Постанова

від 26.06.2024 по справі 916/1292/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1292/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Колцун В.В.,

за участю представників:

від прокуратури Тунік В.М.,

від Фонду державного майна України участі не брали,

від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" участі не брали,

від Виконавчого комітету Одеської міської ради участі не брали,

від Київської районної адміністрації Одеської міської ради участі не брали,

від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області участі не брали,

від Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відмову у забезпеченні позову, прийняту суддею Мостепаненко Ю.І., м. Одеса,

у справі №916/1292/24

за позовом: керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

-Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

-Виконавчого комітету Одеської міської ради;

-Київської районної адміністрації Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"): Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про усунення перешкод

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 р. керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Виконавчого комітету Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просив усунути перешкоди власнику державі в особі Фонду державного майна України у володінні, користуванні та розпорядженні об`єктом нерухомого майна у вигляді підвального приміщення, яке фактично є захисною спорудою цивільного захисту №56508 (ПРУ), загальною площею 169,5 кв.м, розташованим у нежитловій будівлі клубі (літера "Ж"), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, шляхом:

-визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000 "Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165";

-визнання незаконним та скасування розпорядження Київської районної адміністрації №434 від 26.05.2008 "Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165";

-визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності №010076 від 25.10.2000, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ ЛОЗ профспілок України на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 14449 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;

-визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності від 05.06.2008 серії САВ №823069, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ ЛОЗ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 15986,5 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;

-визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Турецького О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2021 (індексний номер рішення: 57406565), на підставі якого за Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165;

-зобов`язання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути вказане протирадіаційне укриття державі в особі Фонду державного майна України.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права приватної власності на державне майно захисну споруду цивільного захисту №56508 (ПРУ) загальною площею 169,5 кв.м, розташовану у нежитловій будівлі клубі (літера "Ж"), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 29.03.2024 відкрито провадження у справі №916/1292/24 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2024 залучено до участі у справі №916/1292/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Горького" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

16.04.2024 до суду першої інстанції від керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову №2821ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх.№2-627/24 від 16.04.2024), в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165 (реєстраційний номер: 2326515351101 в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно), а також заборонити Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", іншим юридичним та фізичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165 (реєстраційний номер 2326515351101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

В обґрунтування даної заяви прокурор зазначив про те, що у разі відчуження Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" під час розгляду даної справи на користь третіх осіб будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, разом з підвальним приміщенням нежитлової будівлі клубу (літера "Ж"), яке фактично є спірною захисною спорудою цивільного захисту, або у разі вчинення реєстраційних дій щодо вказаного майна (зокрема, поділу майна та створення нових об`єктів нерухомого майна з подальшою реєстрацією на них права власності за третіми особами тощо), поновлення порушених прав держави, на захист яких подано позов у цій справі, може бути істотно ускладнене або унеможливлене.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/1292/24 (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову №2821ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх.№2-627/24 від 16.04.2024) відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована недоведеністю прокурором вчинення Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та наявності будь-яких інших обставин, які у разі задоволення позову можуть істотно ускладнити/унеможливити виконання судового рішення або ефективне поновлення прав, за захистом яких прокурор звернувся з позовом у даній справі, а також неспівмірністю обраних прокурором заходів забезпечення позову, оскільки вони не узгоджуються з предметом спору та виходять за його межі.

Не погодившись з постановленою ухвалою, керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 у справі №916/1292/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову №2821ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх.№2-627/24 від 16.04.2024) у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з моменту державної реєстрації права приватної власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, вчиняються дії, спрямовані на зміну складу, площі та літерації зазначеного цілісного майнового комплексу будівель, у тому числі шляхом їх перебудови та поділу, що безпідставно не було враховано місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.05.2024 (вх.№1582/24/Д2 від 28.05.2024) Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1292/24 без змін. Зокрема, вказаний відповідач зауважує на недоведеності прокурором необхідності вжиття обраних ним заходів забезпечення позову, оскільки всі доводи останнього обґрунтовані виключно подіями зміни у літерації та перебудов, які відбувалися у минулому, у той час як жодних доказів вчинення дій, які можуть ускладнити (унеможливити) виконання судового рішення або ефективне поновлення прав, на теперішній час або наміру вчинити такі дії у майбутньому прокурором не надано.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 14.05.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 29.05.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1292/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено справу №916/1292/24 до розгляду на 26.06.2024 о 12:30.

У судовому засіданні 26.06.2024 представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав; представники Фонду державного майна України, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (т.ІІ а.с.137-141).

Фонд державного майна України, Виконавчий комітет Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Горького" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані до апеляційної скарги керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси, до уваги колегією суддів не беруться та до розгляду не приймаються, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, адже апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що апелянтом взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом зі своєю апеляційною скаргою, та врахування їх при апеляційному розгляді справи №916/1292/24.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №635 від 20.10.2000 "Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на будівлі санаторію ім. Горького, розташовані за адресою: Фонтанська дорога, 165" та розпорядження Київської районної адміністрації №434 від 26.05.2008 "Про упорядкування адреси будівель санаторію ім. Горького по вул. Фонтанська дорога, 165"; про визнання недійсними (нечинними) та скасування свідоцтва про право власності №010076 від 25.10.2000, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ ЛОЗ профспілок України на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 14449 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, та свідоцтва про право власності від 05.06.2008 серії САВ №823069, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради ЗАТ ЛОЗ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на будівлі санаторію ім. Горького загальною площею 15986,5 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165; про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області Турецького О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2021 (індексний номер рішення: 57406565), на підставі якого за Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зареєстровано право власності на будівлі клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, а також про зобов`язання Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути вказане протирадіаційне укриття державі в особі Фонду державного майна України.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якою не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, звертаючись з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що предмет спору, наявний станом на момент пред`явлення позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, відкриті виконавчі провадження щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування майна; вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності або перешкоджанню поверненню майна законному власнику) причин.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування заяви №2821ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх.№2-627/24 від 16.04.2024) прокурор послався на існування реальної загрози відчуження Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" під час розгляду даної справи на користь третіх осіб будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, разом з підвальним приміщенням, яке фактично є спірною захисною спорудою цивільного захисту, або вчинення реєстраційних дій щодо вказаного майна (зокрема, поділу майна та створення нових об`єктів нерухомого майна з подальшою реєстрацією на них права власності за третіми особами тощо), що, в свою чергу, істотно ускладнить поновлення порушених прав держави, на захист яких подано позов у цій справі.

Між тим апеляційний господарський суд зауважує на тому, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду від 18.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1292/24 відсутні та прокурором до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження того, що Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" має намір розпорядитися спірним підвальним приміщенням загальною площею 169,5 кв.м, яке розташоване у нежитловій будівлі клубі (літера "Ж"), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, чи вчинити будь-які юридично значимі дії стосовно вказаного майна, відтак всі доводи заяви про забезпечення позову №2821ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх.№2-627/24 від 16.04.2024) щодо існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях заявника.

Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.

Крім того, з наявної у матеріалах оскарження ухвали копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вже більше трьох років (з 31.03.2021 і по теперішній час) безперервно виступає зареєстрованим власником будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.

Сам по собі факт вчинення реєстраційних дій щодо зміни площі та літерації окремих будівель клінічного санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, які не є спірними у даній справі, проведених понад три роки тому, тобто задовго до звернення з позовом у цій справі, не є безумовною підставою для застосування обраних прокурором заходів забезпечення позову, тим більше, що докази вчинення Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" будь-яких юридично значимих дій, які зумовлять необхідність проведення реєстраційних дій щодо спірного підвального приміщення, у матеріалах оскарження ухвали відсутні.

Колегія суддів також наголошує на тому, що для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії також повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно спірного майна.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів також зауважує на тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.

При цьому під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що спірним майном у цій справі виступає підвальне приміщення загальною площею 169,5 кв.м, яке розташоване у нежитловій будівлі клубі (літера "Ж"), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, між тим запропоновані прокурором заходи забезпечення позову стосуються всіх будівель клінічного санаторію ім. Горького загальною площею 13805,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, що зумовлює очевидну неспівмірність відповідних заходів з заявленими позовними вимогами, оскільки останні передбачають необґрунтоване обмеження правомочностей Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", як власника, щодо нерухомого майна, правомірність набуття якого прокурором в межах даної справи не оспорюється.

Посилання апелянта на незаконність набуття Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права приватної власності на державне майно захисну споруду цивільного захисту №56508 (ПРУ) загальною площею 169,5 кв.м, розташовану у нежитловій будівлі клубі (літера "Ж"), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165, Південно-західним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки наведені твердження стосуються обґрунтування підстав позову, тобто суті позовних вимог, та жодним чином не свідчать про необхідність забезпечення позову, оскільки сам по собі факт наявності між сторонами судового спору не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому колегією суддів враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Враховуючи викладене, оцінивши доводи прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси №2821ВИХ-24 від 16.04.2024 (вх.№2-627/24 від 16.04.2024) про забезпечення позову у справі №916/1292/24.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 18.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1292/24 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/1292/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук