Ухвала

від 17.06.2024 по справі 582/344/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №582/344/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/285/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ФГ «Діамант Агро-2011» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 18 березня 2024 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 18 березня 2024 року, на задоволення клопотання прокурора Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №12024205510000048 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, було накладено арешт на комбайн зернозбиральний марки Case ІН AF5088, який належить фермерському господарству «Агрофірма «Діамант Агро-2011», з передачею його на зберігання власнику та дозволом використовувати його за призначенням. Заборонено власнику вказаного майна вчиняти дії щодо його відчуження у будь-який спосіб.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ФГ «Діамант Агро-2011» - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилається на те, що комбайн було вилучено під час проведення огляду місця події 14 березня 2024 року. Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дняпісля вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. З оскаржуваної ухвали не вбачається дата подання клопотання прокурора, однак, з врахуванням вказаної норми Закону, воно мало б бути подано не пізніше 15 березня 2024 року. Згідно положень ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду,і у даному випадку, клопотання мало б було розглянуто не пізніше 17 березня 2024 року, в той час як ухвалу постановлено 18 березня 2024 року, що свідчить про порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання.

Крім того, як зазначає апелянт, воскаржуваній ухвалі слідчого судді зазначено, що власник майна у судове засідання не з`явився, при цьому, він не був повідомлений про розгляд клопотання, що позбавило його можливості довести свою позицію у судовому засіданні, поставлено цю сторону в суттєво невигідне становище стосовно другої сторони та суперечить вимогам ст. ст.21,22, 27,64-2,134,172 КПК України.

Також, апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі зазначено, що зернозбиральний комбайн, вилучений під час огляду місця події, є знаряддям злочину, речовим доказом, а тому накладення на нього арешту в рамках цього кримінального провадження є необхідним для з`ясування всіх обставин справи і запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. При цьому, слідчим суддею формально зазначено про наявність ризиків і не вказано, на підставі яких доводів чи доказів вони вважаються доведеними. Крім того, такий підхід є суперечливим, за наявності того, що якщо існує ризик приховування, пошкодження чи псування комбайну, чому він був переданий на зберігання власнику. Також, слідчий суддя своїм рішенням заборонив власнику майна вчиняти дії щодо відчуження комбайну у будь-який спосіб, однак не зазначив про жодні обставини, які б свідчили про плани чи приготування щодо такого відчуження, як і не встановив, згідно зі стандартом «достатні підстави», що арештований комбайн є знаряддям злочину, містить на собі його сліди та може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт зауважує, що в оскаржуваній ухвалі помилково зазначена назва юридичної особи власника майна фермерське господарство «Агрофірма «Діамант Агро-2011», правильна назва - фермерське господарство «Діамант Агро - 2011».

З врахуванням вищезазначеного, апелянт вважає, що суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу вважати законною та обґрунтованою підстави відсутні і вона підлягає до скасування.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, пояснення представника власника майна ФГ «Діамант Агро-2011» - адвоката ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали та кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, положенням ч.2 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Відповідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, СД ВП№1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024205510000048 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, розпочатого за повідомленим ОСОБА_9 фактом того, що ОСОБА_10 здійснює самовільне збирання врожаю кукурудзи на земельній ділянці, якою на праві оренди користується ТОВ «Агрофірма Прайм», належна ОСОБА_9 .

Під час проведення огляду місця події на вказаній земельній ділянці було виявлено комбайн зернозбиральний марки Case ІН AF 5088 зі свідоцтвом про право реєстрації машини серії НОМЕР_1 , власником яких є фермерське господарство «Агрофірма «Діамант Агро-2011», з клопотанням про накладення арешту на які звернувся до слідчого судді прокурор Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури.

Задовольняючи вказане клопотання прокурора, слідчий суддя виходив з того, що зернозбиральний комбайн, вилучений під час огляду місця події та на який просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям, які визначені в ст. 98 КПК України для речових доказів, є знаряддям злочину у даному кримінальному провадженні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, а тому накладення на нього арешту в рамках цього кримінального провадження є необхідним для з`ясування всіх обставин справи і запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Проте, з такими висновками слідчого судді колегія суддів погодитись не може, з врахуванням наступного.

Так, ст. 356 КК України, за якою було внесені дані до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадженні №12024205510000048 від 14 березня 2024 року, передбачена кримінальна відповідальність за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Склад вказаного злочину характеризується спеціальними ознаками, і сукупність оспорюваності правомірності дій особи та заподіяння цими діями значної шкоди є обов`язковою складовою об`єктивної сторони самоправства.

З клопотання прокурора про накладення арешту на майно вбачається, що сума збитків встановлена не була, і у даному випадку, докази на підтвердження того, що внаслідок дій фермерського господарства «Діамант Агро - 2011», законність яких з`ясовується, ТОВ «Агрофірма Прайм» була заподіяна значна шкода, відсутні.

При цьому, у поданому клопотанні, зазначаючи, що вказане майно у кримінальному провадженні є речовим доказом, прокурор не вказує, які саме відомості може містить комбайн зернозбиральний марки Case ІН AF 5088, щодо обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні.

Проте, на вказані обставини слідчий суддя уваги не звернув, а лише зазначив, що комбайн зернозбиральний марки Case ІН AF 5088, є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, а тому накладення на нього арешту в рамках цього кримінального провадження є необхідним для з`ясування всіх обставин справи і запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Однак, такий висновок слідчого судді колегія суддів вважає помилковим, оскільки прокурором не доведено наявності підстав та необхідності накладення арешту на вказане майно, як і не доведено, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч.3 ст. 170 КПК України, про що вірно вказує апелянт в апеляційній скарзі.

Таким чином, під час апеляційного розгляду було встановлено, що на час розгляду клопотання прокурора правові підстави для накладення арешту на майно у кримінальному провадженні№12024205510000048 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме, на комбайн зернозбиральний марки Case ІН AF5088, який належить фермерському господарству «Агрофірма «Діамант Агро-2011», були відсутні.

З врахуванням вищезазначеного, оскаржувану ухвалу, якою було накладено арешт на вказане майно вважати законною та обґрунтовано підстави відсутні, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає до скасування, з постановленням, за результатом апеляційного розгляду, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, нової ухвали, на задоволення, в цій частині, апеляційних вимог.

Після скасування ухвали слідчого судді, з врахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, інші доводи апелянта, колегією суддів не перевіряються, оскільки наявні підстави для прийняття рішення про відмову прокурору Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024205510000048 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Керуючись ст. 170, 173, 404, 405, 407, 411,412, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ФГ «Діамант Агро-2011» - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 18 березня 2024 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12024205510000048 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024205510000048 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4