Рішення

від 19.06.2024 по справі 921/201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/201/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання: Кульчицька Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг фінанс Логістика», 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40, ідентифікаційний код 45352578;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн», м. Тернопіль, вул. Є. Петрушевича, буд. 10, кв. 1, ідентифікаційний код 39864030;

про: стягнення суми грошових коштів в розмірі 526 500,00 грн., перерахованих в якості оплати за договором № 0910 купівлі-продажу

За участю представників,які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:

-позивача: Гришко Іван Іванович, адвокат, ордер, серія АР №1170210 від 01.04.2024 (в режимі відеоконференції);

-відповідача: не з`явився;

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг фінанс Логістика», звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою № без номера, документ сформований в системі «Електронний суд» 02.04.2024 (вх.№231 від 02.04.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» про стягнення суму грошових коштів в розмірі 526 500,00 грн, перерахованих в якості оплати за придбання напівпричіпа-контейнеровоза, марка KOEGEL, модель S 24-2, ід.нр.шасі НОМЕР_1 , 2015 р.в., за договором договір №0910 купівлі-продажу та здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору №0910 від 09.10.2023 купівлі-продажу а саме не поставку товару та неповернення суми передоплати.

Позиція відповідача.

До матеріалів справи відповідачем не було подано Відзиву на позовну заяву.

Заперечення позивача.

Від позивача до матеріалів справи Відповідь на відзив не поступала.

Рух справи.

Ухвалою від 11.04.2024 прийнято позовну заяву № без номера, документ сформований в системі «Електронний суд» 02.04.2024 (вх. 231 від 02.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг фінанс Логістика» до розгляду та відкрито провадження у справі №921/201/24 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 08.05. 2024 на 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 08.05.2024 відкладено підготовче засідання на 29.05.2024 на 15 год.30 хв.

Ухвалою від 29.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/201/24 до судового розгляду по суті на 19.06.2024 на 10 год. 00 хв.

Явка сторін.

Представник позивача в судове засідання з`явився в режимі відеоконференції, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився.

Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Адемн» ухвала від 11.04.2024 про відкриття провадження у справі № 921/201/24 та в подальшому ухвали у справі були надіслані в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд».

Відповідно до ч.7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідачу ухвала від 11.04.2024 про відкриття провадження у справі № 921/201/24 була доставлена до електронного кабінету 16.01.2024 21:00 та в подальшому ухвали у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Таким чином, відповідач проінформований про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.

Розгляд заяв та клопотань.

Жодні заяви та клопотання не поступили.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Процесуальні дії суду.

Судом оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.

09.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адемн» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг фінанс Логістика» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №0910 (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець продає покупцю наступні транспортні засоби:

-напівпричіп-контейнеровоз, марка KOEGEL, модель S 24-2, ід.нр.шасі WK0S0002400186457, 2015 р.в., вартістю 526 500,00 гривень, у тому числі 87 750,00.

Відповідно до п.1.2 договору загальна вартість договору складає 526 500,00 гривень.

Згідно п.1.3 договору протягом строку дії цього договору, грошові зобов`язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні.

Відповідно до п.2.1 договору покупець зобов`язується оплатити товар у строк до 14.10.2023 включно на умовах 100% попередньої оплати в розмірі зазначеному у п.1.2 цього договору.

Згідно п.4.1 договору за невиконання зобов`язань по даному договору продавець і покупець несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і умовами даного договору.

Згідно п.6.2 договору даний договір підписаний та переданий через засоби факсимільного зв`язку або електронної пошти та має повну юридичну силу до обміну оригіналами.

Згідно п.6.3 договору даний договір набирає чинності із дня його укладення та дійсний до виконання сторонами усіх умов договору.

Договір підписаний уповноваженими представниками продавця та покупця та скріплений печатками продавця та покупця.

09.10.2023 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №170 на суму 526 500,00 грн за поставку напівпричіпа-контейнеровоза, марка KOEGEL, модель S 24-2, ід.нр.шасі НОМЕР_1 , 2015 р.в.

16.10.2023 позивач оплатив виставлений позивачем рахунок, перерахувавши на користь відповідача 526 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №12 від 16.10.2023.

Після здійснення позивачем оплати вартості товару, відповідач не поставив визначений договором товар на загальну суму 526 500,00 грн, та про намір поставки товару позивачу у майбутньому як в межах строку дії договору так і поза цим строком жодним чином покупця не повідомив. Грошові кошти у сумі 526 500,00 грн, які були перераховані відповідачу позивачем як попередня оплата, також не повернув позивачу.

02.01.2024 позивач направив на адресу відповідача листа №28/12 від 28.12.2023 щодо відвантаження товару.

21.02.2024 позивач направив на адресу відповідача Претензію № 21/2 від 21.02.2024 з вимогою невідкладно здійснити повернення позивачу грошових коштів в сумі 526 500,00 грн. Вимога отримана відповідачем та залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на час подання позову до суду, у відповідача зберігаються без достатньої правової підстави грошові кошти позивача в сумі 526 500,00 грн.

А відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України) (надалі - ГПК України).

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як визначено ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно зі ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов`язку продавця передати товар та передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно ст. 665 ЦК України визначено правові наслідки відмови продавця передати товар та передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного господарського договору №0910 купівлі продажу від 09.10.2023.

Свої зобов`язання позивач виконав належним чином та перерахував відповідачу 526 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №12 від 16.10.2023.

Статтями 663, 665 та 693 ЦК України, передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовами договору сторони не визначили конкретної дати поставки товару. Тому, 21.02.2024 позивач направив на адресу відповідача Претензію № 21/2 від 21.02.2024 з вимогою у зв`язку із невиконанням відповідача своїх зобов`язань з поставки товару невідкладно здійснити повернення позивачу грошових коштів в сумі 526 500,00 грн.

Відповідач не поставив позивачу товар, кошти не повернув.

Станом на час розгляду спору у відповідача перебувають за відсутності відповідної правової підстави грошові кошти, перераховані позивачем в сумі 526 500,00 грн.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення суми грошових коштів 526 500,00 грн. перерахованих в якості оплати за придбання напівпричіпа-контейнеровоза, марка KOEGEL, модель S 24-2, ід.нр.шасі НОМЕР_1 , 2015 р.в., за договором №0910 купівлі-продажу від 09.10.2023, є обґрунтованою і підлягає до задоволення

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 6318 грн. 00 коп. згідно платіжної інструкції № 329 від 01.04.2024.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на суму 6318 грн. 00 коп грн. на користь позивача.

Витрати на правову допомогу.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення судових витрат. В своїй позовній заяві зазначено про те, що у зв`язку з розглядом справи позивач планує понести наступні витрати, зокрема, 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Проте доказів на підтвердження понесення таких витрат позивач до матеріалів справи не надав.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн», м. Тернопіль,, вул. Є. Петрушевича, буд. 10, кв. 1, ідентифікаційний код 39864030, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг фінанс Логістика», 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40, ідентифікаційний код 45352578:

-526 500,00 грн. заборгованості (сума грошових коштів перерахованих в якості оплати за договором №0910 купівлі-продажу від 09.10.2023);

- 6 318 грн.00 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення надіслати:

-Товариству з обмеженою відповідальністю Трейдінг фінанс Логістика (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

-представнику позивача адвокату Гришко Івану Івановичу (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС Електронний Суд);

-Товариству з обмеженою відповідальністю Адемн (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС Електронний Суд).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано: 28 червня 2024 року.

Суддя С.О. Хома