Рішення

від 27.06.2024 по справі 646/9427/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/9427/23

№ провадження 2/646/1984/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.24 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Григоренко І.Б.,

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняв приміщенніЧервонозаводського районногосуду м.Харкова цивільнусправу № 646/9427/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Міреді-Медікал» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в сумі 39906,76 гривень та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку у розмірі 381689,80 гривень. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 03.09.2010 р. до 01.04.2022 р. працював на посаді завідуючого складом ТОВ «Міреді - Медікал» в м. Харкові. Відповідно до Наказу № 2 - К, табельний № 11 ТОВ «Міреді - Медікал» про припинення трудового договору від 31.03.2022 р. його звільнено за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП з 01.04.2022 р. В зазначеному наказі вказано нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну (основну і додаткову) відпустку за період роботи з 03.09.2013 - 01.04.2022 р., тобто 165 календарних днів. Відповідно до довідки ТОВ «Міреді - Медікал» від 01.04.2022 р. за квітень 2022 р. йому нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 63729,60 гривень, з яких сплачено страхові внески до фондів соціального страхування у розмірі 14020,51 гривень. Тобто не пізніше наступного дня після звільнення відповідач був зобов`язаний фактично виплатити йому 49709,09 гривень. Проте з зазначеної суми відповідач виплатив 09.06.2022 р. суму компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6923,00 гривень, 09.08.2022р. сплачено 2879,33 гривень, що підтверджується історією по картковому рахунку № НОМЕР_1 . Таким чином заборгованість відповідача по сплаті компенсації за невикористану відпустку становить 39906,76 гривень.

У відповідності до ст.178ЦПК України відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 18.04.2024 р. провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року призначено провести заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Міреді-Медікал» на посаді завідуючого складом з 03.09.2010 р., звільнений 01.04.2022 р. на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Наказом ТОВ «Міреді-Медікал» № 2-К від 31.03.2022 р. позивача звільнено з посади завідувача складом 01.04.2022 р. за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 03.09.2013 р. по день звільнення тривалістю 165 календарних днів.

З довідки про середню заробітну плату позивача ОСОБА_1 , виданої ТОВ «Міреді-Медікал» 01.04.2022 р., вбачається про нарахування позивачу за квітень 2022 р. заробітної плати 63729,60 гривень.

Згідно історії по картковому рахунку № НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_1 нараховано заробітної плати 09.06.2022 р. в розмірі 6923,00 гривень та 09.08.2022 р. - 2879,33 гривень.

Статтею 43Конституції Українипередбачено,що коженмає правона працю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується. Державастворює умовидля повногоздійснення громадянамиправа напрацю,гарантує рівніможливості увиборі професіїта родутрудової діяльності,реалізовує програмипрофесійно-технічногонавчання,підготовки іперепідготовки кадріввідповідно досуспільних потреб. Коженмає правона належні,безпечні іздорові умовипраці,на заробітнуплату,не нижчувід визначеноїзаконом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації за невикористану відпустку в сумі 39906,76 гривень в зв`язку з порушенням відповідачем ст. 116 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 вищенаведеного Порядку зазначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд вважає вірним обчислення позивачем розміру середньоденної заробітної плати на підставі наданої відповідачем довідки від 01.04.2022 р., про нараховані виплати, які враховуються для обчислення середнього заробітку у сумі 732,61 гривень.

А тому середній заробіток через затримку виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 02.04.2022 р. до 27.06.2024 р. складатиме 421983,36 гривень = 732,61 (середньоденна заробітна плата) х 576 (число робочих днів у розрахунковому періоді).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що «закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання про розмір стягнення середнього заробітку через затримку виплати компенсації за невикористану відпустку, суд з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду враховує розмір простроченоїзаборгованості роботодавцящодо виплатипрацівнику призвільненні всіхналежних сум, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Таким чином,стягнення звідповідача вповному обсязісереднього заробіткувідповідно дост.117КЗпП Україниможе призвестидо істотногопогіршення йогофінансового становища,а томусуд вважає занеобхідне застосуватикритерії зменшеннярозміру відшкодування,визначеного відповіднодо статті117КЗпП України,та необхіднимстягнути накористь позивача ОСОБА_1 середній заробітоку сумі15000 гривень, що буде справедливим, пропорційним та таким, щовідповідатиме обставинам справи.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Міреді-Медікал» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Міреді-Медікал» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 39906,76 гривень, середній заробіток за часзатримки розрахункупри звільненнів розмірі 15000,00 гривень та судовий збір 150,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Повне судове рішення складено 27.06.2024 р.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

відповідач - ТОВ «Міреді-Медікал», м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 12, оф. 177, ЄДРПОУ 35286813.

Суддя: Т.М. Янцовська