «Бориспіль» у доступі до орендованого приміщення №25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу аеропорту Бориспіль та користування комунальними послугами та його утримання, на підтвердження чого позивачем було надано лист від 28.11.2022, відповідно до якого ДП «МА «Бориспіль» заборонив доступ до орендованого приміщення, оскільки аеропорт Бориспіль є державною установою авіаційного сполучення, який охороняється військовими особами. Крім того, аеропорт «Бориспіль» пережив дві російські атаки на початку наступу рф на Київ у лютому 2022 року та зазначена подія є загальновідомою, тому, апелянт вважає, що відповідач безпідставно нараховує послуги, які позивач не отримує у зв?язку із недопуском до орендованого приміщення та позбавлення його права займатись підприємницькою діяльністю у зв?язку із закриттям повітряного простору в Україні.

Скаржник також звертає увагу, що рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт, які виставляв відповідач позивачу за послуги, які не були надані, не приймались позивачем. ТОВ «Юніфрейт» повідомляв ДП МА «Бориспіль» про відмову у прийнятті таких рахунків та актів із зазначеннм причин, але відповідач не звернув на це уваги та продовжує виставляти незаконно рахунки, та акти і вимагати сплачувати борги за послуги, які не надавались.

Крім того, апелянт зауважує, що при допуску його до орендованого приміщення, було встановлено що з 24.02.2022 в орендованому нежитловому приміщенні №25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22,9 кв.м, знаходяться інші особи, які користуються кімнатою №25, за користування якою позивачу виставляються рахунки за послуги, якими він не користується.

Апелянт також наголошує, що відповідач у відзиві не спростував факту форс-мажорних обставин. Апелянт в свою чергу зазначає, що надав належні та допустимі докази про повідомлення відповідача за 20 календарних днів до розірвання договору, у зв?язку з чим, на думку апелянта, договір підлягає розірванню.

Отже, підсумовуючи, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки поданим позивачем доказам та зроблено помилковий висновок.

Також апелянт звертає увагу, що ним вибрано належний спосіб захисту порушених прав відповідачем, оскільки вимоги про звільнення позивача від відповідальності за комунальні послуги чітко педебачені договором №80.1-14/1-66 від 30.12.2014 (п.5.1 договору).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» у своєму відзиві, наданому до суду 01.05.2024, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не повідомляв його про настання форс-мажорних обставин у встановлені п.5.2 договору строки. Отже, позивачем не виконані зобов?язання, передбачені умовами договору (п.5.2), тому він позбавлений права посилатись на форс-мажорні обставини, як на причину розірвання договору та звільнення від відповідальності за невиконання обов?язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023.

Відповідач також вказує, що сертифікат виданий з порушенням п.6.2 Регламенту засвідченння Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України 18.12.2014 №44(5). Крім того, відповідач наголошує, що позивач на виконання умов договору так і не надіслав сертифікат на адресу відповідача, чим також порушив умови договору.

Стосовно посилань апелянта на постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 13.09.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану за договорами орнеди державного майна» відповідач зауважує, що даною постановою не звільнено орендарів державного та комунального майна від обов?язку по сплаті витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Більш того, з дати запровадження воєнного стану з 24.02.2022 та по теперішній час жодним нормативним актом не встановлена заборона на використання орендарем орендованого майна за цільовим призначенням, не встановлена заборона доступу орендаря до орендованого майна на ведення господарської діяльності в орендованому приміщенні на території ДП МА «Бориспіль», відсутні будь-які зміни до чинного законодавства України в частині звільнення від виконання господарських зобов?язань, відтермінування оплати заборгованості, звільнення від штрафних санкцій, а також сторонами у встановленому нормами матеріального права і умовами договору порядку будь-яких змін, які б слугували підставою для виконання договору в іншому порядку не вносилось. Таким чином, відповідач зазначає, у разі відсутності у позивача необхідності в отриманні послуг за договором, він мав можливість розірвати договорі оренди нерухомого майна та повернути таке майно за актом приймання-передачі орендованого майна, проте позивач таких дій не вчинив.

Відповідач також наголошує, що рішення про зупинення діяльності відповідача не приймалося ані відповідачем, ані будь-яким іншим органом, а тому відповідач продовжує здійснювати свою діяльність, серед іншого забезпечує працездатність терміналів та інфраструктури аеропорту в цілому, та виконує свої зобов?язання перед контрагентами, з якими укладені договори, зокрема, в частині надання послуг, які передбачені договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, та надання комунальних послуг орендарю, та не обмежує здійснення орендарями господарської діяльності у відповідності до умов договору.

Відповідач додатково вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого майна та користування ним. Також не надано доказів того, що відповідачем не надаються послуги за договором. У порядку та строки, встановлені п.1.5 договору, акти-претензії щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг за договором від позивача на адресу відповідача не надходило.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 та призначено до розгляду на 27.05.2024.

У судовому засіданні 27.05.2024 оголошено переву у розгляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 до 17.06.2024.

Протокольною ухвалою від 27.05.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив клопотання позивача про приєднання до справи додаткових доказів без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024, у зв??язку із відпусткою судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) було проведено перерозподіл справи №920/662/23 та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфрейт» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 17.06.2024 заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та позивачем (далі - орендар) було укладено договір оренди № 16240 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі-договір №16240).

Згідно з п. 1.1. договору №16240 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22, 9 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (далі балансоутримувач), вартість якого становить за незалежною оцінкою 641 910,00 грн без врахування ПДВ станом на 31 січня 2014 року.

Пунктом 1.2. договору №16240 встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісного приміщення без права здійснення митно-брокерської діяльності.

Відповідно до п. 2.1. договору №16240 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 5.14. договору №16240 на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору оренди, орендар зобов`язаний звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 7.1. договору №16240 передбачено, орендодавець зобов`язується передати за участю балансоутримувача орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

17.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та позивачем був підписаний акт приймання-передачі державного майна №1, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне майно - нежитлове приміщення № 25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22, 9 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», стан майна задовільний.

24.02.2016 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 1 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

15.09.2016 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 2 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

14.12.2017 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 3 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

21.09.2018 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 4 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

09.10.2019 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 5 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

10.02.2021 між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 № 1624, згідно з положенням п. 12 розділу І «змінювані умови договору» цей договір діє до 16.09.2025 включно.

Відповідно до п. 6.5 розділу ІІ «незмінювані умови договору» договору № 1624 протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірника договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.

Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов`язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.

30.12.2014 між позивачем (надалі балансоутримувач) та відповідачем (надалі орендар) було укладено договір № 80.1-14/1-66 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі договір № 80.1-14/1-66), положеннями пункту 1.1. якого передбачено, що у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення № 25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22, 9 кв. м, з метою розміщення офісного приміщення без права здійснення митно-брокерської діяльності балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги відповідно до таблиці №1.

Орієнтовний щомісячний обсяг теплової енергії спожитої для орендованого Майна становить:

22,9 кв.м х 0,06 Гкал = 1, 374 Гкал, де

22,9 кв.м - орендована площа майна,

0,06 Гкал орієнтовне споживання теплової енергії в місяць на 1 кв.м площі.

Фактичний щомісячний обсяг теплової енергії спожитої для опалення орендованого майна визначається за формулою: Н = Нзаг: Sзаг Ч Sприм, де:

Н-кількість теплової енергії, що витрачена на опалення орендованого майна (Гкал),

Нзаг - загальна кількість теплової енертії, що витрачена на опалення пасажирського терміналу «D», за показниками лічильника (Гкал),

Sзаг - загальна площа приміщень бізнес-центру вантажного терміналу (м2),

Sприм орендована площа майна (м2).

Відповідно до п. 1.1.2 договору № 80.1-14/1-66 балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під?єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за тарифами електропостачальної організації: відшкодування вартості спожитої електричної енергії згідно з показниками електролічильника, кВт/год, за тарифом, отриманим від електропостачальної організації (станом на 17.09.2014 = 0,9691 за 1 кВт/год)

Надання послуг та забезпечення технічної можливості для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача, з метою передачі орендарю електричної енергії, разом далі іменуються послуги.

Відповідно до п. 1.4 договору № 80.1-14/1-66 розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 1.6 договору № 80.1-14/1-66 в разі припинення надання в строкове платне користування майна припиняється дія цього договору. В цьому випадку сплата за послуги здійснюється до дати фактичного звільнення орендарем майна, яке підтверджується підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі державного майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 17.09.2014 № 1624).

Пунктом 2.1.6. договору № 80.1-14/1-66 передбачено, що балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Відповідно 2.2.2. договору № 80.1-14/1-66 визначено, що орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов?язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувач та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Акт приймання - здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень).

Підписання акту приймання - здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Сплата рахунку за послуги, які надавались в період з дати підписання сторонами акту № І приймання-передачі державного майна від 17.09.2014 до дати реєстрації цього договору здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку від балансоутримувача.

Згідно з п. 5.1 договору № 80.1-14/1-66 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії (далі форс-мажор).

Відповідно до п. 5.2 договору № 80.1-14/1-66 сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Пунктом 5.3 договору № 80.1-14/1-66 визначено, що якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна з сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, як за 20 календарних днів до розірвання.

Відповідно до п. 5.4 договору № 80.1-14/1-66 достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Згідно з п. 6.1 договору № 80.1-14/1-66 договір набирає чинності з 17.09.2014 (дати підписання сторонами акту № І приймання-передачі державного майна від 17.09.2014) та діє до 16.09.2015 включно.

01.09.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

11.12.2015 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

07.05.2018 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

18.03.2019 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 4 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

28.12.2019 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 5 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

15.11.2021 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 6 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі додаткова угода № 6).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 6 сторони вирішили пункт 1.1.2 договору викласти в новій редакції: « 1.1.2 балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під?єднання обладнання орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами) наведеними у Таблиці № 2 до договору».

Відповідно до п. 14 додаткової угоди № 6 сторони вирішили пункт 6.1 договору викласти в новій редакції: «договір набирає чинності з 17.09.2014 та діє до 16.09.2025. Якщо договір підписувався сторонами окремо, то датою укладання договору вважається пізніша дата».

Згідно з п. 18 додаткової угоди № 6 угода набирає чинності з дати її укладення сторонами та діє протягом дії договору. Датою укладення Угоди вважається пізніша дата, якщо Угода підписувалась сторонами окремо.

30.08.2022 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 7 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі додаткова угода № 7).

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 7, пункти 1-4 Таблиці № викладені в новій редакції.

30.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 30/05-01 про скасування рахунків/актів, в якому повідомив останнього про те, що з 24.02.2022 за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 виникли форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією рф проти України, наявність форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

У вересні 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 09/09-01 від 09.09.2022 про скасування рахунків/актів, в якому повідомив останнього про те, що за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 виникли форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

У жовтні 2022 року відповідач звернувся до позивача з листом № 03-22-425 від 24.10.2022 про надання інформації, в якому повідомив останнього, що незважаючи на часткову зупинку виробничої діяльності, ДП МА «Бориспіль» продовжує працювати, забезпечувати працездатність інфраструктури, а отже і необхідним є виконання умов договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Звертаючись з позовною вимогою позивач просив суд розірвати договір № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, укладений між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Юніфрейт» з 18.02.2023, а також зобов`язати ДП МА «Бориспіль» звільнити від відповідальності ТОВ «Юніфрейт» за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження виконання умов договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 та надання позивачу визначених вказаним договором послуг, відповідачем до матеріалів справи додано акти приймання-здачі виконаних послуг та відповідні рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по травень 2023 року.

Перелічені акти здачі-приймання робіт/послуг та рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по травень 2023 року підписані позивачем електронним цифровим підписом та містять відмітки про їх направлення відповідачу через систему MeDoc.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України він не має безперешкодного доступу до приміщення та терміналу «D» міжнародного аеропорту «Бориспіль», а також не має можливості використовувати приміщення для ведення господарської діяльності в ньому та за його цільовим призначенням відповідно до договору оренди № 1624, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, пунктом 1.5 договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 передбачено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Також, підпунктом 2.2.2 пункту 2 договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у редакції додаткової угоди № 3 встановлено, що датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати їх фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Матеріали справи не містять доказів складення позивачем актів-претензій та/або направлення на адресу відповідача мотивованої відмови від підписання актів, як і доказів оплати вартості наданих відповідачем послуг.

При цьому, доданий до матеріалів справи позивачем лист щодо зауважень до рахунків-фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договорами про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг не є належним доказом ненадання балансоутримувачем послуг за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, оскільки вказаним договором визначено порядок та строки, як для складання актів-претензій, так і для подання вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

Крім того, позивачем не надано доказів направлення вказаного листа відповідачеві.

У вказаному листі позивач, висловлюючи свою незгоду з нарахуванням балансоутримувачем вартості послуг за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, в якості підстави вказував на введення воєнного стану на території України, як на причину, через яку ним не використовується спірне орендоване приміщення.

У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що орендоване приміщення є вбудованим, опалення є централізованим, і доказів того, що технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту - відсутня, оскільки позивачем не спростовано, що такі послуги фактично надавалися, а також приймаючи до уваги, що такі послуги не пов`язані із безпосереднім доступом працівників позивача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням приміщення, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тягар утримання орендованого приміщення в цій частині, має бути покладено на позивача.

Згідно з пунктом 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії (форс-мажор).

Відповідно до пункту 5.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору, а відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Так, сторони під час укладення договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, зокрема дійшли згоди щодо порядку, а також способу повідомлення іншої сторони про виникнення та дію форс-мажорних обставин (непереборної сили).

Крім того, як було зазначено вище, згідно з п. 5.4 договору достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач лише 30.05.2022 звернувся у письмовій формі до відповідача з листом № 30/05-01 від 30.05.2022 про скасування рахунків/актів, повідомивши про настання для ТОВ «Юніфрейт» з 24.02.2022 форс-мажорних обставин за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, настання яких підтверджується листом Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Стосовно достатності листа Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як доказу виникнення обставин непереборної сили за вищезазначеним договором та підстави звільнення позивача від відповідальності за даним договором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ст. 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

При цьому, позивачем до листа № 30/05-01 від 30.05.2022 про скасування рахунків/актів не було додано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань позивача саме за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем, як стороною, для якого склалась неможливість виконання обов`язків за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо своєчасного повідомлення відповідача протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин (непереборної сили) про їх виникнення, а тому, враховуючи положення п. 5.2 договору, відсутність такого повідомлення позбавляє позивача права посилатись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як на підставу розірвання договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, так і на підставу звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 за вищезазначеним договором.

Колегія суддів зазначає, що листи, які додані до позовної заяви та на які посилається позивач в частині того, що він повідомляв відповідача про настання форс-мажорних обставин, не можна вважати повідомленням про настання форс-мажорних обставин у розумінні п.5.2 договору, оскільки такі листи були направлені на адресу відповідача у травні 2022 року та у вересні 2022 рок, що є порушенням п.5.2 договору та відповідно порушенням цього терміну, що позбавляє позивача права посилатися на форс-мажор у майбутньому.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині розірвання договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, укладеного між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Юніфрейт» з 18.02.2023 через форс-мажорні обставини, не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 13.09.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану за договорами оренди /державного майна» як на підставу звільнення його від обов`язку зі сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних послуг, відхиляється колегією суддів, з огляду на наступне.

Так, дійсно постановою КМУ № 634, орендарів державного та комунального майні починаючи з 24.02.2022 звільнено від сплати орендної плати за договорами оренди, які чинні станом на 24 лютого 2022 року або укладені після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24 лютого 2022 року і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

При цьому, колегія суддів зауважує, що спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких позивач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість коригується з обсягами фактичного споживання.

Більш того, з 24.02.2022, тобто з дати введення воєнного стану в Україні та по теперішній час: жодним нормативним актом не встановлена заборона на використання орендарем орендованого майна за цільовим призначенням у період дії воєнного стану; жодним нормативним актом не встановлена заборона для орендаря доступу до орендованого майна на території ДП МА «Бориспіль» у період дії воєнного стану; жодним нормативним актом не встановлена заборона на ведення господарської діяльності в орендованому майні на території ДП МА «Бориспіль» у період дії воєнного стану; відсутні будь-які зміни, до чинного законодавства України в частині звільнення від виконання господарських зобов`язань, відтермінування оплати заборгованості, звільнення від штрафних санкцій, тощо на період дії воєнного стану; сторонами у встановленому нормами матеріального права і умовами договору порядку будь-яких змін, які б слугували підставою для виконання договору в іншому порядку або на інших умовах, не вносилось.

Так, у разі відсутності у позивача необхідності в отриманні послуг за договором, останній мав можливість розірвати договір оренди нерухомого майна та повернути таке майно за актом приймання-передачі орендованого майна. Проте, станом на дату ухвалення рішення Господарським судом Київської області таких дій позивач не вчинив.

Доводи позивача, що господарська діяльність ТОВ «Юніфрейт безпосередньо пов`язана з діяльністю аеропорту «Бориспіль», яка полягає у перевезенні вантажів авіаційним транспортом, який, на час воєнного стану, в Україні не працює через зупинку діяльності ДП МА «Бориспіль» та через закриття повітряного простору, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки закриття пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль», призупинення надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України не позбавляє позивача права доступу до орендованого приміщення та його використання, ведення своєї діяльності та не звільняє позивача від виконання зобов`язань, передбачених договором. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення та користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, а також не заперечувалось сторонами у процесі розгляду справи, що договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 № 1624, укладений між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області станом на момент розгляду справи є чинний та нерозірваний, а тому для належного утримання та обслуговування орендованого позивачем майна є необхідним наявність укладеного та чинного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Крім того, щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, - зобов`язати ДП МА «Бориспіль» звільнити ТОВ «Юніфрейт» від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (непереборної сили), колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 522/1528/15-ц від 26.01.2021 р. вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 р. у справі № 910/3372/19, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог. На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Як вбачається з матеріалів справи, обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов`язання звільнити ТОВ «Юніфрейт» від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (непереборної сили) не містить та не визначає конкретний перелік видів господарсько-правової відповідальності від якої підлягає звільненню позивач, конкретний розмір даної відповідальності, а також факти порушень зобов`язань за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, що викликають настання такої відповідальності, що також унеможливлює виконання самої позовної вимоги позивача, у разі її задоволення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зобов`язання звільнити ТОВ «Юніфрейт» від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (непереборної сили), на переконання колегії суддів, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до захисту та реального відновлення порушених прав позивача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, всі інші доводи апелянта, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнфрейт» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнфрейт» на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 у справі №911/2007/23 без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/2007/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 25.06.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк