Окрема думка

від 01.07.2024 по справі 385/1288/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Окрема думка

судді колегіїсуддів судовоїпалати у цивільних справах

Кропивницького апеляційного суду Голованя А.М.

01 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 385/1288/21

провадження № 22-ц/4809/582/24

Заочним рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2022 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення прав, встановлення опіки та стягнення аліментів.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 її опікуном. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) на місяць, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками: жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні своєї малолітньої дочки. З дитиною не спілкується взагалі, не піклується про неї, не проявляє заінтересованості до її подальшої долі, не цікавиться її станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не підтримує ніяких зв`язків та не прагне з нею зустрічі. Дитина проживає разом з бабусею - ОСОБА_1 (матір`ю ОСОБА_4 ), знаходиться на її повному забезпеченні, батько усунувся від виховання дочки.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а тому наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2022залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом було правильно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дочки, що є підставою для задоволення позову та стягнення аліментів на утримання дитини.

Вважаю такий висновок хибними, а доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу, тому на підставі частини третьої статті 35ЦПК України вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Як убачається з висновку Гайворонської міської ради від 17.11.2021 про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він є недостатньо обґрунтованим та формальним і ґрунтується тільки поясненнях сусідки - ОСОБА_5 .

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Судувід 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, провадження № 61-40224св18, від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц, провадження № 61-36265св18, від 21 серпня 2019 року у справі № 592/14785/18, провадження № 61-8567св19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 356/642/18, провадження № 61-12661св19, від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц, провадження № 61-13009св19, від 25 лютого 2020 року у справі № 492/1091/18 (на які посилається заявник), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року усправі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 проти позбавлення батьківських прав заперечував та вказував, що завжди намагався встановити контакт з дочкою, покращити ситуацію, але йому в цьому перешкоджала баба дитини, з якою остання проживає після смерті матері.

ОСОБА_2 станом на 05.06.2019 має заборгованість по аліментах на утримання дочки у розмірі 7208,50 грн.

Проте наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, постанова Верховного Суду провадження № 61-2175св20, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18, провадження № 61-7195св20, на яку посилається заявник).

Також позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції не з`ясував і не виклав мотиви, чи таке втручання у права батька було «необхідним в демократичному суспільстві», не надавши йому можливостізмінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дитиною, брати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні з урахуванням того, що він заперечує проти позбавленнябатьківських прав, має бажання спілкуватися з дитиною та виховувати її.

Вважаю, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , при тому, що дочка ОСОБА_6 вже втратила матір, яка загинула в ДТП, може призвести до тяжких психологічних наслідків для неї, оскільки відчуття дитиною повною сиротою саме по собі свідчить про трагічність ситуації в якій вона опинилася.

Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дитиною, брати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні.

Залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, провадження № 61-4524св23).

Таким чином,суд першоїінстанції привирішенні справищодо позбавленнябатьківських праввідповідача неправильнозастосував доспірних правовідносинположення Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод, правовихвисновків ВерховногоСуду,положеньСКУкраїни та дійшов помилкового висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав.

Виходячи з наведеного, вважаю, що суд апеляційної інстанції мав би взяти до уваги наведене та доводи апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду А.М. Головань