Рішення

від 20.06.2024 по справі 909/845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/845/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа"

вул. Дорошенка, буд. 18, с. Зимна Вода,

Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81110

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Індастріш"

вул. Богуна, буд. 24, кв. 29, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200

про стягнення заборгованості за договором в сумі 16 650 000,00 грн.

За участю:

від позивача: Ларіонов Р. О. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції);

від відповідача: Савчук Р. Р., Кріцак Ю. О. (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Індастріш" стягнення заборгованості за договором в сумі 16 650 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що всупереч умов договору відповідач не виконав комплексу робіт передбаченого п. 1.1 договору по проектуванню, виготовленню та запуску лінії з виробництва газо-вакуумних радіаторів у строк до 06.07.2021 та не здійснив першого запуску газо-вакуумних радіаторів в кількості 500 одиниць до 06.08.2021. Внаслідок невиконання відповідачем робіт у строк передбачений договором, виконання підрядником зобов`язань за вказаним договором втратило інтерес для замовника, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа" відмовилось від його дії в односторонньому порядку.

Представник відповідача та відповідач щодо позову заперечили та просили суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначили, що відповідач повинен був спроектувати, виготовити, поставити до позивача, встановити та запустити лінію з виробництва газо-вакуумних радіаторів, до 18.10.2021 виконав всі передбачені договором роботи та здійснив запуск лінії з виробництва газо-вакуумних радіаторів на виробничих потужностях позивача за адресою Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Михайлевичі, вул. Молодіжна, 25. Вважають, що позивач не має права на одностороннє розірвання договору, у випадку ж дострокового розірвання договору замовник позбавлений права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання такої угоди.

До суду надійшли клопотання відповідача про долучення доказів (вх. № 10076/24 від 18.06.2024) та від позивача заперечення щодо клопотання про долучення додаткових доказів (вх. № 10083/24 від 19.06.2024).

В заявленому клопотанні відповідач просить суд долучити до справи, в т.ч.:

- копії актів приймання-передачі товару № 1 від 05.03.2021, № 2 від 05.03.2021, № 3 від 05.03.2021 та № 4 від 08.04.2021, б/н від 24.06.2021 складені у місті Дрогобич на підставі договору № 001/01/2021 від 20.01.2021. Акти приймання-передачі товару № 1-4 підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа" та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Індастріш", завірені відтисками печаток сторін;

- копії видаткових накладних № АТ-2102/096 від 03.02.2021, № АТ-2104/000639 від 19.04.2021, № АТ-2106/000538 від 17.06.2021, № АТ-2107/000869 від 27.07.2021 в яких зафіксовано придбання відповідачем обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТриМикс Груп";

- копії рахунку-фактури № СФ-0000065 від 26.01.2021 та платіжне доручення № 303 від 28.01.2021, у яких занотовано придбання відповідачем обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Інтер Груп";

- копії видаткових накладних № ДУ-2102/022 від 03.02.2021 року, № ДУ-2104/000207 від 19.04.2021, № ДУ-2106/000128 від 17.06.2021, № ДУ-2106/000135 від 27.07.2021, № ДУ-2110/000201 від 25.10.2021, у яких зазначено придбання відповідачем обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейсік Україна";

- копії витягів з технічної документації: "Маршрутна карта та Комплект креслень для виготовлення обігрівача EPG 1000"; "Комплект креслень для виготовлення полімеризаційної камери"; "Комплект креслень для виготовлення кондуктора"; "Комплект креслень для виготовлення кондукторів № 1 та № 2"; "Комплект креслень для виготовлення кондукторів № 1 та № 2 для зварювання ВТ".

Відповідно до ч. 3 та ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

В судове засідання 19.06.2024 суд викликав свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Суд попередив свідків присутніх у судовому засіданні 19.06.2024 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та заслухав їх покази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 20.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Індастріш" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа" (далі - замовник) було укладено договір № 001/01/2021 на виконання робіт по проектуванню, виготовленню та запуску лінії з виробництва газо-вакуумних радіаторів (далі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору, підрядник зобов`язується у встановлений цим договором термін за завданням замовника виконати, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити наступні роботи:

здійснити проектування лінії по виробництву газо-вакуумних радіаторі, виробничою потужністю від 2 до 4 тис. одиниць на місяць, моделі: радіатор GTR 300 EL, радіатор GTR 500 EL, GTR 700 EL, GTR 1000 EL (далі - газо-вакуумні радіатори), право на розробку та виготовлення яких належить підряднику на підставі патенту на промисловий зразок № 39160 (п.п. 1.1.1 договору);

здійснити поставку стандартного обладнання необхідного для виготовлення та встановлення лінії по виробництву газо-вакуумних радіаторів згідно їх переліком (додаток 4 до цього договору, який є його невід`ємною частиною) (п.п. 1.1.2 договору);

здійснити поставку нестандартного обладнання необхідного для виготовлення та встановлення лінії по виробництву газо-вакуумних радіаторів згідно із переліком (додаток 5 до цього договору, який є його невід`ємною частиною) (п.п. 1.1.3 договору).

Виготовити та встановити лінію по виробництву газо-вакуумних радіаторів, виробничою потужністю від 2 до 4 тис. одиниць на місяць. Лінія встановлюється на виробничих потужностях замовника за адресою: АДРЕСА_1 (п.п. 1.1.4 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що усі вимоги замовника до проектування, виготовлення запуску лінії по виробництву газо-вакуумних радіаторів, виробничою потужністю від 2 до 4 тис. одиниць на місяць, містяться в завданні на проектування (додаток 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною).

Відповідно до 2.1 договору, етапи виконання робіт передбачених у п. 1.1 цього договору зазначені в календарному плані виконання робіт (додаток 3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною).

Згідно з п. 2.3 договору, підрядник зобов`язаний виконати комплекс робіт передбачений п. 1.1 договору, який дозволить запустити роботу лінії по виробництву газо-вакуумних радіаторів не пізніше 06.07.2021 та здійснити перший запуск газо-вакуумних радіаторів в кількості 500 одиниць до 06.08.2021.

Загальна вартість виконання робіт за цим договором становить 580 000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу української гривні до долара США становить 16 500 000,00 грн у тому числі ПДВ 2 750 000,00 грн. Розрахунок загальної вартості виконання робіт за цим договором міститься в узгодженому обома сторонами зведеному кошторисі (додаток 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною) (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник оплачує виконані підрядником роботи в такому порядку з можливістю коригування по кожному місяцю оплати: січень 2021 року - 2 845 000,00 (в еквіваленті 100 000 00 доларів США) (п.п. 4.1.1 договору); лютий 2021 року - 2 845 000,00 (в еквіваленті 100 000 00 доларів США) (п.п. 4.1.2 договору); березень 2021 року - 2 845 000,00 (в еквіваленті 100 000 00 доларів США) (п.п. 4.1.3 договору); квітень 2021 року - 2 845 000,00 (в еквіваленті 100 000 00 доларів США) (п.п. 4.1.4 договору); червень 2021 року - 2 845 000,00 (в еквіваленті 100 000 00 доларів США) (п.п. 4.1.5 договору). Всього оплата становить: 14 225 000,00 грн (в еквівалентів 500 000,00 доларів США) (п.п. 4.1.6 договору).

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору, другий етап: після випуску за серпень 2021 року загальної кількості радіаторів 500 одиниць, сума оплати складає 2 276 000,00 грн (в еквіваленті 80 000,00 доларів США), яка здійснюється протягом серпня 2021 року.

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 договору визначено, що протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виконання робіт оформлювати, підписувати та надавати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт (п.п. 5.2.5 п. 5.2 договору), а замовник зобов`язаний підписувати та своєчасно повертати виконавцю акти приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати їх отримання від підрядника, а бо у той самий час надавати підряднику у письмовому вигляді мотивовані заперечення щодо акті приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання кожною із сторін зобов`язань за цим договором.

Договір може бути розірваний достроково лише за погодженням обох сторін або у випадках прямо передбачених чинним законодавством України (п. 8.2. договору).

Платіжними інструкціями: від 27.01.2021 № 873 на суму 650 000,00 грн; від 27.01.2021 № 872 на суму 450 000,00 грн; від 27.01.2021 № 875 на суму 600 000,00 грн; від 27.01.2021 № 10 на суму 650 000,00 грн; платіжної інструкції від 22.02.2021 № 953 на суму 100 000,00 грн; платіжної інструкції від 22.02.2021 № 18 на суму 600 000,00 грн; від 22.02.2021 № 19 на суму 650 000,00 грн; від 29.03.2021 № 1039 на суму 300 000,00 грн; від 29.03.2021 № 1040 на суму 350000,00 грн; від 19.04.2021 № 1106 на суму 340 000,00 грн; від 19.04.2021 № 1105 на суму 360 000,00 грн; від 21.04.2021 № 1113 на суму 450 000,00 грн; від 30.04.2021 № 1128 на суму 150 000,00 грн; від 30.04.2021 № 1127 на суму 400 000,00 грн; меморіальних ордерів: від 14.05.2021 № 9237696314 на суму 2 500 000,00 грн; від 20.05.2021 № 3487109314 на суму 2 995 920 грн; від 01.06.2021 № 2820417414 на суму 1 500 000,00 грн; від 16.06.2021 № 2771579314 на суму 600 000,00 грн; від 25.06.2021 № 8943972614 на суму 200 000,00 грн; від 02.07.2021 № 4880170914 на суму 500 000,00 грн; від 13.07.2021 № 2553661914 на суму 500 000,00 грн; від 26.07.2021 № 3014342514 на суму 100 000,00 грн; від 04.08.2021 № 8888329114 на суму 1 704 080,00 грн позивачем перераховано відповідачу загалом 16 650 000,00 грн.

Вимогами-претензіями від 21.04.2023 та від 29.06.2023 зафіксовано звернення позивача до відповідача про розірвання договору та повернення коштів в розмірі 16 650 000,00 грн протягом 7 днів від дати отримання вимог.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 16 650 000,00 грн.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить у собі елементи договору підряду та поставки.

Приписами ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору № 001/01/2021 на виконання робіт по проектуванню, виготовленню та запуску лінії з виробництва газо-вакуумних радіаторів від 20.01.2021 було укладено 5 додатків (п.п. 1.1.2, п.п. 1.1.3, п. 1.2, п. 2.1, п. 3.1 договору). Вказані додатки є невід`ємними частинами договору та до них здійснено безпосередню відсилку у договорі. Згаданих додатків до договору позивач суду не надав.

Як правило договір викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами. Неподанням додатків, які є невід`ємною частиною договору порушується його цілісність. Цілісність договору забезпечує його точність.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 зазначив, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Більше того, у додатках могли бути зафіксовані індивідуальні умови, а відсутність останніх позбавляє суд установити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Наприклад дослідити порядок, строк оформлення чи направлення первинних документів, обставини здійснення перевезення, зберігання, монтування, використання у господарській діяльності тощо.

В судовому засіданні, при наданні показів як свідка директор ОСОБА_1 зазначив, що: - договір укладався з попереднім директором; - зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та оплатив кошти згідно графіку; - акт прийому-передачі обладнання від відповідача не отримував; - визнав факт складання та відповідно підписання акта перевірки № 1/1 від 06.10.2021, водночас зазначив, що слово в акті "передано" означає "оглянуто" на складі у відповідача у м. Коломия.

В судовому засіданні 19.06.2024 свідок ОСОБА_3 зазначила, що викладені обставини в заяві ґрунтуються зі слів директора ОСОБА_1 , а відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Свідок ОСОБА_2 в судове засідання 19.06.2024 не з`явився, ухвала суду від 01.05.2024 про його виклик повернулася на адресу суду із зазначенням в поштові довідці "адресат відмовився", а тому його заяву суд не бере до уваги з огляду на те, що суд викликав його для допиту про відомі йому обставини, що мають значення для справи. Окрім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що найбільш відомі обставини, що мають значення для справи відомі саме свідку ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 зазначив, що: - вся лінія з виробництва була виготовлена та запущена в кінці осені 2021 року; - документи оформлялись зі сторони відповідача, але їх не підписували зі сторони позивача; - особисто поставляв позивачу обладнання раз 6 чи 7.

За свідченням ОСОБА_5 особисто їздив до позивача 2 чи 3 рази та лінія запущена осінню 2021 року; було зроблено багато обігрівачів.

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що: - двічі в кінці 2021 року за проханням відповідача перевозив обладнання в с. Михайлевичі; - документів у нього не було.

Вищезазначені свідчення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 узгоджуються з заявами свідків, які наявні у матеріалах справи.

Актом перевірки № 1/1 від 06.10.2021 виконання робіт підрядником за договором № 001/01/2021 від 20.01.2021 по проектуванню, виготовленню та запуску з лінії з виробництва газо-вакуумних радіаторів, який складений в складі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зафіксовано передачу та відповідно встановлення частини обладнання для виготовлення газо-вакуумних радіаторів та частини обладнання з певними недоліками. В акті є також посилання на додатки 4 та 5, водночас як зазначалось вище суд без додатків не має можливості з`ясувати, яке обладнання мало бути поставлено та відповідно, яке поставлено.

Отже, з зазначеного вище акта вбачається, що комісією складено акт контролю, яким зафіксовано передачу частини обладнання та виявлено недоліки.

Принагідно, в наявному в матеріалах справи договорі, сторонами не урегульовано усунення недоліків (прихованих недоліків) поставки чи робіт. Або таке урегульовано в додатках (невід`ємні частини) договору, які не подані позивачем. Водночас відповідальність за неналежну якість роботи чи виконання робіт з відступами від договору або з іншими недоліками урегульовано законом і сторона не позбавлена можливості виходячи із загальних засад і змісту законодавства України захистити своє право чи інтерес у такий спосіб.

Суд вважає за таких обставин, свідчення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа" Косована М. К. про те, що акт був складений у приміщенні відповідача та ним "оглянуто" обладнання не знаходить логічного підтвердження, та суперечить написаному в самому акті. Свідчення ОСОБА_1 фактично зводиться до заперечення вчинених ним раніше дій, зафіксованих в акті перевірки № 1/1 від 06.10.2021.

За приписами ч. 1 ст. 848 Цивільного кодексу України, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Умовами договору, а саме пунктом 8.2 договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково лише за погодженням обох сторін або у випадках прямо передбачених чинним законодавством України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Згідно із ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ст. 653 Цивільного кодексу України).

Тобто, одним з наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (частина третя) або передбачене частиною четвертою цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними. Близький за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.

Із системного аналізу вказаних норм чинного законодавства України слідує, що замовник, за загальним правилом, не має права на одностороннє розірвання договору. У випадку ж дострокового розірвання договору замовник позбавлений права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання такої угоди. Водночас замовник уповноважений відмовитись від договору підряду в односторонньому порядку лише якщо підрядник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи.

Стосовно направлення вимог-претензій про розірвання договору та повернення коштів суд зазначає, що позивачем долучено як доказ направлення вимог-претензій від 21.04.2023 - чек від 22.04.2023 і накладну № 8210701134153 від 22.04.2024 та від 29.06.2023 - фіскальний чек від 30.06.2023 та накладну № 8111003624604 від 30.06.2024, водночас не долучено опису вкладення у цінний лист, а тому неможливо однозначно стверджувати, що позивачем направлено відповідачу саме вимоги-претензії від 21.04.2023 та 29.06.2023 відповідно.

Відсутність первинних документів та невизнання позивачем факту здійснення господарських операцій не позбавляє сторону можливості доводити іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Правова позиція викладено у постанові Верховного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Така правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 299/3611/19.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що відсутність додатків до договору вказує на недобросовісну поведінку позивача або відсутність останніх взагалі.

Крім того, суд зазначає, що умовами договору не передбачено безумовної оплати робіт, адже пунктом 4.1 договору узгоджено, що замовник оплачує саме виконані роботи, при цьому з можливістю коригування по кожному місяцю. Таке спростовує аргумент позивача про те, що він належно виконував свої обов`язки визначені договором, оскільки обов`язку платити за невиконані роботи у нього не було.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський процесуальний кодекс України, а саме ч. 3 ст. 87 прямо встановлює, що сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Таким чином, особиста зацікавленість в результатах розгляду справи, як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі № 921/260/19 зробив висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина перша статті 89 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Таким чином, заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 911/1382/18.

Отже, показання свідків оцінюються судом в сукупності з іншими доказами поданими у справі.

Суд акцентує, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

В даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на існуючий стандарт оцінки доказів, зокрема балансу вірогідностей, суд прийшов до висновку, що доводи позивача є непереконливими.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів правомірності вимоги на стягнення з відповідача коштів в сумі 16 650 000,00 грн, а тому позов не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 249 750,00 грн (платіжна інструкція № 4693 від 05.10.2023).

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові в повному обсязі, враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 79, 80, 86, 87, 118, 123, 129, 207, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Дрофа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Індастріш" про стягнення заборгованості за договором в сумі 16 650 000,00 грн відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.07.2024.

Суддя С. М. Кобецька