Постанова

від 26.06.2024 по справі 314/2921/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.06.2024 Справа № 314/2921/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№314/2921/16-ц Головуючий у1інстанції Мануйлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/807/792/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Гончар М.С.,

Полякова О.З.

за участю секретаря судового засідання Смокотіної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду 16.03.2016 року з позовом до ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку та земельних ділянок та звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: незавершеного будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1166 га, кадастровий № 2321586100:07:0001:0044, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий №2321510100:13002:0015, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . Просила також звернути стягнення боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 в сумі 62 500 гривень за автомобіль «Skoda Octavia», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на нерухоме майно ОСОБА_1 . У подальшому уточнила позовні вимоги та просила виділити в окреме поводження позовні вимоги до відповідача про звернення стягнення боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 в сумі 62 500 гривень за автомобіль «Skoda Octavia», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Позивач зазначила, що вказане майно було придбане нею з відповідачем під час шлюбу, який був розірваний рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.01. 2014.

Рішенням ВільнянськогорайонногосудуЗапорізької областівід08липня2015рокупоцивільній справі№:314/4403/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном, поділ незавершеного будівництвом житлового будинку та земельних ділянок задоволено частково. Зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий №2321510100:13002:0015, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки. Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано право спільної часткової власності на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_3 , вбиральня Ж, ворота 8, паркан 3, водопровід 4, водомір 4-1, паркан 5, хвіртка 6, зливна яма 7, замощення - І), що розташований по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частку житлового будинку, за позивачкою визнано право власності на 3/4 частки вказаного житлового будинку. Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1166 га, кадастровий № 2321586100:07:0001:0044, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частку земельної ділянки, за позивачкою визнано право власності на 3/4 частки земельної ділянки. У задоволенні решти позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2016 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року змінено. Визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1166 га, кадастровий №2321586100:07:0001:0044, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 - на 1/2 частку будинку та на 1/2 частину земельної ділянки; за ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку та на 1/2 частину земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 62500 грн. компенсації за автомобіль «Skoda Octavia», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Зазначила, що змушена звернутися до суду з вказаним позовом у зв`язку з тим, що між нею та ОСОБА_1 не досягнуто згоди щодо розділу в натурі майна на частки, право на які визнано за нами підставі вказаних рішень судів.

Просила розділити в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, яке належить на праві спільної часткової власності та виділити кожному по частки:

- незавершеного будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 кадастровий номер 2321510100:13002:0015, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництв і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- земельну ділянку АДРЕСА_2 кадастровий номер 2321510100:13002:0015, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництв і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- звернути стягнення боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 в сумі 60000 гривень за автомобіль Skoda Octavia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 січня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Розділено житловий будинок, господарські будівлі та споруди на території домоволодіння (садиби) АДРЕСА_1 згідно з варіантом 1 відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 0057 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 314/2921/16-ц, виділивши:

ОСОБА_2 такі приміщення в житловому будинку (визначено зеленим кольором): прим. №1 10,07 м2; прим. №2- 16,60 м2; прим. №3 - 6,00 м2; прим. №4 5,00 м2, прим. №5 12,90 м2 (разом з урахуванням площі улаштування перегородок) 51,25 м2); такі будівлі та споруди: частина літ. А житловий будинок; частина літ. а службова прибудова; літ. Б гараж; літ. пг погріб; оглядова яма; літ. №8 ворота; літ. №3 паркан; літ. №6 хвіртка; частина літ. І замощення;

ОСОБА_1 такі приміщення в житловому будинку (визначено жовтим кольором): прим. №6 10,07 м2; прим. №7 7,90м2; прим №8 -15,00 м2; прим. №9 -9,11 м2; прим. №10 9,11 м2 (разом (з урахуванням площі улаштування перегородок) 51,25 м2; такі будівлі та споруди: частина літ. А житловий будинок; частина літ. а службова прибудова; літ. Е душ; літ. Ж вбиральня; літ. № 4 водопровід; літ. №4-1 водомір; літ. №5 паркан; літ. №7 зливна яма; частина літ. І замощення.

Розділено земельну ділянку АДРЕСА_1 кадастровий номер 2321586100:07:0001:004 площею 0,1166 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по частині згідно з варіантом 1 відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 0057 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 314/2921/16-ц, виділивши:

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 583,0м2 (S-1 на плані визначена зеленим кольором);

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 583,0 м2 (S-2 на плані визначена жовтим кольором);

відстань між точками, вказаними на схемі, складає: від точки 1 до точки 2 10,27м; від точки 2 до точки 3 6,48 м; від точки 3 до точки 4 9,66 м; від точки 4 до точки 5 11,55 м; від точки 5 до точки 6 10,08 м; від точки 6 до точки 7 4,71 м; від точки 7 до точки 8 19,30 м; від точки 8 до точки 9 -17,20 м; від точки 9 до точки 10 30,44 м; від точки 10 до точи 11 11,45 м; від точки 11 до точки 12 6,05 м; від точки 12 до точки 13 -5,03 м; від точки 13 до точки 14 - 2,30 м; від точки 14 до точки 15 - 5,00 м; від точки 15 до

точки 16 1,00 м; від точки 16 до точки 17 -2,20 м; від точки 17 до точки 18 -21,00 м; від точки 18 до точки 19 8,60 м; від точки 19 до точки 7 8,70 м.

Розділено земельну ділянку АДРЕСА_2 кадастровий номер 2321510100:13002:0015, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництв і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по 1/2 частин згідно з варіантом 1 відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 143/144-17 від 28.03.2018 по цивільній справі №314/2921/16-ц, виділивши:

ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 500,0м2 (S-2 на плані визначена в жовтий колір);

ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 500,0 м2 (S-2 на плані визначена в зелений колір);

відстань між точками, вказаними на схемі, складає: від точки 1 до точки 2 10,96м; від точки 2 до точки 3 13,33 м; від точки 3 до точки 4 37,45 м; від точки 4 до точки 5 12,67 м; від точки 5 до точки 6 12,86 м; від точки 6 до точки 1 44,87 м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати:

24000,00 грн. на залучення спеціаліста;

10000,00 грн. за проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи;

5942,40 грн. за проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи;

275,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким поділити житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта №143/144/17 від 28.03.2018 року по варіанту № НОМЕР_2 ; визнати за відповідачем ОСОБА_1 пропозицію для співвласника №1, позначену в Додатку №1 зеленим кольором, в тому числі у житловому будинку приміщення: №1-10,07 кв.м.; №2-16,60 кв.м.; №3-6,00 кв.м.; №4-5,00 кв.м.; №5-12,90 кв.м., загальною площею 51,25 кв.м., іншу частину з цього варіанту визнати за позивачкою ОСОБА_2 ; земельну ділянку під вказаним будинком, разом з розташованими господарськими будівлями та спорудами, залишити в спільному сумісному користуванні співвласників будинку; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з неповним з`ясуванням обставин справи.

19 червня 2024 року від представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, проте рішення суду змінити в частині стягнення компенсації з позивачки на користь відповідача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного відсутні, таким чином відсутні підстави для задоволення позову про застосування наслідків нікчемності правочину.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції частково не відповідає зазначеним вимогам цивільного законодавства України.

Встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном, поділ незавершеного будівництвом житлового будинку та земельних ділянок задоволено частково. Зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий №2321510100:13002:0015, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку земельної ділянки, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки. Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано право спільної часткової власності на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_3 , вбиральня Ж, ворота 8, паркан 3, водопровід 4, водомір 4-1, паркан 5, хвіртка 6, зливна яма 7, замощення - І), що розташований по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частку житлового будинку, за позивачкою визнано право власності на 3/4 частки вказаного житлового будинку. Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1166 га кадастровий № 2321586100:07:0001:0044 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частку земельної ділянки, за ОСОБА_2 визнано право власності на 3/4 частки земельної ділянки. У задоволенні решти позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 08 липня 2015 року змінено. Визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1166 га, кадастровий №2321586100:07:0001:0044, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що

розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 на 1/2 частку будинку та на 1/2 частину земельної ділянки; за ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку та на 1/2 частину земельної ділянки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 62500 грн. компенсації за автомобіль «SkodaOctavia», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

По справі була призначена комплексна будівельно-технічна та земельно-технічна експертиза щодо визначення варіантів поділу у рівних частках спірних житлового будинку та земельних ділянок.

Згідно з висновком експерта ОСОБА_3 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 143/2921/16-ц від 28.03.2018 пропонуються два варіанти розподілу та один варіант порядку користування в житловому будинку літ. А з службовою прибудовою літ «а» на території земельної ділянки АДРЕСА_1 . Для виконання варіантів поділу спірного будинку експертом вказується на необхідність виконання переобладнань.

Враховуючи частки співвласників, площу, конфігурацію, розташування будівель та споруд та території земельної ділянки АДРЕСА_1 , на розгляд суду експертом пропонується 2 технічно можливих варіантів розподілу земельної ділянки та 2 варіанти порядку користування, відповідно до варіантів розподілу незавершеного будівництвом житлового будинку та часток співвласників по частині.

Враховуючи частки співвласників, площу та конфігурацію земельної ділянки АДРЕСА_2 на розгляд суду експертом пропонується один технічно можливий варіант розподілу земельної ділянки відповідно до часток співвласників.

Однак, у зв`язку з тим, що у вказаному висновку не враховано наявність надвірних та господарських споруд у наданих варіантах розподілу незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, суд за клопотанням представника позивача призначив додаткову комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу щодо визначення варіантів поділу в рівних частках спірних житлового будинку та земельних ділянок.

Згідно зі звітом про оцінку майна визначення інвентаризаційної вартості житлового будинку індивідуальної забудови в складі: житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був виконаний на замовлення позивача, інвентаризаційна вартість житлового будинку станом на 09.01.2021 становить без ПДВ 557 841, 00 ( п`ятсот п`ятдесята сім тисяч вісімсот сорок одна) грн.

Згідно з висновком № 0057 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 314/2921/16-ц, пр. 2/314/8/2021, складено висновок від 02.03.2023. На розгляд суду пропонуються два варіанти поділу надвірних та господарських споруд з урахуванням запропонованих експертом за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 143/144-17 від 28.03.2018, варіантів розподілу у рівних частках (по кожній із сторін) незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 та варіантів поділу в рівних частках (по за кожній із сторін) земельної ділянки, кадастровий номер 2321586100:07:001:0044, площею 0,1166, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої по

АДРЕСА_1 , відповідно до варіантів поділу незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці.

Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про

матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.

Частинами 1, 2ст. 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку, суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11(надалі - Постанова).

Зі змісту п.п. 23, 24 указаної постанови слідує, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п. 30Постановирівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК.

Статтею 364ЦКУкраїни співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.358ЦКУкраїни право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Норми ст. ст.316,319ЦКУкраїни передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст.120ЗКУкраїни на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 377 ЦК України).

За таких обставин, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд доходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені засобами доказування передбаченими ЦПК України, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

Колегія суддів, враховуючи зазначене, погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині поділу майна, а саме житлового будинку, господарських будівель та споруд на території домоволодіння (садиби) АДРЕСА_1 згідно з варіантом 1 відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 0057 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 314/2921/16-ц; поділу земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер 2321586100:07:0001:004 площею 0,1166 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по частині згідно

з варіантом 1 відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 0057 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 314/2921/16-ц;поділу земельної ділянки АДРЕСА_2 кадастровий номер 2321510100:13002:0015, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництв і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по 1/2 частин згідно з варіантом 1 відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 143/144-17 від 28.03.2018 по цивільній справі №314/2921/16-ц; та стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат.

Апеляційна скарга містить неодноразові твердження, щодо застосування зі сторони позивачки маніпуляцій та здійснення змови з оцінювачем, судовим експертом та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять жодних доказів зловживання позивачкою чи іншими учасниками справи своїми правами чи насмисне невиконання обов`язків, що надає підставни вважати, що позивачка діяла добросовісно.

Твердження апеляційної скарги щодо незаконності висновку судового експерта Майстренка І.О. № 0057 від 02.03.2023, колегія суддів небере до уваги, з огляду на їх безпідставність.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про здійснення штучного заниження вартості об`єктів, що за експертизою були виділені відповідачу, підтвердженням чого, на думку представника апелянта, є скріншоти оголошень про продаж аналогічних споруд та їх частин, оскільки неможливо встановити тотожність, відповідність технічним характеристикам та встановлення дійсних ринкових цін в оголошеннях та спірному майні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову.

Проте, колегія суддів, звертає увагу, що відповідно до висновку експерта ОСОБА_3 № 0057 за результатами проведення додаткової комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 314/2921/16-ц, у разі поділу майна згідно з варіантом 1, підлягає компенсації на користь ОСОБА_1 сума в розмірі 17040,75 грн.

Судом першої інстанції, при винесені рішення, не враховано зазначену обставину.

За правиламистатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4ст. 376 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

З урахуванням викладеного апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та зміну рішення суду першої інстанції шляхом його доповнення в частині стягнення компенсації на користь ОСОБА_1 , а в іншій частині рішення суду залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.367,374,376,381-382 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 січня 2024 року у цій справі змінити, доповнити наступним чином.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 17040 гривень 75 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: