Постанова

від 26.06.2024 по справі 499/794/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 499/794/20

провадження № 61-5478св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 16 червня 2021 року в складі судді Кравчука О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Дружба» (далі - ПСП «Дружба») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило усунути йому перешкоди в користуванні земельної ділянкою, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225,площею 5,7703 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії з обробітку земельної ділянки, засівання, збирання урожаю чи іншої діяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником зазначеної земельної ділянки.

На підставі договору оренди від 08 вересня 2015 року, який зареєстрований в установленому законом порядку, відповідач передала земельну ділянку в оренду ПСП «Дружба» строком на 10 років.

Однак відповідач порушила свої зобов`язання за договором оренди та почала самостійно обробляти земельну ділянку, засіювати та збирати урожай, у зв`язку з чим ПСП «Дружба» позбавлене можливості використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору оренди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 16 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року, позов задоволено.

Усунуто перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ПСП «Дружба» здійснювати користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225, площею 5,7703 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області, до моменту припинення дії укладеного 08 вересня 2015 року договору оренди земельної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з його обґрунтованості, оскільки позивач є законним орендарем земельної ділянки на підставі чинного договору оренди, проте відповідач, як власник цієї земельної ділянки, чинить йому перешкоди в користуванні орендованим майном.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 16 червня 2021 року й постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 144/485/16, від 15 листопада 2018 року в справі № 616/421/17, від 30 вересня 2019 року в справі № 616/294/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 477/606/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивач допустив порушення умов договору оренди, оскільки востаннє орендну плату вона отримала восени 2018 року. Крім того позивач жодного разу не переглянув розмір орендної плати. Також позивач не довів належними та допустимими доказами факт здійснення нею перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

30 серпня 2023 року справа № 499/794/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,77 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225.

08 вересня 2015 року ОСОБА_1 та ПСП«Дружба» уклали типовий договір оренди землі, відповідно до якого відповідач передала в оренду позивачу належну їй земельну ділянку строком на 10 років.

Того ж дня здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ПСП «Дружба».

Пунктом 29 договору оренди передбачений обов`язок орендодавця передати земельну ділянку та не вчиняти дій, які б перешкоджали її використанню.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПСП «Дружба» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, у задоволенні якого рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 07 липня 2022 року, відмовлено.

21 серпня 2020 року керівником ПСП «Дружба» ОСОБА_2 , головним агрономом ОСОБА_3 , завідувачем ремонтною майстернею, проведено виїзд та обстеження земельної ділянки, під час якого встановлено, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку для власних потреб, а саме особисто обробляє і засіває ділянку, збирає врожай, за результатами обстеження складено акт № 08/21/2020/3 від 21 серпня 2020 року.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожен окремо показали, що відповідач ОСОБА_1 , приблизно з вересня 2019 року самостійно обробляє земельну ділянку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтю 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК).

Частиною першою статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що позивачу на підставі укладеного з відповідачем договору оренди від 08 вересня 2015 року, який є чинним, належить право користування земельною ділянкою, проте ОСОБА_1 вчиняє дії, які перешкоджають йому використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до умов договору, що підтверджується актом обстеження, показаннями свідками та не спростовано відповідачем, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, зробленим Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 16 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко