Постанова

від 06.06.2024 по справі 908/1430/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1430/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/1430/23

за позовом Міністерства оборони України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ ІМПОРТ"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Міністерства оборони України з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ про стягнення 2 376 960,30 грн штрафних санкцій згідно договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 09.06.2022 № 286/3/22/222.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України пеню у сумі 1 188 480 грн 15 коп., судовий збір у розмірі 35 654 грн 40 коп. В іншій частині позову відмовлено.

30.11.23 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23 видано відповідний наказ.

04.12.2023 до суду надійшла заява ТОВ НАШ ІМПОРТ про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення господарського суду від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23, в якій просить суд:

- не видавати (не направляти) стягувачу наказ на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23 до розгляду цієї заяви;

- відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23 про стягнення з ТОВ НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України пеню у сумі 1 188 480 грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 35 654 грн 40 коп. строком на 6 місяців з дня ухвалення рішення суду до 28.02.24;

- розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі про стягнення з ТОВ НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України пеню у сумі 1 188 480 грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 35 654 грн 40 коп. наступним чином: по 31.03.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 30.04.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 31.05.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 30.06.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 31.07.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 30.08.24 оплатити суму 204 022,45 грн (198 080,05 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі №908/1430/23 у задоволенні заяви ТОВ НАШ ІМПОРТ за вих. від 02.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.23 у справі № 908/1430/23 відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/1430/23 та прийняте нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «НАШ ІМПОРТ» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, працівники підприємства заброньовані на період мобілізації, протягом 2022-2023 років докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати на оплату податків (60 мільйонів) і щомісячно оплату заробітної плати та зборів (1446798 грн.). Це доводить важливість збереження ТОВ «НАШ ІМПОРТ» як стратегічного підприємства для відсічі збройної агресії російської федерації проти України з виконання завдань із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу. Матеріалами справи доведено виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на 100%, допущене прострочення є незначним, у сукупності поведінка відповідача свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації і про фактичні дії, покладені задля покриття збитків позивача, які, між іншим, відсутні, а випадок прострочення виконання є винятковим, адже порушення строків поставки відбулось через доведені форс-мажорні обставини, засвідчені сертифікатом Київської обласної ТПП №3200-23-2654 від 02.06.2023 (додається) про форс-мажорнi обставини (обставини непереборної сили), які тривають з 04.07.2022 по цей час. В даному випадку є доведеним не тільки факт настання таких обставин, а й факт того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов`язання. Господарська діяльність ТОВ «НАШ ІМПОРТ» не є прибутковою, це вбачається з рядків 2280, 2285, 2290 і 2350 Фінансової звітності мікропідприємства на 30.09.2023 (додається), де у рядку 2280 «Разом доходи» і у рядку 2285 «Разом витрати» мають однаковий показник, тому у рядку 2290 «Фінансовий результат до оподаткування» відсутній і чистий прибуток відсутній (рядок 2350). Більш того, у рядку 1615 вказано «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» у дуже значному розмірі 1 061 466,10 тис. грн., тобто 1 061 466 000 грн. Отже, фінансовий стан Відповідача не є прибутковим і стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності. На даний час існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду у справі, при цьому відсутні підстави ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/1430/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 судове засідання у справі призначено на 06.06.2024.

В судове засідання 06.06.2024 з`явилися представники сторін.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України пеню у сумі 1 188 480 грн 15 коп., судовий збір у розмірі 35 654 грн 40 коп. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення 30.11.2023 судом було видано наказ.

Товариством з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ подано заяву, згідно якої просило відстрочити та розстрочити виконання судового рішення господарського суду від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23, а саме:

- відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.23 у справі № 908/1430/23 про стягнення з ТОВ НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України пеню у сумі 1 188 480 грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 35 654 грн 40 коп. строком на 6 місяців з дня ухвалення рішення суду до 28.02.2024;

- розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі про стягнення з ТОВ НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України пеню у сумі 1 188 480 грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 35 654 грн 40 коп. наступним чином: по 31.03.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 30.04.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 31.05.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 30.06.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 31.07.24 оплатити суму 204 022,42 грн (198 080,02 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір); по 30.08.24 оплатити суму 204 022,45 грн (198 080,05 грн сума стягнення та 5 942,40 грн судовий збір).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі №908/1430/23 у задоволенні заяви ТОВ НАШ ІМПОРТ за вих. від 02.12.23 про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23 відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу господарський суд зазначив, що відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо). Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі №908/1430/23 судом було зменшено штрафні санкції до 50 % заявлених вимог. Окрім того ТОВ Наш Імпорт не є виробником продукції, що поставлялась за договором № 286/3/22/222 від 09.06.2022. Врахувавши доводи сторін, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача за вих. від 02.12.2023 про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/1430/23. Також суд зазначив, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Отже особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Звертаючись заявою про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду відповідачем надано копію фінансової звітності мікропідприємства та Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2023 року.

Верховний Суд в постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь- якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11- рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

В постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 зазначено, що складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Окрім того в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16 викладено висновок, що питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 Господарського кодексу України).

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина друга статті 218 Господарського кодексу України).

У розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати зміну фінансового становища останнього, після спливу строку на який він просить відстрочити чи розстрочити виконання рішення суду.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що вирішення питання щодо розстрочення/відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, та здійснюється з урахуванням балансу інтересів сторін, господарський суд, оцінивши надані в матеріали докази та врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відстроченні/розстроченні рішення у даній справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання товариством рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/1430/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/1430/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 26.06.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяЛ.А.Коваль

СуддяА.Є.Чередко