Рішення

від 20.06.2024 по справі 140/1125/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1125/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участю представника позивача Кондратюка В.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Романової І.Л.,

представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» Михальчука В.О., Міщук Ю.В., Марчука С.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом поданим адвокатом Кондратюком Володимиром Вініаміновичем в інтересах ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло», про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокатом Кондратюком Володимиром Веніаміновичем (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_2 (далі позивач) подано до суду адміністративний позов до виконавчого комітету Луцької міської ради, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати підпункт 2.1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» про встановлення для Державного комунального підприємства «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,000068 Гкал/год/м.кв. та пункту 7 цього ж рішення в частині продовження терміну дії питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. установленого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 775-1 від 30.09.2021;

2) зобов`язати виконавчий комітет Луцької міської ради (далі відповідач ВК ЛМР) перерахувати для Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (далі ДКП «Луцьктепло») питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення.

Ухвалою від 05.02.2024 провадження у справі відкрито та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.02.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДКП «Луцьктепло», а також ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача).

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» (підпункт 2.1 пункту 2) (далі рішення № 511-1 від 13.09.2023) встановлено для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв..

Пунктом 7 цього ж рішення в редакції рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 564-1 від 21.09.2023 постановлено продовжити термін дії тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету міської ради № 775-1 від 30.09.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло»» (далі рішення № 775-1 від 30.09.2021), в частині тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води та питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення, на період дії мораторію на підвищення таких тарифів, запровадженого Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Рішенням № 775-1 від 30.09.2021 в пункті 2 постановлено встановити для ДКП «Луцьктепло» норми витрат теплової енергії на надання послуг з постачання теплової енергії для опалення житлових будинків, в яких не встановлені прилади обліку, та питоме теплове навантаження, зокрема: пункт 2.2.1 - питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної, частини тарифу для будинків, не обладнаних системою автономного опалення, в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв.

Рішення № 511-1 від 13.09.2023 в частині встановлення для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження (підпункт 2.1 пункту 2) та в частині продовження терміну дії питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення (пункт 7) не може вважатись законним та підлягає визнанню протиправним і скасуванню з огляду на наступне.

Порядок визначення річної норми споживання тепла (Гкал/м.кв.) і теплового навантаження (Гкал/год/м.кв.) унормовано «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 України 244-9)» (далі КТМ 204) затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Також згідно пункту 5 додатку № 1 згаданого вище рішення ВК ЛМР при розрахунку тарифів на послуги з постачання теплової енергії плановий обсяг виробництва теплової енергії розраховано відповідно до цих же КТМ 204, даних налаштувань індивідуальних режимних карт теплогенеруючого устаткування та з урахування таких показників:

середня температура зовнішнього повітря в опалювальних період визначена на підставі даних Волинського обласного центру з гідрометеореології про фактичну температуру за період 2018-2022 років та становить +1,71 °С;

тривалість опалювального періоду на рівні 167 діб з кількістю днів зі стійкою середньою добовою температурою зовнішнього повітря +8°С та нижче (враховуючи середню тривалість опалювального періодів за останні 5 років).

Отже, при встановленні для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення (бер САО) в розмірі: 0,0000685 Гкал/год/м.кв. та продовження дії рішенням № 775-1 від 30.09.2021 в частині продовження дії питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу для будинків, не обладнаних системою автономного опалення, в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. ВК ЛМР керувався КТМ 204.

Згідно розділу 7 КТМ 204 «Визначення витрат теплоти та палива на опалення, гаряче водопостачання житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби та комунальні потреби за допомогою норм витрати даного виду ресурсів» норми витрати теплоти на опалення житлових будов наведено в таблиці 7.1 .(пункт 7.1). А згідно таблиці 7.1 КТМ 204 для будівель в 5 і більше поверхів, для міста Луцька (будинок №4 по вул. В. Чорновола (де проживає позивач) є п`ятиповерховим), норма річної витрати теплоти на опалення житлових , будов становить 0,145 Гкал/м.кв., що в перерахунку на Гкал/год/м.кв. (питоме теплове навантаження) складає: 0,0000323 Гкал/год/м.кв. =0,145:187 (опалювальнйй період днів гідно Додатку № 1 КТМ 204):24 (годин на добу).

Також у відповіді на адвокатський запит від 04.08.2023 ВК ЛМР зазначає про те, що норма витрат теплоти - Гкал/м.кв. для будинку №4 по вул. В`ячеслава Чорновола в місті Луцьку становить 0,145 Гкал/м.кв.. При цьому звертає увагу суду на ту обставину, що зазначена у відповіді на адвокатський запит норма витрат теплоти відповідала нормі річної витрати теплоти зазначеній в таблиці 7.1 КТМ 204 для будівель в 5 і більше поверхів в місті Луцьку. Водночас ВК ЛМР, практично через місяць 13.09.20231 затверджує питоме теплове навантаження в розмірі 0,0.000685 Гкал/год/м, що в перерахунку на рік і є нормою витрат теплоти і буде становити 0,307Гкал/м.кв.=0,0000685 (питоме теплове навантаження)*24 (кількість годин на добу)*187 (кількість днів, опалювального періоду), що у 2,12 рази більшому розмірі від контрольної норми, що не може вважатись законним.

Звертає увагу суду також на ту обставину, що встановлене для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв. визначено відповідачем з порушенням вимог пункту 2.2.5 КТМ 204 України 244-94, яким передбачено; що при неможливості визначення погодинних витрат теплоти на опалення житлових та громадських будов, за фактичними даними, річна потреба в теплоті (Гкал) визначається за формулою 2.14, передбаченою КТМ 204, тоді як відповідачем використано формул 2.11.

За формулою 2.14 питоме теплове навантаження одного метра квадратного будинку (де проживає позивач) становить - 0,0000304 Гкал/год/м.кв. = 0,057781381 Ґкал;/год:1899,8м.кв., що у 2,25 разів менше від встановленого рішенням виконавчого комітету. Тобто встановлене виконавчим комітетом питоме теплове навантаження також не відповідає вимогам пункту 2.2.5 КТМ 204.

Окрім того, наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 82 від 30.03.2001 «Про затвердження «Доповнень до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні» та Посібника з користування цими нормами постановлено затвердити та ввести в дію з 1 квітня 2001 року розроблені ВАТ «УкрНДІінжпроект» і схвалені рішенням науково-технічної ради Держбуду України від 15.03.00 №16 «Доповнення до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні» та «Посібника з користування «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні (пункт 1).

Як зазначено в вступній частині цих Доповнень до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні» такі містять контрольні норми річної витрати теплоти на опалення 1 м.кв. загальної площі (для житлових будинків) та корисної (для громадських споруд) площі (таблиця 1) і контрольні норми річної, втрати теплоти в середньому по області на опалення житлових будинків (таблиця 2) та громадських будівель і споруд (таблиця 3), збудованих з 2000 року.

В таблиці №1 зазначено, що контрольна норма річної витрати теплоти на опалення 1 м.кв. загальної площі (для житлових будинків) та корисної (для громадських споруд) площі в Гдж (Гкал) для будівель, споруджених з 2000 року в місті Луцьк становить 0,103, Гкал, в перерахунку на годину (питоме теплове навантаження) становить 0,000023 Гкал/год/м.кв. = 0,103:187 (кількість днів опалювального періоду згідно КТМ 204): 24 (кількість годин на добу), що у 2,08 рази менше затвердженого ВК ЛМР.

А КТМ 204 визначено, що тимчасово норми можуть бути використані для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними, організаціями споживачам, у яких відсутні прилади обліку. Потребу в теплі та паливі слід визначати за показниками типових та індивідуальних проектів, за якими збудовані дані об`єкти з подальшим перерахунком в кінці опалювального сезону фактично відпущеної теплової енергії відповідно до витраченого палива ( абзац 2, 3 пункту 1.5). В пункті 3.1.3 цього Посібника визначено, що в разі відсутності проектних даних та питомих опалювальних характеристик, для планування кількості теплової енергії, необхідної для теплозабезпечення житлових будинків, можна користуватись нормами (КТМ 204). В абзаці 3 пункту 3.2 Посібника унормовано, що розраховані річні питомі витрати теплоти на опалення одного квадратного метра загальної площі житлового будинку не повинні перевищувати контрольних норм, що наведені в таблицях 1, 2 Доповнення до «Норм».

Отже, ВК ЛМР встановивши для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення (без САО) в розмірі: 0,0000685 Гккл/год/м.кв. (пункт 2 рішення № 511-1 від 13.09.2023) та одночасно продовживши дію умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення в розмірі 0,0000691 Гкал7год/м.кв. встановленої рішенням № 564-1 від 21.09.2023, в тому числі для належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , порушив приписи КТМ 204, яким установлено річну норму витрат теплоти не більшу 0,145 Гкал/м.кв., або теплове навантаження 0,0000232 Гкал/год/м.кв.=0,145:187(опалювальний період днів):24 .(годин на добу), що в 2,98 рази більше ніж контрольна норма передбачена «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204)», а також вимогам пункту 2.2.5 цих Норм та вказівок (КТМ 204), яким передбачено порядок розрахунку теплового навантаження.

Крім того, оскаржуваними пунктами рішення № 511-1 від 13.09.2023 порушено принцип верховенства права елементом якого є принцип правової визначеності. Одним і тим же рішенням № 511-1 від 13.09.2023 з урахуванням внесення змін до пункту 7 рішенням № 564-1 від 21.09.2023 ВК ЛМР фактично установив різну величину питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення без систем автономного опалення: 0,0000685 Гкал/год/м.кв. (пункт 2) та 0,0000691 Гкал/год/м.кв. (п.7). Тобто в цьому рішенні різні величини для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення для будинків без систем автономного опалення, що виключає можливість однозначного застосування цього рішення в цій частині. Крім того, обидві наведені величини питомого теплового навантаження суперечать нормативному акту - «Нормам та вказівкам по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні».

При цьому встановлення більш високого питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення, а відповідно і збільшення плати за теплову енергію для населення, також порушує вимоги статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» якою, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, запроваджено заборону на підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення, оскільки по своїй суті є підвищенням для населення плати за поставлену теплову енергію через начебто збільшення споживання теплової енергії населенням для побутових потреб.

Рішенням ВК ЛМР № 511-1 від 13.09.2023 порушує права позивачки як власника квартири АДРЕСА_1 і відповідно зобов`язаного оплачувати, вартість поставленої теплової енергії.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого з позовом не погоджується з огляду на таке.

Звертає увагу на те, що підпункт 2.1 пункту 2 рішення № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» про встановлення для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв. не діє відповідно до вимог Закону України «Про особливості регулювання на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», де вказано про мораторій на підняття тарифів для категорії «населення», тому їх буде введено лише через 6 місяців після скасування воєнного стану.

Умовно-постійна частина - це плата, що відшкодовує постійні витрати підприємства, пов`язані з необхідністю підтримання в робочому стані джерел теплової енергії та теплових мереж, амортизаційні відрахування, заробітну плату персоналу, податкові зобов`язання та інші постійні витрати. Ці витрати підприємства не залежать від обсягу реалізації теплової енергії чи гарячої води, і тим більше від розміру питомого теплового навантаження та теплового навантаження.

Розрахунок умовно-постійної частини двоставкових тарифів на теплову енергію проводиться шляхом ділення суми умовно-постійної частини витрат, що включаються до планованої повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та планованого прибутку, зазначених у пункті 51 цього Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі Порядок № 869), на сумарне теплове навантаження об`єктів теплопостачання споживачів згідно з річними планами виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Для формування двоставкових тарифів на теплову енергію теплове навантаження об`єктів теплоспоживання в розрізі категорій споживачів (із зазначенням величини теплового навантаження на систему опалення споживачів, які користуються централізованим опаленням, споживачів, які відмовилися від централізованого опалення та постачання гарячої води, систему опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) визначається за показниками типових та/або індивідуальних проектів, за якими збудовані такі об`єкти (у разі зміни вихідних даних проектів, зокрема під час переходу частини споживачів на автономне опалення, зміни призначення приміщень навантаження повинні бути підтверджені уповноваженою установою).

У разі неможливості визначення теплового навантаження об`єктів теплоспоживання згідно з вимогами абзацу першого цього пункту теплове навантаження підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб`єктного переліку теплового навантаження за категоріями споживачів.

Підсумовуючи вище наведене, пооб`єктний розрахунок теплового навантаження здійснюється виключно для визначення теплового навантаження для розрахунку умовно-постійної частини тарифу на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Розрахунок і встановлення умовно-постійних частин тарифу здійснюється виключно у розрізі видів тарифів передбачених Порядком № 869, а не для кожного об`єкта постачання окремо.

Відповідно здійснюється і нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії. Законодавчо обґрунтовані підстави для застосування пооб`єктного питомого теплового навантаження для здійснення нарахування по умовно-постійній частині тарифу відсутні.

Тариф встановлений рішенням № 511-1 від 13.09.2023 про встановлення для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв. (не діє під час воєнного стану та 6 місяців після його скасування) та продовження терміну дії питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. установленого рішенням № 775-1 від 30.09.2021 (згідно з пунктом 7 вище вказаного рішення) відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правилам надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 № 315 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» із змінами та доповненнями.

Крім того, вказує на те, що позивач помилково та на свій розсуд застосовує Порядок визначення річної норми споживання тепла (Гкал/м2) і теплового навантаження (Гкал/год./м.кв.) унормованих КТМ 204.

Норма річної витрати теплоти на опалення житлових будинків у м. Луцьку визначена в таблиці 7.1 КТМ 204 на середню температуру зовнішнього повітря за опалювальний сезон -0,2оС та на тривалість опалювального періоду 187 днів, то норму витрат теплоти для всіх будівель приводиться до фактичної температури та тривалості опалювального періоду зазначених вище. Для будівель 5 і більше поверхів, в тому числі і житлового будинку по АДРЕСА_2 , річна витрата теплоти складає 0,145Гкал/м.кв.*(18оС - 1,7оС)/(18оС - (-0,2оС))*170діб/187діб = 0,118 Гкал/м.кв.

Далі визначається теплове навантаження по будинках. Для даного житлового будинку теплове навантаження складає: 1899,8кв.м*0,118 Гкал/м.кв.*(18оС-(-20)оС)/(18оС-1,7оС)/ 170 діб/24 год = 0,1282 Гкал/год.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.09.2022 № 447-1 «Про погодження реєстру приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання у розрізі категорій споживачів ДКП «Луцьктепло»» теплове навантаження на опалення житлового будинку на вул. В. Чорновола, 4 визначене на рівні 0,128155 Гкал/год.

У разі незгоди із величиною теплового навантаження на опалення будинку співвласники будинку мають право провести незалежний енергетичний аудит та надати підтверджене теплове навантаження до теплопостачальної організації для подальшого проведення нарахування за спожиту послугу.

Однак, позивач не скористався таким правом встановленим пунктом 55 Порядку № 869, натомість самостійно намагався визначити питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення (без систем автономного опалення) при цьому плутаючи «Теплове навантаження для розрахунку двоставкових тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії» та «Питоме теплове навантаження для нарахування для відшкодування постійних витрат підприємства по умовно-постійній частині тарифу», інші терміни, застосовуючи неприйнятні показники.

Так, позивач у позовній заяві застосовує до розрахунків питоме теплове навантаження 0,0000685 Гкал/год/м.кв. для населення (без САО), це є показник не для одного будинку на АДРЕСА_2 , а показник усереднений для м. Луцька. Даний показник використовується у всіх розрахунках споживача, що є невірним.

При проведені позивачем розрахунків допущено безліч суттєвих математичних помилок.

Також, позивач стверджує, що для його будинку необхідно застосовувати в розрахунку показники, які стосуються до будівель споруджених з 2000 року. Зазначає, що даний будинок був зданий в експлуатацію в 1996 році, що ставить під сумніви всі твердження позивача.

Крім того, позивач зазначає, що в різних періодах зазначені різні величини питомого теплового навантаження: 0,000685 Гкал/год/м.кв. та 0,000691 Гкал/год/м.кв. Оскільки, цей показник розраховується щороку та усереднений по м. Луцьку, то на його кінцевий результат впливають такі змінні чинники як середня температура зовнішнього повітря в опалювальний період так і кількість днів опалювального періоду визначені за 5 років, зміна теплового навантаження та опалювальних площ будівель (відключення від системи централізованого опалення, підключення нових споживачів, перехід споживачів на індивідуальне опалення, реконструкція будівель, тощо). Відтак зміни у розрахунку питомого теплового навантаження для населення (без САО) є прийнятним.

На підставі наведеного просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, обґрунтування якого зводиться до незгоди з застосуванням відповідачем при формуванні тарифів та визначені питомого теплового навантаження формули 2.11 (КТМ 204), тоді як на переконання позивача до застосування належить формула 2.14.

Також вказує на те, що покликання у відзиві на ту обставину, що підпункт 2.1 пункту 2 рішення № 511-1 від 13.09.2023 в частині встановлення питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення (без САО ) в розмірі 0.0000685 Гкал/год/м.кв. у зв`язку із прийняттям Закону України «Про особливості регулювання на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 не діє, є безпідставним. У статті 1 цього Закону визначено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

Тобто, цим Законом заборонено підвищення саме тарифів (ціни) на послуги з постачання теплової енергії. А позивачем оспорено рішення № 511-1 від 13.09.2023 року не в частині підвищення тарифів, а в частині встановлення для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі 0000685 Гкал/год/м.кв., яке використовується теплопостачальним підприємством для нарахування абонентської плати розміру в частині умовно-постійної частини тарифу.

Двоставкові тарифи на теплову енергію, згідно пункту 4 рішення № 511-1 від 13.09.2023 за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу визначені в додатку № 3 до цього рішення. І ці тарифи не є предметом спору.

Отже, рішення № 511-1 від 13.09.2023 в частині встановлення питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення (без САО) в розмірі 0,0000685 Гкал/год/м.кв. продовжує свою дію, а відтак продовжує порушувати права позивача.

ДКП «Луцьктепло» подано до суду пояснення в яких, зокрема, вказує на таке.

Позивач проводить розрахунки річної потреби та теплового навантаження за формулою 2.14 КТМ 204 (ДКП «Луцьктепло» розраховує за формулою 2.11) та визначає об`єм будинку розрахунково, що є невірним, так як у споживача (управителя будинку) має бути технічний паспорт будинку, в якому зазначено даний показник (зовнішній будівельний об`єм будов приймають за даними Української асоціації організацій технічної інвентаризації відповідно до пункту 2.2.7 КТМ 204). Разом з тим, у ДКП «Луцьктепло» в наявності лист ТзОВ «М.Ж.К» від 26.11.2013 №1549/4, в якому зазначено об`єм будівлі та підвального приміщення, що становить 9289,4 куб.м. та значно відрізняється від об`єму зазначеного у розрахунках позивача.

Розрахунок річної потреби в тепловій енергії та теплового навантаження підприємством здійснюється відповідно до формули 2.11 КТМ 204, так як у ній можна врахувати достовірні дані, що підтверджуються документально та наявні у підприємства, а саме: опалювальні площі квартир в будинку (відповідно до технічних паспортів квартир, угод з користувачами, договорів купівлі-продажу, тощо), що дає змогу визначити фактичну опалювальну площу в загальному по будинку. Тому, дана формула є вірною, зважаючи на наявні фактичні дані по будинках у підприємства.

Тому, вважає, що розрахунок ДКП «Луцьктепло» є вірним і є наближеним до фактичного теплового навантаження.

В судових засіданнях учасники справи підтримали свою доводи та їх обґрунтування викладені в письмових заявах по суті справи.

Крім того, представник позивача та третя особа на стороні позивача наполягали, що предметом оскарження за позовом є не встановлений тариф на послуги теплопостачання (ціна послуги), а саме порядок формування такого тарифу в частині застосування для цієї мети натуральних величин, що виразилось в порушені відповідачем порядку застосування та обрахунку відповідних формул.

Також наголошували на неправомірності застосування відповідачем умовно-постійного тарифу на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, оскільки такий порядок нарахування тарифів суперечить вимога законодавства.

Також представник ДКП «Луцьктепло» пояснив суду, що ВК ЛМР при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано всіх вимог законодавства, які визначають порядок прийняття такого рішення, адже до компетенції ВК ЛМР не належить обрахунок тарифів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Підпунктом 2.1 пункту 2 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» встановлено для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв.

Пунктом 7 цього ж рішення в редакції рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 564-1 від 21.09.2023 постановлено продовжити термін дії тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету міської ради № 775-1 від 30.09.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло»», в частині тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води та питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення, на період дії мораторію на підвищення таких тарифів, запровадженого Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Пунктом 2 рішення № 775-1 від 30.09.2021 встановлено для ДКП «Луцьктепло» норми витрат теплової енергії на надання послуг з постачання теплової енергії для опалення житлових будинків, в яких не встановлені прилади обліку та питоме теплове навантаження, зокрема, підпунктом 2.2.1 - питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу для будинків, не обладнаних системою автономного опалення, встановлено в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв.

Не погоджуючись із такими показниками питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу для будинків, не обладнаних системою автономного опалення, в якому і проживають позивач та третя особа на його стороні, позивач через свого представника звернулась із даним позовом до суду.

Виходячи із встановлених фактичних обставин та пояснень учасників справи слід дійти висновку, що змістом спірних правовідносин є право позивача на отримання послуги з теплопостачання за справедливим та сформованим в належний спосіб та порядок тарифом.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію», а саме тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

При цьому, статтею 20 цього ж Закону України визначено, що:

тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання;

встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Приписами статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

В силу приписів статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належать, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону та затвердження норм споживання комунальних послуг.

Наведене кореспондується із приписами статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Водночас, потрібно розрізняти формування (розробку) тарифів та їх встановлення.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (Порядок № 869), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (пункт 2 Порядку).

Пунктом 15 Порядку № 869 визначено, що формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

В силу підпункту 9 пункту 5 Порядку № 869, ліцензіат - суб`єкт господарювання, який одержав відповідні ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Відтак, формування тарифів віднесено до компетенції суб`єкта господарювання, який надає послугу з постачання теплової енергії. В контексті даної справи таким суб`єктом є ДКП «Луцьктепло».

Таким чином, формування тарифів, в тому числі, на послуги з постачання теплової енергії здійснюється ліцензованим суб`єктом надання такої послуги, тоді як затвердження (встановлення) тарифу відноситься до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, в даному випадку це є ВК ЛМР.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 вересня 2018 року № 239, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2018 року за № 1172/32624, затверджено Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення (далі Порядок № 239).

Цей Порядок визначає процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензована діяльність) і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та суб`єктами господарювання незалежно від форм власності (далі - суб`єкти господарювання), що надають (або мають намір надавати) комунальні послуги, визначені статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (крім послуг із постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії), для подальшого встановлення тарифів відповідно до повноважень, наданих Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 1 Розділу І Порядку № 239).

Абзацом першим пункту 3 Розділу І Порядку № 239 визначено, що встановлення тарифів - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у паперовій та електронній формах (у тому числі у форматі doc, docx, excel) розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів (пункт 4 Порядку Розділу І № 239).

За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів. До рішення про встановлення тарифів обов`язково додається структура тарифів (пункт 5 Розділу І Порядку № 239).

За приписами пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 239, для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги заявник подає до органу місцевого самоврядування заяву про встановлення тарифів за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, а також розрахунки тарифів, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.

Розрахунки тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги, що додаються до заяви, здійснюються заявниками на планований період за формами, встановленими органами місцевого самоврядування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку № 239).

У разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, установленим цим Порядком, а також відповідності розрахунків тарифів формам, встановленим органами місцевого самоврядування, їх розгляд здійснюється протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви (з дня її реєстрації).

Розгляд заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги на новий строк без зміни їх розміру здійснюється органами місцевого самоврядування протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви (з дня її реєстрації) з обов`язковим проведенням аналізу фактичних витрат суб`єкта господарювання, понесених за відповідний період застосування тарифів до споживачів, та витрат, що увійшли до планованої повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, комунальних послуг, на основі яких було установлено тарифи на відповідний планований період (пункт 1 Розділу ІV Порядку № 239).

Пунктом 2 Розділу ІV Порядку № 239 встановлено, що під час розгляду розрахунків тарифів, доданих до заяви, органом місцевого самоврядування перевіряється додержання суб`єктом господарювання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», від 26 липня 2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами», та, зокрема, правильність здійснення суб`єктом господарювання розрахунків планованих економічно обґрунтованих витрат, що внесені до складу тарифів, урахування при їх визначенні фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, надання комунальних послуг згідно з річними планами, додержання стандартів, нормативів (норм) витрат і втрат ресурсів, технологічних регламентів та вимог щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання комунальних послуг.

Майже аналогічний алгоритм затвердження (встановлення) тарифів у разі необхідності їх зміни (коригування) визначено Розділом V Порядку № 239. Головною відмінністю є обов`язок подання суб`єктом господарювання, додатково до пакету документів передбаченого Розділом ІІ, документів, які підтверджують зміну вартості окремих складових тарифів.

З аналізу наведених приписів законодавства, що регулює порядок формування та встановлення тарифів слід дійти висновку, що перевірка правильності формування тарифів, в тому числі, правильності обрахунків на послугу з теплопостачання здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування на підставі матеріалів та розрахунків наданих суб`єктом господарювання, що надає таку послугу, а відтак відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, що встановлює такі тарифи.

Водночас, зважаючи на особливе соціальне значення для жителів територіальної громади тарифів на комунальні послуги, зокрема і тарифу на послуги з теплопостачання, Розділом VІ Порядку № 239 передбачено інформування суб`єктом господарювання (заявником) споживачів у процесі розгляду органом місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, послуг із поводження з побутовими відходами) та доданих до неї документів, зокрема розрахунків тарифів на комунальні послуги.

Так, пунктом 2 Розділу VІ Порядку № 239 визначено, що після завершення процедури доведення до відома споживачів інформації про намір зміни тарифів (на наступний робочий день після останнього дня приймання пропозицій/зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань) суб`єкт господарювання письмово повідомляє орган місцевого самоврядування про її результати (надходження/ненадходження пропозицій та зауважень, врахування їх або вмотивоване відхилення).

Якщо у процесі доведення до відома споживачів інформації про намір зміни тарифів суб`єктом господарювання враховано зауваження та/або пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та відповідно перераховано тарифи, які доводилися до відома споживачів, розрахунки таких тарифів надсилаються органу місцевого самоврядування листом із висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями для розгляду та подальшого встановлення тарифів.

Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється органом місцевого самоврядування у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше ніж п`ять робочих днів із дати його прийняття (пункт 3 Розділу VІ Порядку № 239).

Суб`єкт господарювання (заявник) інформує споживачів про зміну тарифів на комунальні послуги (з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування) відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 4 Розділу VІ Порядку № 239).

Таким чином, приписами Порядку № 239 передбачено можливість жителів відповідної територіальної громади безпосередньо впливати на процес формування тарифів, зокрема на стадії їх розробки та обрахунку.

З обґрунтувань та доводів викладених в адміністративному позові, письмових заявах по суті справи поданих позивачем та третьою особою на стороні позивача, вбачається, що єдиною підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування є неправильність формування тарифу на послуги з теплопостачання в частині невірного застосування формули для визначення норми споживання тепла (Гкал/м.кв.) і теплового навантаження (Гкал/год/м.кв.), та, як наслідок, неправильний обрахунок вказаних величин, має безпосередній вплив на формування тарифу. Тобто сторона позивача вказує на порушення вимог нормативних актів саме при формуванні тарифу, але не при його встановленні.

Наведене підтверджується також поясненнями представника позивача та третьої особи на стороні позивача наданими ними в судових засіданнях.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів частини другої наведеної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про те, що надання оцінки порядку формування тарифу в частині застосування формули для визначення норми споживання тепла (Гкал/м.кв.) і теплового навантаження (Гкал/год/м.кв.) виходить за межі повноважень адміністративного суду, оскільки такі відносини перебувають за межами застосування юридичних норм.

В контексті завдання адміністративного судочинства та питань, що підлягають судовому дослідженню в розгляді спору адміністративним судом, в спірних правовідносинах судовій оцінці може бути піддане питання дотримання ВК ЛМР порядку та процедури встановлення (затвердження) відповідного тарифу.

Однак, сторона позивача не ставить під сумнів дотримання відповідачем та третьою особою на стороні відповідача процедури формування та встановлення відповідних тарифів. Більше того, в судовому засіданні представником позивача та третьою особою було підтверджено відсутність в діях ВК ЛМР порушення порядку встановлення (затвердження) відповідного тарифу в частині дотримання визначеної процедури.

За приписами частини першої статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на наявні у справі письмові докази, в тому числі витребуванні судом, визнання стороною позивача відсутності процедурних порушень у спірних правовідносинах з боку відповідача, у суду відсутні сумніви щодо достовірності цих обставин.

Відтак, питання дотримання ВК ЛМР порядку та процедури встановлення (затвердження) тарифу на послуги теплопостачання не підлягає дослідженню судом та перевірки цього питання доказами.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що позивач та третя особа не скористались наявною в процедурі формування тарифів нормативно закріпленою можливістю взяти участь в такій процедурі, зокрема шляхом подання пропозицій та зауважень щодо обрахунку складових тарифу.

Щодо визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення № 511-1 від 13.09.2023 в частині продовження терміну дії питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. установленого рішенням № 775-1 від 30.09.2021, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» було встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання.

Так відповідно до частини першої вказаної норми, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що мораторій щодо тарифу на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води поширюється лише на населення, а не на всіх споживачів.

За вимогами Порядку № 869 передбачено обов`язковий щорічний перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури. Так, суб`єкти господарювання (ліцензіати) зобов`язані щорічно подавати уповноваженому органові заяву і розрахунки тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування, постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на планований період з метою їх встановлення (до початку опалювального періоду) на рівні економічно обґрунтованих витрат (пункти 11, 57, 96, 98 Порядку). Відповідно до пункту 5 Порядку: планований період - період тривалістю 12 місяців, на який формуються та встановлюються тарифи (з 1 жовтня до 30 вересня, а для суб`єктів господарювання, що вперше встановлюють тарифи, - інший період, узгоджений з уповноваженими органами, тривалістю 12 місяців); строк дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - період часу, на який уповноваженим органом встановлено тарифи та протягом якого такі тарифи застосовуються до споживачів.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Також відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (стаття 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення»). Таким чином, у випадку встановлення органом місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів (крім населення) тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води нижче за економічно обґрунтований рівень, компенсація різниці в тарифах має здійснюватися виключно з місцевого бюджету.

Орган місцевого самоврядування приймає рішення про встановлення економічно обґрунтованого розміру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що розраховані для населення з визначеним строком дії цих тарифів, а також продовжує дію тарифів, що застосовуватимуться до цієї категорії споживачів, а саме тарифи, що застосовувалися до населення станом на 24.02.2022 (відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 та статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування»).

З витребуваної судом порівняльної таблиці тарифів на теплову енергію в розрізі затвердженого рішеннями № 511-1 від 13.09.2023 та № 775-1 від 30.09.2021 питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення вбачається, що розмір тарифу з врахуванням питомого теплового навантаження затвердженого рішенням № 775-1 від 30.09.2021 в грошовому вимірі є нижчим ніж з питомим тепловим навантаженням затвердженим рішенням № 511-1 від 13.09.2023.

Відтак, продовження дії рішення № 775-1 від 30.09.2021 в частині встановлення питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. продиктоване встановленим мораторієм на підвищення тарифу на послуги з постачання теплової енергії для населення, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та нормативне регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивачем та третьою особою не наведено достатніх та переконливих доводів підкріплених належними та достовірними доказами про невідповідність чинному законодавству оскаржуваних у справі рішень, а відтак в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 28 червня 2024 року.