Рішення

від 28.06.2024 по справі 350/325/22

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/325/22

Номер провадження 2-др/350/2/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №350/325/22,

суд

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій сторін, їх заяви та клопотання:

У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ДП «Брошнівське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2023 суд ухвалив: задоволити вищезазначений позов; скасувати наказ №18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » виданого головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» ОСОБА_2 від 21.02.2022; поновити ОСОБА_1 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022; стягнути з ДП «Брошнівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; рішення в частині поновлення на роботі і виплаті середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постановою від 09.01.2024 Івано-Франківський апеляційний суд змінив рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року та виклав мотивувальну частину цього рішення в редакції вказаної постанови суду апеляційної інстанції, а в решті оскаржуване рішення залишив без змін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення суду, у якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державного підприємства Брошнівське лісове господарство, в особі правонаступника філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (77624, Івано-Франківська область, Калуський район, село Спас, вул. Січових Стрільців, 225 Код ЄДРПОУ 44980563) у його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.02.2022 по 19.07.2023 в розмірі 380021,66 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зіслався на те, що судом при вирішенні справи не було вирішено питання про суму заробітної плати, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, а тому є необхідність в ухваленні додаткового судового рішення. Позивач вважає, що у зв?язку із звільненням у лютому 2022 року, для визначення розміру середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу слід враховувати відповідні виплати за січень 2022 та грудень 2021 року. Однак, у січні 2022 року він перебував на лікарняному по листку з тимчасової непрацездатності, крім цього також перебував на лікарняному у листопаді 2021 року , у зв?язку із цим для розрахунку середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає застосуванню заробітна плата за вересень та жовтень місяці 2021 року. Той факт, що у січні 2022 року та листопаді 2021 року перебував на лікарняному підтверджується і сумами заробітної плати, які йому були виплачені за ці періоди, і довідками про заробітну плату, які видані відповідачем за №05/13 та №05/14 від 23.02.2022.

Так заробітна плата у вересні 2021 року становила 20242,00 грн., а у жовтні 2021 - 26215,88 грн., при цьому середньомісячний заробіток склав 23228,94 грн. (20242+26215,88/2). Позивач вважає, що періодом за який підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу є дата його звільнення 23.02.2022 та дата визнання судом його звільнення незаконним 19.07.2023.

04.04.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому представник просив відмовити у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду, а в разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення заяви, врахувати зазначені ним розрахунки заробітної плати. Так, у відзиві зазначено, що філія «Брошнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» категорично не погоджується з нарахуванням суми в розмірі 380 021,66 грн., вважає її невірною та необгрунтованою. Оскільки ОСОБА_1 було звільнено 23 лютого 2024 року, то для розрахунку середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу слід враховувати необхідні виплати за грудень 2021 року та січень 2022 року. Заробітна плата за фактично відпрацьовані 22 робочі дні у грудні 2021 року становила 16060.00 грн., а за відпрацьовані 12 робочих днів у січні 2022 року становила 6593.05грн. Середньоденний заробіток становить 666.27грн. (16060.00грн. + 6593.05грн.)/(22р.д.+ 12р.д.), а середньомісячне число робочих днів за два календарні місяці становить 20.5 (22р.д. + 19р.д./2). Звідси середньомісячний заробіток склав 13658.54грн. (666.27 грн.?20.5

Дата звільнення працівника ОСОБА_1 , а саме 23.02.2022 рахується останнім робочим днем, заробітна плата за цей день нарахована та виплачена в повному обсязі. Тому представник відповідача вважає, що початком розрахунку середньомісячного заробітку є 24.02.2022.

Окрім цього, у зв?язку з тим, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ДП «Брошнівське ЛГ» з 02.03.2022 по 31.03.2022 і за цей період, включаючи дату прийняття та дату звільнення, проведено нарахування та виплату заробітної плати в повному обсязі, представник відповідача вважає за необхідність виключити даний період, за який підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

08.04.2024 до суду від позивача надійшло заперечення на відзив, у якому він просив стягнути з відповідача у свою користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.02.2022 по 19.07.2023 в розмірі 419023,79 грн. Однак, позивач не навів додаткових аргументів, окрім тих, які зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення. Водночас позивач зазначив, що відповідач не враховує при проведенні своїх розрахунків належну йому надбавку за інтенсивність.

Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом:

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.9-11) позивач у цій справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії наказу №713 від 29.10.2021 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» за затвердження складу Комісії з припинення» (а.с.34-36) суд встановив, що голова Державного агентства лісових ресурсів України прийняв, окрім інших, такі рішення: припинити до 31.01.2022 Державне підприємство «Брошнівське лісове господарство» шляхом його реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство»; утворити Комісію з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство», яка здійснює керівництво діяльність вказаного підприємства на період до завершення процедури його припинення.

З копії наказу №286 від 08.02.2022 (а.с.37) суд встановив, що голова Державного агентства лісових ресурсів України вніс зміни до пункту 6 наказу Держлісагентства №713 від 29.10.2021 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» за затвердження складу Комісії з припинення», виклавши його в такій редакції: «6.Визначити термін припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» до 28.02.2022».

На підставі вищезазначеного наказу №286 від 08.02.2022, Голова комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» видав наказ №36 від 08.02.2022 (а.с.39), яким також визначив термін припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» до 28.02.2022, з яким був ознайомлений позивач ОСОБА_1 .

З копії Подання Голови Комісії з припинення №10-03/352 від 05.11.2021, яке адресовано Голові первинної профспілкової організації ДП «Брошнівський лісгосп» (а.с.41-43) вбачається, що голова Комісії з припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» просив профспілкову організацію дати згоду на скорочення чисельності працівників Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство», в тому числі позивача ОСОБА_1 з 31.01.2022.

З копії листа президента торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (а.с.44) вбачається, що торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З копії попередження про заплановане звільнення та припинення трудового договору (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 29.10.2021 року № 713 «Про припинення державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» припиняється діяльність Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство». У попередженні також зазначено, що ОСОБА_1 буде запропоновано переведення. У випадку відмови від переведення, трудові відносини з ним буде припинено і він буде звільнений 31 січня 2022 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з наданням виплат згідно Колективного договору.

Копією виписки із наказу по ДП «Брошнівський лісгосп» №18-к від 21.02.2022 (а.с.12) підтверджено, що на підставі наказу ДП «Брошнівський лісгоспу від 08.11.2021 № 260, наказу ДП «Брошнівський лісгосп» від 08.02.2022 № 36 та повідомлення про заплановане вивільнення та припинення трудового договору, ОСОБА_1 , провідного районного мисливствознавця, звільнено з роботи 23 лютого 2022 року у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України, окрім іншого передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому, статтею 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановив суд вище, 23 лютого 2022 року на підставі наказу ДП «Брошнівський лісгоспу від 08.11.2021 № 260, наказу ДП «Брошнівський лісгосп» від 08.02.2022 № 36 та повідомлення про заплановане вивільнення та припинення трудового договору, ОСОБА_1 , провідного районного мисливствознавця, звільнено з роботи у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2023 суд скасував наказ №18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » від 21.02.2022 року та поновив ОСОБА_1 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022. Також суд ухвалив стягнути з ДП «Брошнівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою від 09.01.2024 Івано-Франківський апеляційний суд змінив рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2023 року та виклав мотивувальну частину цього рішення в редакції вказаної постанови суду апеляційної інстанції, а в решті оскаржуване рішення залишив без змін, в якому зазначено необхідність ухвалення додаткового рішення щодо стягнення конкретної суми заборгованої заробітної плати.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання щодо суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача у його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок), пунктом 2 розділу ІІ якого передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки ОСОБА_1 було звільнено 23 лютого 2022 року, тому середня заробітна плата повинна була б обчислюватись виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, тобто січень 2022 року та грудень 2021 року.

Однак, у поданій до суду заяві ОСОБА_1 стверджує, що у січні 2022 року та листопаді 2021 року він перебував на лікарняному по листку з тимчасової непрацездатності, у зв?язку чим для розрахунку середньомісячної заробітної за час вимушеного прогулу застосуванню підлягають вересень та жовтень місяці 2021 року.

Такі твердження позивача підтверджені Витягом з табеля обліку використання робочого часу, інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров`я за січень 2022 року та розрахунковим листком за листопад 2021 року.

Суд погоджується із такими доводами позивача, оскільки абз.5 п.2 розділу 2 Порядку передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

За таких обставин, суд вважає слушними твердження позивача, що середня заробітна плата повинна обчислюватись виходячи з виплат за останні два фактично відпрацьовані календарні місяці роботи, а саме за вересень та жовтень місяці 2021 року.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 за останні два повні календарні місяці роботи, що передували його звільненню, зокрема у вересні та жовті 2021 року нараховано заробітну плату у розмірі 20242 грн. та 26215,88 грн. відповідно, а загальна сума за два місяці склала 46457,88 грн.

З розрахункового листка за вересень 2021 року та розрахункового листка за жовтень 2021 року суд встановив, що загальна кількість відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів у цих місяцях складала 44.

З урахуванням вищезазначених норм середньоденна заробітна плата позивача визначається шляхом ділення вказаного загального розміру заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на загальну кількість робочих днів за цей період та становить 1055,86091 грн. (20242,00 грн. + 26215,88 грн. = 46457,88 грн. : 44 роб.дні).

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з графіком роботи підприємства, кількість робочих днів у жовтні та вересні 2021 року становила 44, а тому середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді становить 22.

Звідси слід вирахувати загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка з урахуванням вищезазначеного положення абзацу другого пункту 8 Порядку суд обчислює так: 1055,86091*22=23228,94 грн.

Щодо періодів, за які підлягає стягненню середньомісячна зарплати за час вимушеного прогулу, суд встановив, що ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного районного мисливствознавця ДП «Брошнівське лісове господарство» з 23.02.2022. При цьому, днем звільнення вважається останній день роботи працівника, за який йому виплачується заробітна плата.

Позивач не долучив до матеріалів справи належних доказів, які б давали підстави вважати, що йому не було виплачено заробітну плату за останній робочий день, який збігається із днем його звільнення.

Однак, оскільки його звільнення на підставі рішення суду від 19.07.2023 визнано неправомірним, суд приходить до висновку, що стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу слід обчислювати з наступного дня, після його звільнення, а саме з 24.02.2022 по дату ухвалення рішення 19.07.2023.

Водночас, судом також встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01.03.2022 (том 1, а.с.45), виписки із наказу по ДП «Брошнівський лісгосп» №40-к від 01.03.2022 (том 1, а.с.46), виписки із наказу по ДП «Брошнівський лісгосп» №56-к від 28.03.2022, позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного районного мисливствознавця у період з 02.03.2022 по 31.03.2022.

Оскільки судом встановлено роботу позивача та отримання доходу за період з 02.03.2022 по 31.03.2022, тому зазначений період підлягає виключенню під час розрахунку суми заробітної плати невиплаченої за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2022 по 19.07.2024.

Такі висновки суду відповідають абзацу 2 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Отже, середня заробітна плата позивача за час його вимушеного прогулу повинна бути нарахована йому та виплачена у розмірі 367308,21 грн. виходячи з таких розрахунків за вказані періоди:

Лютий 2022 року: 23228,94 грн./20 (робочі дні) * 3 (робочі дні) = 3484,34 грн.;

Березень 2022 року: 23228,94 грн./23 (робочі дні) * 1 (робочий день) =1009,95 грн.;

З 01 квітня 2022 року по 30 червня 2023 року: 23228,94 грн. * 15 (місяців) = 348434,10.;

Липень 2023 року: 23228,94 грн./21 (робочі дні) * 13 (робочі дні) = 14379,82 грн.

Також суд зазначає, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), від 27 листопада 2019 року у справі № 401/1813/16-ц (провадження № 61-29744св18), від 22 березня 2023 року у справі № 136/423/22 (провадження № 61-9636св22).

Враховуючи вищезазначене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 367308,21 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

Окрім цього, суд вважає звернути за необхідне увагу, що відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Ухвалюючи рішення від 19.07.2023 суд у резолютивній частині зазначив, що рішення в частині поновлення на роботі і виплаті середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Однак, оскільки судом не була зазначена сума середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягала стягненню з відповідача, відповідно не було зазначено розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, який суд допустив до негайного виконання.

Водночас, ухвалюючи додаткове рішення, суд вважає за можливе повторно допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача, із зазначенням відповідного її розміру, зокрема 23228,94 грн. Даний розмір встановлено судом із розрахунку отриманої позивачем заробітної плати за останні два фактично відпрацьовані календарні місяці роботи, а саме за вересень та жовтень місяці 2021 року, які передували місяцю його фактичного звільнення в сумі 46457,88 грн., поділеної на два.

Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 270, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про ухваленнядодаткового рішенняу цивільнійсправі №350/325/22 задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» в особі правонаступника - Філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 367308 (триста шістдесят сім тисяч триста вісім) гривень 21 коп., з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині стягнення середньогомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі23228 (двадцять три тисячі двісті двадцять вісім) гривень 94 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: філія «Брошнівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд.225, с.Спас Калуського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України 44980563.

Суддя А.М. Бейко