Постанова

від 26.06.2024 по справі 535/1115/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 535/1115/22

провадження № 61-17984св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Котелевська селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

третя особа-Сільськогосподарський кооператив «Дружба»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Борзовець Олександр Володимирович, на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року у складі судді Мальцева С. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Котелевської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та просила:

- визнати протиправним запис у Державному земельному кадастрі про право комунальної власності Котелевської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 площею 3.86 га, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване відділом у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 11 березня 2020 року;

- скасувати запис у Державному земельному кадастрі про право комунальної власності Котелевської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 площею 3.86 га, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване відділом у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 11 березня 2020 року;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 23 листопада 2001 року серія IV-ПЛ 018884, виданий на підставі рішення Котелевської селищної ради від 06 березня 2000 року про передачу гр. ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.86 га, розташованої на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2963, та запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку;

- визнати недійсним та скасувати рішення Котелевської селищної ради від 06 березня 2000 року щодо видачі гр. ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю від 23 листопада 2001 року серія IV-ПЛ № 018884;

- визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміром 4.80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (па місцевості), що належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серія ПЛ № 007346 на право на земельну частку (пай) площею 4.80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області і зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстровим № 345.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, розташованої на території Котелевської селищної ради, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вона як єдиний спадкоємець прийняла спадщину після ОСОБА_2 , про що свідчить рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2005 року у справі № 2-246/05р, яким визнано за нею право власності на будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Після смерті матері позивачка дізналась також і про наявність у померлої земельної частки (паю), яку вона отримала за життя, однак не завершила процедуру реєстрації права власності.

За життя ОСОБА_2 було внесено до списків громадян, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Дружба». ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 3,86 га із номером 703 на плані на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області.

23 листопада 2001 року Котелевською селищною Радою народних депутатів видано державний акт на право приватної власності на землю, серія IV-ПЛ № 018884, відповідно до якого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної Ради народних депутатів від 06 березня 2001 року ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 3,86 га , що розташована на території Котелевської селищної Ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

3 метою оформлення спадкових прав на спірну земельну ділянку позивачка звернулась до нотаріуса, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,86 га, що знаходиться на території Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області, цільове призначення якої - ведення сільськогосподарського виробництва, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не було подано необхідних для вчинення нотаріальної дії документів.

ОСОБА_1 зазначила, що всупереч винесеним сертифікату, нескасованому державному акту та нормам чинного законодавства, 22 листопада 2019 року Котелевською селищною радою було винесено рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) членів колишнього КСП «Дружба», а 09 квітня 2020 року Котелевською селищною радою винесено рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної частки (паю) із земель колишнього КСП «Дружба» та передачу її в оренду.

Відповідно до винесеного рішення земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278, яку було виділено ОСОБА_2 , визнано невитребуваною і передано в оренду СК «Дружба».

При цьому 02 липня 2020 року Котелевською селищною радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 та зареєстровано право оренди за сільськогосподарським кооперативом «Дружба».

Вважає, що Котелевська селищна рада розпорядилась спірною земельною ділянкою без належної правової підстави, оскільки не мала права визнавати цю ділянку невитребуваною, реєструвати за собою право власності на неї та передавати її в оренду.

Вважає, що існують підстави для визнання за нею, спадкоємцем ОСОБА_2 , права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14 грудня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борзовець О. В. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 13 березня 2024 року Котелевська селищна рада просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

За життя ОСОБА_2 було внесено до списків громадян, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Дружба». ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 3,86 га із номером 703 на плані на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області.

23 листопада 2001 року Котелевською селищною Радою народних депутатів видано державний акт на право приватної власності на землю, серія IV-ПЛ № 018884, відповідно до якого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної Ради народних депутатів від 06 березня 2001 року ОСОБА_2 передається у приватну власність земельна ділянка площею 3,86 га , що розташована на території Котелевської селищної Ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 листопада 2019 року Котелевською селищною радою винесено рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) членів колишнього КСП «Дружба».

09 квітня 2020 року Котелевською селищною радою винесено рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної частки (паю) із земель колишнього КСП «Дружба» та передачу її в оренду».

Відповідно до даного рішення земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 було визнано невитребуваною і передано в оренду сільськогосподарському кооперативу «Дружба».

02 липня 2020 року Котелевською селищною радою зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку та зареєстровано право оренди за сільськогосподарським кооперативом «Дружба».

Постановою виконуючої обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т. В. від 10 листопада 2021 року № 379/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,86 га, що знаходиться на території Котелевської селищної ради, Полтавського району, Полтавської області, цільове призначення якої - ведення сільськогосподарського виробництва, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не було подано документів необхідних для вчинення нотаріальної дії, правовстановлюючий документ на вищезазначене спадкове майно виданий після смерті спадкодавця.

У вказаній постанові зазначено, що Котелевською державною нотаріальною конторою не було заведено спадкову справу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Згідно даних Полтавського обласного державного нотаріального архіву, після проведеної перевірки Алфавітних книг обліку спадкових справ Котелевської державної нотаріальної контори за період з 1998 по 2006 року, встановлено, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, про що свідчить довідка від 06 жовтня 2021 року за № 2847/01-20 та № 348/02-14 від 29 вересня 2021 року.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2005 року у справі № 2-246/05р. задоволено позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Котелевської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Мотивуючи своє судове рішення, Котелевський районний суд Полтавської області зазначив, що у володінні батьків ОСОБА_1 знаходився житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті батька - ОСОБА_3 , мати позивачки ОСОБА_2 стала спадкоємицею майна померлого, в тому числі і відповідного житлового будинку, проте не змогла вчасно оформити відповідні документи на право власності на будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, але позивачка не має змоги оформити спадщину, оскільки за її померлими батьками не було встановлено право власності відповідно до вимог чинного законодавства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що вона подала заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, тобто вчинила юридично значущу дію, що дає підстави для визнання за нею права власності на спадкове майно. Таким чином, суди вважали, що відсутні докази прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_2 .

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується з наступних підстав.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Оскільки спадщина після смерті матері позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася в період чинності ЦК Української РСР, то застосуванню підлягають норми цього Кодексу про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до частин першої, другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство здійснюється за законом має місце, коли і оскільки воно не

змінено заповітом.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент

смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 527 ЦК Української РСР)

Частиною першою статті 529 ЦК Української РСР, зокрема, встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР.

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Відповідно до частини другої статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Системний аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що спадковому праву характерний принцип універсальності спадкового правонаступництва, який проявляється у тому, що на стадії прийняття спадщини вона розглядається як єдине ціле, незалежно від підстави спадкування. Тобто особа реалізує свої права як спадкоємця, приймаючи спадщину, незалежно від підстави спадкування (за законом чи за заповітом). За своєю сутністю прийняття спадщини - це односторонній правочин, який спрямований на набуття спадкового майна (спадщини). Для прийняття спадщини властивий універсальний характер, оскільки воно поширюється на всю спадщину, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась, тобто на всі спадкові активи і пасиви. Прийняття може мати місце лише стосовно всієї спадщини як єдиного цілого. Відповідно прийняття частини спадщини означає прийняття всієї спадщини.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 456/2628/17 (провадження № 61-5524св19).

Встановлено, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2005 року у справі № 2-246/05р. задоволено позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Котелевської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Із змісту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на будинок в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, слід вважати, що прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 прийняла спадщину після матері в цілому, у тому числі майнові права щодо спірної земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, тому їх висновки не можна вважати обґрунтованими, оскільки вони є передчасними і не відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Борзовець Олександр Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - Сільськогосподарський кооператив «Дружба», про скасування права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов