Ухвала

від 26.06.2024 по справі 650/1292/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/1292/24

провадження № 1-кп/650/291/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка у межах кримінального провадження № 62023080200000264 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольський Готвальдовського району Харківської області, громадянина України, українця, раніше не судимого, розлученого, з загальною середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, бойового медика 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та клопотання захисника про застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави,

в с т а н о в и в :

В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

На судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обраного відносно обвинуваченого вказавши в обґрунтування, що вказаний строк спливає, а ризики, що стали підставою для обрання даного запобіжного заходу не відпали. Також зазначив про необхідність його продовження без визначення розміру застави. У задоволенні клопотання захисника про визначення запобіжного заходу у виді застави як альтернативного категорично заперечив вказавши, що у разі його застосування та виходу обвинуваченого на свободу це буде поганим прикладом для інших військовослужбовців.

Обвинувачений на судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечив та підтримав позицію захисника щодо необхідності застосування застави у мінімальному розмірі.

Захисник на судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора та просила визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави вказуючи на те, що таким чином буде забезпечено право обвинуваченого на альтернативний запобіжний захід, необхідність якого була констатована рішенням Конституційного Суду України.

Відповідно до частинами першою-третьою статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному проваджені вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертоюстатті 402КК України, санкція якої передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк до десяти років, і яка відповідно до статті 183КПК України передбачає можливість застосування до обвинуваченої особи найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2024 року (справа № 766/1810/24), яку 12 березня 2024 року було залишено без змін колегією суддів Херсонського апеляційного суду, встановлено, що стосовно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 05 квітня 2024 року. В подальшому ухвалами суду від 01 квітня 2024 року, 15 травня 2024 року строк дії вказаного запобіжного заходу був продовжений до 13 липня 2024 року.

Відповідно до вищенаведеної ухвали слідчого судді та подальших ухвал суду стосовно обвинуваченого було застосовано вказаний запобіжний захід, за наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає, що наявність даних ризиків в сукупності з іншими обставинами, згідно з якими обвинувачений ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років, раніше не судимий, розлучений, з загальною середньою освітою, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення правопорушення проходив військову службу на посаді бойового медика 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , матроса, обставини вчинення кримінального правопорушення визнав частково, щодо нього складено обвинувальний акт, свідчить про наявність підстав для продовження щодо нього вищевказаного запобіжного заходу з метою запобігання зазначеним ризикам.

Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено.

Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду також не надано, тому підстави для не застосування вказаного запобіжного заходу відсутні.

Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведено прокурором, унеможливлює не застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу, оскільки в такому разі буде неможливо запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов`язків.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого перешкодити інтересам правосуддя, суд вважає доцільним, з урахуванням принципу правової визначеності, продовжити дію застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу в межах строку визначеного законом.

Разом з цим, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, керуючись при цьому такими міркуваннями.

Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

В свою чергу, відповідно до частини третьоїстатті 183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини пункту5частини четвертоїстатті 183КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Наведені положення закону свідчать про те, що законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті176КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Тож під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостоюстатті 176КПК України є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

Отже, за частиною шостоюстатті 176КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Такі висновки також наведені в рішенні №7-р(ІІ)/2024 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо конституційності вказаної частини шостої статті 176 КПК України, ухваленому 19 червня 2024 року Другим сенатом Конституційного Суду України.

Під часрозгляду вказаноїсправи КонституційнийСуд Українипроаналізував ухвалуШевченківського районногосуду містаКиєва від15січня 2024року,якою прирозгляді питання про продовження строку тримання під вартою суд визначив можливість застосування застави, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, яка в свою чергу була визнана законною вказаним рішенням Конституційного Суду України.

Розмір застави визначається суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, що наведені вище. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 КПК України).

Згідно з частиною п`ятоюстатті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що слідчий суддя має право у даному випадку не визначити розмір застави, однак такий крок повинен бути детально аргументованим та виправданим, адже особа буде позбавлена гарантованого їй права бути звільненою під заставу.

Відповідно до пункту 15частини першоїстатті 7КПК України однією з важливих засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тобто, на кожну із сторін покладається обов`язок довести обґрунтованість висунутих аргументів та надати докази, з яких слідчий суддя має виходити при ухваленні рішення.

На судовому засіданні прокурор просив не визначати підозрюваному розмір застави пославшись на те, що таке рішення та подальше звільнення обвинуваченого з-під варти створить негативний приклад для інших військовослужбовців.

Суд вважає таку позицію прокурора недостатньо обґрунтованою, оскільки переконливих доводів з цього приводу ним не наведено, а твердження про неможливість визначення застави в даному випадку суперечить вищевказаним положенням кримінальних процесуальних норм.

Самого факту обвинувачення особи у вчиненні тяжкого злочину щодо якого суд під час воєнного стану має право не визначати розмір застави при вирішенні даного питання недостатньо, адже ця обставина повинна бути оцінена у сукупності з іншими обставинами (жодну з яких прокурор не навів), які б в достатній мірі могли переконати в доцільності та виправданості у прийнятті рішення щодо подальшого позбавлення обвинуваченого на альтернативний вид запобіжного заходу, наявність якого і обумовлена обранням щодо нього найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Визначаючи можливість застосування вказаного запобіжного заходу суд також виходить із усталеної судової практики, відповідно до якої суди переважно забезпечують право особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України на визначенняєдиного можливогоальтернативного запобіжногозаходу (ухвала Чернівецького апеляційного суду від 16 травня 2024 року № 727/4671/24; ухвала Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року № 642/1383/24; ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року № 344/19665/23; ухвала Харківського апеляційного суду від 04 червня 2024 року № 642/1359/24; ухвала Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2024 року № 487/1618/24; ухвала Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2024 року № № 333/10731/23).

Вирішуючи питання про розмір застави суд дійшов таких висновків.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти заставодавця у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Суд враховує всі підстави та обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а саме відомості про особу та наявні докази, про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, згідно з якими суд вправі визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та визначає достатній розмір застави щодо обвинуваченого у розмірі 60 прожиткових мінімумів працездатних осіб. Ця сума, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, не є явно непомірною для нього. В той же час вона є значною та цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку обвинуваченого.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Прокурор на судовому засіданні заперечивши проти застосування вказаного запобіжного заходу, при цьому не висловив свою позицію щодо розміру застави прийнятного у даній справі, в разі його визначення, а тому суд виходив із пояснень сторони захисту з цього приводу.

Керуючись вищенаведеними положеннями КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 25 серпня 2024 року, включно.

В іншій частині клопотання прокурора відмовити.

Клопотання захисника про застосування альтернативного запобіжного заходу виді застави задовольнити.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі, протягом строку дії ухвали.

При внесенні визначеної суддею суми застави, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, на обвинуваченого покласти такі обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами та спеціалістами у цьому кримінальному провадженні;

5) носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду без поважних причин, або порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак, може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, відповідно до пункту 1-1 частини другої статті 395 КПК України, в частині обраного запобіжного заходу.

Повний текст ухвали складений 27 червня 2024 року.

Суддя