Рішення

від 30.12.2024 по справі 535/1115/22

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1115/22

Провадження № 2/535/421/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Шолудько А.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Плотник І.А.,

представника позивача Гавриша Б.В. ,

представника відповідача Бегми О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу №535/1115/22 за позовом ОСОБА_2 до Котелевської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі, визнання недійсним й скасування державного акта про право приватної власності на землю, визнання недійсним й скасування рішення селищної ради, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сільськогосподарський кооператив «Дружба»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів, уточненим під час судового розгляду, про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі про право комунальної власності Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 13955812) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 площею 3,86 га, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований відділом у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 11.03.2020; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 23.11.2001 серія IV-ПJI №018884, виданий на підставі рішення Котелевської селищної ради від 06.03.2001 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,86 га, розташованої на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2963, та запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку; визнати недійсним та скасувати рішення Котелевської селищної ради від 06.03.2001 щодо видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю від 23.11.2001 серія IV-ПЛ №018884; визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 4,80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату серії ПЛ №007346 на право на земельну частку (пай) площею 4,80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області, і зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстровим №345 (том 1 а.с. 1 -39).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона прийняла спадщину після своєї матері - ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 224.06.2005. У подальшому, після смерті матері, позивачка дізналась про наявність у померлої матері земельної частки (паю), яку вона отримала за життя, однак не завершила процедуру реєстрації права власності. З метою оформлення спадкових прав на спірну земельну ділянку позивачка звернулась до нотаріуса, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки не було подано необхідних для вчинення нотаріальної дії документів, правовстановлюючий документ на землю виданий після смерті спадкодавця. 23 листопада 2001 року Котелевською селищною радою видано державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ПЛ №018884, на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної ради від 06 березня 2001 року, на підставі якого ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку площею 3,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котелевської селищної ради. Всупереч сертифікату, нескасованому державному акту, 22.11.2019 Котелевською селищною радою було винесено рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) членів колишнього КСП «Дружба», а 09.04.2020 Котелевською селищною радою винесено рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної частки (паю) із земель колишнього КСП «Дружба» та передачу її в оренду. Відповідно до винесеного рішення земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278, яку було виділено ОСОБА_3 , визнано невитребуваною і передано в оренду СК «Дружба». При цьому 02 липня 2020 року Котелевською селищною радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 та зареєстровано право оренди за сільськогосподарським кооперативом «Дружба». Таким чином, селищна рада розпорядилась спірною земельною ділянкою без належної правової підстави, оскільки не мала права визнавати цю ділянку невитребуваною, реєструвати за собою право власності на неї та передавати її в оренду. Вважає, що вона успадкувала після смерті матері її майнове право на отримання земельної ділянки у власність, та скасування запису права власності на земельну ділянку є належним та ефективним засобом правового захисту, який дозволить їй у повній мірі реалізувати своє законне майнове право на землю.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Свячена Т.В., яка діє на підставі довіреності від 28.10.2021 (том 1 а.с. 60), 07.10.2022 подала до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК не призведе до скасування права комунальної власності Котелевської селищної ради на земельну ділянку, а також те, що виправлення відомостей або скасування записів про земельну ділянку не є тотожним до внесення змін чи доповнень до реєстру речових прав; запис про право власності - «право комунальної власності» внесено Державним реєстратором речового права на нерухоме майно. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має таких повноважень, а тому позовні вимоги звернено до неналежного відповідача, будь-яких протиправних дій стосовно позивача Головне управління в даному випадку не вчиняло, його права не порушувало, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню (том 1 а.с. 53-59).

Відповідач - Котелевська селищна рада відзив на позовну заяву до суду не подавала.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Прибєг Дар`я Андріївна, яка діє на підставі довіреності від 21.11.2022 (том 1 а.с. 109 на звороті), 24.03.2023 через систему «Електронний суд» подала до суду додаткові пояснення у справі (том 1 а.с. 104-109).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 28.03.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Котелевської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, відмовлено повністю (том 1 а.с. 117-119).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16.11.2023 рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 28.03.2023 залишено без змін (том 1 а.с. 182-190).

Постановою Верховного Суду від 26.06.2024 рішення Котелевського районного суду від 28.03.2023 та постанова Полтавського апеляційного суду від 16.11.2023 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 65-71).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 11.07.2024 справа №535/1115/22 (провадження №2/535/421/24) надійшла на розгляд судді Шолудько А.В. (том 2 а.с. 78).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.07.2024 справа №535/1115/22 прийнята до провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (том 2 а.с. 80, 81).

06.08.2024 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с. 110, 111).

Представник відповідача - селищний голова Котелевської селищної ради Корост Т.М. (том 2 а.с. 121), 05.08.2024 через систему «Електронний суд» подала до суду додаткові пояснення у справі, які отримані судом 06.08.2024, в яких зазначила, що селищна рада визнає частину позовних вимог, а саме: щодо визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю від 23.11.2001 серії IV-ПЛ №018884; визнання недійсним та скасування рішення Котелевської селищної ради від 06.03.2000 щодо видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю; визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Решту позовних вимог селищна рада не визнає та вважає їх необґрунтованими. Також селищна рада вважає, що вимоги про стягнення судових витрат не підлягають задоволенню, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів (том 2 а.с. 117-120).

Учасники справи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (том 2 а.с. 185-193).

Позивач ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Борзовець Олександр Володимирович, який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1078271 від 12.08.2022 (том 1 а.с. 33-34), про причини неявки суд не повідомили та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Представник позивача - адвокат Борзовець О.В. 03.09.2024 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його та позивачки ОСОБА_2 участі (том 2 а.с. 137-138).

Представник позивача - адвокат Гавриш Богдан Вадимович, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1243290 від 26.11.2024 (том 2 а.с. 167, 168), під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Котелевської селищної ради у поданих до суду 05.08.2024 через систему «Електронний суд» додаткових поясненнях у справі просить справу розглянути без участі представника Котелевської селищної ради (том 2 а.с. 120).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - Бегма Ольга Вікторівна, яка діє на підставі довіреності від 07.03.2024 (том 2 а.с. 90-91), під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

09.11.2022 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - голова Сільськогосподарського кооперативу «Дружба» Гнилосир І.Ф. просив справу розглянути без участі представника кооперативу, заперечень проти позову не надав, зазначивши про визнання позовних вимог повністю (том 1 а.с. 74).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача й представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28.05.1966 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 04.11.1966 (том 1 а.с. 19 на звороті).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконкомом Котелевської селищної Ради народних депутатів 12.01.1998 (том 1 а.с. 20).

На підставі листів відділу №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №0-16-0.164-1418/15-23 від 22.03.2023, та за вих.№ 26-16-0.221-5858/2-24 від 19.12.2024, відповідно до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Дружба» за № 367 значиться прізвище ОСОБА_3 , їй передбачена ділянка (пай) на плані №703 (том 1 зворот а.с. 110); відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Котелевською районною державною адміністрацією КСП «Дружба», за №345 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №007346 від 27.12.1996 на ім`я ОСОБА_3 на площу 4,80 умовних кадастрових гектари. У книзі наявний підпис про отримання вищевказаного сертифікату (том 2 а.с. 197).

Згідно з рішенням Котелевської селищної ради від 06.03.2001 затверджено проект поділу земель на земельні частки (паї), вирішено посвідчити право власності 868 громадянам на земельні частки (паї) державними актами на право приватної власності на землю в розмірах, вказаних в додатку 1 без встановлення меж кожної з них в натурі. У списку громадян Котелевської селищної ради, які мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП «Дружба» значиться під номером 703 ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 3,86 га (том 1 а.с. 22-24).

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія VІ-ПЛ №018884 ОСОБА_3 , на підстав рішення 14 сесії 23 скликання Котелевської селищної ради від 06.03.2001, передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,86 га, що розташована на території Котелевської селищної ради, державний акт зареєстрований 23.11.2001 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2963 (том 1 а.с. 25).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 24 червня 2005 року у справі № 2-246/05р визнано за ОСОБА_2 право власності на будинок, розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили 26.07.2005 (том 1 а.с. 21).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №535/1115/22 (провадження №61-17984св23) колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла до висновку, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після матері в цілому, у тому числі й майнові права щодо спірної земельної ділянки (том 2 а.с. 65-71).

Згідно з рішенням Котелевської селищної ради «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) членів колишнього КСП «Дружба» від 22.11.2019, надано СК «Дружба» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що відносяться до невитребуваних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього КСП «Дружба» (том 1 а.с. 28).

09 квітня 2020 року Котелевською селищною радою винесено рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребуваної частки (паю) із земель колишнього КСП «Дружба» та передачу її в оренду», а саме щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) невитребувана частка (пай) № НОМЕР_5 із земель колишнього КСП «Дружба», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Котелевської селищної ради (за межами населених пунктів) на земельну ділянку, кадастровий номер 5322255100:00:004:1278, площею 3,8600 га.

На підставі вказаного рішення земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 було передано в оренду сільськогосподарському кооперативу «Дружба» (том 1 а.с. 29).

02 липня 2020 року Котелевською селищною радою зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку, форма власності комунальна, власник Котелевська селищна рада, та зареєстровано право оренди за сільськогосподарським кооперативом «Дружба» (том 1 а.с. 30-32).

Позивач не має можливості прийняти спадщину у вигляді спірного нерухомого майна, оскільки виконуючою обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т.В. на підставі постанови №379/02-31 від 10.11.2021, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,86 га, що знаходиться на території Котелевської селищної ради, Полтавського району, Полтавської області, цільове призначення якої - ведення сільськогосподарського виробництва, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки не було подано документів необхідних для вчинення нотаріальної дії, правовстановлюючий документ на вищезазначене спадкове майно виданий після смерті спадкодавця (том 1 а.с. 26, 27).

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Стаття 525 ЦК Української РСР передбачає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадщина після смерті матері позивача, відкрилася в період чинності ЦК Української РСР, тому застосуванню підлягають норми цього Кодексу про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство здійснюється за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 527 ЦК Української РСР).

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР, встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР.

Згідно з ст. 9 Цивільного кодексу Української РСР, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельну ділянку виникло після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про ненабуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку, також у матеріалах справи відсутні докази, як і не було встановлено під час розгляду справи, що за життя ОСОБА_3 висловила волю на отримання права власності на спірну земельну ділянку й державного акта на неї, а тому державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ №018884 від 23.11.2001, й рішення Котелевської селищної ради від 06.03.2001 на підставі якого виданий даний державний акт, є недійсними та підлягають скасуванню.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 19.06.2013 року №6-57цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

З пунктів 16, 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Враховуючи, що на момент відкриття спадщини, спадкодавцю ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), на підставі сертифіката серії ПЛ №007346 від 27.12.1996, суд вважає, що в порядку спадкування за ОСОБА_2 необхідно визнати право на земельну частку (пай) площею 4,80 умовних кадастрових гектари, що знаходиться на території Котелевської селищної ради.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Частинами 1-3 статті 25 Земельного кодексу України врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.ч. 10, 11 ст. 25 Земельного кодексу України передбачено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

За змістом ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Крім того, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю), укладений відповідно до частини третьої цієї статті, у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2028 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме Котелевська селищна рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача (вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), пункт 10.27.).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (01 січня 2019 року) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, позивач звертається з позовом про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі про право комунальної власності Котелевської селищної ради (код ЄДРПОУ 13955812) на земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:004:1278 площею 3,86 га, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований відділом у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 11.03.2020.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI) державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч. ч 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Згідно з ч. ч. 9, 10, 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись з позовом про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі про право комунальної власності Котелевської селищної ради на земельну ділянку позивач не оспорює правову підставу для набуття відповідачем - Котелевською селищною радою права власності на спірну земельну ділянку, а тому, необхідно вважати, що право власності Котелевської селищної ради на вказаний об`єкт нерухомості є чинним.

Враховуючи вказані обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі про право комунальної власності, з огляду на отримання відомостей про земельну ділянку державним кадастровим реєстратором, що містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також на відсутність встановленого факту припинення речового прав на заявлену земельну ділянку, яка на час розгляду справи перебуває у законному володінні відповідача Котелевської селищної ради, право власності за яким є чинним і позивачем не оскаржене.

Відповідно до роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

ОСОБА_2 у позовній заяві не вказує, а також не надає належних та допустимих доказів, у чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання її прав Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, позовні вимоги про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі, визнання недійсним й скасування державного акта про право приватної власності на землю, визнання недійсним й скасування рішення селищної ради, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування мають розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване право власності на земельну ділянку. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є неналежним відповідачем у даній справі, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі, визнання недійсним й скасувати державний акт про право приватної власності на землю, визнання недійсним й скасувати рішення селищної ради, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність та допустимість, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту ст. 141 ЦПК України, з Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_2 необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2977,20 грн.

На підставі ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача - адвокати Борзовець О.В., Гавриш Б.В. додали: договір №01 про надання правової допомоги від 22.06.2022; ордер серії ВІ №1078271 на надання правничої (правової) допомоги від 12.08.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2626 від 26.03.2019; ордер серії ВІ №1243290 на надання правничої (правової) допомоги від 26.11.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №4192 від 04.04.2023; розрахунок надання правової допомоги за договором №01 від 22.06.2022, а саме: юридичні консультації щодо характеру виниклих спірних правовідносин, - 2 год., вартість 2000,00 грн; попереднє дослідження обставин справи, документації, опрацювання нормативної бази, національної судової практики - 3 год., вартість 3000,00 грн; підготовка процесуальних документів - 4 год., вартість 4000,00 грн, представництво інтересів у суді участь у судових засіданнях, кількість годин не вказано, вартість 1000,00 грн; акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.08.2022, за яким вартість послуг становить 10000,00 грн, жодних претензій по якості, повноті, строках й обсягу в цілому послуг клієнт не має, Адвокатське об`єднання «Гарант» кошти в сумі 10000,00 грн отримав, ОСОБА_2 кошти в сумі 10000,00 грн оплатив; квитанція №01 від 12.08.2022 про оплату ОСОБА_2 гонорару 10000,00 грн Адвокатському об`єднанню «Гарант» (том 1 а.с. 15, 33-38, том 2 а.с. 167, 168).

Згідно з матеріалами справи №535/1115/22 представник позивача - адвокат Борозовець О.В. особисто приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було призначене на 09:00 год з 09.31 год. 21.03.2023 до 09:59 год 21.03.2023 в режимі відеоконференції з Котелевським районним судом Полтавської області, та на 08:15 год 28.03.2023 до 09:18 год 28.03.2023 в режимі відеоконференції з Котелевським районним судом Полтавської області (том 1 а.с. 99-101, 111-113); представник позивача - адвокат Гавриш Б.В. особисто приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було призначене на 15:30 год 27.11.2024 до 16:18 год 27.11.2024 та з 14:51 год 30.12.2024 до 15:16 год 30.12.2024 в режимі відеоконференції з Котелевським районним судом Полтавської області (том 2 а.с. 183, 184, 204, 205).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиція Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідач Котелевська селищна рада до суду не подавала.

Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що витрати позивача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатському об`єднанню «Гарант» з надання послуг, зазначених у детальному описі робіт (надання послуг) адвокатом, що зазначений в акті прийому-передачі від 12.08.2022, пов`язані з розглядом справи, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені судом частково, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і неспростований відповідачами факт надання адвокатами Адвокатського об`єднання «Гарант» правничої допомоги позивачу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача - Котелевської селищної ради на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі, визнання недійсним й скасування державного акта про право приватної власності на землю, визнання недійсним й скасування рішення селищної ради, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - відмовити повністю.

Позов ОСОБА_2 до Котелевської селищної ради про визнання протиправним й скасування запису у Державному земельному кадастрі, визнання недійсним й скасування державного акта про право приватної власності на землю, визнання недійсним й скасування рішення селищної ради, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення чотирнадцятої сесії двадцять третього скликання Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області «Про затвердження проекту організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право приватної власності на землю» від 06.03.2001 щодо видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю від 23.11.2001 серія IV-ПЛ №018884.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ПJI №018884 від 23.11.2001, що виданий на підставі рішення Котелевської селищної ради від 06.03.2001 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,86 га, розташованої на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2963, та запис в Поземельній книзі про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 4,80 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Котелевської селищної ради Полтавського (Котелевського) району Полтавської області (КСП «Дружба»), й до дня смерті належало ОСОБА_3 на підставі Сертифікату серії ПЛ №007346 на право на земельну частку (пай), виданого 27.12.1996 Котелевською районною держаною адміністрацією, і зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за реєстровим №345.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Котелевської селищної ради - відмовити.

Стягнути з Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2977,20 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 20 коп.).

Стягнути з Котелевської селищної ради на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Котелевська селищна рада, місцезнаходження: с-ще Котельва, Полтавський район, Полтавська область, вул. Полтавський шлях, буд. 221, поштовий індекс 38600, код ЄДРПОУ 13955812.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Затишна, буд. 23, поштовий індекс 36039, код ЄДРПОУ 39767930.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сільськогосподарський кооператив «Дружба», місцезнаходження: с-ще Котельва, Полтавський район, Полтавська область, вул. Полтавський шлях, буд. 161, поштовий індекс 38600, код ЄДРПОУ 03773197.

Повне судове рішення складено 07.01.2025.

Суддя А.В.Шолудько