Постанова

від 04.09.2024 по справі 902/389/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Справа № 902/389/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Тимошенко О.М.

без виклику (повідомлення) учасників справи

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів"

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 19.06.2024, повне рішення складено 01.07.2024,

на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 03.07.2024, повне додаткове рішення складено 05.07.2024,

у справі № 902/389/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" (вул. Острівська, 183, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)

про стягнення 106 392,27 грн

В квітні 2024 року Фізична особа-підприємець Бондар Вікторія-Анна Володимирівна звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" про стягнення 106 392,27 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору-заявки № 323-009852 від 20.12.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг в частині оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/389/24, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на користь Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни 85 950,00 грн - основного боргу, 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 673,64 грн - пені та 2 637,14 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.

У частині стягнення 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами та 70,45 грн - пені відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24, заяву б/н від 21.06.2024 (вх. № канц. 01-34/6714/24 від 27.06.2024) Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни про відшкодування судових витрат - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на користь Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни 10 402,22 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті заявлених вимог відмовлено.

17.07.2024, через систему "Електронний суд", відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 3470/24), в якій просить:

- скасувати повністю рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/389/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Боднар Вікторії-Анни Володимирівни про стягнення 106 392,27 гривень.

- у випадку залишення рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/389/24 без змін, зменшити розмір пені на 99%.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- 20.12.2023 між ТОВ "Блонські фабрика меблів" (далі - замовник) та ФОП Боднар В.В. (далі - експедитор) укладено договір-заявку № 323-0009852 про надання транспортно-експедиційних послуг;

- Господарський суд Вінницької області взагалі не взяв до уваги ст. 924, 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги", а перейняв позицію ФОП Боднар В.В., яка зазначає, що нею виконано умови договору та надано послугу міжнародного перевезення;

- в той же час позиція ТОВ "Блонські фабрика меблів" полягає у тому, що позивачем не надано в повному об`ємі якісну послугу та не забезпечено доставлення вантажу, належного відповідачеві, у переданій позивачу кількості зі збереженням цільового призначення та товарного вигляду у належній упаковці такого товару;

- ФОП Боднар В.В. не забезпечила збереження та належну доставку товару, через що було пошкоджено товар, а саме: CASTELLO кут євро Luis 74 в кількості 1 шт., на суму 12 041,62 грн, що підтверджується протоколом прийому-передачі розбіжностей № б/н від 05.01.2024;

- згідно з п. 4 договору "Експедитор" (ФОП Боднар В.В.) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачем;

- частиною 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, що набула чинності 02.07.1961, визначено, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату або пошкодження вантажу між моментом, коли він приймає вантаж під свою відповідальність, і моментом, коли він доставлений вантажоодержувачу, а також за затримку перевезення;

- проте Господарським судом Вінницької області не враховано норми ст. 17 Конвенції, на яку посилається відповідач, а тому прийнято рішення без врахування правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 та від 05.10.2021 у справі № 907/746/17, згідно з якою вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується та не підлягає доведенню замовником;

- вантаж, що був прийнятим ФОП Боднар В.В. до перевезення згідно з договором-заявки, не був доставлений позивачем у пункт розвантаження зі збереженням, а, навпаки, був пошкоджений;

- як вбачається із відповіді на відзив позивач є обізнаною та не заперечує того факту, що при перевезенні нею товару здійснено підтоплення картонного пакування, тобто договір-заявка № 323-0009852 про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.12.2023 не виконаний належним чином;

- з відеозаписів, долучених позивачем вбачається, що проведення перевірка вантажу митними органами відбувалася під накриттям у спеціально відведеному для цього місці, тобто експедитор (перевізник) мав змогу уникнення наслідків намокання вантажу. До того ж твердження позивача про те, що така перевірка вантажу здійснювалася у дощову погоду не підтверджується долученими фото- та відеозаписами;

- ФОП Боднар В.В. порушила одну із умов виконання договору транспортно-експедиційних послуг, а саме: не зберегла вантаж, що доставляється (пункт 4 договору), тобто позивач фактично порушив зобов`язання за договором та не надав послугу, що була погоджена сторонами, через що існує обов`язок по відшкодуванню відповідачу завданої шкоди;

- Господарський суд Вінницької області не дослідив зазначені вище докази, чим порушив вимоги ст. 210 ГПК України;

- із врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, електронний лист по скеруванню претензії за вих.№ 33 від 19.01.2024 вважається врученим та отриманим позивачем, та є належним і допустимим доказом у справі № 902/389/24;

- у позивача в розпорядженні наявна копія претензії за вих.№ 33 від 19.01.2024 з підписом та печаткою, що надана відповідачем в межах справи № 902/214/24, що розглядалася Господарським судом Вінницької області;

- у свою чергу за вказівкою суду першої інстанції в межах справи № 902/389/24 та з метою врегулювання спору мирним шляхом ТОВ "Блонські фабрика меблів" повторно направило на адресу позивача претензію № 33 від 19.01.2024, рахунок № 1 від 19.01.2024, копії протоколу прийому-передач розбіжностей № б/н від 05.01.2024, CMR № 1297249 від 28.12.2023, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією Укрпошти про відправлення такого листа за № 2400400624688 від 04.06.2024;

- враховуючи пункт 10 договору та те, що при прийманні товару у пункті призначення - Польщі, оформлено належні документи про прийняття вантажу та складено протокол прийому-передачі розбіжностей № б/н від 05.01.2024, завірений водієм експедитора, ФОП Боднар В.В. має обов`язок дотриматися умов договору, розглянути надіслану ТОВ "Блонські фабрика меблів" претензію за вих.№ 33 від 19.01.2024 та відшкодувати відповідачу вартість пошкодженого вантажу, а саме: CASTELLO кут євро Luis 74 в кількості 1 шт., на суму 12 041,62 грн згідно з виставленим рахунком на оплату № 1 від 19.01.2024, після чого відповідач матиме зобов`язання прийняти надані позивачем транспортно-експедиторські послуги та сплатити експедитору кошти за належне виконання договору транспортного експедирування в повному обсязі в розмірі 85 950,00 грн;

- надіслане ФОП Боднар В.В. на адресу замовника відправлення з вкладенням: CMR з відміткою вантажоодержувача, два примірника акта виконаних робіт, рахунок, договір-заявку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0503688491381, списком № 390 згрупованих відправлень Укрпошта та фіскальним чеком від 21.01.2024, не вручене відповідачу та повернуте відправнику, що підтверджується наданим позивачем трекінгом з АТ "Укрпошта";

- тобто позивач не виконав обов`язку, передбаченого п. 1-2 договору та не надіслав замовнику: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок, що свідчить про те, що у відповідача не виникло обов`язку оплатити надану послугу;

- отже стягнення позивачем з Товариства суми заборгованості у розмірі 85 950,00 грн є передчасним, а нарахування інфляційного збільшення та штрафних санкцій (пені, відсотків за користування коштами), починаючи з 07.01.2024 є неправомірним та безпідставним, через що не підлягають застосуванню;

- ФОП Боднар В.В. при заявленні позовних вимог у даній справі обрала неналежний спосіб захисту, адже вимога про стягнення грошових коштів унеможливлюється через недоведеність виконання визначеного договором обсягу робіт, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові;

- у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність залишення рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 року у справі № 902/389/24 без змін, скаржник просить врахувати обставини даної справи, об`єктивну ситуацію, що склалася в країні та у відносинах суб`єктів господарювання, та зменшити розмір штрафних санкцій, а саме: пені у розмірі 5 744,09 грн, у зв`язку з тим, що нараховані позивачем штрафні санкції складають близько 6% від суми основного боргу відповідача та майже 50 відсотків від суми товару, який був пошкоджений позивачем при перевезенні та за який ФОП Боднар В.В. несе повну матеріальну відповідальність згідно пункту 4 договору-заявки № 323-009852 від 20.12.2023, сума відшкодування за який складає 12 041,62 грн;

- ТОВ "Блонські фабрика меблів" вважає, що зважаючи на обставини, викладені вище та враховуючи відсутність збитків у позивача, розмір пені підлягає зменшенню.

Враховуючи вищевикладене скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено принципи стандартів доказування та дослідження доказів, а тому рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/389/24 є незаконним і необґрунтованим.

17.07.2024, через систему "Електронний суд", відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів", не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 3473/24), в якій просить скасувати повністю додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у стягненні витрат на професійну правничу (правову) допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на користь Фізичної особи-підприємця Боднар Вікторії-Анни Володимирівни /а.с. 178/-181/.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- 28.06.2024 представником відповідача - адвокатом Руденко Т. подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката;

- витрати позивача на професійну правничу допомогу є завищеними, непропорційними по відношенню до предмета спору, неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи, а також часом, витраченим адвокатом на виконання робіт;

- відповідач просив врахувати поведінку ТОВ "Блонські фабрика меблів" під час розгляду справи та дії щодо досудового врегулювання спору мирним шляхом, а також неподання позивачем договору про надання правової допомоги до завершення судових дебатів, неподання ФОП Боднар В.В. до суду разом з позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат;

- договором № 19-02-2024-1 від 19.02.2024, укладеним між сторонами до подання позовної заяви, визначена фіксована сума витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 12 000,00 гривень та є остаточною;

- проте у своїй позовній заяві ФОП Боднар В.В. зазначає, що остаточна сума понесених витрат на професійну правничу допомогу буде визначена після розгляду справи № 902/389/24, що свідчить про неоднозначність та суперечливу поведінку;

- зазначаючи у своїй позовній заяві про очікувану суму витрат на правову допомогу, ФОП Боднар В.В. не надає попереднього (орієнтованого) розрахунку заявленої суми судових витрат;

- ФОП Боднар В.В. разом з першою заявою по суті спору (позовна заява) не подала до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат;

- фактично заявлена позивачем сума відшкодування судових витрат складає 11,3% від ціни позову, що на переконання відповідача є завищеною та неспівмірною;

- відповідач ТОВ "Блонські фабрика меблів" не повинен нести тягар з повернення судових витрат позивача, оскільки дії відповідача були спрямовані на мирне врегулювання спору та недоведення справи до судового розгляду.

За наведених обставин відповідач вважає додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 17.07.2024, визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/389/24 у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Мельник О.В., суддя Юрчук М.І.

Листом № 902/389/24/4819/24 від 17.07.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

30.07.2024 до суду надійшли матеріали справи № 902/389/24.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 29.07.2024 по 30.08.2024 включно здійснено його заміну у судовій справі № 902/389/24, протокол від 31.07.2024, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Мельник О.В., Тимошенко О.М.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /а.с. 165, 190/.

15.08.2024 (вх. № 7293/24), (вх. № 7296/24) від Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких просить рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення /а.с. 168-171, 193-195/.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2023 між Фізичною особою-підприємцем Бондар Вікторією-Анною Володимирівною (позивач, в договорі експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" (відповідач, в договорі замовник) укладено договір-заявку № 323-009852 про надання транспортно експедиторських послуг (далі договір-заявка), в якому визначено місце завантаження (м. Могилів-Подільский, просп. Незалежності 128), дата завантаження (27.12.2023), місце розвантаження (Польща, Piotrkow Trybunalski) орієнтовна дата розвантаження (04.01.2024), погранперехід (Краківець), найменування і тип вантажу (ТНП), вага (8,000 тон), об`єм (120,000 м3), тип транспорту (Тент), тип завантаження (заднє, бокове), тип розвантаження (заднє, бокове), вартість перевезення (85 950,00 грн), умови і форма оплати (Б/г з ПДВ 1 день після розвантаження), ПІБ водія і телефон (Демченко Дмитро), марка, номер автомобіля (Даф НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), відповідальний за рейс (Боднар В.В.).

Також в договорі-заявці № 323-009852 від 20.12.2023 визначено загальні умови перевезення, а саме:

1. Дана заявка при відсутності довготермінового договору між замовником і експедитором має силу договору на разове перевезення. Факсимільна/електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного замовником акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником.

2. Оплата по даній заявці здійснюється протягом 1 дня після розвантаження. Документи, які експедитор надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТН (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.

3. У випадку порушення термінів надання автомобіля під завантаження, експедитор сплачує штраф за несвоєчасно виконані обов`язки згідно договору у розмірі 50 евро за кожну добу затримки за офіційним курсом НБУ.

4. експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачем.

5. Сторони мають право відмовитися від завантаження не менше ніж за 24 години від дати завантаження, у випадку відмови менше ніж за 24 години винна сторона сплачує іншій штраф у розмірі 3 000,00 гривень.

6. Норма часу - 48 години на завантаження та замитнення і 48 голини на розвантаження та розмитнення. За понаднормативний простій замовник сплачує експедитору штраф у розмірі 100 евро за кожну розпочату добу простою при міжнародних перевезеннях і 50 евро - при внутрішніх перевезеннях, за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу. Якщо перевезення не відбулося з вини замовника, термін нормативний простій" не застосовується і штраф нараховується за весь час простою. У випадку, якщо простій триває шість та більше діб, замовник додатково оплачує витрати на проживання водія у готелі протягом двох діб.

7. Якщо замовником пред`явлено до перевезення вантаж, не передбачений заявкою та умови перевезення якого значно відрізняються від умов перевезення вантажу, зазначеного в заявці, або з призначенням в інший пункт доставки, або не пред`явлено вантаж протягом строку нормативного простою, експедитор має право відмовитися від перевезення, стягнувши вартість порожнього пробігу транспортного засобу в обох напрямках із розрахунку 1,00 Євро за 1 км пробігу за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору. Крім того, замовник сплачує штраф у розмірі 10% від вартості послуг по перевезенню вантажу, щодо якого мало місце не подача вантажу, але не менше гривневого еквіваленту 100 евро за офіційним курсом НБУ на день підписання даного договору.

8. Субота і неділя, а також дні державних свят не вважаються днями простою, якщо транспортний засіб подано менше ніж за 36 годин до початку таких днів.

9. За несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. замовник за користування грошовими коштами експедитора додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

10. Претензії від замовника не приймаються до розгляду у разі відсутності акту приймання товару, оформленого належним чином та завіреного водієм.

11. У випадку не відповідності фактичного місця розвантаження з місцем розвантаження вказаного в вантажосупровідних документах (СМR) відповідальність несе замовник. У випадку зміни місця завантаження/замитнення, розвантаження/розмитнення чи місця перетину кордону замовник зобов`язаний зразу повідомити Експедитора письмово.

12. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у тому випадку, якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (пожежа, стихийне лихо, збройних конфліктів, масових громадських заворушень), рішень органів влади та інших, незалежних від сторін, обставин. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий уповноваженим органом відповідної країни.

13. Оригінали документів, що стосуються виконання даного Договору-Заявки, вважаються отриманими Замовником на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення цінним листом Експедитором на адресу Замовника, зазначену у даному Договорі-Заявці. Поломка транспортного засобу чи дорожньо-транспортна подія є форс-мажорними обставинами, Експедитор зобов`язаним протягом 48 годин здійснити заміну транспортного засобу та виконати умови договору.

Договір-заявка № 323-009852 від 20.12.2023 обопільно підписаний та скріплений печатками сторін /а.с. 10-11/.

В матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 1297249 від 28.12.2023, в якій зазначено: найменування та адреса перевізника (ТОВ "Блонські фабрика меблів", 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Острівська 183, Україна), найменування та адреса отримувача (Agata Spolka Akeyjna z siedziba w Katowicach przy AL.Rozdzienskiego 93, 40-203 Katowicer. POLAND), місце розвантаження вантажу (Agata S.A. magazyn Centralny Piotrkow Trybunalski97-371 WOLA KRZYSZTOPORSKA, ul MAJKOW DUZY 6B), місце та дата завантаження вантажу (м. Могилів-Подільський Україна 28.12.2023), документи які додаються (Інвойс № 336 28.12.2023), номерний знак транспортного засобу перевізника ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), найменування вантажу (меблі: дивани в асортименті), кількість (всього: 161 картонна коробка), вага брутто (7453,60 кг), підпис та штамп відправника, підпис та штамп перевізника, підпис та штамп одержувача /а.с. 12/.

Вантаж доставлено до місця розвантаження та розвантажено 05.01.2024.

Позивачем на виконання умов договору-заявки сформовано документи для оплати послуг з перевезення, а саме Акт надання послуг № 323-009852 від 05.01.2024 на суму 85 950,00 грн та рахунок на оплату № 323-009852 від 05.01.2024 на суму 85 950,00 грн /а.с. 13-14/.

24.01.2024, відповідно до наявної в матеріалах справи копії опису вкладення в цінний лист № 0503688491381, позивачем направлено на адресу відповідача оригінали: Акту надання послуг № 323-009852 від 05.01.2024 (2 шт), Рахунок на оплату № 323-009852 від 05.01.2024 (1 шт), договір-заявка № 323-009852 від 20.12.2023 (2 шт) та Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 1297249 від 28.12.2023 (1 шт).

Однак цінний лист № 0503688491381 повернуто за зворотною адресою 06.02.2024 з відміткою відділення поштового зв`язку За закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта трекінгу відстеження поштових відправлень /а.с. 15, 16, 17, 18-19/.

Не сплата відповідачем відповідно до договору-заявки № 323-0009852 від 20.12.2023 транспортно-експедиційних послуг стала підставою звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення 106 392,27 грн заборгованості, з яких 85 950,00 грн - основного боргу, 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 744,09 грн - пені та 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами, з урахуванням позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: 10 днів з дня отримання даної ухвали /а.с. 25-26/.

22.04.2024 до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої додано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з відповідача 85 950,00 грн - основного боргу, 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 744,09 грн - пені та 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами /а.с. 26-28/.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 19.06.2024 позов задоволив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на користь Фізичної особи-підприємця Бондар Вікторії-Анни Володимирівни 85 950,00 грн - основного боргу, 602,68 грн - інфляційних втрат, 5 673,64 грн - пені та 2 637,14 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.

У частині стягнення 14 095,80 грн - відсотків за користування коштами та 70,45 грн - пені відмовив /а.с. 94-104/.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором-заявкою № 323-009852 від 20.12.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг не було здійснено оплати вартості наданих позивачем послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Блонські фабрика меблів" 85 950,00 грн основного боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 602,68 грн не перевищує розміру встановленого судом при перерахунку, тому підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем. Вимоги про стягнення 5 744,09 грн пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 673,64 грн за розрахунком суду. Вимога про стягнення з відповідача 14 095,80 грн відсотків за користування коштами задоволенню не підлягає, оскільки умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання замовником, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Господарський суд Вінницької області, ухвалюючи 03.07.2024 додаткове рішення, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Бондар Вікторії-Анни Володимирівни про відшкодування судових витрат та стягнення з ТОВ "Блонські фабрика меблів" 10 402,22 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір підтверджується матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України, не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги на рішення від 19.06.2024 та на додаткове рішення від 03.07.2024 у справі № 902/389/24, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.

Згідно з ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Судом встановлено, що зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору-заявки № 323-009852 від 20.12.2023, за умовами якого ФОП Бондар Вікторією-Анною Володимирівною організовано перевезення вантажу з місця завантаження (м. Могилів-Подільский, просп. Незалежності 128), дата завантаження (27.12.2023), до місця розвантаження (Польща, Piotrkow Trybunalski), орієнтовна дата розвантаження (04.01.2024), погранперехід (Краківець), найменування і тип вантажу (ТНП), вага (8,000 тон), об`єм (120,000 куб.м.), тип транспорту (Тент), тип завантаження (заднє, бокове), тип розвантаження (заднє, бокове), вартість перевезення (85 950,00 грн), умови і форма оплати (Б/г з ПДВ 1 день після розвантаження), ПІБ водія і телефон (Демченко Дмитро), марка, номер автомобіля (Даф НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), відповідальний за рейс ( ОСОБА_1 ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаною в Женеві 19 травня 1956 року (надалі - Конвенція).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно з ст. 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи, що обставини цього спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так виконання умов договору-заявки № 323-009852 від 20.12.2023 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 1297249 від 28.12.2023, згідно з якою: найменування та адреса перевізника (ТОВ "Блонські фабрика меблів", 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Острівська 183, Україна), найменування та адреса отримувача (Agata Spolka Akeyjna z siedziba w Katowicach przy AL.Rozdzienskiego 93, 40-203 Katowicer. POLAND), місце розвантаження вантажу (Agata S.A. magazyn Centralny Piotrkow Trybunalski 97-371 WOLA KRZYSZTOPORSKA, ul MAJKOW DUZY 6B), місце та дата завантаження вантажу (м. Могилів-Подільський Україна 28.12.2023), документи які додаються (Інвойс № 336 28.12.2023), номерний знак транспортного засобу перевізника ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), найменування вантажу (меблі: дивани в асортименті), кількість (всього: 161 картонна коробка), вага брутто (7453,60 кг), підпис та штамп відправника, підпис та штамп перевізника, підпис та штамп одержувача. Вантаж доставлено до місця розвантаження та розвантажено 05.01.2024 /а.с 12/.

Тобто позивач виконав умови договору надавши послугу міжнародного перевезення вантажу, а відповідач отримав таку послугу 05.01.2024.

Разом з тим на виконання перевезення позивач надіслав на адресу відповідача: CMR з відміткою вантажоодержувача, два примірника акта виконаних робіт, рахунок, Договір-заявку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0503688491381, списком № 390 згрупованих відправлень АТ "Укрпошта", та фіскальним чеком.

Згідно з трекінгом АТ "Укрпошта" відправлення № 0503688491381 повернуто відправнику (позивачу) у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення.

Слід зазначити, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яку позивач направив за належною адресою та яка повернулася до адресанта у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав виключно від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до правової позицїї Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, "направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника".

Враховуючи вищевикладене позивач свої зобов`язання за договором-заявкою повністю виконав.

За таких обставин у відповідача виникла заборгованість в сумі 85 950,00 грн, яка підлягає стягненню.

Щодо вимог про стягнення 602,68 грн інфляційних втрат, 5 744,09 грн пені.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Відповідно до п. 2 загальних умов перевезення Договору-заявки № З23-009852 від 20.12.2023 оплата по даній заявці здійснюється протягом 1 дня після розвантаження.

Відповідач зобов`язання за договором в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконав.

У відповідності до п. 9 договору-заявки за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача початком строку нарахування пені та інфляційних втрат позивачем зазначено 07.01.2024, однак в договорі-заявці № 323-009852 від 20.12.2023 сторонами визначено, що оплата по даній заявці здійснюється протягом 1 дня після розвантаження. Розвантаження товару відбулось 05.01.2024.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 07.01.2024 є вихідним днем, тому початком порушення відповідачем грошового зобов`язання є 08.01.2024, а не 07.01.2024 як зазначено позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем допущено помилку в періоді нарахувань.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 602,68 грн не перевищує розміру встановленого судом при перерахунку, тому підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем.

Разом з тим арифметично вірний розмір пені за період з 08.01.2024 по 28.03.2024 становить 5 673,64 грн, відповідно, вимоги про стягнення 5 744,09 грн пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 673,64 грн пені, в частині стягнення 70,45 грн пені слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення 14 095,80 грн відсотків за користування коштами.

Пунктом 9 договору-заявки сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки в оплаті та додатково сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Тобто у цьому випадку відсотки за користування коштами за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені.

Судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача 5 673,64 грн пені, нарахованої на підставі першого речення п. 9 договору-заявки, яким сторони погодили нарахування пені.

Тобто умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання замовником, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Схожі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позовних вимогах про стягнення 14 095,80 грн відсотків за користування коштами.

Щодо посилань апелянта на невиконання позивачем своїх зобов`язань у повному обсязі у зв`язку з пошкодженням вантажу.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про транспортну-експедиторську діяльність" - факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до CMR № 1297249 вантажодержувач отримав весь вантаж 05.01.2024.

Тобто свої зобов`язання за договором-заявкою № 323-0009852 про надання транспортно-експедиційних послуг ФОП Боднар В.В. виконала в повному обсязі.

За таких обставин посилання апелянта на невиконання позивачем своїх зобов`язань у повному обсязі, колегією суддів відхиляються як необгрунтовані.

Щодо посилань апелянта на виставлення позивачу претензії за вих.№ 33 від 19.01.2024 та рахунку на оплату № 1 від 19.01.2024 на 12 041,62 грн у зв`язку із пошкодженням товару.

Відповідно до ст. 222 ГК України - претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Згідно з п. 2.6 рекомендацій Міністерства юстиції України № 35-14/7 від 23.01.2007 "Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації" структурний підрозділ та юридична служба реєструють претензію в журналі обліку, здійснюють контроль за своєчасним надходженням відповідей від підприємств та організацій, яким були пред`явлені претензії.

Однак в матеріалах справи відсутні докази направлення вищезазначеної претензії позивачу або його представнику рекомендованим або цінним листом, чи вручення позивачу під розписку.

Щодо скріншоту з електронної пошти, долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву, слід зазначити, що вказана претензія не містила обов`язкових реквізитів визначених статтею 222 ГК України, а саме підпису повноважної особи заявника претензії або його представника та печатки відповідача. Електронним цифровим підписом ця претензія також не була підписана.

Крім того до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено рахунок на оплату № 1 від 19.01.2024 на суму 12 041,62 грн /а.с. 62 на звороті/, натомість, не надано жодних доказів в обгрунтування суми завданих збитків.

За таких обставин, посилання апелянта на направлення позивачу претензії за вих.№ 33 від 19.01.2024 та виставлення рахунку на оплату № 1 від 19.01.2024 в сумі 12 041,62 грн, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Щодо вимоги апелянта про зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції позовні вимоги заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову та не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру пені, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання апелянта про зменшення розміру пені, зазначене в прохальній частині апеляційної скарги, не підлягає розгляду апеляційним судом.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення.

Звертаючись до Господарського суду Вінницької області з позовом, позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та вказав, що остаточна сума понесених витрат на правничу допомогу буде визначена після судового розгляду справи, докази понесення яких будуть надані суду, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України /а.с. 29-33/.

27.06.2024 до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла заява № б/н від 21.06.2024 про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн /а.с. 105-107/.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.06.2024 судове засідання з вирішення питання понесених позивачем судових витрат на правову допомогу у справі № 902/389/24 призначено на 03.07.2024 /а.с. 121-122/.

28.06.2024 до Господарського суду Вінницької області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн, в якому також відповідач просив провести розгляд заяви за відсутності його представника /а.с. 123-126/.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами ч. 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 статті 126 ГПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 статті 129 ГПК Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вже зазначалося вище, у позовній заяві позивач вказав орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу - 12 000,00 грн та зазначив, що остаточна сума понесених витрат на правничу допомогу буде визначена після судового розгляду справи, докази понесення яких будуть надані суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.2024 представником позивача, до закінчення судових дебатів, заявлено усне клопотання про подання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження понесених судових витрат (протокол судового засідання від 19.06.2024) /а.с. 89-90/.

У подальшому у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК, від представника позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 19-02-2024-1 від 19.02.2024, копію детального опису наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги з детальним описом робіт та витраченим часом, копію акту наданих послуг № 2024-04 від 21.06.2024 на суму 12 000,00 грн, копію рахунку на оплату № 2024-06 від 21.06.2024 на суму 12 000,00 грн, копію платіжної інструкції № 211 від 21.06.2024 на суму 12 000,00 грн та документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії заяви і доданих до неї документів.

Крім того, в матеріалах справи наявний ордер серії ВС №12801145 від 07.05.2024 на ім`я адвоката Тур Ольги Тарасівни /а.с. 70/.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що під час оцінки обґрунтованості, пропорційності та розумної необхідності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів.

Тобто, зважаючи на характер спору, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, та є обгрунтованим.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстнації дійшов правомірного висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 402,22 грн.

Щодо посилань скаржника на те, що позивач, зазначаючи у позовній заяві про очікувану суму витрат на правову допомогу, не надав попереднього (орієнтованого) розрахунку заявленої суми судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 19-02-2024-1 від 19.02.2024, копію детального опису наданих адвокатом послуг професійної правничої допомоги з детальним описом робіт та витраченим часом, копію акту наданих послуг № 2024-04 від 21.06.2024 на суму 12 000,00 грн, копію рахунку на оплату № 2024-06 від 21.06.2024 на суму 12 000,00 грн, копію платіжної інструкції № 211 від 21.06.2024 на суму 12 000,00 грн.

Так відповідно до п. 4.1 договору № 19-02-2024-1 від 19.02.2024, вартість послуг Бюро з професійної правничої допомоги клієнту в господарському суді за позовом ФОП Бондар Вікторії-Анни Володимирівни до ТОВ "Блонські фабрика меблів" становить 12 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини третьої статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки:

"Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо" (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21)".

Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, про те, що подання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, який був врахований судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Тобто позивачем визначено фіксований розмір гонорару у розмірі 12 000,00 грн, а тому надання або не надання орієнтовного розрахунку вартості наданих послуг та взагалі наявність або відсутність такого розрахунку, не перешкоджають встановленню розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що за домовленістю між сторонами договору встановлений фіксований розмір гонорару.

За наведених обставин аргументи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 грн від 28.06.2024 та апеляційній скарзі, відхиляються як необгрунтовані.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 є правомірним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 ґрунтуються на матеріалах і обставинах справи, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 у справі № 902/389/24 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фабрика меблів" на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 902/389/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/389/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "04" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Тимошенко О.М.