Постанова

від 26.06.2024 по справі 523/10649/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 523/10649/20

провадження № 61-17657св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська міська рада, ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про визнання акта прийому-передачі недійсним та визнання свідоцтва про право власності недійсним

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним акт приймання-передачі від 19 січня 2012 року, складений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 12 березня 2012 року; витребувати в ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та передати її ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 16 лютого 2005 року між директором ДП «Жилбуд» ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і нею був укладений договір про співпрацю з інвестування будівництва житлових будинків, відповідно до якого позивач зобов`язалася здійснити інвестування будівництва двокімнатної квартири.

Після закінчення будівництва позивач хотіла оформити право власності на квартиру, однак їй було відмовлено, оскільки право власності на спірну квартиру вже зареєстроване за ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 звернулася за роз`ясненнями до ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», проте позивачу повідомлено, що є укладений договір інвестування між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 , а тому спірна квартира передана йому.

Крім того, позивач зазначає, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні № 12012170490000964.

Короткий зміст судових рішень у цій справі

Суворовський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 27 травня 2021 року позов задовольнив. Визнав недійсним акт приймання-передачі від 19 січня 2012 року, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 Визнав недійсним договір № 140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_3 - головою правління ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 Визнав недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 12 березня 2012 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_2 Витребував в ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та передав її ОСОБА_1 .

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що директор ДП «Жилбуд» ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень та на законних підставах уклав договір по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків з ОСОБА_1 , водночас посадові особи ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не мали достатніх правових підстав для укладення договору інвестування щодо спірної квартири з ОСОБА_2 .

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 11 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю правових підстав для скасування заочного рішення. Під час розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду з письмовою заявою від 22 грудня 2020 року про розгляд справи за його відсутності, копію заочного рішення отримав 22 червня 2021 року.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 квітня 2023 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання про права та обов`язки ОСОБА_5 під час прийняття заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року суд не вирішував, а тому доводи її апеляційної скарги про те, що вказаним судовим рішенням були порушенні права або будь-які її інтереси, є безпідставними і спростовуються текстом заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року.

Верховний Суд постановою від 11 вересня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що наявність порушених прав є основною умовою для здійснення судового захисту, за відсутності якої такий захист не здійснюється. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскарженим судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 не вирішувались, а тому відповідно до частини третьої статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.

27 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 09 листопада 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав з пропуском річного (присічного) строку на апеляційне оскарження.Посилання скаржника на те, що він не отримував копії ухвали суду від 11 січня 2022 року, а тому є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, є необґрунтованими, оскільки скаржник не навів об`єктивних і непереборних перешкод для оскарження заочного рішення суду в межах строку на апеляційне оскарження від дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Так, усупереч частині третій статті 357 ЦПК України апеляційний суд відразу виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, не залишаючи апеляційну скаргу без руху.

Детально дослідивши обставину, коли саме заявник дізнався про резолютивну частину ухвали районного суду від 11 січня 2022 року, апеляційний суд не дослідив обставин порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України щодо незазначення про особливий порядок оскарження заочного рішення, та щодо направлення поштової кореспонденції відповідачу не на його адресу.Посилання апеляційного суду на момент ознайомлення відповідача з резолютивною частиною ухвали районного суду від 11 січня 2022 року під час оскарження в касаційному порядку ухвали від 27 квітня 2023 року як на підтвердження відсутності об`єктивних обставин, які безумовно свідчили б про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суперечить частині другій статті 354 ЦПК України.

Крім цього, до початку війни ОСОБА_2 працював водієм у міжнародній логістичній компанії за кордоном, 09 січня 2022 року виїхав за кордон, після вторгнення російської федерації на територію Батьківщини, звільнився з роботи і 09 березня 2022 року повернувся до України, а з 15 березня 2022 року до сьогодні перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , ризикує своїм життям задля збереження територіальної цілісності держави Україна. Також у березні 2022 року в Суворовському районному суді м. Одеси фактично діяв особливий режим роботи суду, через що було обмежено роботу з прийому громадян.

Отже, були наявні обставини непереборної сили, які унеможливили отримання ОСОБА_2 . повного тексту ухвали районного суду від 11 січня 2022 року та подання апеляційної скарги на заочне рішення від 27 травня 2021 року з урахуванням частини четвертої статті 287 ЩІК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Оскаржуване заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси ухвалене 27 травня 2021 року, повний текст цього рішення складено 04 червня 2021 року. Копію цього рішення суду ОСОБА_2 отримав 03 грудня 2021 року.

07 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду зі заявою про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року.

10 грудня 2021 року відповідач подав заяву, у якій просив суд розгляд поданої ним заяви здійснювати за його відсутності.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року відмовлено.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подав засобами поштового зв`язку 27 жовтня 2023 року.

Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на те, що копію ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 11 січня 2023 року його представник отримав 13 жовтня 2023 року.

Після постановлення ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року ОСОБА_2 брав участь у подальшому розгляді цієї справи, зокрема, після постановлення ухвали Одеського апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , він оскаржував це судове рішення в касаційному порядку, звернувшись 26 травня 2023 року з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Зміст ухвали Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року містить вказівку на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 27 травня 2021 року відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

У цій справі ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року відмовлено.

Таким чином, з урахуванням частини четвертої статті 287 ЦПК України відлік строку на апеляційне оскарження для відповідача розпочався 12 січня 2022 року.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13 від 29 жовтня 2015 року, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, насамперед належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Винятком з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У цій справі встановивши, що ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення та просив її розглянути за його відсутності, тобто був повідомлений про розгляд справи, а обставин непереборної сили, які могли завадити йому оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку після постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд цього заочного рішення у межах присічного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не встановлено, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ураховуючи наведене, а також імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження. Доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягали оцінці судом, оскільки строк, передбачений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц (провадження № 61-23310св19) та від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц (провадження № 61-16938св20).

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, зводяться до незгоди з ними та трактування норм права на власний розсуд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов