Постанова

від 17.09.2024 по справі 911/2007/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2007/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрейт"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 (суддя Бацуца В. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 (головуючий суддя Майданевич А. Г., судді Гаврилюк О. М., Сулім В. В.)

у справі № 911/2007/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрейт"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про розірвання договору та зобов`язання звільнити від відповідальності,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Семашко Д. М., відповідача - Шишкіна І. В.)

ВСТУП

1. Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання укладеного із відповідачем договору у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин, а також про звільнення його від відповідальності за невиконання умов цього договору.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи ту обставину, що позивач не дотримався порядку повідомлення відповідача про виникнення форс-мажорних обставин, а також про відсутність підстав для звільнення позивача від обов`язку оплати наданих відповідачем послуг.

3. Під час касаційного розгляду справи перед Верховним Судом постали питання чи може сторона договору, яка не має можливості виконувати обов`язки за договором у зв`язку із настанням форс-мажору, посилатись на зазначені обставини, якщо не дотрималась передбаченого договором порядку повідомлення іншої сторони про них?

4. За результатом розгляду касаційної скарги, поданої позивачем, Верховний Суд дійшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально зазначено у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрейт" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - відповідач) про розірвання договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, з 18.02.2023 та зобов`язання звільнити від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

6. Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що з 24.02.2022 у зв`язку із воєнною агресією рф проти України та запровадженням воєнного стану в Україні виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що тривали більше 30 календарних днів та унеможливили виконання сторонами своїх обов`язків згідно з договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, додаткової угоди № 1 від 01.09.2015 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 2 від 11.12.2015 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 3 від 07.05.2018 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 4 від 18.03.2019 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 5 від 28.12.2019 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 6 від 15.11.2021 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, додаткової угоди № 7 від 30.08.2022 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, про що позивачем 30.01.2023 відповідним листом було повідомлено відповідача.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

7. Господарський суд Київської області рішенням від 10.01.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.06.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив повністю.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що позивачем, як стороною, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо своєчасного повідомлення відповідача протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин (непереборної сили) про їх виникнення, а тому, враховуючи положення пункту 5.2 договору, відсутність такого повідомлення позбавляє позивача права посилатись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як на підставу розірвання договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, так і на підставу звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 за вищезазначеним договором. Крім того, суди зазначили, що зобов`язання звільнити позивача від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до захисту та реального відновлення порушених прав позивача.

Касаційна скарга

9. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. Скаржник в якості підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини першої статті 617 ГПК України відповідно до якої сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок непереборної сили, а також на відсутність висновку щодо обов`язкових вимог про надання доказів внаслідок форс-мажорних обставин.

11. Скаржник, зважаючи, що суди відмовили у задоволенні позовних вимог тому, що позивач не повідомив відповідача про неможливість виконання обов`язків за договором № 80.1-14/1-665 від 30.12.2014 про відшкодування вартості витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг протягом 14 календарних днів на підставі пункту 5.2 договору, звертає увагу, що звернення до Торгово-промислової палати України із заявою можливе лише після фактичного настання (порушення) терміну виконання зобов`язання за договором що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

12. За доводами скаржника, відповідно до постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат Торгово-промислової палати України може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

13. Також скаржник звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази про недопуск до орендованого приміщення та ненадання послуг відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014. Заразом скаржник зазначає, що такі докази не були подані в суді першої інстанції у зв`язку із недопуском скаржника до орендованого приміщення, тому була відсутня можливість потрапити до орендованого майна та скласти акти та надати їх у суді першої інстанції.

14. Крім того, скаржник зазначає, що 18.04.2024 між позивачем та відповідачем був підписаний акт повернення з оренди нерухомого / іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності позивача. Також 10.05.2024 між Регіональним Фондом державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях та позивачем і відповідачем був підписаний договір про припинення договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 № 1624.Зазначені докази не були подані скаржником в суді першої інстанції, оскільки не були у нього наявні. Тому скаржник просив їх долучити як належні та допустимі докази у суді апеляційної інстанції, але апеляційний суд відхилив такі докази та не надав їм жодної оцінки. При цьому скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та наголошує, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

15. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не розглянув також його клопотання про долучення до матеріалів справи вищезначених доказів від 22.05.2024, яке було подано через електронний суд. Також скаржник вважає, що ним був обраний належний спосіб захисту порушених прав, оскільки відповідно до пункту 5.1 укладеного між сторонами договору вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили. Зазначені вимоги звільнення скаржника від відповідальності за комунальні послуги чітко передбачені умовами договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014.

Позиція інших учасників справи

16. Відповідач, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

17. Відповідач звертає увагу, що скаржником не надано доказів дотримання умов пунктів 5.2 та 5.4 договору № 80.1-14/1-66 в частині повідомлення відповідача і подальшого підтвердження настання форс-мажорних обставин за договором. Тому у скаржника відсутнє право посилатися на форс-мажорні обставини як на причину розірвання договору № 80.1-14/1-66 та звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

18. Більше того, відповідач наголошує, що про наявність у позивача сертифікату № 3100-23-2065 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який виданий лише 01.05.2023 за № 257/05-4 дізнався лише після ознайомлення із долученими документами до позовної заяви.

19. Враховуючи той факт, що договір № 80.1-14/1-66 є обов`язковим для сторін відповідно до норм діючого законодавства та пункту 6.5 договору від 10.02.2021, який в свою чергу є обов`язковим для виконання в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідач повністю заперечує позовні вимоги позивача щодо розірвання договору № 80.1-14/1-66 з 18.02.2023.

20. Крім того, відповідач звертає увагу, що розділом 2 договору "Обов`язки сторін" сторонами добровільно встановлено взаємні зобов`язання, серед яких підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 визначено обов`язок балансоутримувача надавати скаржнику визначені договором послуг. Відповідач зауважує, що наведене зобов`язання є самостійним та незалежним від зустрічних дій скаржника, зокрема в частині прийняття наданих послуг шляхом здійснення фактичного споживання.

21. Відповідач наголошує, що сторонами у встановленому нормами матеріального права і умовам договору порядку будь-які зміни, які б слугували підставою для виконання договору в іншому порядку або на інших умовах, не вносилися. Скаржником не було вжито жодних передбачених умовами договору практичних заходів, спрямованих на внесення змін до договору шляхом укладання додаткової угоди до договору, у тому числі у судовому порядку. При цьому від скаржника на адресу відповідача не надходили ані вмотивовані відмови від підписання акту наданих послуг, ані акти-претензії, ані пропозиції про внесення змін до договору.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

22. 17.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та позивачем (далі - орендар) було укладено договір оренди № 16240 нерухомого майна, що належить до державної власності.

23. Згідно з пунктом 1.1 договору № 16240 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення № 25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22, 9 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що перебуває на балансі відповідача (далі - балансоутримувач), вартість якого становить за незалежною оцінкою 641 910 грн без врахування податку на додану вартість станом на 31.01.2014.

24. Пунктом 1.2 договору № 16240 встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісного приміщення без права здійснення митно-брокерської діяльності.

25. Відповідно до пункту 2.1 договору № 16240 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

26. Згідно з пунктом 5.14. договору № 16240 на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору оренди, орендар зобов`язаний звернутись до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

27. Пунктом 7.1 договору № 16240 передбачено, орендодавець зобов`язується передати за участю балансоутримувача орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

28. 17.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та позивачем був підписаний акт приймання-передачі державного майна № 1, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне майно - нежитлове приміщення № 25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22, 9 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", стан майна задовільний.

29. 24.02.2016 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 1 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

30. 15.09.2016 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 2 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

31. 14.12.2017 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 3 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

32. 21.09.2018 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 4 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

33. 09.10.2019 між позивачем та відповідачем було підписано додатковий договір № 5 до договору оренди № 1624 від 17.09.2014.

34. 10.02.2021 між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 № 1624, згідно з положенням пункту 12 розділу І "змінювані умови договору" цей договір діє до 16.09.2025 включно.

35. Відповідно до пункту 6.5 розділу ІІ "незмінювані умови договору" договору № 1624 протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірника договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та / або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

36. Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

37. Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.

38. Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов`язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.

39. 30.12.2014 між позивачем (надалі балансоутримувач) та відповідачем (надалі орендар) було укладено договір № 80.1-14/1-66 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі договір № 80.1-14/1-66), положеннями пункту 1.1 якого передбачено, що у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення № 25 на першому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 22, 9 кв. м, з метою розміщення офісного приміщення без права здійснення митно-брокерської діяльності балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги відповідно до таблиці № 1.

40. Орієнтовний щомісячний обсяг теплової енергії спожитої для орендованого Майна становить: 22,9 кв.м х 0,06 Гкал = 1, 374 Гкал, де:

22,9 кв.м - орендована площа майна,

0,06 Гкал - орієнтовне споживання теплової енергії в місяць на 1 кв. м площі.

41. Фактичний щомісячний обсяг теплової енергії спожитої для опалення орендованого майна визначається за формулою: Н = Нзаг: Sзаг Ч Sприм, де:

Н - кількість теплової енергії, що витрачена на опалення орендованого майна (Гкал),

Нзаг - загальна кількість теплової енертії, що витрачена на опалення пасажирського терміналу "D", за показниками лічильника (Гкал),

Sзаг - загальна площа приміщень бізнес-центру вантажного терміналу (кв. м),

Sприм - орендована площа майна (кв. м).

42. Відповідно до пункту 1.1.2 договору № 80.1-14/1-66 балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за тарифами електропостачальної організації: відшкодування вартості спожитої електричної енергії згідно з показниками електролічильника, кВт / год, за тарифом, отриманим від електропостачальної організації (станом на 17.09.2014 = 0,9691 за 1 кВт / год)

43. Надання послуг та забезпечення технічної можливості для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача, з метою передачі орендарю електричної енергії, разом далі іменуються послуги.

44. Відповідно до пункту 1.4 договору № 80.1-14/1-66 розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

45. Згідно з пунктом 1.6 договору № 80.1-14/1-66 в разі припинення надання в строкове платне користування майна припиняється дія цього договору. В цьому випадку сплата за послуги здійснюється до дати фактичного звільнення орендарем майна, яке підтверджується підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі державного майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 17.09.2014 № 1624).

46. Пунктом 2.1.6 договору № 80.1-14/1-66 передбачено, що балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

47. Відповідно до пункту 2.2.2 договору № 80.1-14/1-66 визначено, що орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувач та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

48. Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень).

49. Підписання акту приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

50. Сплата рахунку за послуги, які надавались в період з дати підписання сторонами акту № І приймання-передачі державного майна від 17.09.2014 до дати реєстрації цього договору здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку від балансоутримувача.

51. Згідно з пунктом 5.1 договору № 80.1-14/1-66 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії (далі форс-мажор).

52. Відповідно до пункту 5.2 договору № 80.1-14/1-66 сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

53. Пунктом 5.3 договору № 80.1-14/1-66 визначено, що якщо дія форс-мажору триває більше 30 календарних днів, кожна з сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, як за 20 календарних днів до розірвання.

54. Відповідно до пункту 5.4 договору № 80.1-14/1-66 достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

55. Згідно з пунктом 6.1 договору № 80.1-14/1-66 договір набирає чинності з 17.09.2014 (дати підписання сторонами акту № І приймання-передачі державного майна від 17.09.2014) та діє до 16.09.2015 включно.

56. 01.09.2015 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

57. 11.12.2015 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

58. 07.05.2018 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

59. 18.03.2019 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 4 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

60. 28.12.2019 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 5 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

61. 15.11.2021 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 6 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі додаткова угода № 6).

62. Відповідно до пунктом 3 додаткової угоди № 6 сторони вирішили пункт 1.1.2 договору викласти в новій редакції: "1.1.2 балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами) наведеними у таблиці № 2 до договору".

63. Відповідно до пункту 14 додаткової угоди № 6 сторони вирішили пункт 6.1 договору викласти в новій редакції: "договір набирає чинності з 17.09.2014 та діє до 16.09.2025. Якщо договір підписувався сторонами окремо, то датою укладання договору вважається пізніша дата".

64. Згідно з пунктом 18 додаткової угоди № 6 угода набирає чинності з дати її укладення сторонами та діє протягом дії договору. Датою укладення Угоди вважається пізніша дата, якщо Угода підписувалась сторонами окремо.

65. 30.08.2022 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 7 до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі додаткова угода № 7).

66. Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 7, пункти 1-4 таблиці № 2 викладені в новій редакції.

67. 30.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 30/05-01 про скасування рахунків / актів, в якому повідомив останнього про те, що з 24.02.2022 за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 виникли форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією рф проти України, наявність форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

68. У вересні 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 09/09-01 від 09.09.2022 про скасування рахунків / актів, в якому повідомив останнього про те, що за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 виникли форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

69. У жовтні 2022 року відповідач звернувся до позивача з листом № 03-22-425 від 24.10.2022 про надання інформації, в якому повідомив останнього, що незважаючи на часткову зупинку виробничої діяльності, відповідач продовжує працювати, забезпечувати працездатність інфраструктури, а отже і необхідним є виконання умов договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

70. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Судові рішення у цій справі оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

72. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

73. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

74. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

75. В обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини першої статті 617 ЦК України (а не як помилково зазначає скаржник - ГПК України), відповідно до якої сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок непереборної сили, а також на відсутність висновку щодо обов`язкових вимог про надання доказів внаслідок форс-мажорних обставин.

76. Колегія суддів враховує, що з огляду на відсутність висновку щодо застосування зазначеної скаржником норми у контексті спірних правовідносин, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

77. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження виконання умов договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 та надання скаржнику визначених зазначеним договором послуг, відповідачем до матеріалів справи додано акти приймання-здачі виконаних послуг та відповідні рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по травень 2023 року. Перелічені акти здачі-приймання робіт / послуг та рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по травень 2023 року підписані скаржником електронним цифровим підписом та містять відмітки про їх направлення відповідачу через систему MeDoc.

78. Згідно із статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

79. У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

80. Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

81. Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

82. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

83. Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

84. Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

85. Як вже зазначалось вище, пунктом 1.5 договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 передбачено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

86. Також, підпунктом 2.2.2 пункту 2 договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у редакції додаткової угоди № 3 встановлено, що датою отримання рахунку та акта вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати їх фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

87. При цьому судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів складення позивачем актів-претензій та / або направлення на адресу відповідача мотивованої відмови від підписання актів, як і доказів оплати вартості наданих відповідачем послуг.

88. Скаржник, заперечуючи факт надання йому відповідачем послуг за договором № 80.1-14/1-66 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за період з лютого 2022 року по травень 2023 року, зазначає, що 30.05.2022 звернувся у письмовій формі до відповідача з листом № 30/05-01 від 30.05.2022 про скасування рахунків / актів, повідомивши про настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, настання яких підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

89. Статтею 617 ЦК України передбачено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, з якої вбачається, зокрема, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

90. Згідно з пунктом 5.1 договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії (форс-мажор).Відповідно до пункту 5.2 договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору, а відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

91. Відтак, сторони під час укладення договору, зокрема, дійшли згоди щодо порядку, а також способу повідомлення іншої сторони про виникнення та дію форс-мажорних обставин (непереборної сили).

92. Місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши, що позивачем як стороною, для якого склалась неможливість виконання обов`язків за договором № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо своєчасного повідомлення відповідача протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин (непереборної сили) про їх виникнення, вирішили, що відсутність такого повідомлення позбавляє позивача права посилатись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як на підставу розірвання зазначеного договору з 18.02.2023.

93. Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що вимоги позивача в частині розірвання договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014, укладеного між позивачем та відповідачем з 18.02.2023 через форс-мажорні обставини, не підлягають задоволенню, оскільки останнім не дотримано порядку повідомлення сторони про неможливість виконання обов`язків за договором.

94. При цьому Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, оскільки вона взагалі не містить тих висновків, про які зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі, що звернення до Торгово-промислової палати України із заявою можливе лише після фактичного настання (порушення) терміну виконання зобов`язання за договором.

95. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, з якої вбачається, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання, оскільки скаржником не доведено, а судами не встановлено, що ним було вчасно повідомлено відповідача про виникнення форс-мажорних обставин у строк, встановлений пунктом 5.2 договору. Звернутись до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату скаржник міг вже після можливого порушення виконання зобов`язання, а саме умов пункту 2.2.2 договору.

96. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать наведеним скаржником правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, на які він посилається у касаційній скарзі.

97. Крім того, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про обрання ним неналежного способу захисту в частині зобов`язання звільнити від відповідальності за невиконання обов`язків за період з 24.02.2022 по 01.05.2023 відповідно до договору № 80.1-14/1-66 від 30.12.2014 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (непереборної сили), оскільки такий спосіб захисту передбачений пунктом 5.1 договору. Окрім викладеного у цій постанові (пункти 90-93 цієї постанови щодо недотримання порядку повідомлення сторони про неможливість виконання обов`язків за договором) Суд зазначає, що такі доводи скаржника не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, зокрема скаржником не вказано, яку норму права суд апеляційної інстанції застосував неправильно у зв`язку із відсутністю висновку щодо застосування такої норми у подібних правовідносинах (з урахуванням того, що скаржник оскаржує судові рішення у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України).

98. Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування, зокрема, приписів статті 617 ЦК України при відмові у задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору та звільнення від відповідальності за невиконання умов договору у зв`язку із форс-мажорними обставинами, оскільки зазначена норма взагалі не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи встановлені судами обставини (невиконання скаржником умов пункту 5.2 договору).

99. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

100. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

101. Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

102. Суд касаційної інстанції підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

103. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

104. Щодо доводів скаржника про ненадання апеляційним судом оцінки підписаному 18.04.2024 між скаржником та відповідачем акту повернення з оренди нерухомого / іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності позивача, а також підписаному 10.05.2024 між Регіональним Фондом державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях та скаржником і відповідачем договору про припинення договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 № 1624, а також актам, платіжним інструкціям та талонам, якими скаржник підтверджує недопуск його до орендованого приміщення, колегія суддів зазначає таке.

105. У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

106. Слід зазначити, що попередня редакція ГПК України (яка діяла до 15.12.2017) чітко не врегульовувала строк для вчинення учасниками спору процесуальних дій з подання доказів, допускаючи можливість долучення до матеріалів справи доказів протягом усього строку розгляду справи судом першої інстанції.

107. На відміну від попередньої редакції ГПК України, статтею 80 цього Кодексу у редакції, чинній на момент розгляду даного спору, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною другою зазначеної статті позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

108. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 зазначеної статті).

109. Отже, за змістом зазначених норм всі докази, які підтверджують вимоги щодо предмету спору, мають бути подані позивачем разом з поданням позову, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.

110. У свою чергу статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

111. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, повинні існувати на момент подання до суду позовної заяви, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

112. Проте у поданій апеляційній скарзі позивач посилається на докази (зокрема акт від 18.04.2024 повернення з оренди нерухомого / іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності позивача, а також договір від 10.05.2024 про припинення договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 17.09.2014 № 1624), які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало навіть на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

113. Однак така обставина (тобто відсутність доказів як таких) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання учасником справи таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 27.03.2024 у справі № 909/507/23, від 16.07.2024 у справі № 920/42/23.

114. З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд відхиляє як безпідставні зазначені доводи касаційної скарги та одночасно зазначає, що недотримання норм процесуального права мало місце саме з боку скаржника, який не виконав покладеного на нього пунктом 4 частини другої статті 42 ГПК України обов`язку з подання доказів у встановленому процесуальним законодавством порядку.

115. Відтак колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 щодо викладення апеляційним судом у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, що є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом

116. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

117. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

118. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

119. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного суду - без змін.

Розподіл судових витрат

120. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрейт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 у справі № 911/2007/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил