Рішення

від 28.05.2024 по справі 496/1942/22

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/1942/22

Провадження № 2/496/1006/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіна Оксана Василівна, Кодимська районна державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними довіреності та договорів дарування, скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, витребування нерухомого майна та визнання права власності у порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Стойкова М.Д., звернулися до суду з позовною заявою, згодом змінивши предмет позову (доповнивши позовні вимоги), та просять:

1. встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як сина та матері;

2. визнати недійсною довіреність від 28.07.2018 року, реєстровий № 755, посвідчену приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В., в частині уповноваження ОСОБА_7 ОСОБА_6 на розпорядження (відчуження) нерухомого майна, належного ОСОБА_7 ;

3. визнати недійсним договір дарування від 04.10.2018 року, укладений між ОСОБА_7 (Дарувальник), від імені якої діяла ОСОБА_6 на підставі довіреності від 28.07.2018 року, та ОСОБА_3 (Обдаровувана), посвідчений 04.10.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за № 2090, згідно якого було передано в дар житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 147504551210);

4. визнати недійсним договір дарування від 04.10.2018 року, укладений між ОСОБА_7 (Дарувальник), від імені якої діяла ОСОБА_6 на підставі довіреності від 28.07.2018 року, та ОСОБА_3 (Обдаровувана), посвідчений 04.10.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за № 2093, згідно якого було передано в дар земельну ділянку площею 0,2179 га з кадастровим номером 5121082400:01:001:0019;

5. скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43355962 від 04.10.2018 року, про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 96,6 кв.м (житлова площа 16 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

6. скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.10.2018 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2179 га з кадастровим номером 5121082400:01:001:0019 за ОСОБА_3 ;

7. припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 96,6 кв.м (житлова площа 16 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 28242619, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147504551210) та земельну ділянку площею 0,1355 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1094 (номер запису про право власності 41927151; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357540451210);

8. припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095 (номер відомостей про речове право 46484271; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357513951210);

9. витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини:

- житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 96,6 кв.м (житлова площа 16 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,1355 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1094;

10. витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини:

- житлового будинку з надвірними спорудами загальною площею 96,6 кв.м (житлова площа 16 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,1355 га, кадастровий номер5121082400:02:001:1094;

11. витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095;

12. витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095;

13. визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , право власності на частини: житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147504551210); земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:02:001:1094 площею 0,1355 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357540451210); земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:02:001:1095 площею 0,0824 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357513951210);

14. визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , право власності на частини: житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147504551210); земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:02:001:1094 площею 0,1355 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357540451210); земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:02:001:1095 площею 0,0824 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357513951210);

15. стягнути з відповідачів на користь позивачів понесені судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи).

Свої вимогимотивують тим,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померлаїх мати ОСОБА_7 .Після їїсмерті відкриласьспадщина,яка складаєтьсяз житловогобудинку знадвірними спорудамита земельноїділянки площею0,25га,кадастровий номер5122584100:02:002:0497,які розташованіпо АДРЕСА_2 ,а такожжитлового будинкуз надвірнимиспорудами таземельної ділянкиплощею 0,2179га,кадастровий номер5121082400:01:001:0019,які розташованіпо АДРЕСА_1 .17.01.2022року вони,як спадкоємціза законом,звернулись додержавного нотаріусаКодимської районноїдержавної нотаріальноїконтори іззаявами провступ успадщину,але листом№ 5/02-14від 17.01.2022року позивачу ОСОБА_1 було відмовленоу видачісвідоцтва проправо наспадщину узв`язку зтим,що нимне наданодокази родиннихвідносин.У зв`язкуіз втратоюсвідоцтва пронародження танеможливістю йоговідновлення позивач ОСОБА_1 не маєможливості надатийого донотаріальної контори,у зв`язкуз чимзвернувся зцим питаннямдо суду.Щодо житловогобудинку знадвірними спорудамита земельноїділянки площею0,2179га,кадастровий номер5121082400:01:001:0019,які розташованіпо АДРЕСА_1 позивачізазначають наступне.За життямати ОСОБА_7 тривалий часпроживала в АДРЕСА_2 разом зчоловіком ОСОБА_8 та молодшимсином ОСОБА_1 ,який єособою зінвалідністю ІІгрупи здитинства.Після смертібатька ОСОБА_8 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,мати разомз ОСОБА_1 ще деякийчас продовжувалитам проживати.Розуміючи,що зчасом матерібуде важкосамостійно доглядатиза будинкомв с.Пиріжна,позивач ОСОБА_1 вирішив перевезтимаму ОСОБА_7 та брата ОСОБА_1 з с.Пиріжна Кодимськогорайону Одеськоїобласті добудинку АДРЕСА_1 ,в якомувін проживав.Попередньо ОСОБА_1 здійснив ремонтта перебудовувказаного будинку,зі згодивласника.У 2012році добудинку вс.Дачне переїхалажити ОСОБА_9 ,з якою ОСОБА_1 в подальшомууклав шлюб,а такожїї діти: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .22.10.2013року засвої особистікошти ОСОБА_1 придбав житловийбудинок знадвірними спорудамита земельнуділянку площею0,2179га,кадастровий номер5121082400:01:001:0019,розташовані по АДРЕСА_1 ,право власностіна якібуло зареєстрованоза матір`ю ОСОБА_7 .Грошові коштина придбаннябудинку ОСОБА_1 одержав відпродажу 28.04.2011року частки житловогобудинку літньоготипу,що знаходитьсяв АДРЕСА_3 .Водночас, ОСОБА_7 була пенсіонеркоюта немала власнихкоштів дляпридбання будинку. ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 народилась донька ОСОБА_13 ,яка такожпроживає разомз нимив будинку АДРЕСА_1 .У 2017році напрохання матері ОСОБА_7 . ОСОБА_1 перевіз їїта молодшогобрата ОСОБА_1 жити вокрему квартируза адресою: АДРЕСА_4 ,яка належитьна правівласності ОСОБА_9 .Мати ОСОБА_7 ,будучи пенсіонеркою,переїхала житив зазначенуквартиру,щоб проводитибільше часузі своєюрідною сестрою відповідачкою ОСОБА_3 ,яка проживаєнедалеко,а самепо АДРЕСА_5 та,відповідно,після переїздумами маламожливість більшез неюспілкуватись.Все своєжиття позивачівважали відповідачкучленом своєїсім`ї,довіряли їйта відносилисьдо неї,як донайближчої людини,у зв`язкуз чимвона маладоступ довсієї інформаціїта документіввсіх членівродини позивачів.Але змоменту переїздуматері ОСОБА_7 в окремуквартиру,позивач ОСОБА_1 став помічати,що станїї здоров`язначно погіршився,настрій пригнічений,постійно хворіє.При цьомумати майжекожен деньбачилась зісвоєю сестрою ОСОБА_3 ,яка налаштовувалаїї протиродини,постійно казала,що требазахистити будинокв с.Дачне,який внеї тау сина,начебто,відберуть.Відповідачка малана ОСОБА_7 величезний вплив.Все своєжиття ОСОБА_7 намагалась замінитисвоїй молодшійсестрі відповідачці ОСОБА_3 ,матір,яку вонивтратили,коли відповідачкабула щенеповнолітньою,постійно турбуваласьпро неї.Розуміючи,що ОСОБА_7 дуже їїлюбить,турбується пронеї,відповідачка розповідалавигадану,недостовірну інформацію,щоб змуситиїї робитите,що вонапросить таналаштувати протиродини.З часом,побачивши,що станматері лишепогіршується,поспілкувавшись знею,позивачі дізнались,що вонахоче переїхатидо свогобудинку вс.Пиріжна.Розуміючи,що їйбуде легшевідновити своєемоційне становищена відстанівід відповідачки,у 2018році мамуразом змолодшим сином ОСОБА_1 перевезли житидо будинкув с.Пиріжна.Після переїздумати сталасебе почуватикраще.Відповідачка,як позивачамздавалось,не маламожливості впливатина неїта налаштовуватипроти родини.Однак,на початкуліта 2021року ОСОБА_7 сказала,що їйтреба поговоритита повідомиластаршого сина ОСОБА_1 про те,що надалана проханнясестри ОСОБА_3 довіреність,щоб захиститивід сторонніхосіб майносина,в т.ч.його будинокв с.Дачне Біляївськогорайону Одеськоїобласті.Мати зазначила,що ОСОБА_3 завірила її,що довіреністьпотрібна длятого,щоб ніхтоне мігвідібрати будиноку неїта синаі щовона будевідстоювати їїінтереси.Стосовно змістудовіреності мамабула впевнена,що надаладовіреність напредставництво їїінтересів тазахист,у випадку,якщо хтосьзахоче відібратибудинок унеї таїї сина.Зміст довіреностівона нечитала,оскільки вдень їїпідписання поганосебе почувалачерез зламануногу.Також зрозповіді матері ОСОБА_7 позивачі дізнались,що напоїздці доприватного нотаріусаКодимського районногонотаріального округуОдеської областіБабушкіної О.В.наполягла відповідачка,яка йорганізувала цюпоїздку,попередньо домовившисьіз секретаремПиріжнянської сільради ОСОБА_14 ,яка івідвезла ОСОБА_7 до приватногонотаріуса.Через поганесамопочуття тазламану ногу ОСОБА_7 навіть незмогла зайтив офісдо робочогомісця нотаріусата піднятисьна сходи.Приватний нотаріусБабушкіна О.В.винесла документи,в т.ч.довіреність,на вулицю,де вони,зі слівматері,й булипідписані.Також влітку2021року відповідачкаразом ізсвоїм адвокатомЛебедіним Ю.І.з`явились добудинку позивачівта заявили,що ОСОБА_3 є власницеюцього будинкуі йогомає бутизвільнено.До цьогочасу позивачамне буловідомо проукладення договорів,за якимиправо власностіна будинокперейшло довідповідачки.Зрозумівши,що ОСОБА_3 переоформила будинокродини своєїсестри насебе,а незахистила майно,як пообіцяла, ОСОБА_7 14.07.2021року звернуласьдо Подільськогорайонного управлінняполіції ГУНП вОдеській областііз заявоюпро притягненнядо кримінальноївідповідальності ОСОБА_3 ,яка шахрайськимшляхом заволоділаналежним їйжитловим будинком,розташованим в АДРЕСА_1 .Також,цього ждня, ОСОБА_7 надала довіреність ОСОБА_1 на управлінняі розпорядженняусім належнимдовірителю майном,у чомуб вононе полягалоі деб незнаходилось,сподіваючись,що вінзможе захиститиїї правата родинане втратитьмайно,в т.ч.житловий будинокз надвірнимиспорудами АДРЕСА_1 .Листом від07.08.2021року за№ 661/3953Відділом поліцейськоїдіяльності №1Подільського районногоуправління поліціїГУ НПв Одеськійобласті ОСОБА_7 було повідомлено,що їїзвернення прошахрайське заволодінняїї будинкомрозглянуто тавстановлено,що вматеріалах відсутнідані,які бвказували нанаявність кримінальногоправопорушення,у зв`язкуз чимїй булорекомендовано звернутисьз позовноюзаявою досуду длявирішення питанняпо суті.З наведеноговбачається,що ОСОБА_7 ,підписуючи довіреністьвід 28.07.2018року,реєстровий №755,посвідчену приватнимнотаріусом Кодимськогорайонного нотаріальногоокругу Одеськоїобласті БабушкіноюО.В.,якою уповноважено ОСОБА_6 на вчиненнядій відїї імені,не малана метівідчуження належногоїй майна,в т.ч.житлового будинку АДРЕСА_1 іземельної ділянки,на якійвін розташований,а булавпевнена,що надаєдовіреність напредставництво тазахист інтересів,тобто довіреність була видана під впливом помилки, у зв`язку з чим позивачі вважають, що довіреність від 04.10.2018 року підлягає визнанню недійсною. 04.10.2018 року на підставі цієї довіреності були укладені договори дарування житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,2179 га, кадастровий номер 5121082400:01:001:0019, які розташовані по АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., згідно яких ОСОБА_3 отримала у власність вказаний житловий будинок та земельну ділянку, яку в подальшому розділила на дві окремі земельні ділянки площею 0,1355 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1094, та площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095. 07.03.2023 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам стало відомо, що після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:02:001:0019 відповідачка ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095, ОСОБА_5 , яка на теперішній час є її власницею на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 02.02.2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. Таким чином, позивачі вважають, що відповідачка не тільки неправомірно отримала у власність житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, а ще й здійснила поділ земельної ділянки, після якого було зареєстровано дві земельні ділянки меншої площі. При цьому, ані ОСОБА_7 , ані позивачі до 2021 року не знали про наявність оспорюваних договорів дарування, фактична передача житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, за оспорюваними договорами дарування не відбулась, так як ОСОБА_1 разом з родиною та братом ОСОБА_1 продовжують проживати в спірному будинку та сплачувати комунальні платежі, повністю самостійно обслуговують будинок та присадибну земельну ділянку. Наведені вище факти, на думку позивачів, свідчать про те, що ОСОБА_7 помилялась під час видачі 28.07.2018 року нотаріально посвідченої довіреності № 755 на ім`я ОСОБА_6 щодо обсягу наданих ОСОБА_6 повноважень/прав, що є істотною помилкою, та не мала наміру уповноважувати останню на відчуження будь-яким чином належного їй майна, в тому числі на безоплатне дарування ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 0,2179 га, кадастровий номер 5121082400:01:001:0019, на якій розташований будинок, тому наявні всі правові підстави для визнання довіреності недійсною в частині уповноваження на розпорядження (відчуження) нерухомого майна (в т.ч. житлового будинку та земельної ділянки), належного ОСОБА_7 з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України. Під час укладення оспорюваних правочинів, волевиявлення ОСОБА_7 не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених як самою довіреністю в частині надання повноважень дарувати майно відповідачці, так і договорами дарування, посвідченими 04.10.2018 року приватним нотаріусом Білоусовою Н.В. Враховуючи те, що довіреність від 28.07.2018 року № 755, посвідчена приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В. підлягає визнанню недійсною в частині уповноваження ОСОБА_6 на вчинення дій від імені ОСОБА_7 , а саме розпорядження майном (відчуження, дарування) ОСОБА_7 , відповідно, договори дарування, посвідчені 04.10.2018 року приватним нотаріусом Білоусовою Н.В., сторона яких діяла на підставі довіреності, виданої під впливом помилки, є недійсними у зв`язку з недотриманням сторонами вимог п. п. 2-3 ч.1 ст. 203 ЦК України в момент їх вчинення. Тобто, ОСОБА_6 в момент вчинення правочинів дарування не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, обумовленої довіреністю, оскільки ОСОБА_7 помилялась, надаючи довіреність з повноваженнями на відчуження (дарування) майна відповідачці за такою довіреністю, оскільки це не відповідало її інтересам, внутрішній волі, а волевиявлення, за яким було надано такі повноваження представнику не було вільним. Враховуючи недійсність договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, позивачі вважають, що підлягають скасуванню рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірне нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_3 , має бути припинено право власності відповідачки ОСОБА_3 на спірний житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1355 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1094, має бути припинено право власності відповідачки ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095, а усе вищевказане нерухоме майно витребувано у відповідачів на користь позивачів, які є спадкоємцями ОСОБА_7 , по частці, відповідно. І оскільки позивачі є спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , тому за ними має бути визнано право власності на житловий будинок та земельні ділянки за кадастровими номерами 5121082400:02:001:1094 і 5121082400:02:001:1095, що розташовані по АДРЕСА_1 , по частці за кожним.

В свою чергу, від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відзив обґрунтовано тим, що зі змісту оскаржуваної довіреності чітко вбачається мета її укладення, а саме зазначено: «уповноважую ОСОБА_6 … представляти мої інтереси … з питань, пов`язаних з укладанням договорів дарування … житлового будинку з надвірними спорудами та присадибної земельної ділянки площею 0,2179 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:0019 … що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , по яких я дарую вказане майно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Отже, зрозуміло, що мета та природа правочину була чітко та ясно викладена в оскаржуваній довіреності і ОСОБА_7 була обізнана про те, що в подальшому буде укладено договори дарування вказаного вище житлового будинку та земельної ділянки із ОСОБА_3 і ніяким чином не могла помилятися відносно обсягу повноважень, які передавала ОСОБА_6 . Ці обставини повністю виключають існування помилки щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність, властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням на момент надання ОСОБА_7 довіреності від 28.07.2018 року за реєстровим № 755 на ім`я ОСОБА_6 , а тому спростовують доводи позивачів відносно реального існування такої помилки. Жодних доказів того, що ОСОБА_7 в день укладення оскаржуваної довіреності почувала себе погано або що у неї була зламана нога, позивачі до позовної заяви не надали. Твердження позивачів, що під час укладення оспорюваних правочинів волевиявлення ОСОБА_7 не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених як самою довіреністю в частині надання повноважень дарувати майно відповідачці, так і договорами дарування, посвідченими 04.10.2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки під час укладення довіреності ОСОБА_7 підтвердила, що вона обізнана із загальними вимогами закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину, усвідомлювала значення своїй дій та діяла згідно з вільним волевиявленням, яке повністю відповідало її внутрішній волі, що також вбачається із оскаржуваної довіреності. Окрім того, враховуючи ту обставину, що довіреність від 28.07.2018 року була завірена нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.І., зрозуміло, що нотаріус, відповідно до п.п. 1, 2, 4 гл. 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, пересвідчилась в тому, що ОСОБА_7 знала та розуміла зміст вказаної довіреності і чітко усвідомлювала мету укладення цього правочину. Отже, позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу того, що помилка дійсно мала місце на момент укладення спірної довіреності від 28.07.2018 року за реєстровим № 755, а всі доводи, зазначені у позовній заяві, засновуються лише на власних вигадках та припущеннях позивачів про, нібито, розповіді померлої ОСОБА_7 , які не підтверджені жодними письмовими доказами або поясненнями свідків, що, в свою чергу, вказує на порушення приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Копія заяви, написана, нібито, ОСОБА_7 начальнику ВПД № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про вчинення щодо неї шахрайства з боку ОСОБА_3 та лист ВПД № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області № 66/1/3953 від 07.08.2021 року зі змісту якого вбачається, що співробітниками поліції в ході розгляду матеріалів, поданих разом із заявою, не було виявлено складу ані кримінального, ані адміністративного правопорушення, лише підтверджує те, що ОСОБА_3 не вчиняла жодних правопорушень відносно ОСОБА_7 , але ніяким чином не підтверджують той факт, що під час укладення ОСОБА_7 спірної довіреності, було вчинено істотну помилку. Крім цього, вказана заява була написана за два місяці до смерті самої ОСОБА_7 і, враховуючи її стан здоров`я та постійні проблеми із самопочуттям в останні місяці життя, це взагалі ставить під сумнів той факт, що саме ОСОБА_7 написала цю заяву. Надана позивачами копія довіреності від 14.07.2021 року, надана ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_1 із наданням права управляти і розпоряджатися усім майном, у чому б воно не полягало і де б не знаходилося, жодним чином не стосується оскаржуваної довіреності і не може стосуватись права управляти та розряджатися будинком, який розташований по АДРЕСА_1 , оскільки право власності на цей будинок перейшло до ОСОБА_3 ще у жовтні 2018 року. Більш того, вказана довіреність ніяк не підтверджує той факт, що під час укладання довіреності від 28.07.2018 року була вчинена реальна помилка, яка має істотне значення. Доводи позивачів про те, що ОСОБА_1 раніше вже проживав у спірному будинку і, нібито, 22.10.2013 року за свої особисті кошти, отримані від продажу 28.04.2011 року частки житлового будинку літнього типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , придбав будинок і земельну ділянку в с. Дачне, але з невідомих причин зареєстрував право власності на зазначені об`єкти на свою матір, про що свідчить договір купівлі-продажу від 28.04.2011 року, на думку представника відповідачів, жодним чином не підтверджують факт вчинення помилки під час укладання оскаржуваної довіреності і тим більше ніяк не вказують на її недійсність. Таким чином, представник відповідачів вважає, що позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт вчинення помилки, що має істотне значення під час надання ОСОБА_7 ОСОБА_6 довіреності від 28.07.2018 року за реєстровим № 755, а ті, що надані не стосуються предмету доказування. З огляду на вищевикладене, позовна вимога ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності від 28.07.2018 року, реєстрований № 755, посвідченої приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В. в частині уповноваження ОСОБА_7 ОСОБА_6 на розпорядження (відчуження) нерухомого майна, належного ОСОБА_7 , а також усі похідні від неї позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав. При цьому пояснив, що його мати ОСОБА_7 ніколи не мала наміру відчужувати спірний житловий будинок, в тому числі і відповідачці. Відповідачка фактично ніколи не володіла спірним житловим будинком. Він придбав цей будинок та проживає там до тепер, сплачує усі комунальні послуги.

Представник позивачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково проти встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як сином та матір`ю, не заперечувала, а в задоволенні решти позовних вимог просила відмовити у повному обсязі. При цьому пояснила, що вона побудувала спірний житловий будинок, в який забрала сестру з сином ОСОБА_15 . Крім того, в будинку оселився і позивач ОСОБА_16 разом зі своєю родиною, де прожив приблизно 10-12 років, належним чином не платив за комунальні послуги. Спірний будинок вона оформила на сестру ОСОБА_7 , тому що від самого початку вона придбала хату, власники якої надали їй довіреність для її переоформлення, але потім їх мати померла, їм необхідно було оформити спадщину, а у неї ( ОСОБА_17 ), у зв`язку з зайнятістю на роботі, не було часу цим займатись.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити позивачам у задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіна О.В. в судове засідання не з`явилась, але направила до суду заяву про розгляд справи без її присутності, в якій також повідомила, що довіреність, посвідчена нею 28.07.2018 року за реєстровим № 755 від імені ОСОБА_7 була вчинена нею у відповідності з діючим законодавством.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_18 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Н.В., представник Кодимської районної державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись про день розгляду справи належним чином.

У судовому засіданні за клопотанням позивача були допитані свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_1 є її сусідом. Він проживає в АДРЕСА_1 більше 10 років. З 2015-2016 років вона 1-2 рази на тиждень допомагала йому по господарству, оскільки йому було важко, готувала їжу. Вона бачила, що ОСОБА_1 будував будинок, робив ремонт. Так вона познайомилась з його матір`ю ОСОБА_7 . Вона хворіла, приїжджала до сина, який турбувався про неї. ОСОБА_7 розповідала їй, що на неї подіяла сестра і вона надала їй довіреність на володіння будинком, хвилювалась, що ОСОБА_1 може залишитись без будинку. Також із розповіді ОСОБА_1 їй відомо, що вона надала довіреність під примусом сестри, яка змогла на неї вплинути та вмовила зробити довіреність. ОСОБА_7 сказала їй, що якщо не віддати будинок сестрі, то дружина ОСОБА_1 забере будинок і він залишиться ні з чим.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що позивач ОСОБА_1 є його сусідом. Він також знає відповідачку ОСОБА_3 . Йому відомо, що вони не можуть вирішити, чий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 . Він бачив, що за вказаною адресою велось будівництво, хто саме будував будинок він не знає. Він думав, що це ОСОБА_1 будує, адже коли він з`явився в тому будинку, незабаром з`явився і паркан. Він бачив відповідачку, яка приїжджала з чоловіком. Він знає, що спочатку власником будинку була ОСОБА_7 , а потім стала ОСОБА_3 .

Приймаючи до уваги пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (том І а.с.7).

Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок, загальною площею 55,5 кв.м, з надвірними спорудами та земельна ділянка площею 0,2500 га, що розташовані в АДРЕСА_2 , який належав померлій, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , виданого Пиріжнянською сільською радою 10.09.2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Кодимським БТІ 10.09.2009 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5102627802016 від 02.02.2016 року (том І а.с.51, 52, 54-56).

Позивачі, як спадкоємці за законом першої черги, звернулись до Кодимської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (том І а.с.8, 9), але листом № 5/02-14 від 17.01.2022 року державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним не надано докази родинних відносин (а.с.36).

У зв`язку із втратою свідоцтва про народження, що і стало підставою для зазначеної відмови нотаріуса, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулась до Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом про витребування повторного свідоцтва про народження ОСОБА_1 .

Однак, листом вказаного відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 1059/24.30-18 від 12.04.2022 року представника позивача було повідомлено про те, що так як ОСОБА_1 народився у місті Шверін Федеративної Республіки Німеччина, а тому актовий запис про його народження передано до Архівно-інформаційного відділу Управління ЗАГС міста Москва Російської Федерації. У зв`язку з повномасштабною триваючою збройною агресією Російської Федерації, якою порушено фундаментальні норми та принципи міжнародного права, відділами державної реєстрації актів цивільного стану України не здійснюється будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції РФ та Республіки Білорусії в рамках Конвенції, а також інших міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах, у зв`язку з чим наразі отримання повторного свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неможливим (том І а.с.37).

З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_21 ) була одружена з ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 , видане Івашковською сільською радою Кодимського району Одеської області 25.06.1965 року (том І а.с.49).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (том І а.с.26) позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 . Його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в місті Шверін, Німеччина, згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 16.12.2004 року (том І а.с.20).

Із копії послужного списку ОСОБА_8 , який був військовим Міністерства оборони СССР, особовий № НОМЕР_8 , вбачається, що до складу його сім`ї входили: дружина ОСОБА_22 1946 р.н. свідоцтво про шлюб НОМЕР_9 , видане Івашковською сільською радою Кодимського району Одеської області 25.6.1965 р.); син ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (том І а.с.39-48).

Окрім цього, факт того, що ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю позивача ОСОБА_1 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , а також сама відповідачка ОСОБА_3 .

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У суду немає сумніву в тому, що померла ОСОБА_7 дійсно є матір`ю позивача ОСОБА_1 , так як це підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Встановлення факту родинних відносин позивачу ОСОБА_1 необхідно для оформлення права на спадщину.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту родинних відносин між ним та його покійною матір`ю.

Водночас, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності від 28.07.2018 року за реєстровим № 755, посвідченої приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В., в частині уповноваження ОСОБА_7 ОСОБА_6 на розпорядження (відчуження) нерухомого майна, належного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_7 належав житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка площею 0,2279 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:0019, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами купівлі-продажу, посвідченими державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д.М. 22.10.2013 року, зареєстрованими в реєстрі за № № 2-549, 2-552, та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том І а.с.243, 242, 194, 193).

28.07.2018 року ОСОБА_7 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В., якою уповноважила гр. ОСОБА_6 представляти її інтереси у відповідних органах, установах та організаціях, незалежно від їх організаційно-правової форми (у тому числі, але не виключно в органах технічної інвентаризації та в органах державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, в органах житлово-комунального господарства, внутрішніх справ, нотаріату тощо) з питань, пов`язаних з оформленням договорів дарування належних їй на праві особистої приватної власності житлового будинку з надвірними спорудами та присадибної земельної ділянки площею 0,2279 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:0019, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , по яких вона дарує вищевказане майно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (том І а.с.154).

24.10.2018 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , яка діяла від імені ОСОБА_7 на підставі зазначеної вище довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В. 28.07.2018 року за реєстровим № 755, відчужила на підставі договорів дарування на користь відповідачки ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,2179 га кадастровий номер 5121082400:02:001:0019, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том І а.с.236-238, 188-190).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 297453884 від 02.02.2022 року, а також витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.01.2022 року (том І а.с. 83-86, 73-77, 78-82) відповідачка ОСОБА_3 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,2179 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:0019, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,1355 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1094, та земельну ділянку площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095.

02.02.2022 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_5 належну їй земельну ділянку площею 0,0824 га, кадастровий номер 5121082400:02:001:1095, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 325070629 від 07.03.2023 року.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 року у справі № 710/475/20-ц (провадження № 61-12653св21) за своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

За змістомч.ч.1,3ст.202ЦК Україниправочином єдія особи,спрямована нанабуття,зміну абоприпинення цивільнихправ іобов`язків. Одностороннім правочиномє діяоднієї сторони,яка можебути представленаоднією абокількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11.05.2016 року у справі № 6-806цс16).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачі вказують, що ОСОБА_7 надала довіреність під впливом помилки, оскільки вважала, що надає довіреність на представництво та захист інтересів у випадку, якщо хтось захоче відібрати будинок у неї та її сина. Волевиявлення ОСОБА_7 не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених як самою довіреністю, так і договорами дарування.

На підтвердження своїх доводів позивачі надали копію заяви ОСОБА_7 від 14.07.2021 року на ім`я начальника ВПД № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеські області, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка шахрайським шляхом заволоділа її житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , а також довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В. 14.07.2021 року, згідно з якою ОСОБА_7 уповноважила гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, управляти і розпоряджатися усім її майном, у чому б воно не полягало і де б не знаходилося, укладати усі дозволені законом угоди на управління і розпорядження майном (том І а.с.72, 57).

Згідно з ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був вчинений. Для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс розуміє, в тому числі, і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін.

Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 759/17065/14-ц зроблено висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та зазначено, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).

Відповідно до правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі № 445/1011/17 та від 28.08.2019 року у справі № 753/10863/16-ц, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частини першоїстатті 229 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 07.02.2018 року в рамках справи № 908/3262/16 зазначив, що правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов`язань, які виникли з правочину і не пов`язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 10, 13 ст. 44 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, станом на час посвідчення оспорюваної довіреності) нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 Глави 6 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 » (в редакції, станом на час посвідчення оспорюваної довіреності) (далі Порядок) нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Доказів невиконання приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В. вищевказаних вимог під час посвідчення оспорюваної позивачами довіреності матеріали справи не містять.

У відповідності до п. п. 1.1, 1.2, 2.1 Глави 4 Розділу ІІ Порядку довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім`я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя. У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику.

Зі змісту довіреності, посвідченої 28.07.2018 року приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В., чітко вбачається, що ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_6 саме на оформлення договорів дарування належних їй житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , по яким вона дарує це майно ОСОБА_3 .

Суд вважає, що жодних доказів того, що ОСОБА_7 на час надання ОСОБА_6 довіреності помилялась щодо вчинюваного нею правочину, позивачі суду не надали, що було їх процесуальним обов`язком згідно із статтями 12, 81 ЦПК України.

Копію заяви до поліції, яка була написана ОСОБА_7 14.07.2021 року, тобто через три роки після видачі довіреності, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , яка шахрайським шляхом заволоділа її житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 , суд до уваги не приймає, оскільки така не є достовірним доказом того, що ОСОБА_7 під час видачі довіреності помилялась щодо природи вчиненого нею правочину.

Більш того, листом ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області № 66/1/3953 від 07.08.2021 року ОСОБА_7 було повідомлено про відсутність в діях ОСОБА_3 кримінального або адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим рекомендовано звернутись до суду із позовною заявою для вирішення питання по суті (том І а.с.59).

Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_7 за життя зверталась до суду із позовною заявою, зокрема, про скасування наданої неї довіреності в матеріалах справи немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Згідно з п. 6 Глави 4 Розділу ІІ Порядку, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, може у будь-який час скасувати довіреність або довіреність, видану в порядку передоручення.

Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є у неї, напис про скасування довіреності або передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.

Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом згідно з цим Порядком шляхом передавання відповідної заяви.

У посвідченій приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіною О.В. довіреності в окремому абзаці вказано, що ОСОБА_7 роз`яснено зміст статей 240-245, 247-250 Цивільного кодексу України щодо поняття довіреності, її форми, строків, передоручення, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, статей 60-74 Сімейного кодексу України щодо статусу спільного сумісного майна подружжя та умов розпорядження ним, а також вимоги Закону України «Про оподаткування доходів громадян (том І а.с.154 зворот).

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_7 за життя вчинила будь-які дії щодо припинення представництва та скасування довіреності, у встановленому законом порядку, або зверталась до нотаріуса із заявою про скасування довіреності, наданої нею 28.07.2018 року, в тому числі і після того, як дізналась про, нібито, якісь шахрайські дії відповідачки відносно заволодіння будинком.

Також суд вважає безпідставними доводи позивачів про те, що ОСОБА_7 не читала зміст довіреності, яку підписала, у зв`язку з поганим самопочуттям через зламану ногу, оскільки за вимогами ст. 229 ЦК України (вчинення правочину під впливом помилки), помилка внаслідок власного недбальства, у даному випадку нечитання тексту документа, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Окрім того, доказів того, що станом на дату вчинення оспорюваного правочину у ОСОБА_7 була зламана нога позивачами також не надано.

Твердження ОСОБА_1 про те, що спірний житловий будинок він придбав у 2013 році за свої особисті кошти, отримані від продажу частки житлового будинку літнього типу, що знаходиться АДРЕСА_3 , на підтвердження чого надав договір купівлі-продажу частки житлового будинку від 28.04.2011 року, суд до уваги не приймає, оскільки вони є голослівними.

Також суд не приймає до уваги надані позивачами довідки Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 357/02-23 від 23.05.2014 року та № 1751 від 29.04.2014 року про проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у спірному житловому будинку (том І а.с.65, 66), оскільки вони охоплюють період часу задовго до видачі ОСОБА_7 оспорюваної довіреності та жодним чином не можуть свідчити про те, що ОСОБА_7 на момент вчинення правочину помилилась щодо обставин, які мають істотне значення.

Жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не володів інформацією щодо обставин видачі ОСОБА_7 оспорюваної довіреності та не був присутній під час її нотаріального посвідчення, а тому їх покази суд до уваги не приймає.

За таких обставин, позивачами та їх представником не доведено, а судом не здобуто належних доказів того, що ОСОБА_25 помилилась під час видачі 28.07.2018 року нотаріально посвідченої довіреності на ім`я ОСОБА_6 щодо обсягу наданих останній повноважень/прав, що є істотною помилкою, та її волевиявлення не відповідало внутрішній волі, натомість в судовому засіданні встановлено, що оскаржувана позивачами довіреність відповідає положеннямст. 203 ЦК України, вона посвідчена нотаріусом згідно з нормами чинного законодавства, на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_7 , в належній процесуальній формі, ОСОБА_7 під час посвідчення довіреності усвідомлювала правову природу своїх дій та настання юридичних наслідків, довіреність була підписана ОСОБА_7 без застережень.

Посилання позивачів, якими вони обґрунтовують заявлений позов є голослівними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачами відповідно до ст. ст. 12, 13, 77-81 ЦПК України не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 на момент вчинення правочину помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Враховуючи те, що позов в частині визнання оспорюваної довіреності задоволенню не підлягає, не підлягають і задоволенню похідні вимоги про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, витребування нерухомого майна та визнання права власності у порядку спадкування.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.03.2023 року.

Керуючись ст. ст. 202-204, 215, 229, 237, 238, 244, 249, 626-628, 717 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 158, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіна Оксана Василівна, Кодимська районна державна нотаріальна контора Одеської області про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними довіреності та договорів дарування, скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, витребування нерухомого майна та визнання права власності у порядку спадкування задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Білоусова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Подільського районного нотаріального округу Одеської області Бабушкіна Оксана Василівна, Кодимська районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсними довіреності та договорів дарування, скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, витребування нерухомого майна та визнання права власності у порядку спадкування.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.03.2023 року, з нерухомого майна, а саме:

-житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147504551210);

-земельної ділянки з кадастровим номером: 5121082400:02:001:1094 площею 0,1355 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357540451210);

-земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:02:001:1095 площею 0,0824 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357513951210).

Скасувати заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації будь-яких речових прав на:

-житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147504551210);

-земельну ділянку з кадастровим номером 5121082400:02:001:1094, площею 0,1355 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357540451210);

-земельну ділянку з кадастровим номером 5121082400:02:001:1095 площею 0,0824 га, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2357513951210).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Суддя Л.О. Пендюра