Ухвала

від 01.07.2024 по справі 420/22373/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/22373/23

адміністративне провадження № К/990/24955/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДЕОН ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДЕОН ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДЕОН ЦЕНТР» надміру сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 4 910 698,21грн. за заявою від 24 березня 2023 року та зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області сформувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДЕОН ЦЕНТР» надміру сплачених сум грошових зобов`язань з єдиного податку у розмірі 4 910 698,21грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо нездійснення формування та подання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області висновку про повернення позивачу надміру сплачених сум грошових зобов`язань у розмірі 4 908 318,21грн за заявою від 24 березня 2023 року та зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області сформувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «АРДЕОН ЦЕНТР» надміру сплачених сум грошових зобов`язань з єдиного податку у розмірі 4 908 318,21 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

28 червня 2024 року вчетверте до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області направлена до суду засобами поштового зв`язку на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Попередні касаційні скарги у справі №420/22373/23 Верховний Суд повернув ухвалами 4 березня 2024 року, від 9 квітня 2024 року та від 27 травня 2024 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

У поданій касаційній скарзі, вчетверте, аналогічно попереднім касаційним скаргам, міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що для розгляду цієї справи відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 69.9 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України, яким визначено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в частині можливості застосування зазначеної норми до дій контролюючого органу під час розгляду заяв про повернення помилково та/або надміру сплачених коштів у подібних правовідносинах, а в подальшому викладено обставини справи.

Суд роз`яснював скаржникові, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Слід зазначити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, із обов`язковим обґрунтуванням заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДЕОН ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська