Постанова

від 18.06.2024 по справі 761/19385/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 761/19385/22

номер провадження: 22-ц/824/1266/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвоката Костинчука Павла Михайловича на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року у складі судді Притули Н.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченко Національної академії педагогічних наук України №38-к від 05 серпня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнуто із Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченко Національної академії педагогічних наук на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 5 000 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі - 1 984 грн 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про заміну формулювання причин звільнення, стягнення коштів заробітної плати відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року заяву представника відповідача Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвоката Костинчука П.М. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 є неспівмірним із: часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача та стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвокат Костинчук П.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі вимоги заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов договору адвокатським бюро за період часу з 16 січня 2023 року по 08 серпня 2023 року було надано відповідачу правничу допомогу щодо розглядуваної судової справи на суму 48 000 грн 00 коп., яка має бути сплачена відповідачем адвокатському бюро відповідно до умов договору. Це документально підтверджується договором про надання правничої допомоги, актами про надання правничої допомоги, детальним описом наданої правничої допомоги та виставленими адвокатським бюро відповідачу рахунками.

Вказує, що з майнових вимог у загальному розмірі 573 217 грн 40 коп. судом було задоволено позов в частині 5 000 грн 00 коп., а в задоволенні позову у частині 568 217 грн 40 коп. було відмовлено. Таким чином, у змаганні між позивачем та відповідачем щодо задоволення чи незадоволення судом майнових вимог позивача переміг відповідач з рахунком 99,13% проти 0,87%. З урахуванням наведеного та зі змісту п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України вважає, що на позивача мали бути покладені 99,13% витрат відповідача на отриману ним правничу допомогу, тобто у розмірі 48 000,00 х 0,9913 = 47 582 грн 40 коп.

Також вказує, що фактично уся мотивація суду першої інстанції його додаткового рішення зводиться до того, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Жодної іншої, конкретної мотивації додаткове рішення не містить. При цьому позивачем не наводилися належні доводи щодо необхідності зменшення розміру судових витрат відповідача, які покладаються на позивача, не подавалося нею й клопотання про зменшення розміру судових витрат відповідача, які покладаються на позивача. Зокрема, із додаткового рішення незрозуміло, звідки саме взялася сума витрат відповідача на правничу допомогу саме у розмірі 5 000 грн 00 коп., яку суд вирішив покласти на позивача.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

08 серпня 2023 року представник відповідача - адвокат Костинчук А.М. подав до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат, ухвалення додаткового рішення у справі та докази понесення судових витрат.

Заява мотивована тим, що 30 травня 2023 року відповідачем було подано до суду заяву про розподіл судових витрат (про покладення на позивачку витрат відповідача на професійну правничу адвокатську допомогу), в якій відповідач попросив суд покласти на позивачку витрати на професійну правничу адвокатську допомогу у справі в розмірі 48 000 грн 00 коп.

Зазначав, що в заяві від 30 травня 2023 року відповідач звернув увагу суду на те, що оскільки станом на 30 травня 2023 року надання правничої допомоги адвокатським бюро відповідачу у даній справі ще тривало, то відповідач з цієї поважної причини не міг тоді надати суду усі докази стосовно обґрунтованості своїх витрат на правничу допомогу. Оскільки детальний опис усієї наданої правничої допомоги адвокатське бюро могло надати відповідачу, а відповідач, відповідно, суду лише після ухвалення судом свого рішення по суті спору у цій справі.

Вказував, що у зв`язку з тим, що позов ОСОБА_1 задоволено частково та те, що у змаганні між позивачкою та відповідачем щодо задоволення чи не задоволення судом майнових вимог переміг відповідач з рахунком 99,13% проти 0,87%, то на позивачку мають бути покладені 99,13% витрат відповідача на отриману ним правничу допомогу, тобто у розмірі 47 582 грн 40 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Право на правову допомогу гарантовано ст.ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За умовами ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України понесло у суді першої інстанції у розмірі 48 000 грн 00 коп., стороною відповідача надано такі документи:

- договір №01/2 про надання правничої допомоги, укладений 13 січня 2023 року між Інститутом спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України та адвокатським бюро «Павла Костинчука»;

- протокол узгодження гонорару від 16 січня 2023 року;

- акт №1 від 02 травня 2023 року про надання правничої допомоги;

- рахунок №1 за надання правничої допомоги від 02 травня 2023 року;

- акт №2 від 30 травня 2023 року про надання правничої допомоги;

- рахунок №2 за надання правничої допомоги від 02 травня 2023 року;

- детальний опис правничої допомоги, наданої відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 16 січня 2023 року №01/2 (за період часу з 16 січня 2023 року по 30 травня 2023 року);

- детальний опис правничої допомоги, наданої відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 16 січня 2023 року №01/2 (за період часу з 16 січня 2023 року по 30 травня 2023 року).

Відповідно до п.3.1 договору №01/2 про надання правничої допомоги від 13 січня 2023 року встановлено, що у строк протягом двох календарних місяців від дня підготовки адвокатським бюро відзиву клієнта на позовну заяву позивача у справі клієнт зобов`язується сплатити у безготівковій формі на поточний банківський рахунок адвокатського бюро перчу частину гонорару адвокатського бюро за цим договором у розмірі 40 000 грн 00 коп., без ПДВ.

Пункт 3.2 договору №01/2 про надання правничої допомоги від 13 січня 2023 року передбачає, що у строк протягом двох календарних місяців від дня підготовки адвокатським бюро заперечення клієнта на відповідь позивача на відзив у справі (або протягом трьох календарних місяців від дня підготовки адвокатським бюро відзиву клієнта на позовну заяву позивача у справі у випадку, якщо позивачем не подаватиметься до суду відповідь на відзив) клієнт зобов`язується сплатити у безготівковій формі на поточний банківський рахунко адвокатського бюро другу частину гонорару адвокатського бюро за цим договором у розмірі 8 000 грн 00 коп., без ПДВ.

Відповідно до матеріалів справи у суді першої інстанції стороною відповідача подано: клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 18 січня 2023 року; клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання про відкладення судового засідання у справі, призначеного на 13 лютого 2023 року; відзив на позовну заяву позивача; клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; заперечення на відповідь позивача на відзив; заяву про розподіл судових витрат.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору... Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року вбачається, що представник позивачки у судовому засіданні просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки не вірно розраховано пропорційність судових витрат щодо задоволених вимог, а також зазначила, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі ст.30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Згідно з ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).

Колегія суддів погоджується із оцінкою судом першої інстанції наведеному в детальному опису правничої допомоги, наданої відповідно до умов договору №01/2 про надання правничої допомоги від 16 січня 2023 року, де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений на них час, що надання такої послуги, як відвідування відділення АТ «Укрпошта» не є правничою допомогою в розумінні положень ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, відсутні підстави для стягнення із позивачки витрат на правничу допомогу за підготовку детального опису правничої допомоги та заяви про розподіл судових витрат, оскільки такі витрати не обумовлені критерієм неминучості витрат на правничу допомогу.

Також, згідно ст.138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. При цьому, з ордеру та договору №01/2 про надання правничої допомоги від 16 січня 2023 року вбачається, що робоче місце адвоката Костинчука П.М. розташоване у місті Києві, як і місцезнаходження Шевченківського районного суду міста Києва, а тому суд першої інстанції не вбачав за можливе стягнути з позивачки витрати на дорогу до суду, з суду, а також до клієнта та від нього, крім того останні не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів враховує, що за результатами розгляду цієї справи позов ОСОБА_1 задоволено частково, водночас фактично її позовні вимоги вирішено на користь позивачки, визнано незаконним наказ Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченко Національної академії педагогічних наук України №38-к від 05 серпня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та стягнуто із відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп.

З огляду на вказане, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема, задоволення вимог позовної заяви, обсяг наданих відповідачу послуг, наявність клопотання позивачки про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципу пропорційності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення із позивачки на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн 00 коп., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позов ОСОБА_1 задоволено частково та те, що у змаганні між позивачкою та відповідачем щодо задоволення чи не задоволення судом майнових вимог переміг відповідач із рахунком 99,13% проти 0,87%, а тому на позивачку мають бути покладені 99,13% витрат відповідача на отриману ним правничу допомогу, тобто у розмірі 47 582 грн 40 коп., то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки предмет позову не зводився лише до майнових вимог.

При цьому колегія суддів враховує, що визначення розміру компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відноситься до виключних дискреційних повноважень суду. Такий розмір компенсації залежить від характеру та тривалості моральних страждань та в будь-якому випадку не залежить від вчинення чи не вчинення відповідачем активних процесуальних дій.

Крім того, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати чи відповідають такі витрати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.

Інші доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення заяву представника відповідача Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвоката Костинчука П.М. про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення із позивачки на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що додаткове рішення є обґрунтованим, а тому це додаткове рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України - адвоката Костинчука Павла Михайловича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 червня 2024 року

Головуючий

Судді: