Ухвала

від 31.07.2024 по справі 650/1292/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/1292/24

провадження № 1-кп/650/291/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2024 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка в межах кримінального провадження № 62023080200000264 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України, клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування інформації з військової частини,

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

31 липня 2024 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування доказів, яке було нею та обвинуваченим підтримано на судовому засіданні.

У вказаному клопотанні захисник просить витребувати у ВЧ НОМЕР_1 наступну інформацію та документи:

1.1. повідомити прізвище, ім`я, по-батькові, звання та посади всіх військовослужбовців, які були присутні при 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , під час відмови ОСОБА_4 від виконання попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року;

1.2. повідомити чи всі військовослужбовці, які були присутні 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , під час відмови ОСОБА_4 від виконання попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року, були письмово опитані, якщо ні то повідомити причини;

1.3. надати належним чином завірені пояснення всіх військовослужбовців, які були присутні 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , під час відмови ОСОБА_4 від виконання попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року;

1.4. повідомити прізвище, ім`я, по-батькові, звання та посади всіх військовослужбовців, які 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , не виконали/відмовились від виконання попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року;

1.5. надати належним чином завірені пояснення всіх військовослужбовців, які 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , не виконали/відмовились від виконання попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року;

1.6. повідомити прізвище, ім`я, по-батькові, звання та посади всіх військовослужбовців, щодо яких командуванням військової частини НОМЕР_2 , було ініційовано відкриття кримінального провадження, за не виконання 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року.

В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що 17 червня 2024 року нею було направлено запит до ВЧ НОМЕР_1 , в якому було поставлено вищенаведені питання, проте необхідної інформації їй надано не було з посиланням на те, що її віднесено до службової інформації з обмеженим доступом. Разом з цим, їй було направлено лише копію службового розслідування за фактом відмови виконання бойового наказу військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_4 та матросом ОСОБА_6 .

Підставою для подання захисником даного клопотання стало те, що витребувана інформація має суттєве значення для встановлення кола осіб, які були присутні 04.12.2023 року приблизно о 14.00 годині на території пункту управління 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , під час відмови ОСОБА_4 від виконання попереднього бойового розпорядження № 112 від 03.12.2023 року, та можуть бути свідками у даній кримінальній справі.

На судовому засіданні захисник навела суду доводи аналогічні тим, що зазначені у клопотанні.

На судовому засіданні обвинувачений зазначив про необхідність витребування відповідної інформації з метою встановлення кола свідків у справі.

Прокурор на судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання, зазначивши, що воно є не вмотивованим та необґрунтованими, а наявні в справі матеріали справи, зокрема результати проведеного службового розслідування, на яке покликається захисник, не свідчать про наявність інших свідків, ніж ті, які були допитані під час досудового розслідування.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 22 КПК України). В свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина шоста статті 22 КПК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 93КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Положенням частини першоїстатті 20КПК України закріплено, що обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першоїстатті 91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини).

За змістом статті 84КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту, зокрема, свідками щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, які мають значення для цього кримінального провадження (частина перша статті 95 КПК України).

За змістом частини першоїстатті 99КПК України документ, використовуваний як процесуальне джерело доказів, повинен містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Аналіз наведених положень кримінального процесуального закону свідчить про те, що суд, керуючись засадою диспозитивності забезпечує рівну можливість здійснення сторонами права самостійно обстоювати свою правову позицію у спосіб, передбачений КПК України, у тому числі шляхом звернення до суду з клопотаннями про допит свідків, про витребування документів та проведення окремих процесуальних дій, які учасники провадження вважали необхідними для доведення переконливості їхніх аргументів (аналогічну позицію викладено і в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 липня 2020 року № 632/313/16-к ).

При цьому, суд сприяє сторонам у реалізації їх права на витребування доказів лише у випадку, якщо з цього приводу наведені переконливі та об`єктивні доводи та міркування.

В даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про витребування відповідних документів та відомостей, з огляду на його необґрунтованість.

Так, у своєму клопотанні захисник фактично просить суд витребувати з військової частини в якій проходив службу обвинувачений відомості про інших осіб військовослужбовців, які були присутні за обставин описаних в обвинувальному акті, а також про інших осіб військовослужбовців, які не виконали або відмовились виконати попереднє бойове розпорядження, зокрема стосовно тих, щодо яких було розпочате кримінальне провадження у зв`язку з цим.

Разом з цим, захисник не навела суду переконливих доводів з приводу того, що у неї є об`єктивні підстави вважати, що під час досудового розслідування слідчими не було встановлено та допитано усіх свідків події, або запропоновані нею заходи дозволять встановити додаткових свідків події.

Як слушно зазначив прокурор, стороні захисту було надано матеріали службового розслідування, яке входить до загального обсягу доказів, яке відображає усі обставини встановлені під час його проведення, зокрема і щодо інших осіб, яких було встановлено. Сторона захисту не вказала на підстави з яких слід ствердити, що при проведенні відповідного службового розслідування не були встановлені інші особи, покази яких матимуть важливе значення для справи.

Крім того, сторона захисту не надала суду доказів, які б свідчили про те, що нею заявлялися відповідні клопотання про отримання відомостей щодо інших свідків під час досудового розслідування і вони були відхилені, при тому, що доводи щодо невинуватості обвинуваченого у сторони захисту почали виникати ще під час досудового розслідування. Не заявляла сторона захисту про необхідність отримання відповідних відомостей і під час підготовчого судового засідання у порядку пункту 4 частини другої статті 315 КПК України.

В цьому контексті суд зауважує, що засада диспозитивності обумовлює необхідність сторін кримінального провадження в першу чергу самостійно збирати докази, інформацію та відомості, що мають значення для кримінального провадження, заходи щодо чого стороною захисту як зазначено вище не вживались.

Крім того, при розгляді питання про витребування відповідної інформації мова йде про витребування службової інформації з обмеженим доступом, а отже отримання до неї доступу повинно відбуватися з особливою обережністю та на підставі виключних обставин, які б виправдовували ризик її розголошення при переданні суду.

На переконання суду сторона захисту матиме змогу під час допиту свідків залучених до кримінального провадження, зокрема тих, які були присутні на місці події, уточнити для себе відомості щодо інших осіб свідчення яких матимуть важливе значення для справи, у зв`язку з чим ініціювати перед судом відповідне клопотання.

Таким чином, зважаючи на те, що суд не встановив обґрунтованих підстав, які б свідчили про необхідність витребування від військової частини відомостей, які становлять службову інформацію з обмеженим доступом, про які заявила сторона захисту, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись наведеними положеннями КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування інформації з військової частини залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 05 серпня 2024 року.

Суддя