Рішення

від 25.06.2024 по справі 234/12347/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/12347/21

Провадження № 2/202/2215/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

представника позивача адвоката Берзіня С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, Житлово-будівельний кооператив «Ювілейний», про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Берзінь С.Л. звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із позовною заявою ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Старий Налим Тюменської області, Російської Федерації помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з: 2-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що видана ОСОБА_2 24.12.1970 року на підставі Ордеру № 38 виконавчого комітету Краматорської міської Ради депутатів трудящих, однак не встиг зареєструвати право власності у встановленому законом порядку; пайовий внесок, вартість за який у розмірі 3496,41 карбованців ОСОБА_2 погасив повністю на 01.01.1986 року. Вказану спадщину у вигляді квартири після смерті ОСОБА_2 прийняла позивач як спадкоємець за законом, оскільки вступила в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується володінням ощадних книжок ОСОБА_2 .

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач 07.09.2021 року звернулась через свого представника за довіреністю із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Берзінь-Усової І.А., яка завела того ж дня спадкову справу за № 188/2021 (№ 68257091 у Спадковому реєстрі).

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , однак, постановою нотаріуса 07.09.2021 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді квартири після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із ненаданням правовстановлюючих документів на квартиру, а тому позивач вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Враховуючи наведене, представник позивача просить: визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на нерухоме майно 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; судові витрати з оплати судового збору покласти по позивача, інші покласти на відповідача.

Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2021 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначеного справу № 202/12347/21 до розгляду у відкритому судовому засіданні

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ЖБК «Ювілейний» та відкладено розгляд судового засідання на 16 березня 2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 року, для розгляду цивільної справи № 234/12347/21, визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2023 року справу прийнято та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав позов та зазначив, що в 1999 році помер батько позивача, якому належала кооперативна квартира, право власності яку не було зареєстровано. При цьому, позивач прийняла спадщину, оскільки почала володіти належним померлому майном.

Представник відповідача Краматорської міської ради та представник співвідповідача Житлово-будівельного кооператив «Ювілейний» в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтями 1, 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.

У ст.3ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 4ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями наступних документів: свідоцтва серії НОМЕР_1 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 ; довідкою про укладення шлюбу № 214, виданої 25 лютого 2015 року, згідно з якою після укладення шлюбу 29.07.2006 року ОСОБА_6 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 »; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 20 жовтня 2009 року, згідно якого після розірвання шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_7 ; довідкою про укладення шлюбу № 352, виданої 26 березня 2014 року, згідно з якою після укладення шлюбу 30 жовтня 2010 року ОСОБА_8 присвоєно прізвище « ОСОБА_9 »; паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 28 січня 1999 року відділом РАЦС Тюменської області.

Відповідно до наданої суду копії Ордеру № 33, ЖБК «Ювілейний» на підставі рішення виконкому міськради від 09.12.1970 року за № 572, видано ОСОБА_2 з сім`єю, що складається з двох осіб, на право зайняття двох кімнат, в квартирі АДРЕСА_3 . В ордері також зазначено, що він є єдиним документом, який надає право на зайняття даної житлової площі. Передання ордеру іншим особам забороняється. Ордер дійсний на протязі десяти днів.

Згідно з копією довідки № 1 від 13.09.2021 року, виданої Головою ЖБК « Ювілейний» ОСОБА_11 , ОСОБА_2 отримав двокімнатну квартиру в ЖК «Ювілейний», що затверджено рішенням виконкому Краматорської ради депутатів трудящих № 10 від 02.12.1986 року, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 45,7 кв.м, пайовий внесок за дану квартиру в сумі 3596 рублів 41 копійку станом на 01.01.1986 року ОСОБА_2 погасив повністю.

Судом також досліджено технічних паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) АДРЕСА_4 , виданий за замовлення ОСОБА_12 19.02.2021 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з номером інформаційної довідки 226811033, сформованої 05.10.2020 року, та листа директора КП «БТІ» № 312 від22.02.2021 року, право власності на квартиру АДРЕСА_4 , не зареєстровано.

У відповідності до Довідки № 53192 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.11.2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованих немає.

07.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса нотаріального округу міста Надима Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації Лекерова К.А. із заявою, якою довела до відома нотаріуса, що вона прийняла спадщину, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 тим, що фактично вступила у спадщину, оскільки має документи на квартиру та ощадна книжка.

Також представник позивача надав суду копію Ощадних книжок ОСОБА_2 по рахункам № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .

Згідно з Витягом про реєстрацію спадкової справи № 66306572 виданого 07.09.2021 року, приватним нотаріусом Берзінь-Усовою І.А., в спадковому реєстрі за № 68257091 зареєстровано спадкову справу (номер у нотаріуса № 188/2021), заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Берзінь-Усовою І.А. від 07.09.2021 року № 645/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину квартиру АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_12 , яка діє в інт. ОСОБА_1 не підтвердила документами право власності померлого на дану квартиру.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Спадщина відкрилася в період дії Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР, зі змінами, чинними на момент відкриття спадщини.

Відкриттям спадщини є настання певних юридичних фактів, що зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: 1) часом відкриття; 2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК Української РСР).

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має керуватися положеннями статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Окрім наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, у відповідності до вимог ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як встановлено судом, після смерті свого батька ОСОБА_2 у 1999 році, позивач протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подавала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Із також заявою ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса лише в 2021 році, тобто більш ніж через 20 років.

Отже, відсутні підстави вважати, що позивач є особою, яка прийняла спадщину, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки вступила у володіння спадковим майном - ощадних книжок померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців, зокрема, ощадної книжки.

В ході судового розгляду справи стороною позивача не надано доказів та не доведено факту того, що ОСОБА_1 заволоділа спадковим майном (ощадними книжками, тощо) з метою прийняття спадщини, саме в установлений для цього шестимісячний строк. Будь-яких дій щодо отримання коштів з ощадних книжок позивач не вчиняла.

Також, з наданих суду копій ощадних книжок про відкриття померлому ОСОБА_2 рахунків, неможливо встановити наявності на них грошових коштів, що реально б свідчило про прийняття позивачем спадщини.

При цьому, сам факт знаходження у позивача Ордеру № 33, виданого ЖБК «Ювілейний» на підставі рішення виконкому міськради від 09.12.1970 року за № 572, що дійсний на протязі десяти днів, не є доказом прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР.

Інших доказів, які б підтверджували факт прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , на час розгляд справи, суду не надано.

Суд вважає, що ОСОБА_1 ще з дня смерті її батька ОСОБА_2 , тобто з 28 січня 1999 року було відомо про її право на прийняття спадщини, однак, як встановлено судом, правом на звернення до нотаріальної контори в строки, встановлені законодавством не скористалась.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, а також наведені норми чинного законодавства, оскільки доказів на підтвердження вступу в управління та володіння спадковим майном позивач суду не надала, відсутні підстави вважати, що вона, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, прийняла спадщину.

За відсутності факту встановлення прийняття позивачем спадщини у відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР, відсутні й підстави для визнання за нею права власності на спадкове майно, зокрема, на спірну квартиру, в порядку спадкування за законом та правилами ЦК УРСР.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити всуд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, №37801/97, пункт 36).

Дотримуючи загальної вимоги про справедливість судового розгляду, судом надано оцінку усім ключовим доводам сторін. При цьому, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на висновок суду по суті спору в межах пред`явлених позовних вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах позовних вимог, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження доказами, що наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, Житлово-будівельного кооператив «Ювілейний», про визнання права власності в порядку спадкування, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно дост.133ПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи.До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем за подання позовної заяви були понесені витрати на оплату судового збору у розмірі у розмірі 1679,00 гривень. Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи сторонами не надано.

Відповідно доп.2ч.2ст.141ЦПК Українисудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,у разівідмови упозові покладаються на позивача.

Таким чином, оскільки озовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, понесені витрати з оплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.,

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доКраматорської міськоїради,Житлово-будівельногокооператив «Ювілейний»,про визнанняправа власностів порядкуспадкування відмовити.

Повне рішення складено 04 липня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський