Ухвала

від 19.08.2024 по справі 314/2921/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 314/2921/16

провадження № 61-10947 ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сердюком Романом Вікторовичем, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Сердюка Р. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2024 року.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України випливає, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Враховуючи викладене, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні норми права, щодо яких відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо таких норм для правильного вирішення справи.

Крім того, до касаційної скарги долучено квитанцію про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн, однак не наведено обґрунтування такого розміру відповідно до ціни позову (вартості спірного майна).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач у справі. Як доказ вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна тощо.

Із аналізу змісту касаційної скарги та судових рішень неможливо встановити ціну позову (вартість спірних земельних ділянок) станом на день його подання, тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник має підтвердити сплачений розмір судового збору належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази).

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 378,00 грн.

Заявнику необхідно сплатити судовий збір, керуючись розрахунком - 1 % від ціни позову за вимогу майнового характеру помноженого на 200 %.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.

Отже, заявнику необхідно зазначити інформацію про ціну позову з огляду на вартість спірного нерухомого майна, надати належні докази на підтвердження такої вартості, та доплатити різницю судового збору у разі потреби, визначену відповідно до статті 6 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сердюком Романом Вікторовичем, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 09 вересня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник