Ухвала

від 31.07.2024 по справі 650/1292/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/1292/24

провадження № 1-кп/650/291/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка в межах кримінального провадження № 62023080200000264 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України, клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення обвинуваченого на лікування,

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

31 липня 2024 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 в якому вона просить суд направити обвинуваченого на лікування за місцем його проживання.

В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що обвинувачений має ряд хронічних та невиліковних хвороб, що вбачається із відповідних наданих нею медичних документів, у зв`язку з чим він потребує реабілітації. Однак замість цього стосовно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що призвело до подальшого погіршення стану здоров`я обвинуваченого.

Порядок направлення військовослужбовців на лікування викладено в Статуті внутрішньої служби Збройних сил України, статті 254-262. Проте, враховуючи те, що станом на сьогоднішній день на розгляді у Великоолександрівському суді Херсонської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , тому останній не може бути направлений за порядком визначеним в Статуті внутрішньої служби ЗСУ.

На судовому засіданні захисник підтримала подане клопотання, просила його задовольнити. В обґрунтування висунутих вимог навела доводи аналогічні тим, що зазначені у клопотанні та окремо зазначила, що обвинувачений самостійно не звертався до лікувального закладу, оскільки вважає, що таке лікування може відбутися виключно за направленням суду.

На судовому засіданні обвинувачений підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. Пояснив, що він самостійно не звертався до лікувальної установи з метою лікування.

На судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання пояснивши, що питання лікування обвинуваченого вирішується у позасудовому порядку, а суд не має повноважень направляти обвинуваченого на лікування.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до наданих захисником медичних документів, а саме: виписки нейрохірургічного відділення Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги № 8861/1290 від 14.11.23 року; виписки Біляєвської багатопрофільної лікарні Одеської області №7902 від 24.11.2023р.; висновку МРТ шийного відділу хребта 27.11.23 року; висновку УЗД щодо сечового міхура та передміхурової залози від 27.11.23 року; висновку УЗД щодо органів черевневої порожнини та нирок від 27.11.23 року; виписки КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня» № 15895/2204 від 21.12.23 року; виписки КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської обласної ради» № 1634 від 12.01.24 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 має низку загальних захворювань, зокрема хронічних.

Захисник заявляє, що обвинувачений має потребу та бажання розпочати комплексе лікування наявних хвороб за для поліпшення стану здоров`я, яке значною мірою погіршилося під час його перебування в умовах СІЗО.

Також на думку захисника забезпечити можливість лікування обвинуваченого як військовослужбовця щодо якого триває процедура притягнення до кримінальної відповідальності має лише суд у якому перебуває відповідне кримінальне провадження.

Суд не погоджується з такими доводами захисника з наступних підстав.

За матеріалами справи обвинувачений є військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв`язку з чим його загальні права та обов`язки регламентовані Статутом Внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі також Статут ЗСУ).

Зокрема Статут ЗСУ у пунктах 254-262 містить положення, якими визначено процедуру повідомлення військовослужбовцем безпосереднього начальника про захворювання, проходження медичного огляду, в тому числі повторного, проходження амбулаторного та стаціонарного лікування поза розташуванням військової частини на підставі висновку лікаря військової частини тощо.

Тобто, відповідного до визначеного порядку, за для отримання направлення на лікування, обвинувачений має звернутися до уповноважених осіб військової частини ВЧ НОМЕР_1 , а не до суду, який не уповноважений вирішувати питання пов`язані із несенням військовослужбовцем військової служби.

Щодо можливості проходження відповідного лікування військовослужбовцем у статусі обвинуваченого суд зазначає, що діючий стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді застави, із покладеними на нього обов`язками, жодним чином не обмежує його проходити будь-яке лікування, за умови надання судом попереднього дозволу відлучитися з місця простійного проживання, в разі такої необхідності.

Крім того, на переконання суду обвинувачений не позбавлений права і в загальному порядку звернутися за медичною допомогою до лікувальної установи за місцем проживання, в разі такої потреби.

Таким чином, зважаючи на те, що суд не встановив обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність у суду повноважень направляти військовослужбовців, які перебувають у статусі обвинувачених для проходження лікування, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись наведеними положеннями КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_5 про направленняобвинуваченого налікування залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 05 серпня 2024 року.

Суддя