Ухвала

від 02.04.2024 по справі 1-34/2002

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

cекретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и л а:

Згідно з ухвалою від 18 вересня 2023 року, Дніпровський районний суд міста Києва відмовив у відкриті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, посилаючись на системне тлумачення положень ст.ст. 459, 462, 91 КПК України, зазначив про те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках.

При цьому, як зазначено в ухвалі суду, в даній справі, заявник фактично порушує питання про повторну оцінку доказів здобутих у справі, в силу вказаних нею обставин, однак перегляд справи за нововиявленими обставинами не підміняє собою її апеляційний або ж касаційний розгляд.

З огляду на вищенаведене, а також позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену в постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17, суд першої інстанції визнав за необхідне ухвалити рішення про відмову у відкритті провадження, оскільки провадження за нововиявленими обставинами, будучи самостійною формою перевірки судових рішень, жодним чином не підміняє апеляційного та касаційного провадження, не є їх продовженням, не відбувається замість них, тож не може мати резервного значення щодо апеляційного та касаційного проваджень, в той час, як інших мотивів для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у заяві не вказується.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року у справі № 1-34/2002; скасувати зазначену ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а судом при винесенні ухвали допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як зазначається в апеляційній скарзі, згідно ст. 459 КПК України, серед іншого, нововиявленими обставинами визнаються штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок.

Зокрема, як зазначає апелянт, 15.02.2002 року о 18 год. 35 хв., ОСОБА_6 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи підозрюваної у скоєнні злочину, та саме з того моменту затримання, останній перебував під цілковитим контролем працівників правоохоронних органів.

18.02.2002 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва, ОСОБА_6 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і визначено утримувати його у Київському СІЗО УДДУ ПВП, але останній потрапив до СІЗО лише 04.04.2002 року.

Далі, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_6 з моменту його затримання 15.02.2002 року до моменту поміщення у СІЗО 04.04.2002 року, постійно перебував під повним та постійним контролем працівників міліції, які застосовували до ОСОБА_6 заборонені методи слідства, а саме фізичне та психологічне насилля, тим самим, на думку захисника, змусили ОСОБА_6 , всупереч його волі, надати показання щодо причетності до співучасті у скоєнні умисного вбивства, якого засуджений не вчиняв, що, в розумінні ст. 459 КПК України, є нововиявленою обставиною, а саме надання завідомо неправдивих показань обвинуваченим, на яких ґрунтується вирок.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення захисника ОСОБА_5 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити; пояснення прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та просила залишити ухвалу суду без змін; вивчивши матеріали судового провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року відносно ОСОБА_6 , засудженого за п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України та перевіривши доводи апеляційної скарги захисника засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що вказана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції,з огляду на таке.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно вимог ч. 1 ст. 461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

За наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами, суд має право прийняти судове рішення, не тільки, яке передбачене ч. 1 ст. 467 КПК України, а й інші судові рішення, передбачені цим Кодексом, зокрема: залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху, повернути таку заяву особі, яка її подала або відмовити у відкритті провадження за такою заявою, якщо її подано з підстав, які не передбачені кримінальним процесуальним законом.

Зважаючи на наведені вище вимоги кримінального процесуального закону та дані, які містяться в матеріалах судового провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року, який було ухвалено щодо ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у відкриті провадження за вказаною заявою, яке було прийнято за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_5 від 18 липня 2023 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року, з якою вона звернувся до Київського апеляційного суду, разом із клопотанням про визначення підсудності для розгляду цієї заяви належним судом, захисник засудженого просила розглянути її заяву про перегляд зазначеного вище вироку за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст. 466 КПК України. Скасування цей вирок та постановити новий вирок, з суворим дотриманням норм КПК України.

При цьому, в якості нововиявлених обставин для перегляду вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року щодо ОСОБА_6 , захисником засудженого були зазначені інші обставини, які не були відомі суду під час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

Зокрема, у поданій заяві захисник зазначає про те, що в обґрунтування вини ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, суд першої інстанції, серед іншого, поклав докази, здобуті в ході досудового розслідування, а саме:

1. Явку з повинною від 15.02.2002 р. (т. 1, а.с. 60-62);

2. Пояснення від 15.02.2002 р. (т. 1, а.с. 63-68);

3. Протокол допиту підозрюваного від 18.02.2002 р. (т. 1, а.с. 124);

4. Протокол допиту обвинуваченого від 19.04.2002 р. (т. 1, а.с. 199-200);

5. Протокол допиту обвинуваченого від 25.04.2002 р. (т. 1, а.с. 217);

6. Протокол допиту обвинуваченого від 13.05.2002 р. (т. 1, а.с. 251);

7. Протокол відтворення обставин і обстановки місця події від 25.02.2002 р. (т. 1, а.с. 125-132), визнавши їх належними та допустимими.

Водночас, посилаючись на Акт судово-медичного дослідження № 1137 від 05.07.2023 року Житомирського обласного бюро СМЕ, який було отримано на підставі адвокатського запиту ОСОБА_5 від 04.07.2023 року, та в якому зазначається, що виявлені у ОСОБА_6 садна на обличчі могли утворитись від кількох годин до 15 діб (від моменту огляду Тарикіна у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги 12 березня 2002 року), захисник засудженого звертає увагу на те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6 могли бути спричинені останньому у проміжок часу з 25 лютого по 12 березня 2002 року, тобто в той час, коли ОСОБА_6 перебував під цілковитим контролем працівників правоохоронних органів (згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину ОСОБА_6 було затримано о 18:35 год. 15.02.2002 року), а відтак вказаний вище Акт судово-медичного дослідження є новим доказом - нововиявленою обставиною, яка суттєво впливає на вирок, постановлений Апеляційним судом м. Києва 03.09.2002 року, оскільки доводить, що частина доказів покладених судом в основу обґрунтування вини ОСОБА_6 у скоєнні злочинів є недопустимими доказами, оскільки вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Незважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку з приводу підстав для перегляду вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року, оскільки в поданій заяві, в якості підстав для такого перегляду, зазначалось не про недопустимість доказів, а про наявність обставини, яка в порядку ст. 459 КПК України, являється ново виявленою, та яка у 2002 році могла б слугувати для визнання доказів у кримінальній справі недопустимими, виходячи з наступного.

По-перше, обставини про які йде мова в Акті судово-медичного дослідження № 1137 від 05.07.2023 року Житомирського обласного бюро СМЕ, не можуть вважатися нововиявленими, з точки зору аналізу положень ч. 2 ст. 459 КПК України, оскільки садна на обличчі ОСОБА_6 були виявлені 12 березня 2002 року під час його огляду лікарем хірургом в КНП «Київська міська лікарня ШМД», що було відображено в медичній документації, а тому стороні захисту (як обвинуваченому, так і його захиснику), за наявності для того відповідних підстав, нічого не заважало повідомити про це суду, якщо це мало значення для оцінки показань ОСОБА_6 , які він надавав під час досудового розслідування.

По-друге, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваній ухвалі, обставини, на які захисник засудженого посилається у своїй заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, по суті не є такими, оскільки вони зводяться лише до оцінки окремих доказів на предмет їх належності та допустимості, з урахуванням обставин, які були відомі, принаймні стороні захисту, на момент розгляду справи в Апеляційному суді м. Києва, та могли бути предметом перевірки як під час судового розгляду, так і під час перегляду вироку суду в касаційному порядку, однак сторона захисту цим правом не скористалась.

У зв`язку з цим, відмовляючи у відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року в справі № 522/14170/17.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена скарга не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить у собі достатніх та законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції вважає необхідним залишити вказану скаргу без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2002 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

---

---

---

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи: 1-34/2002

Номер провадження : 11-кп/824/2421/2024

Доповідач - суддя ОСОБА_1