Постанова

від 25.06.2024 по справі 535/297/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/297/23 Номер провадження 22-ц/814/2109/24Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - адвоката Борзовця О.В.,

представника третьої особи - Литвиненко А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк», про виділ у натурі земельної ділянки

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

28.02.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про виділ їй у натурі 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5322281900:00:001:0616, загальною площею 6,62 га, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та 1/2 ОСОБА_2 частки спільної земельної ділянки, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності,

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона й ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 5322281900:00:001:0616, загальною площею 6,62 га, дана земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Агрофірма «Маяк», з яким укладено договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Після того, як позивач набула права власності на зазначену земельну ділянку, вона не може знайти компромісу з іншим співвласником та землекористувачем щодо характеру розпорядження спільним майном, що призводить до систематичних конфліктів, непорозумінь. Внаслідок неможливості реалізувати свої майнові права належним чином, а також з метою уникнення конфліктів правового характеру з іншим співвласником важливим для неї є поділ земельної ділянки (а.с. 4 - 7).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк», про виділ у натурі земельної ділянки - відмовлено.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Вказувала на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невірне застосування правових висновків Верховного Суду.

Зазначила, що законом не передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання даного спору, тому у неї був відсутній обов`язок звертатися до орендаря за нотаріально посвідченою згодою.

Поділ земельної ділянки не припиняє права орендаря, ТОВ «Агрофірма «Маяк», на користування земельною ділянкою.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агрофірма «Маяк» прохав рішення місцевого суду залишити без змін.

Щодо встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.07.2018, посвідченого державним нотаріусом Першої Полтавської державної нотаріальної контори Рой Т.В., виконуючої обов`язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька - ОСОБА_1 , спадщина складається із 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки в цілому площею 6,6200 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0616, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с. 10).

Право власності на 1/2 частину успадкованої земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (а.с. 11).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.05.2016, право приватної спільної часткової власності із розміром частки 1/2 земельної ділянки площею 6,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281900:00:001:0616, яка розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського району Полтавської області, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.12.2011 (а.с. 17, 19).

Спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Агрофірма «Маяк» на праві емфітевзису, що підтверджується договором про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 13.05.2016 (а.с. 59 - 61).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.05.2016 №59374451, державну реєстрацію договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 13.05.2016 здійснено приватним нотаріусом Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області Лапочкою Р.О., правокористувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк», код ЄДРПОУ 32460293 (а.с. 62).

Позивач зверталася 23.12.2022 до ТОВ «Агрофірма «Маяк» з листом-повідомленням про відмову в поновленні договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для с/г потреб (емфітевзис), укладеного 13.05.2016 (а.с. 63).

18.01.2023 ТОВ «Агрофірма «Маяк» надало відповідь на вищевказаний лист, вказавши про пролонгацію договору на термін 7 (сім) років до 13.05.2030, яку було направлено рекомендованим повідомленням (а.с. 64).

Відповідно до експертного висновку № СЕ-19/117-23/7264-ЗТ, проведеного 18.08.2023 головним судовим експертом відділу будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Полтавського НДЕКЦ МВС України Черкун В.Б. (свідоцтво судового експерта №17017-11, видане ЕКК МВС 07.06.2021), запропоновано два варіанти поділу спільної земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0616, загальною площею 6,62 га, що розташована на території Козлівщинської сільської ради Котелевського (Полтавського) району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, між співвласниками земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до розміру часток (додаток 3) (а.с. 123-136).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що вимоги позивачки у розумінні статті 364 ЦК України не є виділом в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.

В обох випадках виділ частки із майна чи поділ майна законом передбачено укладення договору в письмовій формі, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачкою не надано до суду доказів того, що вона зверталася до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ майна й нотаріального його посвідчення, що відповідач відмовився укласти такий договір, як і не надано суду доказів звернення до нотаріуса й відмови вчинити нотаріальну дію щодо посвідчення правочину про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Крім того, місцевим судом зазначено, що позивач ОСОБА_1 вказувала у позовній заяві про неможливість знайти компроміс із співвласником і землекористувачем ОСОБА_2 щодо характеру розпорядження майном, які призводять до систематичних конфліктів, непорозумінь, однак не надала доказів вказаних фактів, як і доказу недосягнення згоди із співвласником з урахуванням вимог ст. 88 Земельного кодексу України.

Абзац 2 частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачає, що поділ земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

У матеріалах справи відсутні докази нотаріального погодження землекористувачем ТОВ «Агрофірма «Маяк» питання щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322281900:00:001:0616, загальною площею 6,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Місцевий суд вірно встановив, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ «Агрофірма «Маяк» у відповідності з договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

У відповідності з вимогами ст. ст. 407, 408, 409 ЦК України, ст. 102-1 Земельного Кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.

Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Власник земельної ділянки зобов`язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

У відповідності до статей 355, 364, 367 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Співвласник має право на виділ, поділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу, поділу у натурі частки спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Така особа набуває право власності на це майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ, поділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Земельний Кодекс України, Закон України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про землеустрій».

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Згідно з частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частиною шостою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз вищенаведених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що виділення зі сформованої земельної ділянки окремих частин у разі її поділу здійснюються за технічною документацією із землеустрою, для цього, крім технічної документації, потрібна згода землекористувача земельної ділянки.

(правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 701/162/18-ц (провадження № 61-12251св19)).

Згідно з частинами другою, третьою статті 110 ЗК України перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Права власника майна захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три головні критерії, які необхідно оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Надання згоди землекористувачем на поділ земельної ділянки має правову підставу в національному законодавстві, переслідує легітимну мету - гарантії для землекористувача щодо дії договору, надання такої згоди є пропорційним щодо інтересів власника земельної ділянки, оскільки наслідком переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є припинення договору землекористування.

(правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 390/1454/19, а також у постанові від 30.06.2021 справі № 701/399/19 (провадження № 61-10578св20) з аналогічними правовідносинами щодо договору оренди землі та фактичними обставинами).

За таких обставин, враховуючи те, що ТОВ «Агрофірма «Маяк», як землекористувач спірної земельної ділянки, згоди на поділ земельної ділянки не надає, доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 липня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль