Рішення

від 19.06.2024 по справі 902/389/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2024 р.Cправа № 902/389/24

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

за участю представників сторін:

позивача Тур О.Т., ордер серії АВ №1280145 від 07.05.2024 (в режимі ВКЗ);

відповідача Руденко Т.С., ордер серії АВ №1130561 від 02.05.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом:Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" (вул. Острівська, 183, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000 )

про стягнення 106 392,27 грн

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець Бондар Вікторія-Анна Володимирівна звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" про стягнення 106 392,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов Договору-Заявки №З23-009852 від 20.12.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг, в частині оплати наданих послуг.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 справу розподілено судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: 10 днів з дня отримання даної ухвали.

22.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої додано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача 85 950,00 грн - основного боргу, 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 744,09 грн - пені та 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами.

Таким чином позивачем усунуто недоліки позовної заяви №б/н від 28.03.2024 (вх. номер канц. суду 397/24 від 08.04.2024).

Ухвалою суду від 23.04.2024 відкрито провадження у справі № 902/389/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.05.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав у ньому викладених та клопоче про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

08.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.05.2024 перейдено до розгляду справи №902/389/24 за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження по справі на30 днів та призначено підготовче засідання на 03.06.2024.

10.05.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.05.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 22.05.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначену судом дату в судове засідання 03.06.2024 з`явились представники сторін, при цьому представник позивача приймала участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 19.06.2024.

На визначену судом дату в судове засідання 19.06.2024 з`явились представники сторін, при цьому представник позивача приймала участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також заявив усне клопотання що докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення відповідно до ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні і також заявив усне клопотання, що докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення відповідно до ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2023 між Фізичною особою-підприємець Бондар Вікторією-Анною Володимирівною (позивач, в договорі Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" (відповідач, в договорі Замовник) укладено Договір-Заявку №З23-009852 про надання транспортно експедиторських послуг (далі Договір-Заявка) в якому визначено місце завантаження (м. Могилів-Подільский, просп. Незалежності 128), дата завантаження (27.12.2023), місце розвантаження (Польща, Piotrkow Trybunalski) орієнтовна дата розвантаження (04.01.2024), погранперехід (Краківець), найменування і тип вантажу (ТНП), вага (8,000 тон), об`єм (120,000 куб.м.), тип транспорту (Тент), тип завантаження (заднє, бокове), тип розвантаження (заднє, бокове), вартість перевезення (85 950,00 грн), умови і форма оплати (Б/г з ПДВ 1 день після розвантаження), ПІБ водія і телефон (Демченко Дмитро), марка, номер автомобіля (Даф НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), відповідальний за рейс (Боднар В.В.).

Також в Договорі-Заявці №З23-009852 від 20.12.2023 визначено загальні умови перевезення, а саме:

1. Дана заявка при відсутності довготермінового договору між «Замовником» і «Експедитором» має силу договору на разове перевезення. Факсимільна/електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного «Замовником» акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими «Замовником».

2. Оплата по даній заявці здійснюється протягом 1 день після розвантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.

3. У випадку порушення термінів надання автомобіля під завантаження, «Експедитор» сплачує штраф за несвоєчасно виконані обов`язки згідно договору у розмірі 50 евро за кожну добу затримки за офіційним курсом НБУ.

4. «Експедитор» несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачем.

5. Сторони мають право відмовитися від завантаження не менше ніж за 24 години від дати завантаження , у випадку відмови менше ніж за 24 години винна сторона сплачує іншій штраф у розмірі 3000,00 гривень.

6. Норма часу - 48 години на завантаження та замитнення і 48 голини на розвантаження та розмитнення. За понаднормативний простій «Замовник» сплачує «Експедитору» штраф у розмірі 100 евро за кожну розпочату добу простою при міжнародних перевезеннях і 50 евро - при внутрішніх перевезеннях, за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу. Якщо перевезення не відбулося з вини «Замовника», термін нормативний простій" не застосовується і штраф нараховується за весь час простою. У випадку, якщо простій триває шість та більше діб, «Замовник» додатково оплачує витрати на проживання водія у готелі протягом двох діб.

7. Якщо «Замовником» пред`явлено до перевезення вантаж, не передбачений заявкою та умови перевезення якого значно відрізняються від умов перевезення вантажу, зазначеного в заявці, або з призначенням в інший пункт доставки, або не пред`явлено вантаж протягом строку нормативного простою, «Експедитор» має право відмовитися від перевезення, стягнувши вартість порожнього пробігу транспортного засобу в обох напрямках із розрахунку 1,00 Євро за 1 км пробігу за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору. Крім того, «Замовник» сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості послуг по перевезенню вантажу, щодо якого мало місце не подача вантажу, але не менше гривневого еквіваленту 100 евро за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору.

8. Субота і неділя, а також дні державних свят не вважаються днями простою, якщо транспортний засіб подано менше ніж за 36 годин до початку таких днів.

9. За несвоєчасну оплату наданих послуг «Замовник» сплачує «Експедитору» пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. «Замовник» за користування грошовими коштами «Експедитора» додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

10. Претензії від «Замовник» не приймаються до розгляду у разі відсутності акту приймання товару, оформленого належним чином та завіреного водієм.

11. У випадку не відповідності фактичного місця розвантаження з місцем розвантаження вказаного в вантажосупровідних документах (СМR) відповідальність несе «Замовник». У випадку зміни місця завантаження/замитнення, розвантаження/розмитнення чи місця перетину кордону «Замовник» зобов`язаний зразу повідомити «Експедитора» письмово.

12. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у тому випадку, якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (пожежа, стихийне лихо, збройних конфліктів, масових громадських заворушень), рішень органів влади та інших, незалежних від сторін, обставин. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий уповноваженим органом відповідної країни.

13. Оригінали документів, що стосуються виконання даного Договору-Заявки, вважаються отриманими «Замовником» на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення цінним листом «Експедитором» на адресу «Замовника», зазначену у даному Договорі-Заявці. Поломка транспортного засобу чи дорожньо-транспортна подія є форс-мажорними обставинами, «Експедитор» зобов`язаним протягом 48 годин здійснити заміну транспортного засобу та виконати умови договору.

Договір-Заявка №З23-009852 від 20.12.2023 обопільно підписаний та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №1297249 від 28.12.2023 в якій зазначено: найменування та адреса перевізника (ТОВ "Блонські фабрика меблів", 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Острівська 183, Україна), найменування та адреса отримувача (Agata Spolka Akeyjna z siedziba w Katowicach przy AL.Rozdzienskiego 93, 40-203 Katowicer. POLAND), місце розвантаження вантажу (Agata S.A. magazyn Centralny Piotrkow Trybunalski97-371 WOLA KRZYSZTOPORSKA, ul MAJKOW DUZY 6B), місце та дата завантаження вантажу (м. Могилів-Подільський Україна 28.12.2023), документи які додаються (Інвойс №336 28.12.2023), номерний знак транспортного засобу перевізника ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), найменування вантажу (меблі: дивани в асортименті), кількість (всього: 161 картонна коробка), вага брутто (7453,60 кг.), підпис та штамп відправника, підпис та штамп перевізника, підпис та штамп одержувача.

Вантаж було доставлено до місця розвантаження та розвантажено 05.01.2024.

Позивачем на виконання умов договору-заявки було сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме Акт надання послуг №З23-009852 від 05.01.2024 на суму 85 950,00 грн. та Рахунок на оплату №З23-009852 від 05.01.2024 на суму 85 950,00 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії опису вкладення в цінний лист №0503688491381 позивачем 24.01.2024 направлено на адресу відповідача оригінали: Акту надання послуг №З23-009852 від 05.01.2024 (2шт), Рахунок на оплату №З23-009852 від 05.01.2024 (1шт), Договір-Заявка №З23-009852 від 20.12.2023 (2 шт) та Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №1297249 від 28.12.2023 (1 шт). Цінний лист №0503688491381 повернуто за зворотною адресою 06.02.2024 з відміткою відділення поштового зв`язку «За закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта трекінгу відстеження поштових відправлень.

Не сплата відповідачем згідно Договору-заявки № 323-0009852 від 20.12.2023 транспортно-експедиційних послуг стала підставою звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення 106 392,27 грн заборгованості, з яких 85 950,00 грн - основного боргу, 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 744,09 грн - пені та 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами, з урахуванням позовної заяви в новій редакції.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні обґрунтовуючи це тим, що за своєю правовою природою договір транспортного експедирування містить елементи кількох видів договорів (перевезення та зберігання вантажу), які тісно переплітаються в одному юридичному факті. Визначальним при виконанні договору транспортно-експедиційних послуг є дотримання двох умов: 1) доставлення вантажу за погодженим маршрутом з місця завантаження до місця розвантаження; 2) збереження вантажу, що доставляється. Виконуючи умови Договору ФОП Боднар В.В. мала обов`язок надати в повному об`ємі якісну послугу та забезпечити доставлення вантажу, належного Відповідачеві у переданій Позивачу кількості зі збереженням цільового призначення та товарного вигляду у належній упаковці такого товару.

Однак, на переконання відповідача, ФОП Боднар В.В. не забезпечила збереження та належну доставку товару, через що було пошкоджено товар, а саме: CASTELLO кут євро Luis 74 в кількості 1 шт., на суму 12 041,62 грн., що підтверджується протоколом прийому-передачі розбіжностей №б/н від 05.01.2024 року. Згідно пункту 4 Договору «Експедитор» (ФОП Боднар В.В.) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачем. У зв`язку із пошкодженням та незбереженням товару з вини Експедитора ФОП Боднар В.В. ТОВ «Блонські фабрика меблів» було направлено Позивачу претензію за вих.№33 від 19.01.2024р. та виставлено рахунок на оплату №1 від 19.01.2024 р. в сумі 12 041,62 гривень. Тож, враховуючи пункт 10 Договору та те, що при прийманні товару у пункті призначенні Польщі, було оформлено належні документи по прийняттю вантажу та складено протокол прийому-передачі розбіжностей №б/н від 05.01.2024 року, який був завірений водієм Експедитора, ФОП Боднар В.В., має обов`язок дотриматися умов Договору, розглянути надіслану ТОВ «Блонські фабрика меблів» претензію за вих.№33 від 19.01.2024 року та відшкодувати Відповідачу вартість пошкодженого вантажу, а саме: CASTELLO кут євро Luis 74 в кількості 1 шт., на суму 12041,62 грн., згідно виставленого рахунку на оплату №1 від 19.01.2024 року, після чого, на переконання відповідача він матиме зобов`язання прийняти надані позивачем транспортно-експедиторські послуги та сплатити експедитору кошти за належне виконання договору транспортного експедирування в повному обсязі в розмірі 85 950,00 грн.

Відповідач звертає увагу суду, що ФОП Боднар В.В. нібито надіслала на адресу Замовника: CMR з відміткою вантажоодержувача, два примірника акта виконаних робіт, рахунок, Договір-заявку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0503688491381, Списком №390 згрупованих відправлень Укрпошта та фіскальним чеком від 21.01.2024 року. Однак, вказане відправлення не вручене відповідачу та повернуте відправнику, що підтверджується наданим позивачем трекінгом з АТ «Укрпошта». Отже, Акт виконаних робіт №З23-009852 від 05.01.2024 року, який був направлений лише 24.01.2024 року не був доставлений відповідачу взагалі, а тому не може вважатися підписаним, через що послуги також не вважаються наданими та прийнятими Замовником.

За твердженнями відповідача Акт виконаних робіт №З23-009852 від 05.01.2024 року засвідчує факт надання послуги, за умови, що інша сторона прийняла її без зауважень, лише після підписання такого акту Замовником він може вважатися таким, що матиме юридичні наслідки, в даному випадку прийняття та оплату експедиційних послуг згідно Договору-заявки №З23-009852 від 20.12.2023 року. Враховуючи вищевикладене, позивачем не виконано умов Договору-заявки №З23-009852 від 20.12.2023 року про надання транспортно-експедиційних послуг, через що наразі відсутній обов`язок відповідача зі сплати наданої послуги по перевезенню вантажу. А, отже, стягнення позивачем з Товариства суми заборгованості у розмірі 85 950,00 гривень є передчасним, а нарахування інфляційного збільшення в розмірі 602,68 гривень, пені в розмірі 5 744,09 гривень та відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 14 095,80 гривень, починаючи з 07.01.2024 року є неправомірним та безпідставним, через що позовні вимоги ФОП Боднар В.В. у справі №902/389/24 не підлягають задоволенню взагалі. Окрім того, при заявлені позовних вимог у даній справі ФОП Боднар В.В. обрала неналежний спосіб захисту, адже вимога про стягнення грошових коштів унеможливлюється через недоведеність виконання визначеного договором обсягу робіт. А це, у свою чергу, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що згідно з статтею 9 ЗУ «Про транспортну-експедиторську діяльність» - факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Відповідно до CMR №1297249, вантажодержувач отримав вантаж 05.01.2024 року. Після закінчення перевезення «Експедитор» надіслав на адресу «Замовника»: CMR з відміткою вантажоодержувача, два примірника акта виконаних робіт, рахунок, Договір-заявку, що підтверджується Описом вкладення у цінний лист № 0503688491381, Списком № 390 згрупованих відправлень Укрпошта, та фіскальним чеком. Таким чином, на переконання позивача, свої зобов`язання за Договором-заявкою він виконав.

Щодо не отримання відповідачем CMR з відміткою вантажоодержувача, два примірника акта виконаних робіт, рахуноку та Договору-заявки, позивач наголошую, що це волевиявлення самого адресата, тобто має суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Однак позивач звертає увагу суду, що претензія відповідача направлена на електронну адресу не була прийнята до розгляду оскільки не містила підпису повноважної особи заявника претензії або його представника та печатки Відповідача. Електронним цифровим підписом дана претензія також не була підписана.

Додатково позивач звертає увагу суду, що під час здійснення вказаного перевезення здійснювався митний огляд, що підтверджується рахунком-фактурою № 2/01/2024 від 01.01.2024 року (за надання послуг розвантаження та навантаження). Огляд був здійснений в дощову погоду, зазначені обставини зафіксовані за допомогою фото- та відео- матеріалів, копії яких долучені до відповіді на відзив. Таким чином, підтоплення картонного пакування було зумовлене розвантажувано/навантажувальними роботами митних органів. Оскільки, вказівки митних органів є обов`язковими до виконання перевізником, то ні перевізник, ні експедитор жодним чином не могли відвернути наслідків їх здійснення. Відповідно до частини 2 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів - перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Окрім цього, у відзиві на позовну заяву Відповідач долучає Рахунок на оплату № 1 від 19.01.2024 року на суму 12041,62 грн, проте жодного підтвердження суми завданого збитку не долучено.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст взятих сторонами зобов`язань свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення", главою 64 Цивільного кодексу України "Перевезення".

За положеннями ст.ст. 901, 908, 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, учасниками якої є Україна (далі - Конвенція), вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Факт здійснення позивачем перевезення вантажу підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR) № 1297249 від 28.12.2023 в якій зазначено: Відправник, Одержувач, Місце завантаження та розвантаження та дата, Найменування вантажу, Перевізник, Данні автомобіля, дата перетину кордону. В полях 22, 23 та 24 міжнародної транспортної накладної наявні печатки відправника, перевізника та одержувача.

Таким чином позивач виконав умови договору надавши послугу міжнародного перевезення, а відповідач отримав дану послугу 05.01.2024 однак у визначений в Заявці термін (1 день після розвантаження) послугу не оплатив.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором-заявкою №З23-009852 від 20.12.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг не було здійснено оплати вартості наданих позивачем послуг, за таких обставин у відповідача рахувалась заборгованість в сумі 85 950,00 грн.

Твердження відповідача, що на день розгляду справи у нього відсутнє зобов`язання оплачувати надані послуги, оскільки позивачем не відшкодовано йому збитки зіпсованого товару, які виникли в зв`язку з неналежним перевезенням, судом оцінюються критично та до уваги не беруться, з огляду на те, що збитки понесені відповідачем в зв`язку з псуванням товару при перевезенні ніяким чином не спростовують факту надання транспортно-експедиційних послуг позивачем та необхідності оплати їх у визначений в договорі-заявці термін. Відповідач не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права, однак в даному судовому процесі відповідач не скористався своїм правом на подання зустрічного позову у встановлений законом строк.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" суми основного боргу в розмірі 85 950,00 грн., на переконання суду є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 744,09 грн - пені та 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так як встановлено судом, зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за надані послуги, відповідачем не виконані в термін зазначений у Договорі-Заявці, таким чином на день подачі позовної заяви до суду відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 9. Договору-Заявки за несвоєчасну оплату наданих послуг «Замовник» сплачує «Експедитору» пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача наявного в матеріалах справи початком строку нарахування пені та інфляційних позивачем зазначено 07.01.2024 року, однак суд не погоджується з даним твердженням позивача оскільки.

Як встановлено судом вище в Договорі-Заявці № З23-009852 від 20.12.2023 сторонами визначено, що оплата по даній заявці здійснюється протягом 1 день після розвантаження. Розвантаження товару відбулось 05.01.2024.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, початком порушення відповідачем грошового зобов`язання є 08.01.2024, а не 07.01.2024 як зазначено позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем допущено помилку в періоді нарахувань, з огляду на це, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені.

Водночас заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 602,68 грн не перевищує розміру встановленого судом при перерахуноку тому підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем.

Однак, оскільки арифметично вірний розмір пені становить 5 673,64 грн., за період визначений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 744,09 грн грн. - пені, підлягають частковому задоволенню у розмірі визначеному судом.

Щодо заявлених до стягнення 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище в п. 9. Договору-Заявки № З23-009852 від 20.12.2023 сторони визначили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг «Замовник» сплачує «Експедитору» пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. «Замовник» за користування грошовими коштами «Експедитора» додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені п. 9 Договору-Заявки за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Як зазначалось вище суд визнав правомірними та такими що підлягають стягненню з відповідача 5 673,64 грн - пені, нарахованої на підставі першого речення п. 9 Договору-Заявки, яким сторони погодили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання замовником, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Схожі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13 та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

З огляду на викладене позовна вимога про стягнення з відповідача 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами задоволенню не підлягає з підстав викладених вище.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" (вул. Острівська, 183, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000, код ЄДРПОУ 32010397) на користь Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) 85 950,00 грн. - основного боргу, 602,68 грн. - інфляційних втрат, 5 673,64 грн. пені та 2 637,14 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 14 095,80 грн відсотків за користування коштами та 70,45 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 01 липня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи