Ухвала

від 26.02.2025 по справі 140/1125/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №140/1125/24

адміністративне провадження № К/990/171/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Желєзного І. В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Кондратюка Володимира Веніаміновича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року

у справі № 140/1125/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло», в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати підпункт 2.1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» про встановлення для Державного комунального підприємства «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,000068 Гкал/год/м.кв. та пункту 7 цього ж рішення в частині продовження терміну дії питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. установленого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 775-1 від 30.09.2021;

- зобов`язати відповідача перерахувати для Державного комунального підприємства «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанції, представник позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року залишено без руху касаційну скаргу та надано позивачу строк на усунення недоліків касаційної скарги тривалістю у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.

06 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали Верховного Суду від 22 січня 2025 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме п.п. 3, 11 п. 5 та п. 90 Порядку № 869, п.2.2.5 КТМ 204 України 244-94, п. 1.5, п. 3.1.3, п. 3.2 Посібника.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Так у результаті перевірки зазначеної підстави Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій при вирішення питання по суті не застосовували положення нормативно-правових актів щодо яких, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині пп. 2.1 п.1 оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірка правильності формування тарифів, в тому числі, правильності обрахунків на послугу з теплопостачання здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування на підставі матеріалів та розрахунків наданих суб`єктом господарювання, що надає таку послугу, а відтак відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, що встановлює такі тарифи; а жителі територіальної громади можуть впливати на процес формування тарифів на стадії їх розробки та обрахунку. Щодо п. 7 оскаржуваного рішення, то суди зазначили про його правомірність у зв`язку з встановленням мораторію на підвищення тарифу на послуги з постачання теплової енергії для населення. Обґрунтування касаційної скарги викладені без взаємозв`язку з висновками судів попередніх інстанцій, які можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на те, що станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не усунені недоліки касаційної скарги у визначений строк, касаційна скарга підлягає поверненню.

За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Кондратюка Володимира Веніаміновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 140/1125/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді І. В. Желєзний

Н. М. Мартинюк