Постанова

від 05.11.2024 по справі 140/1125/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1125/24 пров. № А/857/19765/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В.;

за участю секретаря судового засідання Демидюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №140/1125/24 (головуючий суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради (далі відповідач, ВК ЛМР), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державного комунального підприємства «Луцьктепло», в якому просила визнати протиправним та скасувати підпункт 2.1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» про встановлення для Державного комунального підприємства «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,000068 Гкал/год/м.кв. та пункту 7 цього ж рішення в частині продовження терміну дії питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. установленого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 775-1 від 30.09.2021. Зобов`язати відповідача перерахувати для Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (далі ДКП «Луцьктепло») питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» (підпункт 2.1 пункту 2) (далі рішення № 511-1 від 13.09.2023) встановлено для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв.

Пунктом 7 цього ж рішення в редакції рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 564-1 від 21.09.2023 постановлено продовжити термін дії тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету міської ради № 775-1 від 30.09.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло»» (далі рішення № 775-1 від 30.09.2021), в частині тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води та питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення, на період дії мораторію на підвищення таких тарифів, запровадженого Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Порядок визначення річної норми споживання тепла (Гкал/м.кв.) і теплового навантаження (Гкал/год/м.кв.) унормовано «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також господарсько-побутові потреби в Україні (КТМ 204 України 244-9)» (далі КТМ 204) затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

При встановленні для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення (бер САО) в розмірі: 0,0000685 Гкал/год/м.кв. та продовження дії рішенням № 775-1 від 30.09.2021 в частині продовження дії питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу для будинків, не обладнаних системою автономного опалення, в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв. ВК ЛМР керувався КТМ 204.

Апелянт вважає, що встановлене для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв. визначено відповідачем з порушенням вимог пункту 2.2.5 КТМ 204 України 244-94, яким передбачено; що при неможливості визначення погодинних витрат теплоти на опалення житлових та громадських будов, за фактичними даними, річна потреба в теплоті (Гкал) визначається за формулою 2.14, передбаченою КТМ 204, тоді як відповідачем використано формул 2.11.

За формулою 2.14 питоме теплове навантаження одного метра квадратного будинку (де проживає позивач) становить - 0,0000304 Гкал/год/м.кв. = 0,057781381 Ґкал;/год:1899,8м.кв., що у 2,25 разів менше від встановленого рішенням виконавчого комітету. Тобто встановлене виконавчим комітетом питоме теплове навантаження також не відповідає вимогам пункту 2.2.5 КТМ 204.

Також, скаржник звертає увагу на те, що підпункт 2.1 пункту 2 рішення № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» про встановлення для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв. не діє відповідно до вимог Закону України «Про особливості регулювання на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», де вказано про мораторій на підняття тарифів для категорії «населення», тому їх буде введено лише через 6 місяців після скасування воєнного стану.

Крім того, оскаржуваними пунктами рішення № 511-1 від 13.09.2023 порушено принцип верховенства права елементом якого є принцип правової визначеності. Одним і тим же рішенням № 511-1 від 13.09.2023 з урахуванням внесення змін до пункту 7 рішенням № 564-1 від 21.09.2023 ВК ЛМР фактично установив різну величину питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення без систем автономного опалення: 0,0000685 Гкал/год/м.кв. (пункт 2) та 0,0000691 Гкал/год/м.кв. (п.7). Тобто в цьому рішенні різні величини для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення для населення для будинків без систем автономного опалення, що виключає можливість однозначного застосування цього рішення в цій частині. Крім того, обидві наведені величини питомого теплового навантаження суперечать нормативному акту - «Нормам та вказівкам по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні», як наслідок, позивач прийняв протиправне рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 в частині підпункт 2.1 пункту 2 та пункту 7.

Виконавчий комітет Луцької міської ради подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Підпунктом 2.1 пункту 2 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» встановлено для ДКП «Луцьктепло» питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО) - 0,0000685 Гкал/год/м.кв.

Пунктом 7 цього ж рішення в редакції рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 564-1 від 21.09.2023 постановлено продовжити термін дії тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету міської ради № 775-1 від 30.09.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло»», в частині тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води та питомого теплового навантаження для умовно-постійної частини тарифів для потреб населення, на період дії мораторію на підвищення таких тарифів, запровадженого Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».

Пунктом 2 рішення № 775-1 від 30.09.2021 встановлено для ДКП «Луцьктепло» норми витрат теплової енергії на надання послуг з постачання теплової енергії для опалення житлових будинків, в яких не встановлені прилади обліку та питоме теплове навантаження, зокрема, підпунктом 2.2.1 - питоме теплове навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу для будинків, не обладнаних системою автономного опалення, встановлено в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м.кв.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача в частині, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV (далі Закон № 2633-IV) визначено термін «тариф (ціна) на теплову енергію», а саме тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Статтею 20 Закону № 2633-IV визначено, що:

тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання;

встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.

Приписами статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

В силу приписів статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належать, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону та затвердження норм споживання комунальних послуг.

Наведене кореспондується із приписами статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (Порядок № 869), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (пункт 2 Порядку).

Пунктом 15 Порядку № 869 визначено, що формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Відповідно до підпункту 9 пункту 5 Порядку № 869, ліцензіат - суб`єкт господарювання, який одержав відповідні ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Таким чином, формування тарифів, в тому числі, на послуги з постачання теплової енергії здійснюється ліцензованим суб`єктом надання такої послуги, тоді як затвердження (встановлення) тарифу відноситься до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, в даному випадку це є ВК ЛМР.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 вересня 2018 року № 239, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2018 року за № 1172/32624, затверджено Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення (далі Порядок № 239).

Цей Порядок визначає процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензована діяльність) і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та суб`єктами господарювання незалежно від форм власності (далі - суб`єкти господарювання), що надають (або мають намір надавати) комунальні послуги, визначені статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (крім послуг із постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії), для подальшого встановлення тарифів відповідно до повноважень, наданих Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про теплопостачання», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 1 Розділу І Порядку № 239).

Абзацом першим пункту 3 Розділу І Порядку № 239 визначено, що встановлення тарифів - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у паперовій та електронній формах (у тому числі у форматі doc, docx, excel) розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів (пункт 4 Порядку Розділу І № 239).

За результатами розгляду поданих суб`єктом господарювання (заявником) згідно з вимогами цього Порядку розрахунків тарифів органом місцевого самоврядування здійснюється встановлення відповідних тарифів. До рішення про встановлення тарифів обов`язково додається структура тарифів (пункт 5 Розділу І Порядку № 239).

За приписами пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 239, для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги заявник подає до органу місцевого самоврядування заяву про встановлення тарифів за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, а також розрахунки тарифів, підтвердні матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.

Розрахунки тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги, що додаються до заяви, здійснюються заявниками на планований період за формами, встановленими органами місцевого самоврядування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку № 239).

У разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, установленим цим Порядком, а також відповідності розрахунків тарифів формам, встановленим органами місцевого самоврядування, їх розгляд здійснюється протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви (з дня її реєстрації).

Розгляд заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, комунальні послуги на новий строк без зміни їх розміру здійснюється органами місцевого самоврядування протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви (з дня її реєстрації) з обов`язковим проведенням аналізу фактичних витрат суб`єкта господарювання, понесених за відповідний період застосування тарифів до споживачів, та витрат, що увійшли до планованої повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, комунальних послуг, на основі яких було установлено тарифи на відповідний планований період (пункт 1 Розділу ІV Порядку № 239).

Пунктом 2 Розділу ІV Порядку № 239 встановлено, що під час розгляду розрахунків тарифів, доданих до заяви, органом місцевого самоврядування перевіряється додержання суб`єктом господарювання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги», від 26 липня 2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами», та, зокрема, правильність здійснення суб`єктом господарювання розрахунків планованих економічно обґрунтованих витрат, що внесені до складу тарифів, урахування при їх визначенні фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії, надання комунальних послуг згідно з річними планами, додержання стандартів, нормативів (норм) витрат і втрат ресурсів, технологічних регламентів та вимог щодо виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання комунальних послуг.

З аналізу наведених приписів законодавства щодо регулювання порядку формування та встановлення тарифів випливає, що перевірка правильності формування тарифів, в тому числі, правильності обрахунків на послугу з теплопостачання здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування на підставі матеріалів та розрахунків наданих суб`єктом господарювання, що надає таку послугу, а відтак відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, що встановлює такі тарифи.

Також, зважаючи на особливе соціальне значення для жителів територіальної громади тарифів на комунальні послуги, зокрема і тарифу на послуги з теплопостачання, Розділом VІ Порядку № 239 передбачено інформування суб`єктом господарювання (заявником) споживачів у процесі розгляду органом місцевого самоврядування заяви про встановлення тарифів на комунальні послуги (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, послуг із поводження з побутовими відходами) та доданих до неї документів, зокрема розрахунків тарифів на комунальні послуги.

Пунктом 2 Розділу VІ Порядку № 239 визначено, що після завершення процедури доведення до відома споживачів інформації про намір зміни тарифів (на наступний робочий день після останнього дня приймання пропозицій/зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань) суб`єкт господарювання письмово повідомляє орган місцевого самоврядування про її результати (надходження/ненадходження пропозицій та зауважень, врахування їх або вмотивоване відхилення).

Якщо у процесі доведення до відома споживачів інформації про намір зміни тарифів суб`єктом господарювання враховано зауваження та/або пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та відповідно перераховано тарифи, які доводилися до відома споживачів, розрахунки таких тарифів надсилаються органу місцевого самоврядування листом із висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями для розгляду та подальшого встановлення тарифів.

Рішення про встановлення тарифів оприлюднюється органом місцевого самоврядування у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування невідкладно, але не пізніше ніж п`ять робочих днів із дати його прийняття (пункт 3 Розділу VІ Порядку № 239).

Суб`єкт господарювання (заявник) інформує споживачів про зміну тарифів на комунальні послуги (з посиланням на рішення органу місцевого самоврядування) відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 4 Розділу VІ Порядку № 239).

Приписами Порядку № 239 передбачено можливість жителів відповідної територіальної громади безпосередньо впливати на процес формування тарифів, зокрема на стадії їх розробки та обрахунку.

Статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» було встановлено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання.

Так відповідно до частини першої вказаної норми, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що мораторій щодо тарифу на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води поширюється лише на населення, а не на всіх споживачів.

За вимогами Порядку № 869 передбачено обов`язковий щорічний перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури. Так, суб`єкти господарювання (ліцензіати) зобов`язані щорічно подавати уповноваженому органові заяву і розрахунки тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування, постачання), послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на планований період з метою їх встановлення (до початку опалювального періоду) на рівні економічно обґрунтованих витрат (пункти 11, 57, 96, 98 Порядку). Відповідно до пункту 5 Порядку: планований період - період тривалістю 12 місяців, на який формуються та встановлюються тарифи (з 1 жовтня до 30 вересня, а для суб`єктів господарювання, що вперше встановлюють тарифи, - інший період, узгоджений з уповноваженими органами, тривалістю 12 місяців); строк дії тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - період часу, на який уповноваженим органом встановлено тарифи та протягом якого такі тарифи застосовуються до споживачів.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Також відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (стаття 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення»). Таким чином, у випадку встановлення органом місцевого самоврядування для відповідної категорії споживачів (крім населення) тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води нижче за економічно обґрунтований рівень, компенсація різниці в тарифах має здійснюватися виключно з місцевого бюджету.

Орган місцевого самоврядування приймає рішення про встановлення економічно обґрунтованого розміру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що розраховані для населення з визначеним строком дії цих тарифів, а також продовжує дію тарифів, що застосовуватимуться до цієї категорії споживачів, а саме тарифи, що застосовувалися до населення станом на 24.02.2022 (відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 та статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування»).

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято законне та обґрунтоване рішення № 511-1 від 13.09.2023 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло» про встановлення для ДКП «Луцьктепло» питомого теплового навантаження для нарахування умовно-постійної частини тарифу на опалення в розмірі: для населення (без САО ) - 0,000068 Гкал/год/м2, та правомірно продовжено термін дії питомого теплового навантаження для умовнопостійної частини тарифів для потреб населення для будинків не обладнаних системою автономного опалення в розмірі 0,0000691 Гкал/год/м2, установленого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 775-1 від 30.09.2021 згідно з пунктом 7 вище вказаного рішення.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №140/1125/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 25 листопада 2024 року у зв`язку з перебуванням судді Кухтея Р.В. з 11.11.2024 по 15.11.2024 відповідно до наказу Голови суду №687/к/тм від 04.11.2024 на курсах з підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, судді Гуляка В.В. у відпустці з 11.11.2024 по 15.11.2024 відповідно до наказу №691/к/тм від 05.11.2024, судді Носа С.П. у відпустці з 18.11.2024 по 24.11.2024 відповідно до наказу №703/к/тм від 12.11.2024.